WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Теоретичні основи оптимізації інтродукційного процесу (автореферат) - Реферат

Теоретичні основи оптимізації інтродукційного процесу (автореферат) - Реферат

Викладено уявлення про біоморфологічні типи як інтродукційні одиниці дослідження та запропоновано методичні принципи їх виділення на підставі аналізу морфологічних, онтогенетичних та екологічних ознак.

Вперше з позицій системного аналізу розроблено критерії стійкості інтродукованих рослин, запропонована модель залежності стійкості рослин від дії лімітуючих факторів середовища та шляхи підвищення стійкості інтродуцентів.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані принципи та методи оптимізації інтродукційного процесу спрямовані на підвищення ефективності введення в культуру нових корисних рослин. Використання розроблених методів інтродукційного прогнозування сприяє раціональному (економічному) плануванню експедиційних досліджень і є альтернативою методу "проб і помилок".

Основні ідеї теорії стійкості та інформаційно-енергетичної концепції інтродукції рослин дозволяють оцінити біорізноманіття природних та штучних ценозів, визначити їх стійкість до лімітуючих факторів середовища, моделювати гомеостатичні культурфітоценози та керувати основними їх параметрами.

Теоретичні результати роботи можуть бути використані в учбовому процесі у вищих навчальних закладах, а більшість інтродукованих видів природної флори Середньої Азії становлять інтерес як декоративні рослини і застосовуються у зеленому будівництві.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Здобувачем особисто проведено патентний пошук, проаналізовано літературні джерела, визначено наукову концепцію та програму досліджень, сформульовано мету та завдання роботи, одержано і узагальнено експериментальні матеріали та зроблено висновки. Переважна більшість публікацій за матеріалами дисертації є самостійними. У випадках співавторства здобувач є повноправним членом творчого колективу, права співавторів не порушені. За наявності одного співавтора особистий науковий внесок дисертанта складає не менше 50%.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, основні положення та висновки були оприлюднені на VIII та IX з'їздах Українського ботанічного товариства (Київ, 1987 р.; 1992 р.); II (X) з'їзді Російського ботанічного товариства (Санкт-Петербург, 1998 р.); X конгресі дендрологів (Софія, 1988 р.); Міжнародній конференції "Карпатська флора" (Братислава, 1988 р.); сесії Ради ботанічних садів України (Ялта, 1995 р.); Міжнародних конференціях з вивчення онтогенезу рослин природних та культурних флор у ботанічних закладах та дендропарках Євразії (Київ, 1988 р.; 1989 р.; 1991 р.; 1992 р.; 1993 р.; Мукачево, 1997 р.; Біла Церква, 1999 р.; Полтава, 2000 р.); наукових нарадах з озеленення міст (Кишинів, 1981 р.; 1990 р.); наукових конференціях "Роль ботанічних садів в охороні та збагаченні рослинного світу" (Київ, 1989 р.); "Охорона, збагачення та використання рослинних ресурсів" (Ставрополь, 1990 р.); "Інтродукція харчових та кормових рослин" (Київ, 1994 р.); "Охорона генофонду рослин в Україні" (Кривий Ріг, 1994 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Геоекологічні та біоекологічні проблеми Північного Причорномор'я" (Тираспіль, 2001 р.); Міжнародній науковій конференції "Охорона рідкісних видів рослин: проблеми та перспективи" (Харків, 2004 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції "Наукова спадщина академіка М.М. Гришка" (Глухів, 2005 р.); Міжнародній науковій конференції "Інтродукція рослин на початку XXI століття: досягнення і перспективи розвитку досліджень" (Київ, 2005); на засіданнях відділу природної флори, Ученої ради НБС ім. М.М. Гришка, Українського ботанічного товариства.

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 50 наукових праць, у тому числі 26 статей у фахових виданнях та тези 24 доповідей на конференціях (у тому числі 34 публікації без співавторів).

