WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Прогностичні критерії ризику рецидивів бронхообструктивного синдрому у дітей раннього віку (автореферат) - Реферат

Прогностичні критерії ризику рецидивів бронхообструктивного синдрому у дітей раннього віку (автореферат) - Реферат

Відмічено, що в хворих ІА підгрупи перші випадки БОС виникали, зазвичай, у дорослішому віці, ніж у дітей із транзиторним характером перебігу даного синдрому. Так, частка дітей 3-4-річного віку серед хворих ІА підгрупи становила 37,33,4% спостережень та 4,52,0% випадків серед пацієнтів ІБ підгрупи (p<0,01). Проте слід підкреслити, що в осіб, які продовжували страждати на бронхіальну астму в юнацькому та дорослому періодах життя, початок БОС спостерігався в більш ранньому віці (впродовж перших двох років життя), ніж у тих, у кого захворювання припинилося в пубертатному віці. Так, у першому випадку середній вік пацієнтів при вихідній госпіталізації склав 24,61,7 міс., а у другому – 31,61,2 міс. (р<0,01). Напевне, це пояснювалося вираженішою вихідною гіперреактивністю бронхів із порушенням їх вентиляційної функції (Martinez F.D.,2002).

У дітей із персистуючим перебігом БОС рідше спостерігалася патологія перинатального та пізнього неонатального періодів (ІА підгрупа – 4,51,5%, ІБ підгрупа – 14,43,3%; p<0,01), а також наявність таких „фонових" станів як гіпотрофія, анемія та рахіт 2 ст. важкості, які зустрічалися з частотою 4,01,4%, 2,01,0%, 5,51,6% та 11,73,0%, 9,92,8%, 14,43,3% спостережень у ІА та ІБ підгрупах відповідно (р≤0,02). Також хворі з персистуючим перебігом БОС рідше виховувалися в багатодітних сім'ях. Так, у пацієнтів ІА підгрупи вказівки щодо наявності в них 3-х та більше старших сибсів мали місце в 2,00,98% спостережень, а серед хворих ІБ підгрупи цей фактор визначався в 7,22,4% випадків (р<0,05). Усі ці фактори раннього онтогенезу, сприятливі для розвитку інфекційних захворювань, мабуть, опосередковано надавали захисного ефекту відносно розвитку персистуючої БА. Водночас, у хворих ІА клінічної підгрупи вірогідно частіше виявлялися спадкова схильність до атопічних захворювань та клінічні прояви підвищеної реактивності бронхів. Так, у дітей ІА підгрупи вказівки на сімейну схильність до атопії спостерігалися у 30,33,3% випадків, а передуючі вихідній госпіталізації епізоди БОС ≥ 4 – у 79,92,8% спостережень. У хворих ІБ підгрупи вказані особливості визначалися в 19,33,8% (р<0,01) та 55,94,7% (р<0,01) відповідно.

У цілому, результати клінічного обстеження дітей підгруп порівняння дали підстави припустити, що в хворих із персистуючим перебігом БОС переважали ознаки підвищеної схильності до алергійних реакцій, а в дітей із транзиторним характером бронхообструктивного синдрому – до інфекційно-запальних процесів. Непрямо це підтверджувалося вищим рівнем вмісту в периферійній крові хворих ІА підгрупи еозинофільних гранулоцитів крові (4,60,3% проти 2,90,2% в дітей ІБ підгрупи; р<0,01) та нижчим вмістом CD3 лімфоцитів (1,40,1 Г/л) та CD8 лімфоцитів (0,590,07 Г/л) стосовно підгрупи порівняння, де середній вміст цих клітин відповідно склав 2,030,09 Г/л (р<0,01) та 0,970,17 Г/л (р<0,05). Відмічено також, що в хворих із персистуючим характером перебігу бронхообструктивного синдрому відносно дітей з транзиторним перебігом БОС під час вихідної госпіталізації визначалася в крові вища концентрація CRP (ІА підгрупа – 25,24,2 мг/мл, ІБ підгрупа – 7,31,5 мг/мл; р<0,01), що, мабуть, відображало виразніший запальний процес у бронхах, який зумовлював їх підвищену реактивність. На користь цього частково свідчив достатньо міцний позитивний зв'язок між показниками киснезалежного метаболізму (за даними НСТ-тесту) ефекторних клітин такого запалення як при вихідній госпіталізації, так і під час клінічного благополуччя в катамнезі (R=0,42-0,59; р≤0,05). Це дало підстави припустити, що або ці клітини беруть участь у механізмах обструкції бронхів під час загострення та підтримують хронічне запалення дихальних шляхів у ремісію, або існує певна „мікроаномалія" цих гранулоцитів, яка робить їх постійними учасниками затяжного запального процесу в бронхах.

