WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Біофізичні властивості жовчі в діагностиці хронічного холециститу (автореферат) - Реферат

Біофізичні властивості жовчі в діагностиці хронічного холециститу (автореферат) - Реферат

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 8 наукових робіт, з них, у наукових фахових виданнях – 5, у збірниках наукових праць – 2, подано заявку на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 140 сторінках машинописного тексту. Вона складається з вступу, огляду літератури, опису методів дослідження, результатів дослідження та їх обговорення, аналізу та узагальненню результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій. У списку використаної літератури –184 джерела, із яких 75 кирилицею, 109 – латиницею, що складає 18 сторінок. Працю проілюстровано 18 малюнками, 28 таблицями, 4 витягами із історій хвороб.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження.

Для вирішення поставлених завдань були обстежені 117 хворих на хронічний холецистит, що знаходилися на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні служби охорони здоров'я УМВС в Закарпатській області та 54 хворих на ЖКХ, хронічний калькульозний холецистит (стадія сформованих конкрементів), що знаходилися на плановому оперативному лікуванні в І хірургічному відділенні, обласної клінічної лікарні м. Ужгорода. До контрольної групи увійшли 20 здорових осіб. Вік обстежених від 17 до 62 років. Хворі не мали супутніх захворювань та ожиріння. Співвідношення в групах чоловіків і жінок складало 3:4.

За результатами комплексного клініко-лабораторного, та інструментального обстеження, відповідно до МКХ Х перегляду та класифікації дискінезій жовчовивідних шляхів згідно Drossman (1991) в модифікації Дегтярьової (1999) усі хворі на ХХ були розподілені на три групи в залежності від варіанта порушення моторно-кінетичної функції жовчовивідних шляхів. I групу склали хворі на хронічний холецистит із гіпертонічно-гіперкінетичною дискінезією ЖМ 34 особи; II із змішаною гіпотонічно-гіперкінетичною дискінезією ЖМ 32 осіб; III– з гіпотонічно-гіпокінетичною дискінезією ЖМ – 51 хворий.

Для верифікації діагнозу ХХ застосовувався комплекс клініко-лабораторних, біохімічних, бактеріологічних та інструментальних методів дослідження. Для визначення загального білка в сироватці крові використали біуретовий метод, для дослідження білкових фракцій в сироватці крові – електрофоретичне розділення на папері. Рівень загального білірубіну та його фракцій в сироватці крові визначали за методом Йендрашика-Клеггорна-Гроффа. Амінотрансферази (АСТ, АЛТ) сироватки крові обчислювали методом Райтмана і Френкеля, вміст лужної фосфатази (ЛФ) за Боданські. Беззондовим методом (методика В.В. Желтвай, 1961. – фракційна амілаза сечі, ФАЖ), що базується на наявності тісного прямого кореляційного зв'язку між активністю альфа-амілази та ендогенного холецистокініну в одній і тій же порції сечі вивчали функціональний стан жовчовивідної системи.

Для комплексного вивчення біофізичних властивостей жовчі Рентген-флюоресцентною спектроскопією на приладі "Експерт-01Т" визначався мікро елементний склад рідкої жовчі, Рентген-дифракційним аналізом на дифрактометрі ДРОН-2 вивчено структуру кристалізованої нативної жовчі та жовчних конкрементів. Питому електропровідність визначали за допомогою кондуктометрії на реохордному мості Р-38.

Для оцінки функціонального стану ЖМ і жовчовивідних шляхів виконували фракційне дуоденальне зондування (ФДЗ) з подальшим визначенням фізико-хімічних, біохімічних і бактеріологічних властивостей жовчі. Біохімічне дослідження жовчі включало в себе визначення в міхуровій та печінковій порціях жовчі загальних жовчних кислот та холестерину по уніфікованій методиці (Громашевська Л.Л., Мірошниченко В.П., 1986) з розрахунком холатохолестеринового коефіцієнту, та білірубіну по методу Ендрашика-Гроффа.

Уточнення особливостей дисфункції ЖМ і жовчовивідних шляхів проводилось методом ультразвукового дослідження (УЗД) з динамічною ехохолецистографією. В якості жовчогінного подразника використовували сорбіт в дозі 0,1 г/кг маси тіла досліджуваного. Об'єм жовчного міхура визначали трьома формулами (Доддса, Поляка, Вейля). Скорочувальну функцію ЖМ оцінювали за коефіцієнтом випорожнення КВ =(V0-V/V0 х 100 %) та індексом скоротності (ІС = Vmaх/Vmin). Статистична обробка результатів дослідження проводилася з допомогою програми "Microsoft Excel ".

Результати дослідження та їх аналіз.

