WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Helicobacter pylori в хірургії гастродуоденальних виразок (автореферат) - Реферат

Helicobacter pylori в хірургії гастродуоденальних виразок (автореферат) - Реферат

14

При гістологічному дослідженні пухлин шлунка у хворих, які склали порівняльну групу, в усіх випадках виявлено аденокарціному шлунка різного ступеню диференціювання. Діагноз високодиференційованої аденокарціноми шлунка встановлено 6 пацієнтам (5,3%), у 21 хворого (18,6%) пухлину шлунка оцінено як помірнодиференційовану аденокарціному, у переважної більшості обстежених – 86 (76,1%), морфологічний діагноз низько- або недиференційована аденокарцінома шлунка. У пацієнтів молодого та середнього віку зі злоякісним новоутвором шлунка частка пухлин низького ступеню диференціації була вищою, ніж у пацієнтів похилого та старечого віку: зі 70 хворих віком до 60 років низькодиференційована аденокарцінома діагностована у 56, що склало (80%); серед 43 хворих віком від 60 років низькодиференційовану аденокарціному шлунка виявлено у 30 (69,8%).

Серед пацієнтів порівняльної групи при морфологічному дослідженні біоптатів СОШ, взятих поза видимою межею пухлини, хронічний гастрит різного ступеню вираженості виявлено в усіх обстежених: хронічний неатрофічний антральний гастрит виявлено в 33 хворих (29,2%), хронічний атрофічний гастрит – у 80 (70,8%) хворих, кишкова метаплазія визначалась в 59 пацієнтів (52,2%), при цьому у 39 (34,5%) вона була повною тонкокишковою, в 20 (17,7%) – неповною товстокишковою.

Дисплазію епітелію шлунка діагностовано у 84 (74,3%) хворих порівняльної групи, в 46 (40,7%) з них диспластичні зміни в слизовій оболонці були важкого ступеню. В гістологічних препаратах 34 хворих (30,1%) вогнища дисплазії епітелію шлунка визначались на фоні метаплазованого епітелію.

Таблиця 1

Частота виявлення патологічних процесів в СОШ у хворих основної,

контрольної та порівняльної групп

Обстежені хворі

Патологічні

зміни в СОШ

Основна

група

(n = 130)

Контрольна група

(n = 116)

Порівняльна група

(n = 113)

Хронічний неатрофічний гастрит

50

(38,5%)

93

(80,2%)

33

(29,2%)

Хронічний атрофічний гастрит

80

(62,5%)

23

(19,8%)

80

(70,8%)

Кишкова метаплазія

  • повна

  • неповна

42 (32,3%)

11 (8,5%)

18 (15,5%)

---

39 (34,5%)

20 (17,7%)

Дисплазія епітелію

  • легкого ступеню

  • важкого ступеню

27 (20,8%)

3 (2,3%)

---

---

38 (33,6%)

46 (40,7%)

При порівнянні результатів морфологічного дослідження біоптатів СОШ у хворих основної, контрольної та порівняльної груп у даному дослідженні визначено, що патологічні процеси у шлунку при захворюваннях гастродуоденальної зони відбуваються за однаковою схемою патогенезу: від хронічного неатрофічного гастриту до ХГ з атрофією залоз, кишковою

15

метаплазією та дисплазією в епітелії слизової оболонки, і частота їх виявлення та ступінь вираженості залежать від тривалості перебігу захворювання, агресивності зовнішніх чинників та їх взаємодії із макроорганізмом. З другої сторони, у пацієнтів порівняльної групи за наявності розвиненої пухлини шлунка процеси порушення регенерації та морфологічні зміни у СОШ при дослідженні були більше виражені, ступінь їх та, внаслідок цього, атипія слизової оболонки при раку шлунка значніші. Більш виражений патологічний процес у СОШ (виразковий дефект, новоутвір слизової оболонки) супроводжується поглибленням дисрегенераторних та морфологічних змін шлункового епітелію, які можуть слугувати маркерами активності та агресивності уражень СОШ а також допомагати у ранній диференційній діагностиці раку шлунка.

