WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Значення цитомегаловірусної інфекції у розвитку соматичної патології у віддалений період після аварії на чорнобильській АЕС (автореферат) - Реферат

Значення цитомегаловірусної інфекції у розвитку соматичної патології у віддалений період після аварії на чорнобильській АЕС (автореферат) - Реферат

Наявність клінічних і лабораторних ознак реактивації ЦМВ-інфекції є показом для призначення противірусної терапії. Оскільки ще частіше, ніж серед учасників ЛНА в цілому (14,28%) частота реактивації ЦМВ відмічена у хворих на хронічні захворювання бронхолегеневої системи (18,18%), в цій групі пацієнтів також доцільно проводити противірусну терапію. Уваги заслуговують і хворі на хронічний вірусний гепатит С, хронічні захворювання ШКТ, цукровий діабет, з важким перебігом ішемічної хвороби серця, оскільки при вказаних видах патології знайдена асоціація ЦМВ з негативними факторами, які впливають на перебіг захворювання.

Проведені дослідження в групі 54 хворих, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, показали ефективність застосування індукторів інтерфероногенезу в терапії реактивації ЦМВ. З метою лікування доцільним виявився прийом гропринозину (таблетки по 500 мг) по 2 табл. 4 рази на добу в комплексі з діазоліном трьома 6-денними курсами з інтервалом у 7 днів. Клінічне поліпшення проявлялось зменшенням кількості скарг, нормалізацією температури тіла (у всіх 6 хворих з ініціальним субфебрилітетом), зменшенням розмірів лімфатичних вузлів (у 4 з 6 хворих з лімфаденопатією до початку лікування), нормалізацією активності амінотрансфераз (аланінамінотранферазна активність 44,18 + 9,77 МО/л до початку і 18,28 + 1,68 МО/л після лікування; p<0,05; активність аспартарамінотрансферази 33,55 + 6,95 МО/л і 18,9 + 1,24 МО/л, відповідно; p<0,05), підвищенням рівня гемоглобіну і еритроцитів у хворих з ініціальною анемією (первинні показники: гемоглобін 117,57 + 1,83 г/л, еритроцити 3,76 + 0,04 Т/л; після терапії - гемоглобін 133,50 + 1,21 г/л і еритроцити 4,41 + 0,09 Т/л, відповідно, p<0,05). В усіх хворих зникли анти-ЦМВ антитіла класу IgM, а у 18,92% - антитіла класу IgG, ще у 51,35% хворих зменшились титри антитіл класу IgG з 63,31 + 19,39 МО/л до 24,87 + 5,63 МО/л.

Для вибору окремих препаратів з групи індукторів інтерфероногенезу запропоновано тест визначення індукції ендогеного -IFN. Він був апробований у 12 практично здорових осіб та 10 учасників ЛНА з лабораторними ознаками реактивації ЦМВ при проведенні клінічних досліджень ефективності вітчизняного індуктору інтерфероногенезу амізону. При дослідженні концентрації -IFN до, через 3, 6 та 9 годин після введення препарату визначали індекс стимуляції інтерфероногенезу як співвідношення вмісту -IFN у сироватці крові після стимуляції до базального рівню -IFN. Базальний рівень -IFN у хворих з реактивацією ЦМВ вірогідно не відрізнявся від донорів: 33,35 + 19,51 пкг/мл і 29,59 + 15,58 пкг/мл, відповідно, p>0,05. У більшості обстежених концентрація -IFN збільшувалась вже через 3 год. після введення препарату, досягала максимуму в період між 3-6 год., а потім знижувалась (табл.3).

Таблиця 3

Індекс стимуляції ендогенного -IFN під впливом амізону

Група обстежених

Індекс стимуляції

3 год.

6 год.

9 год.

Здорові донори

2,7 + 0,42

3,1 + 0,95

2,9 + 0,81

Учасники ЛНА з реактивацією ЦМВ

2,9 + 0,95

4,9 + 2,85

3,1 + 1,95

В цілому, амізон виявився ефективним індуктором інтерфероногенезу – під його впливом вміст -IFN у сироватці крові вірогідно зростав порівняно з базальним рівнем (p<0,05). Однак реакція окремих осіб на препарат була гетерогенною. У більшості (8 донорів і 6 осіб з реактивацією ЦМВ) індекс стимуляції зростав у 3-6 разів. У інших максимальна концентрація -IFN у сироватці крові перевищувала базальний рівень не більш, ніж у 2 рази. Різницею в індивідуальній чутливості до індукторів інтерфероногенезу можна пояснити недостатню ефективність противірусної терапії у окремих пацієнтів. Тому тест визначення індексу стимуляції інтерфероногенезу, який відображає функціональний стан системи інтерферонів, може допомогти у підборі раціональної терапії ЦМВ-інфекції.

ВИСНОВКИ

В дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у визначенні ролі цитомегаловірусної інфекції у формуванні і реалізації віддалених нестохастичних ефектів у вигляді соматичної патології у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, запропоновані методи діагностики, терапії реактивованої ЦМВ-інфекції та моніторингу ефективності лікування, спрямованого на поліпшення стану здоров'я постраждалих від іонізуючого виромінення.

Loading...

 
 

Цікаве