WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Болонський імператив підготовки майбутніх менеджерів (автореферат) - Реферат

Болонський імператив підготовки майбутніх менеджерів (автореферат) - Реферат

Публікації. Основні висновки дисертації викладено у 11 наукових публікаціях, 5 з яких містяться у фахових виданнях ВАК України.

Структура роботи. Мета і завдання дослідження та логіка реалізації пізнавальної концепції визначили структуру дисертації, що складається зі вступу, трьох розділів (які поділені на підрозділи), висновків і переліку використаних джерел (264 позиції). Обсяг роботи - 217 сторінок, основна частина дисертації – 196 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У "Вступі" обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкривається ступінь наукової розробленості проблеми, наводяться положення, що претендують на наукову новизну, демонструється практична цінність отриманих результатів, подається структура і обсяг дисертаційної роботи.

У першому розділі "Філософсько-методологічні засади дослідження соціалізації особистості" з'ясовано теоретичні та методологічні основи розв'язання досліджуваної проблеми, для чого було проаналізовано процес її історичного розвитку в рамках філософських, соціологічних, психологічних, педагогічних концепцій особистості, чому і присвячено перший підрозділ "Ретроспективний аналіз підходів до соціалізації особистості". У ході історико-філософського аналізу виділено три радикально відмінних етапи постановки і вирішення проблеми соціалізації особистості.

Перший етап – 1930-ті – 1960-ті роки, які характеризуються чисельністю різноманітних концепцій соціалізації особистості в західній психології і соціології та практичною відсутністю розробок із цієї проблематики у вітчизняній науці.

Другий – 1960-ті – 1980-ті роки, для яких характерні такі риси: а) визнання соціального визначальною стороною як у біосоціальній сутності людини, так і в суперечності "особистість – суспільство"; б) домінування суб'єкт-об'єктного підходу (особистість для суспільства, а не навпаки); в) орієнтація на колектив і на формування не унікальності, а типової для даного суспільства особистості; г) перевага, що віддавалася спрямованій соціалізації перед стихійною.

Третій етап – після 1990-х років – характеризується зрушенням акцентів у проблематиці соціалізації із типового – на унікальне, з формування особистості дією зовнішніх впливів – на вільний її саморозвиток із розумінням того, що соціалізація – це двобічний процес взаємодії індивіда та суспільства, в якому обидва є активними суб'єктами (у розвинених країнах це перенесення акцентів відбулося раніше у зв'язку з актуалізацією цінностей постіндустріального суспільства).

З'ясовано, що на сучасному етапі теж не існує єдиної точки зору відносно сутності та змісту поняття "соціалізація особистості", що дозволяє вважати його відкритим. Неефективність наявних дослідницьких підходів та процедур щодо тлумачення соціалізації особистості не тільки і не стільки в рамках філософських шкіл, як у межах різних дисциплін, які акцентують увагу на окремих сторонах соціалізації особистості, не дає можливості комплексного його осягнення. Подолати ці розбіжності має філософський аналіз і синтез.

У другому підрозділі "Методологічні засади дослідження соціалізації особистості" у ході аналізу перспективності застосування синергетичного підходу обґрунтовуються положення, щодо можливості його трансдисциплінарного дослідження та наголошується на таких перевагах його застосування до досліджуваної проблеми: 1) принципи та закони синергетики є правомірними як на рівні саморозгортання суспільства, так і на рівні формування особистості; 2) він передбачає наявність двох начал і відповідно двох процесів – організації та самоорганізації, що корелює з виділенням науковцями двох протилежних форм соціалізації – спрямованої та стихійної; 3) він дозволяє розв'язати проблему індивідуалізму та колективізму, їх співвідношення в особистісних культурних установках, а, отже, і в процесі соціалізації.

Із позицій самоорганізаційного підходу розкривається погляд, що необхідними умовами соціалізації та взаємодії індивідів на рівні соціуму є: наявність у них деяких спільних рис, наявність відмінного між ними, домірне співвідношення між характеристиками відкритості та замкнутості соціальної системи.