Гіпертонічно-гіперкінетичний варіант дискінезій ЖМ у хворих на хронічний холецистит (34 хворих) переважав у пацієнтів з тривалістю хвороби менше 5 років. У хворих з цим типом дискінетичних розладів домінуючим був больовий синдром, який переважно характеризувався раптовими кольками в правому підребер'ї та епігастрії, з іррадіацією в праве плече або лопатку та проявами нейровегетативної дисфункції. Домінуючим диспепсичним явищем була нудота без нападів блювоти, що турбувала хворих більше в другій половині дня та відчуття дискомфорту в епігастальній ділянці, нерідко печію. Змішані варіанти дискінезій ЖМ (32 хворих) переважали при тривалості захворювання від 5 до 10 років, та від 0 до 5 років. Порівняно рідко такий варіант зустрічався у хворих з тривалим анамнезом хвороби – більше 10 років. У пацієнтів ІІ групи спостерігався больовий симптом змішаного характеру, мало місце поєднання епізодів колько подібних нападів на фоні постійних ниючих болів з відчуттям важкості. Збільшувалась частота диспепсичних проявів в порівнянні з І групою, серед яких найбільш частими були зниження апетиту та гіркота в роті. Гіпотонічно-гіпокінетичний варіант дискінезій (51 хворий) зустрічався переважно при тривалості захворювання більше 10 років. Пацієнти ІІІ групи переважно скаржились на тупі постійні ниючі болі без чіткої локалізації в правому підребер'ї. Пацієнтів турбували гіркий (інколи „металевий") присмак в роті, знижений апетит, метеоризм, помірні закрепи. Типовими для даної групи були симптоми астенізації, інколи спостерігалась лихоманка з субфебрильною температурою. У хворих на ЖКХ з хронічним калькульозним холециститом (54 хворих) при клінічному обстеженні спостерігалась надлишкова маса тіла, більшість жінок мала дві, або більше вагітностей, осіб старших за 40 років було 78%, крім того, 74 % осіб мали в анамнезі хронічний холецистит або дискінезії жовчовивідних шляхів, що свідчить про зв'язок запальних захворювань жовчного міхура та жовчовивідних шляхів в розвитку холелітіазу. Наявність ЖКХ в сімейному анамнезі у 68,5% хворих даної групи свідчить про спадковість даної патології.

При результатам ФДЗ виявлено, що у хворих І групи спостерігалось достовірне (р0,05) вкорочення ІІ фази дуоденального вмісту –2,2 хв. при нормі 5,3 хв. Швидкість виділення міхурової жовчі істотно перевищувала контрольні показники (1,640,05) мл/хв. (р0,05) та (1,070,03) мл/хв. Викид більшої кількості жовчі порції В у відповідь на подразник свідчить про високу скоротливу здатність ЖМ. Функціональна активність ЖМ залишалась високою, не дивлячись на схильність до спазмів сфінктерного апарату біліарної системи. Для хворих ІІ групи була характерною наявність ознак гіпертонуса сфінктера Одді та гіпокінезії ЖМ, у пацієнтів спостерігалось подовження ІІ фази БДЗ, що є ознакою суттєвого збільшення латентного періоду ЖМ. У частини хворих для виділення жовчі необхідно було додаткове введення спазмолітиків. У хворих цієї групи виявлені ознаки зниження скоротливої здатності при достатніх функціональних резервах в поєднанні з гіпертонусом сфінктерної системи. Швидкість виділення жовчі порції В була достовірно знижена (1,110,02) мл/хв. (Р0,05) при контрольному показнику (1,730,04) мл/хв. Кількість отриманої міхурової жовчі була більшою, аніж в контролі, що відображає дилатацію ЖМ. У хворих ІІІ групи мали місце ознаки порушення жовчовиділення, характерні для гіпотонічно-гіпокінетичної дискінезії жовчовивідних шляхів: різке зниження скоротливої здатності ЖМ та недостатність його функції. Швидкість виділення дуоденального вмісту (0,750,03) мл/хв. (р>0,05), була меншою, аніж у осіб контрольної групи (1,040,02) мл/хв. Характерним для даної групи було монотонне виділення міхурової жовчі, часто міхуровий рефлекс був відсутнім на перший подразник. У хворих спостерігалася виражена дилатація ЖМ із значним зниженням його скоротливої здатності.

Результати біохімічного дослідження жовчі обстежених хворих приведені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Показники біохімічних властивостей жовчі (Mm) у обстежених хворих

Показник

Порція

Контроль

(n=25)

Хронічний холецистит

ЖКХ

I (n=34)

II (n =32)

ІІІ (n=51)

рН, (Од)

В

7,570,12

7,350,14

7,160,11*

6,340,09 *

6,170,25*

С

7,120,27

7,210,14

7,270,12

7,110,14

-

Білірубін, мкмоль/л

В

62713

58813

56115*

51214 *

50518*

С

30414

30718

30118

29814

-

ХС, г/л

В

2,210,55

2,840,80

4,170,7*

5,700,30 *

6,781,12*

С

0,530,08

0,590,1

0,640,08

0,710,09

-

ЖК, г/л

В

21,30,77

20,50,67*

19,81,3

17,91,1 *

17,121,15

С

5,120,41

5,010,5

4,80,51

4,90,6

-

ХХК

В

9,71,1

8,230,27

7,950,4*

6,20,19*

4,71,7*

С

8,890,51

9,120,37

9,240,7

9,20,4

-

Loading...

 
 

Цікаве