WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Прогностичні критерії ризику рецидивів бронхообструктивного синдрому у дітей раннього віку (автореферат) - Реферат

Прогностичні критерії ризику рецидивів бронхообструктивного синдрому у дітей раннього віку (автореферат) - Реферат

Розподіл хворих груп спостереження за віком, виявив, що серед дітей, у яких у подальшому не спостерігалися рецидиви бронхообструктивного синдрому, переважали хворі першого року життя. Так, частка дітей до 1 року серед хворих І групи становила 24,42,4% спостережень та 44,32,5% випадків серед пацієнтів групи порівняння (p<0,01). Виникнення БОС у старшому віці переважно асоціювало з можливістю формування бронхіальної астми в подальшому, про що частково свідчила наявність позитивних високовірогідних кореляційних зв'язків між віком обстежених дітей і діагнозом атопічної форми персистуючої БА в подальшому (r=0,42-0,53; p<0,01).

Аналіз місця проживання дітей виявив такі особливості, що серед хворих із сприятливим перебігом БОС, тобто без його рецидивів, вірогідно рідше зустрічались міські мешканці – 17,31,9%, у той час, як серед пацієнтів І групи частка мешканців міста склала – 33,72,7% (р<0,01). Помешкання дітей у сільській місцевості, зазвичай, мало зворотній зв'язок із діагнозом бронхіальної астми, тривалістю її персистування та виникненням алергійних реакцій у подальшому (R=-0,26 – -0,38, p<0,001). Отримані дані, ймовірно, пояснювалися або відсутністю в селах впливу несприятливих техногенних факторів забрудненого зовнішнього середовища, характерних для сучасних міст, або протекторним впливом перенесених в молодшому дитячому віці повторних респіраторних інфекцій.

Підтвердженням тези протекторної дії інфекційних чинників щодо персистування БА було рідше виявлення в дітей першої клінічної групи факторів, які сприяли розвиткові гострої респіраторної інфекції. Так, ці хворі рідше виховувалися в сім'ях із сибсами більш старшого віку, котрих можна розглядати як вірогідне джерело респіраторної інфекції: 96,21,1% хворих І групи були єдиною дитиною в сім'ї або мали 1-2 сибсів, у ІІ групі цей показник становив 90,51,5% (р<0,01). З цієї ж позиції, мабуть, пояснювалося і переважання серед хворих другої клінічної групи недоношених та/або дітей, народжених із ознаками ЗВУР 1 ступеня (І група – 1,90,8% проти 6,01,2%; p<0,01) та 2-3 ступенів тяжкості (І група – 1,30,6% проти 3,91,0%; p<0,05), а також пацієнтів із так званими „фоновими станами".

Так, частота рахіту та анемії 2 ступеня тяжкості та більше становила в І клінічній групі 8,61,6% та 4,81,2%, у той час, як у ІІ групі вказані показники дорівнювали 16,51,9% та 10,31,5% відповідно (p<0,01). Цілком ймовірно, що зазначені особливості розвитку дитини сприяли розвиткові інфекційних захворювань, котрі, виникаючи в грудному та ранньому віці, переключають імунорегуляторні функції Т-лімфоцитів із хелперної субпопуляції ІІ типу на перший, що здійснює протиінфекційний захист, та можуть призупиняти процес реалізації атопічного генотипу в алергійний фенотип. На противагу цьому, в дітей із рецидивами БОС частіше спостерігалися клінічні прояви атопічного дерматиту (І група – 11,91,8%, ІІ група – 3,10,9%; p<0,01), підвищеної чутливості до їжі (І група – 16,62,1%, ІІ група – 7,71,4%; p<0,01) та медикаментів (І група – 12,61,9%, ІІ група – 7,21,3%; p<0,02). Мабуть, як прояв підвищеної реактивності бронхів, у цих хворих слід розглядати дані анамнезу щодо повторних епізодів БОС, сезонних їх виникнень під впливом певних тригерних стимулів. Так, наявність у хворого чотирьох та більше попередніх епізодів бронхіальної обструкції вірогідно частіше відмічалася в І клінічній групі – 71,32,6% проти 38,42,5% у групі порівняння (p<0,01). Попередні БОС реєструвались переважно з квітня по жовтень у 5,11,2% дітей І групи та в 1,00,5% пацієнтів ІІ групи (р<0,01); листопадово-березневу сезонність відмічено в 2,60,9% хворих основної групи та 0,30,3% дітей групи порівняння (р<0,01). Без сумніву, ці особливості дітей груп порівняння багато в чому визначалися спадковою схильністю до алергійних захворювань, яка істотно частіше відзначалася в дітей першої клінічної групи. Так, обтяжену атопією спадковість за материнським родоводом виявлено в 22,02,4% хворих основної групи та в 14,11,8% дітей групи порівняння (p<0,01), за родоводом батька – в 14,42,0% пацієнтів І групи та 8,31,4% осіб ІІ групи (p<0,02), частота обтяженої алергійною патологією спадковості за обома родоводами склала 8,41,6% та 0,50,4% випадків у І та ІІ групах відповідно (p<0,01).