Показано, що процес соціалізації має бути самоорганізаційним за природою, тобто не планомірним і свідомо керованим, а таким, що відповідає власним тенденціям розвитку особистості. Але від цього виграє і суспільство в цілому, оскільки високий рівень упорядкованості та структурованості соціальної системи ґрунтується саме на неоднорідності, неоднаковості її членів. Хоча, звісно, це й не заперечує певної свідомої корекції процесів соціалізації особистості, оскільки організація та самоорганізація є двома сторонами одного цілісного процесу – самореалізації особистості.

На сформульованому історико-методологічному підґрунті в третьому підрозділі "Сутність і специфіка соціалізації особистості майбутнього менеджера в освітньо-культурних умовах" висловлюється застереження, що у формулюванні визначення соціалізації не можна допустити принаймні двох крайностей. Перша з них полягає в тлумаченні соціалізації як ні від чого не залежного процесу творення себе індивідом, як егоцентристське самоствердження. Друга – в розгляді соціалізації як процесу, жорстко детермінованого соціальними умовами, який повністю залежить від місця людини в соціумі.

Відштовхуючись від погляду, що соціалізація – це все, що робить людину соціальною істотою, у роботі обґрунтовується думка про те, що під сутністю соціалізації слід розуміти процес становлення сутнісних сил особистості.

Зміст явища соціалізації особистості зосереджується в роботі в наступному: 1) соціалізація особистості – це двобічний процес взаємодії особистості та суспільства як рівноправних суб'єктів, внаслідок якого відбувається розвиток соціальних якостей людини; 2) залежно від активності особистості слід розрізняти такі види соціалізації, як пасивну та активну (остання характеризується цілеспрямованою активністю індивіда); 3) оскільки вплив навколишнього світу, а, отже, і соціального середовища, на людину не безмежний, то процес соціалізації має чіткі межі, обумовлені родовою сутністю людини; 4) соціалізація особистості як процес має два боки: з одного боку, індивід є об'єктом суспільного впливу, з іншого, – він здатен здійснювати вплив на оточення і виступає суб'єктом соціалізації, отже, соціалізація є основним механізмом взаємодії суспільства й особистості; 5) основними механізмами соціалізації є адаптація, імітація, ідентифікація, інтеріоризація (суб'єктивація) та екстеріоризація (об'єктивація); 6) значення процесу соціалізації особистості, в найширшому розумінні, полягає у відтворенні соціального життя; 7) основними формами соціалізації є: організована (соціалізація під дією зовнішніх агентів) та самоорганізована (здійснювана самою особистістю без впливу зовнішніх агентів).

Запропоноване бачення сутності й змісту соціалізації конкретизовано стосовно особистості менеджера. Показано, що специфіка професійних обов'язків менеджера диктує й необхідність формування соціалізації у студентів відповідних спеціальностей низки специфічних вмінь і навичок, а саме із: забезпечення виконання організацією її основного призначення; проектування та встановлення взаємодії між діями окремих співробітників; розробки стратегії поведінки організації в мінливому оточенні тощо.

З'ясування специфіки соціалізації особистості менеджера автоматично представляє її як подвійний процес: з одного боку, – це загальнокультурна соціалізація, а з іншого, – професійна соціалізація, тобто набуття майбутніми менеджерами специфічних навичок і вмінь, необхідних для ефективного виконання ними їх обов'язків як спеціалістів із управління.

Цей погляд детальніше розкривається в другому розділі "Процес соціалізації майбутнього менеджера в контексті Болонського імперативу" думкою про те, що реалізація принципів Болонської декларації є шляхом розв'язання суперечності між національною системою підготовки менеджерів (тобто професійною соціалізацією) та загальноєвропейською культурою (тобто процесом соціалізації, який має загальноцивілізаційне спрямування).

Аналіз починається підрозділом "Вимоги європейського ринку праці до професійної підготовки менеджерів", в якому доводиться, що сьогодні вимоги національного ринку праці поки що відрізняються від вимог світового та загальноєвропейського ринків, але завтра вони можуть стати єдиними. У зв'язку з цим у дослідженні слід розширити спектр пошуку цих вимог у світлі положень Болонської декларації. Поглиблюючи вже існуючий погляд, указується на необхідність формування в Україні власної моделі менеджменту, яка має враховувати тенденції світового менеджменту, але спиратися при цьому на знання ментальності свого народу.

Loading...

 
 

Цікаве