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку цитованих літературних джерел, який включає *** найменувань. Дисертація викладена на *** сторінках основного тексту, і містить *** рисунки та *** таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. СУЧАСНИЙ СТАН, ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

ІНТРОДУКЦІЇ РОСЛИН

1.1. Особливості становлення і розвитку інтродукції рослин в системі біологічних наук. Стисло розглядаються етапи розвитку інтродукції рослин та зміни теоретичних уявлень щодо процесу переселення рослин. З усіх різноманітних показників розвитку науки вибрано історичний підхід до цієї проблеми, розроблений Т. Куном (1977) та доповнений Ф. Капрою (1996). Аналіз особливостей розвитку інтродукції рослин на сучасному етапі показує необхідність використання нових наукових концепцій дослідження. Це пояснюється: а) існуванням ряду фактів та емпіричних закономірностей, які не можуть знайти задовільне пояснення в рамках існуючих теорій; б) відсутністю загальної теорії інтродукції, що встановлює логічний зв'язок між окремими узагальненнями, гіпотезами та законами; в) відсутністю єдиної концептуальної основи для вивчення складної самоорганізуючої системи "організм – середовище".

Розвиток інтродукції рослин має відбуватись на системних уявленнях про функціонування живих організмів, а її методична основа – будуватись на принципах оптимізації інтродукційних досліджень. Оптимізацію окремих складових етапів інтродукційного процесу (наукове прогнозування, експеримент та оцінка результатів інтродукції) ми розглядаємо як з позицій математичної теорії оптимума (досягнення екстремальних значень цільової функції ототожнюється з рішенням задач оптимізації інтродукційного процесу), так і з впровадженням методичних підходів (не формалізованих в кібернетичному розумінні терміну "оптимізація"), які забезпечують ефективність переселення рослин за низкою характеризуючих його показників.

В історичному аспекті стисло розглянуто стан та перспективи розвитку трьох основних блоків інтродукційного процесу: наукове прогнозування (діагностика), експеримент (моделювання) та оцінка результатів інтродукції. Показано, що на даному етапі досліджень багато методичних питань з інтродукційного прогнозування знаходяться у стадії розвитку. Інтродукційний прогноз як самостійний науковий напрямок ще остаточно не сформувався. Наблизити цей час на підставі критичного аналізу, узагальнення та розвитку окремих теоретичних та методичних положень прогнозування – одне з основних завдань інтродукції рослин.

Проаналізовано еколого-географічний аспект інтродукції рослин. Підкреслено значення системного аналізу у вивченні взаємовідносин в системі "людина – інтродуцент – середовище".

1.2. Основні поняття і терміни інтродукції рослин. Аналіз основних понять інтродукції рослин показує, що більшість з них трактується неоднозначно, а головна вимога до тезаурусу (сукупність понять) – чіткість формулювання термінів, не виконується. В зв'язку з цим показана різноманітність поглядів на основні поняття інтродукції рослин (інтродукція, введення в культуру, інтродукційна адаптація, акліматизація, натуралізація, інтродукційна популяція, популяційне поле, культигенний ареал, реінтродукція, репатріація) і пропонуються доповнення та уточнення до формулювання деяких з них.

Розділ 2. ІНТРОДУКЦІЙНИЙ ПРОГНОЗ

2.1. Прогноз як етап наукового пізнання, його місце в інтродукційному процесі, система класифікації методів прогнозування. Прогноз розглядається як невід'ємна частина кожної науки та вважається одним з показників її розвитку. Аналізуються предмет, завдання та основні положення наукової дисципліни футурології (прогностики) з метою використання її головних ідей в інтродукційному прогнозуванні.

Інтродукційне прогнозування є першим етапом інтродукції рослин, на якому виявляються вимоги рослин до еколого-ценотичних умов і, як наслідок цього, визначаються шляхи та методи інтродукції.

В основі інтродукційного прогнозування знаходяться три джерела інформації про майбутнє:

1) оцінка майбутньої події на основі досвіду, аналогії з відомими явищами та процесами;

2) умовне продовження у майбутнє тенденцій, закономірностей, які виявлені у минулому;

3) модель майбутнього стану явища чи системи, що побудована на основі дослідження закономірностей їх розвитку.

Ці три джерела інформації про майбутнє визначають і три основні способи прогнозування: 1) екстраполяція та інтерполяція; 2) моделювання; 3) експертні оцінки.

На сьогодні існує більше 150 методів прогнозування наслідків дії екологічних факторів на стійкість та особливості функціонування живих організмів (Большаков, 1983). Всі вони вкладаються у наведену градацію способів прогнозування, проте, не всі з них можуть бути використані в інтродукційному прогнозуванні.

Наведені способи прогнозування не включають найпоширенішу на сьогоднішній день в інтродукції рослин групу методів, що отримала назву "випадковий пошук". До цієї категорії належить метод "проб та помилок", який розглядається нами як приклад недосконалої організації інтродукційного процесу і не належить до наукових методів прогнозування.

Loading...

 
 

Цікаве