WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Функціональний стан кори надниркових залоз та серцево-судинної системи в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця при фізичному на - Реферат

Функціональний стан кори надниркових залоз та серцево-судинної системи в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця при фізичному на - Реферат

0,62

Зміни ЧСС в період відпочинку після І ступеня навантаження (ск./хв)

+13,172,10*

+5,782,98

0,05

+17,084,37*

+17,794,57*

0,92

+5,291,07*

+5,651,47*

0,84

Зміни ЧСС на ІІ ступені навантаження (ск./хв)

+33,754,39*

+20,945,68*

0,09

+62,676,59*

+61,717,06*

0,92

+24,022,48*

+23,102,30*

0,76

Зміни ЧСС в період відпочинку після ІІ ступеня навантаження (ск./хв)

+18,753,43*

+9,004,54

0,11

+21,675,34*

+25,863,86*

0,56

+29,261,72*

+8,801,64*

0,05

Примітка: * - достовірність змін відносно вихідних значень (р < 0,05);

Р – достовірність різниці між підгрупами

Так, у цій підгрупі осіб першої групи ЧСС продовжувала перевищувати вихідні значення на 24,7 % (р < 0,05), тоді як у підгрупі з відсутніми достовірними змінами екскреції 17-КГС – лише на 11,8 % (р > 0,05). В обстежених осіб третьої групи у підгрупі зі зростанням екскреції 17-КГС ЧСС продовжувала достовірно перевищувати вихідні значення на 39,4 %, а в іншій підгрупі – на 12,1 % (р < 0,05). Причому до ІІ ступеня навантаження в обох підгрупах третьої групи характер змін ЧСС був однаковий, тобто не залежав від рівня екскреції кетогенних стероїдів, відмінності виявилися лише в період відпочинку після ІІ ступеня навантаження (табл. 2).

Аналізуючи отримані в результаті дослідження електрокадіограми, виявили, що короткотривале фізичне навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК в осіб третьої групи призводило до зниження амплітуди зубця Т на ІІ ступені навантаження (р < 0,05).

Більш виражене зниження висоти зубця Т в осіб третьої групи спостерігалося на ІІ ступені навантаження та в період відпочинку після нього у підгрупі без достовірних змін екскреції 17-КГС (рис. 4). Початкові рівні висоти зубця Т позначено за 0 %. Після навантаженя величина зубця Т в осіб цієї групи не відновлювалася до вихідних значень.

Такий характер змін амплітуди зубця Т в осіб третьої групи істотно відрізняється від змін Т в осіб першої та другої груп, оскільки під впливом фізичного навантаження у цих групах спостерігали достовірне зростання амплітуди зубця Т. В осіб другої групи виявлено більш виражене зростання амплітуди зубця Т (на 22,6 % відносно вихідних значень, р < 0,05) у підгрупі осіб зі зростанням екскреції 17-КГС.

1 2 3 4

Рис. 4. Зміни висоти зубця Т у здорових осіб та в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС із різним типом екскреції 17-КГС під впливом короткотривалого фізичного навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК організмом; *- достовірність змін відносно вихідних значень (р < 0,05):

1 – на І ступені навантаження;

2 – після І ступеня навантаження;

3 – на ІІ ступені навантаження;

4 – після ІІ ступеня навантаження.

Величина відношення R/S, що характеризує процеси деполяризації шлуночків та електричну вісь серця, в осіб першої групи під час І ступеня навантаження зменшувалася (р < 0,05), проте в період відпочинку після І ступеня навантаження спостерігалося відновлення цього показника до вихідних значень, більш виражені зміни відзначалися у підгрупі осіб без достовірних змін екскреції 17-КГС.

Такі зміни R/S супроводжувалися збільшенням амплітуди зубця Т, зміщенням сегмента ST вище від ізолінії, а в період відпочинку після ІІ ступеня навантаження у підгрупі осіб без достовірних змін екскреції 17-КГС ці величини продовжували залишатися вищими від вихідних значень. В осіб другої та третьої груп характер змін величини відношення R/S інший, ніж у обстежених першої групи. Так, у здорових осіб, які виконували інтенсивне фізичне навантаження, незалежно від рівня екскреції 17-КГС, спостерігалася тенденція до зменшення величини R/S впродовж усіх етапів навантаження, на ІІ ступені навантаження відношення R/S достовірно зменшувалося у підгрупі осіб із нижчим рівнем екскреції 17-КГС (р < 0,05), у цій же підгрупі після припинення навантаження значення R/S не поверталося до вихідного рівня. Це супроводжувалося більш значним, ніж в осіб першої групи підвищенням амплітуди зубця Т та зміщенням сегменту ST вгору від ізолінії. В осіб третьої групи на І ступені навантаження величина відношення R/S зменшувалася і залишалася нижчою від вихідних значень впродовж усіх періодів обстеження у підгрупі осіб зі зростанням рівня екскреції 17-КГС. Такі зміни супроводжувалися зменшенням амплітуди зубця Т і зміщенням сегмента ST вниз відносно початкового рівня. Ймовірно, отримані нами дані щодо зниження коефіцієнта R/S, тобто відхилення електричної осі серця вправо у здорових осіб та в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС, є виразом фізіологічної адаптації процесів проведення та деполяризації в міокарді у відповідь на фізичне навантаження. Зниження коефіцієнта R/S може бути зумовлено зростанням функціонування правих відділів серця за рахунок швидкого залучення кардіореспіраторних механізмів адаптації до фізичного навантаження.