У результаті проведеного комплексного передопераційного обстеження проводилось хірургічне лікування пацієнтів із діагнозом виразкової хвороби шлунка і ДПК. Оперативні втручання в хворих основної групи в 80 (61,5%) випадках виконувались з приводу ускладнень виразкової хвороби шлунка і ДПК, в 50 (38,5%) випадках – з приводу неефективності консервативної терапії. 15 (11,5%) пацієнтів основної групи оперовані в ургентному порядку з приводу кровотечі з виразки: в 1 (0,8%) випадку джерелом кровотечі була виразка шлунка, в 14 (10,8%) – дуоденальна виразка, при цьому в одного хворого, оперованого з приводу кровоточивої дуоденальної виразки, епізод виразкової кровотечі був в анамнезі.

За період дослідження співвідношення між оперативними втручаннями, виконуваними з приводу неефективності консервативного лікування виразкової хвороби шлунка і ДПК, та операціями, які проводились у зв'язку із ускладненнями гастродуоденальних виразок, збільшувалось на користь останніх: у 1995 році хірургічне лікування з приводу неускладненої виразкової хвороби виконане у 45,3%, у 2000 році – в 30%, в 2004 році – в 33,3%.

Структура ускладнень виразкової хвороби шлунка і ДПК у пацієнтів основної групи представлена в табл. 2.

Таблиця 2

Ускладнення виразкової хвороби шлунка і ДПК у пацієнтів основної групи.

Ускладнення

захворювання

Локалізація

виразки

Стеноз вихідного відділу шлунка

Пенетрація в сусідні органи

Кровотеча з виразки

Виразка шлунка

1 (0,8%)

1 (0,8%)

1 (0,8%)

Виразка ДПК

53 (40,8%)

21 (16,2%)

14 (10,8%)

Поєднані виразки

2 (1,5%)

-

-

У 17 хворих (13,1%) поєднувалось два ускладнення виразкової хвороби: у 14 хворих (10,8%) з виразковою хворобою ДПК стеноз вихідного відділу шлунка різного ступеню вираженості поєднувався з пенетрацією виразки в сусідні органи; у трьох хворих (2,3%) із дуоденальною виразкою на фоні стенозу вихідного відділу шлунка діагностована кровотеча з виразки.

16

Хворі основної групи перенесли наступні оперативні втручання: 55 (42,3%) пацієнтам виконано органозберігаючі операції, 13 (10%) із них – ізольовану СПВ;

72 (55,4%) особам - резекцію шлунка в різному об'ємі та модифікаціях і 3 (2,3%) хворим виконано паліативні втручання (табл. 3).

Таблиця 3

Вид оперативного лікування пацієнтів основної групи в залежності від локалізації виразки

Вид оперативного втручання

Локалізація

виразки

Резекція шлунка

Органозберігаюча операція

Паліативна операція

Виразка шлунка

8 (6,2%)

-

-

Виразка ДПК

54 (41,5%)

54 (41,5%)

3 (2,3%)

Поєднані виразки

10 (7,7%)

1 (0,8%)

-

Всього

72

55

3

Вибір методу оперативного втручання у пацієнтів основної групи залежав від локалізації виразки, стану моторно-евакуаторної функції шлунка, даних вивчення шлункової секреції, наявності інфекції Нр, морфологічного стану шлункового епітелію.

У випадку виразкової хвороби шлунка вибір методу лікування пацієнтів залежить від низки причин, основною серед яких є встановлення характеру ураження СОШ. Доведено, що істинна малігнізація хронічної виразки шлунка зустрічається менше, ніж в 1% випадків. Таким чином, саме атрофічний гастрит, що у більшості випадків супроводжує виразкування в шлунку, а не безпосередньо виразка шлунка призводить до розвитку у СОШ якісних змін у вигляді кишкової метаплазії, у великій кількості випадків товстокишкового типу, з наступною її диспластичною трансформацією. Дисплазія метаплазованого епітелію в зонах атрофії є саме тим патологічним субстратом, який може призвести до виникнення раку шлунка (Короткий В.М. та співавтори, 2004).

Серед обстежених нами пацієнтів зі встановленим діагнозом виразкової хвороби шлунка виражену атрофію СОШ, важкі дисрегенераторні та морфологічні зміни у шлунковому епітелії (товстокишковий тип кишкової метаплазії та важка дисплазія епітелію) діагностовані при морфологічному дослідженні відповідно у 62,5%, 12,5% та 25% випадків.

Loading...

 
 

Цікаве