У цілому, виявлені відмінні особливості в клінічних групах порівняння співпали з даними досліджень останніх років, які припускають захисний ефект стосовно бронхіальної астми окремих інфекційних захворювань у ранньому віці та патогенний вплив міського способу життя, особливо в дітей зі спадковою та індивідуальною схильністю до алергійних захворювань (Мизерницкий Ю.Л., 2002; Trasande L., Thurston G.D., 2005). Непрямим підтвердженням цього служило переважання клінічних проявів обструкції бронхів над виразністю інфекційно-запального синдрому (ІЗС) в хворих першої клінічної групи. Так, при констеляції ознак бронхіальної обструкції середній показник тяжкості БОС на початку стаціонарного лікування становив 11,50,2 балів у І клінічній групі та 10,80,2 балів у ІІ групі (р<0,05), в той час як виразність ІЗС у перші дні госпіталізації більше 14 балів спостерігалася у 12,31,8% хворих основної групи та 17,91,9% дітей групи порівняння (р<0,05).

Наведене раніше припущення стосовно характеру сприятливих та протекторних факторів у ранньому дитячому віці стосовно виникнення бронхіальної астми в подальшому знайшло своє підтвердження при аналізі результатів параклінічного обстеження. Так, при вихідній госпіталізації в дітей основної клінічної групи відмічене переважання (відносно хворих групи порівняння) в аналізах периферійної крові еозинофільних гранулоцитів (І група – 4,00,2%, ІІ група – 3,00,2%; р<0,01), а також менший вміст лімфоцитарних лейкоцитів (І група – 47,90,9%, ІІ група – 50,90,8%; р<0,02). У хворих першої групи відмічено також наявність зворотних кореляційних зв'язків між абсолютним вмістом Т-лімфоцитів у крові при вихідній госпіталізації в ранньому віці та виявленням атопічної форми БА в подальшому (R=-0,55; p<0,01). Також, у дітей основної клінічної групи при вихідній госпіталізації відмічені пригнічення та виснаження киснезалежного метаболізму еозинофільних та нейтрофільних лейкоцитів крові стосовно хворих групи порівняння. Так, середній показник стимульованого варіанту НСТ-тесту еозинофільних гранулоцитів периферійної крові в пацієнтів основної групи становив 24,33,3%, а в дітей групи порівняння – 28,75,8% (p<0,05). Показники киснезалежної активності нейтрофільних лейкоцитів крові, визначені за даними спонтанного та стимульованого НСТ-тесту, в хворих І групи дорівнювали 24,21,4% та 29,61,8% та склали 29,92,0% та 36,92,5% у пацієнтів ІІ клінічної групи відповідно (p≤0,02). Отримані дані, в цілому, можна пояснити участю даних лейкоцитів крові в хронічному запаленні бронхів, яке вважається підґрунтям підвищення їх неспецифічної реактивності. Слід відмітити, що цей характер запальної реакції не знайшов свого підтвердження у вигляді суттєвого підвищення в сироватці крові хворих основної клінічної групи загального IgE, середній вміст якого становив у них 130,520,9 МО/мл проти 118,531,4 МО/мл в пацієнтів групи порівняння (р>0,05) та IL-4 (І група – 46,44,0 пкг/мл, ІІ група – 54,410,3 пкг/мл; pt,u>0,05). Отримані результати узгоджувалися з результатами інших досліджень, згідно до яких значення вказаних імунологічних показників як маркерів атопічної реактивності чи алергійного запалення, з клінічної точки зору, напевне, обмежене (Чергінець В.І., 2001; Brown V., Warke T.J., Shields M.D., 2003;).

Більш чіткими критеріями атопічної реактивності, мабуть, служили різко позитивні шкірні реакції з небактеріальними алергенами, оскільки в хворих основної групи відмічено не тільки вірогідно частіше виникнення позитивних реакцій (3+) з побутовими (І група – 40,04,7%, ІІ група – 20,07,3%; р<0,02), харчовими (І група – 40,06,1%, ІІ група – 13,38,8%; р<0,02) та інгаляційними (І група – 23,65,7%, ІІ група – 6,26,0%; р<0,05) групами алергенів, але й доволі міцний позитивний взаємозв'язок між ними та виявленням атопічної бронхіальної астми, тяжкістю її проявів та актуальним віком візінгу в подальшому (R=0,43-0,64; p<0,01). Загалом, отримані дані непрямо підтвердили припущення стосовно того, що в основі БОС при ГРЗ у хворих раннього віку, в яких у подальшому визначалися рецидиви даного синдрому, мабуть, лежать імунологічні зміни, що визначають алергійний тип запальної реакції. Для дітей із епізодичним характером виникнення БОС, такі зміни були нехарактерними, та бронхіальна обструкція, напевне, зумовлювалася АФО дихальних шляхів та схильністю їх до інфекційного запалення.

Виходячи з аналізу результатів обстеження дітей першої та другої клінічних груп, зроблене припущення, що в основі транзиторного характеру перебігу бронхообструктивного синдрому, напевне, лежать АФО дихальних шляхів, сприятливі для виникнення їх обструкції під час респіраторних захворювань. Персистуючий характер даного синдрому, напевне, пов'язаний із підвищеною реактивністю бронхів, зумовленою їх хронічним запаленням. Хоча і в першому і в другому випадках, напевне, йдеться про бронхіальну астму, проте можна припустити наявність двох її фенотипів, або ж двох варіантів перебігу даного захворювання, з відмінними особливостями патологічного процесу, виявлення яких є особливо важливим із практичної точки зору.

Loading...

 
 

Цікаве