WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Забезпечення безкровних оперативних втручань в абдомінальній хірургії у осіб похилого віку (автореферат) - Реферат

Забезпечення безкровних оперативних втручань в абдомінальній хірургії у осіб похилого віку (автореферат) - Реферат

Рис.2. Початковий стан киснево-метаболічного балансу у хворих похилого віку із захворюваннями органів ШКТ

Відповідність показників DO2 необхідним в даний момент часу швидкостям метаболічних процесів підтверджувалася відсутністю кореляційного зв'язку між DO2 і VO2: r(DO2-VO2)=0,18+0,043 (р>0,05), а наявність зв'язку між DO2 і ctO2v: r(DO2 - ctO2v)= 0,55+0,097 (p<0,001) та ctO2v і Hb: r(ctO2v- Hb)=0,68 + 0,084 ( p<0,001) свідчила про початково знижені інотропні резерви з необхідністю екстреного збільшення DO2 у випадках зниження показників червоної крові для запобігання можливості виникнення венозної гіпоксемії.

Виявлені зміни соматичного статусу пояснюють стан когнітивних функцій із змінами уваги, пам'яті і мислення. Про зниження стійкості уваги свідчили низькі величини КСУ з порушенням темпу і стабільності виконання завдань. Зміни процесів логічного мислення виявлялися низьким відсотком правильних відповідей. Порушення вербальної пам'яті супроводжувалися низьким об'ємом інформації, що спочатку запам'ятовувалася, повільним зростанням об'єму інформації, що запам'ятовується, і виснаженням процесів запам'ятовування (табл.2).

Таблиця 2

Початковий рівень стану когнітивних функцій хворих похилого віку із захворюваннями органів ШКТ

Увага

КСУ

Логічне

мислення,

бали

Пам`ять. Кількість відтворених слів

Короткострокова пам`ять,

повторення

Довгострокова пам`ять

1

2

3

4

5

40-хв.

56,61+

6,86

7,67+

0,26

4,06+0,20

5,6+

0,19

6,36+0,21

6,76+0,17

6,84+0,21

6,23+0,44

Порівняльне вивчення досліджуваних показників в післяопераційному періоді при використанні різних методів гемодилюції для виявлення найбільш оптимального з них виявило статистично ідентичне зниження показників червоної крові після проведення гемодилюції в групах з ГНГ і ПГНГ. При цьому зниження Нв в цих групах склало відповідно 16,7 % (р< 0,05) і 17,6 % (р< 0,05). Через 3 год після оперативного втручання показники червоної крові у всіх трьох групах істотно не відрізнялися, але в групі з ГВГД вони досягалися за рахунок застосування еритроцитарної маси, а в групах з ГНГ і ПГНГ- за рахунок реінфузії заздалегідь резервованої аутокрові. На подальших етапах визначався достатній рівень показників червоної крові, який не мав істотних відмінностей між групами, в той же час в групі з ГВГД це досягалося використанням еритроцитарної маси в ранньому післяопераційному періоді у 20% хворих.

Принципова різниця в показниках метаболічного патерну на етапах дослідження виявлена при розгляді динаміки гемодинамічної і метаболічної складових, що залежало від методу обмеження периопераційної крововтрати. Так, відразу після проведення резервування аутокрові виявлялося зниження DO2 у хворих з ГНГ і ПГНГ за рахунок зменшення цНв. В той же час при проведенні ГНГ спостерігалося VO2 вище, ніж при використанні ПГНГ, на 26,2%(р< 0,05). При відсутності необхідності на даному етапі збільшення швидкостей обміну речовин це свідчило про меншу механічну роботу, виконувану серцево-судинною системою при застосуванні ПГНГ і її більшій безпеці в порівнянні з традиційною ГНГ.

Через добу після операції величина метаболічного патерну була ідентичною в обох вищеназваних групах, а починаючи з 3-ої доби відзначені нижчі показники гемодинамічної і метаболічної складових патерну в групі з ПГНГ, що відображало відсутність необхідності в попередній інтенсивності обміну речовин в результаті вже запущених на раніших етапах процесів репаративної регенерації.

Використання ж ГВГД супроводжувалося двофазним погіршенням показників метаболічного патерну DO2-VO2 в ранньому післяопераційному періоді, який спостерігався безпосередньо після оперативного втручання і на третю післяопераційну добу. Зниження DO2 склало 6,4% (р<0,05) безпосередньо після операції і 7,3% (р<0,05) на 3-ю добу, а VO2 відповідно 8,1% (р< 0,05) і 11,7% (р< 0,05).

У ранньому післяопераційному періоді зміни метаболічного патерну DO2-VO2 відбувалися в результаті переважного зниження вмісту і насичення кисню в змішаній венозній крові в порівнянні з артеріальною, особливо при використанні ПГНГ, що можна пояснити безпосередньою дією перфторану на механізми транспорту газів в тканини і розглядалося нами як компенсаторний механізм забезпечення адекватної необхідності споживання кисню в умовах неможливості і/або небезпеки збільшення ХОК.