Резюмуючи результати катамнестичного спостереження за когортою, що складалася з 700 дітей, у яких у ранньому віці спостерігався бронхообструктивний синдром, слід зазначити, що після вихідного комплексного лікування в стаціонарі повторні епізоди БОС спостерігалися в 312 хворих (44,61,9%). У 111 пацієнтів (15,91,4%) випадки бронхообструктивного синдрому реєструвалися до 5 років, у 138 хворих (28,71,7%) вони визначалися до 15-річного віку, а в 63 осіб (9,01,1%), розпочавшись у ранньому дитинстві, бронхіальна астма тривала і в молодому періоді дорослого життя. У процесі спостереження за дітьми з рецидивами БОС лише в 13,12,3% випадків відмічене значне погіршення перебігу захворювання через те, що бронхообструктивний синдром виникав частіше та перебігав тяжче. У 38,53,3% хворих спостерігалося явне покращення, а у 48,43,4% пацієнтів захворювання характеризувалося постійною тяжкістю. Слід відмітити, що в 7,41,5% хворих визначалися рецидиви БОС після припинення їх упродовж 1-7 років. Це дало підстави вважати, що в хворих на бронхіальну астму навіть тривала ремісія не є гарантією виліковування та підставою для вільного відношення до звичайних тригерних факторів. Cлід також підкреслити, що, як показав аналіз ефективності лікування в процесі диспансерного спостереження за хворими на бронхіальну астму, нетривалі курси використання протизапальних препаратів не мали суттєвого впливу на прогноз захворювання.

Серед дітей, у яких наприкінці спостереження верифіковано бронхіальну астму, в 26,53,3% випадків вона розцінювалася за тяжкістю захворювання як легка інтермітуюча, в 15,82,7% – як легка персистуюча, в 42,43,7% – як середньотяжка персистуюча та у 15,32,7% спостережень – як тяжка персистуюча.

Наприкінці катамнестичного спостереження серед популяції дітей із повторними епізодами БОС нерідко відзначалися ознаки алергійного риніту (38,4%), атопічного дерматиту (6,6%) та підвищеної чутливості до їжі та/або медикаментів (23,3%). Ці алергійні прояви реєструвалися в 66,2% випадків серед хворих, у яких тривали напади бронхообструкції наприкінці спостереження, та в 15,7% випадків у пацієнтів, у яких ці приступи припинилися раніше.

Таким чином, стислий аналіз загальних результатів багаторічного спостереження за дітьми, в яких у ранньому віці спостерігалися епізоди бронхообструктивного синдрому, дав підстави розглядати цю популяцію хворих як когорту високого ризику щодо розвитку бронхіальної астми та інших алергійних захворювань.

Із точки зору наведеного прогнозу перших епізодів БОС у дітей раннього віку надзвичайно важливим уже в цьому віковому періоді передбачити подальший розвиток захворювання. У таблиці 1 наведено порівняльну характеристику показників співвідношення шансів (СШ) з їх 95% довірчим інтервалом (95%ДІ) найбільш значущих критеріїв ризику рецидивування БОС у дітей раннього віку та його персистуючого перебігу у дорослішому віці.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика ризику рецидивування БОС у дітей раннього віку та його персистуючого перебігу у дорослішому віці

Критерії ризику

СШ (95%ДІ) належності до:

І групи*

ІА підгрупи**

вік дебюту БОС (3-4 роки)

2,6 (1,2-5,4)

14 (4,8-42,0)

міське помешкання

2,4 (1,2-4,7)

4,3 (2,2-8,4)

наявність супутньої алергійної патології:

- алергійний риніт

4,4 (0,2-92)

1,4 (0,2-9,6)

- атопічний дерматит

4,2 (1,2-15,2)

2,5 (0,7-8,7)

частота попередніх БОС  4 випадків

4,0 (2,2-7,2)

3,1 (1,7-5,9)

сезонність виникнення БОС

8,6 (1,1-70,2)

1,9 (0,6-5,8)

позитивний сімейний алергологічний анамнез:

- за материнським родоводом

1,7 (0,8-3,6)

0,9 (0,5-1,7)

- за родоводом батька

1,9 (0,7-4,7)

1,8 (0,8-4,2)

- за обома родоводами

8,6 (1,0-70,0)

1,3 (0,5-3,7)

різко позитивні шкірні реакції (≥3+) до алергенів:

побутових

2,7 (1,4-5,0)

6,8 (3,3-13,9)

харчових

3,3 (1,6-6,8)

4,7 (2,4-9,0)

епідермальних

1,7 (0,8-3,0)

5,1 (2,6-9,8)

інгаляційних

1,3 (0,7-2,5)

5,9 (2,7-13,2)

*

діти, в яких після вихідної госпіталізації виникали рецидиви БОС

**

хворі, в яких у подальшому визначався персистуючий перебіг БОС

Нажаль, жоден із наведених критеріїв не володів достатньою діагностичною цінністю у виявленні пацієнтів із ризиком виникнення рецидивів БОС та персистуючим перебігом такого синдрому в подальшому. В основному, вони характеризувалися дуже високим рівнем хибнонегативних результатів та низьким чи помірним – хибнопозитивних (ЧТ=50-71%, СП=62-99%, ППЦ=65-90%, НПЦ=49-68%). Співставлення показників ризику рецидивування БОС у молодшому віці та його персистуючого характеру перебігу в старшому віці дало підстави вважати, що ризик розвитку персистуючої бронхіальної астми визначається переважно клінічними проявами підвищеної реактивності бронхів і факторами зовнішнього середовища. Фактори ризику, що визначають онтогенез у ранньому віці, втрачають у цих хворих своє клінічне значення.

Loading...

 
 

Цікаве