Необхідно зазначити, що в осіб третьої групи відзначався протилежний від обох інших обстежуваних груп характер динаміки процесів збудження міокарда, а саме зниження сегмента ST вниз відносно початкового рівня та зменшення амплітуди зубця Т. Як на І ступені навантаження, так і на ІІ ступені спостерігалося зміщення сегмента ST вниз відносно початкового рівня (рис. 5).

Ці зміни залишалися більш вираженими після припиненя ІІ ступеня навантаження у підгрупі осіб без достовірних змін екскреції 17-КГС. Такі зміни у поєднанні зі збільшенням ЧСС можуть бути ознакою гіпоксії серцевого м'яза. При цьому збільшення споживання кисню міокардом, про що опосередковано свідчить зростання подвійного добутка, очевидно, недостатньо ефективне для забезпечення збільшених енергопотреб серця. В осіб першої групи ступінь відхилення сегмента ST від ізолінії більш виражений також у підгрупі осіб без достовірних змін екскреції 17-КГС, лише протилежний за напрямком.

Рис. 5. Динаміка „Зміщення сегмента ST" у здорових осіб та в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС із різним типом екскреції 17-КГС під впливом короткотривалого фізичного навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК організмом; *- достовірність змін відносно вихідних значень (р < 0,05):

1 – на І ступені навантаження;

2 – після І ступеня навантаження;

3 – на ІІ ступені навантаження;

4 – після ІІ ступеня навантаження.

Таким чином, вищі вихідні рівні САТ, ДАТ, переважання до навантаження впливу парасимпатичної нервової системи, повільне відновлення ЧСС до вихідних значень, зниження амплітуди зубця Т, зміщення сегмента ST вниз відносно початкового рівня (в межах норми), відсутність змін величини відношення R/S при нижчому рівні екскреції кетостероїдів в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС вказують на зниження адаптаційних можливостей серцево-судинної системи та напружене функціонування надниркових залоз в умовах фізичного навантаження. Виявлені особливості змін гемодинаміки і процесів збудження міокарда свідчать про те, що у здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС виконання навіть короткотривалого фізичного навантаження потребує інтенсивнішого енергозабезпечення міокарда, ніж у здорових без обтяженої спадковості.

ВИСНОВКИ

На основі комплексного дослідження функціонального стану кори надниркових залоз і серцево-судинної системи вирішено актуальне наукове завдання, що полягало у вивченні механізмів адаптації до фізичного навантаження у здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця. Це дозволило сформулювати наступні висновки:

1. У здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця порівняно зі здоровими без обтяженої спадковості відзначаються достовірно нижчі вихідні рівні екскреції 17-кетогенних стероїдів та 17-кетостероїдів.

2. Короткотривале фізичне навантаження на рівні 35 % та 50 % від належного максимального споживання кисню організмом у здорових осіб та в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця викликає достовірне зростання екскреції 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів, що можна розцінювати як прояв адаптивної активації глюкокортикоїдної функції кори надниркових залоз та андростероїдогенезу. Проте ступінь зростання екскреції 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів в обстежуваних із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця є значно менший, ніж у здорових осіб без обтяженої спадковості, що виконували таке ж фізичне навантаження. Це свідчить про нижчий функціональний резерв кори надниркових залоз в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця.

3. У здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця короткотривале фізичне навантаження на рівні 35 % та 50 % від належного максимального споживання кисню організмом призводить до достовірного зниження рівня андростендіону та зростання етіохоланолону у складі 17-кетостероїдів. Виявлені зміни можуть слугувати діагностичними критеріями напруженого функціонування кори надниркових залоз за умов фізичного навантаження.

Loading...

 
 

Цікаве