Найбільші відмінності у використаних методах гемодилюції виявлені при оцінці динаміки легеневого шунта. При застосуванні ПГНГ величина шунта знижувалася безпосередньо після операції на 40,3% (р<0,05) в порівнянні з початковою його величиною, складаючи 5,18+1,05 % і залишалася на цьому рівні до 5-ої післяопераційної доби. В протилежність цьому в решті груп спостерігалося збільшення шунтування. В момент закінчення оперативного втручання в групі з ГВГД легеневий шунт був вище початкового на 63,9% (р<0,05), а в групі з ГНГ- на 32,1% (р< 0,05). У цих групах на відміну від групи з ПГНГ величина внутрішньолегеневого шунтування аж до 5-ої доби не відновилася до нормальних величин і значно перевищувала на всіх етапах дослідження цей показник в групі з ПГНГ при збереженому у всіх трьох групах лімітуючому впливі альвеолярного шунта на механізм газового гомеостазування

Вивчення адаптаційних реакцій, спрямованих на підтримку газообміну в тканинах, виявило безпосередньо після оперативного втручання зростання 2,3 ДФГ при використанні ПГНГ на 19,8% (р<0,05), що супроводжувалося зсувом кривої дисоціації оксигемоглобіну вправо із зрушенням р50 на 6,8% (р< 0,05). У випадках застосування ГНГ подібної динаміки даних показників не спостерігалося, а при ГВГД збільшення р50 мало запізнілий характер і виявлялося через добу після закінчення оперативного втручання.

Синхронна гемодинамічна, газотранспортна і газорозподільна модальність кисневого режиму тканин в групі хворих, у яких використовувалася ПГНГ, виявлялася, на відміну від решти груп, відсутністю достовірних змін лактату, пірувату та їх співвідношення в змішаній венозній крові на всіх етапах дослідження. При цьому рівень лактату при використанні ПГНГ безпосередньо після операції був нижче, ніж при застосуванні ГВГД на 62,7% (р<0,05) і ГНГ на 48,3% (р<0,05), співвідношення лактат/піруват відповідно на 130,5% (р<0,05) і 105,6% (р<0,05).

Різна динаміка гемодинамічних, газотранспортних і метаболічних показників, яка спостерігалася в досліджуваних групах, супроводжувалася значними відмінностями в стані когнітивних функцій в післяопераційному періоді, особливо з боку працездатності ЦНС. Так, при застосуванні перфторану вже на 5-у добу відзначалося зростання КСУ на 80,7 % (р< 0,01) з подальшим додатковим його зростанням на 14-у і 30-у добу відповідно на 20,1% (р< 0,05) і 25,4% (р< 0,05). У той же час в решті груп хворих виявлено зниження КСУ на 5-у добу і відсутність істотних його змін на подальших етапах післяопераційного періоду.

При цьому в групі, де використовувався перфторан, КСУ на 30-у добу перевищував даний показник у хворих із застосуванням ГВГД і ГНГ на 271,4% (р< 0,01) і 242,2% (р< 0,01), що свідчило про повноцінність відновлення працездатності ЦНС при використанні ПГНГ.

Аналогічна, але дещо менш виражена динаміка спостерігалася з боку показників, що характеризують логічне мислення. У групі хворих, яким застосовувався перфторан, встановлено збільшення кількості правильних відповідей на 11,6%(р< 0,05) до 14-ї доби і ще на 13,9%(р< 0,05) до 30-ї доби післяопераційного періоду. У решті груп визначалася лише тенденція до збільшення величини показників логічного мислення з наближенням до рівня початкового.

Порівняльне визначення короткострокової і довгострокової вербальної пам'яті на 5-у післяопераційну добу виявило збільшення об'єму засвоєної інформації в групі з ПГНГ після першого, другого, третього і четвертого повторень відповідно на 44,7% (р<0,01), 37,5% (р<0,01), 23,4% (р<0,01) і 14,1% (р< 0,05) із збереженням досягнутого рівня при п'ятому і шостому повтореннях за відсутності такої динаміки в інших групах.

На 14-у добу в групі з ПГНГ збереглося збільшення кількості правильних відповідей після другого, третього і п'ятого повторень на 9,2% (р<0,05), 9,0% (р<0,05) і 5,5% (р<0,05) відповідно, на відміну від решти груп, що вказувало на вираженість в двох останніх групах виснаження процесів активної уваги і вираженої стомлюваності.

На 30-у післяопераційну добу в групі хворих з ПГНГ спостерігалося зростання відтвореної інформації після кожного з п'яти повторень відповідно на 55,8% (р<0,01), 55,4% (р<0,01), 33,3% (р<0,01), 29,5% (р<0,01) і 36,9% (р<0,01), а також при повторенні через 40 хв на 32,7% (р<0,01), засвідчивши про збільшення емоційної активності і процесів активної уваги при зниженні впливу процесів гальмування. При застосуванні ГВГД відзначалася стабілізація показників вербальної пам'яті на початковому рівні, у випадках ГНГ мала місце тривала відсутність зростання засвоєної інформації

Порівняльний аналіз показав зниження кількості периопераційних ускладнень при використанні ПГНГ до 8% на відміну від груп, в яких використовувалися ГВГД і ГНГ, де відсоток ускладнень становив відповідно 28% і 24%. Одночасно зі зниженням кількості ускладнень відзначена зміна їх нозологічної структури: відсутність при застосуванні перфторану ускладнень, пов'язаних з локальною нестабільністю коронарного і/або церебрального кровообігу.

Loading...

 
 

Цікаве