WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Helicobacter pylori в хірургії гастродуоденальних виразок (автореферат) - Реферат

Helicobacter pylori в хірургії гастродуоденальних виразок (автореферат) - Реферат

Для визначення присутності гелікобактерної інфекції в даній роботі користувались цитологічним дослідженням та швидким уреазним тестом. Для цитологічного дослідження використовувались мазки-відбитки біоптатів СОШ, які отримувались при ФГДС. Після цього мазки висушувались та фарбувались за методом Романовського – Гімзи. Використовувалось збільшення мікроскопа

6

Х 360. Визначались три ступені контамінації гелікобактером: слабкий – до 20 мікробних тіл в полі зору, помірний – до 50 мікробних тіл в полі зору, високий – більше 50 мікробних тіл в полі зору.

Для проведення швидкого уреазного тесту користувалися розчином, виготовленим згідно пропису (Рекомендации по диагностике и лечению инфекции Helicobacter pylori у взрослых при язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. – 1998. – т. VIII, N1. – C.105 – 107). У виготовлений розчин поміщались зразки СОШ, отримані під час біопсії, або забрані з препарату резекованого шлунка. Вивчення результатів швидкого уреазного тесту проводилось протягом 24 години за якісними характеристик_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________'e4ковано вказував на кількість бактерій Нр: – незначна інфікованість (малинове забарвлення виникало до кінця доби), – помірна інфікованість (малинове забарвлення на протязі 2 годин), – значна інфікованість (малинове забарвлення виникало протягом однієї години), – результат від'ємний (малинове забарвлення виникало пізніше, аніж через добу).

Крім того, в біопсійному матеріалі вивчали присутність інфекції Нр за Сіднейською системою (1994): якщо Нр знаходили хоча б в одному із біоптатів, у діагнозі вказувалось "асоційований з Нр гастрит" (Л.І. Аруін і співавт., 1995).

У даному дослідженні для визначення кислотоутворюючої функції шлунка застосовувався метод внутрішньошлункової рН-метрії, яка виконувалась за допомогою комплекса Гастроксан-24. Нормальною кислотністю шлункового вмісту вважалась рН в тілі шлунка 1,3 – 1,7; рН в межах 1,7 – 3,0 вказувала на гіпоацидний стан; рН більше 3,0 свідчила про анацидний стан; величини рН < 1,3 характеризували гіперацидний стан.

Інфікування гелікобактером СОШ впливає на її структуру, тому вважається небезпідставним вивчення морфологічного стану шлункового епітелію при хронічному гастриті, виразковій хворобі шлунка і ДПК, раку шлунка (Т.М. Никоненко і співавт., 2004).

Гістологічному дослідженню підлягали біоптати СОШ, отримані під час ФГДС у хворих основної та контрольної груп, та вилучені з препаратів резекованого шлунка з типових місць (по два – з антрального відділу та тіла шлунка, один з області кута шлунка), або також отримані при ендоскопічному обстеженні у пацієнтів порівняльної групи – поза видимими межами пухлини.

Біопсійний матеріал фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, зневоджували в спиртах різних концентрацій, заливали в парафіні. За допомогою мікротому виконували зрізи товщиною 4 – 6 мкм, після чого фарбували їх гематоксилін-еозином для визначення морфологічних змін у СОШ та за методом Романовського-Гімзи для виявлення бактерій Нр.

Морфологічну оцінку СОШ здійснювали за наступними параметрами: інфільтрація нейтрофільними гранулоцитами та мононуклеарами, стадії атрофії і кишкової метаплазії СОШ. Крім того вивчалась наявність у слизовій оболонці

7

диспластичних змін. Діагноз дисплазії СОШ встановлювався за наявності клітинної атипії, дисдиференціювання епітелію та порушення структури, але без ознак інвазії базальної мембрани СОШ.

Переважну більшість осіб із захворюваннями гастродуоденальної області склали чоловіки: 106 (81,5%) в основній групі, 98 (84,5%) – у контрольній та 88 (77,9%) – у порівняльній. Середній вік обстежених хворих істотно відрізнявся лише у пацієнтів контрольної групи: у них він склав 34,512,7 років, тоді як в основній та порівняльній групах він був відповідно 47,813,2 роки та 55,813,5 років відповідно (р<0,005). Як і очікувалось, пацієнтів похилого та старечого віку у порівняльній групі було достовірно більше, аніж в основній та контрольній групах – 43 (38,1%) у порівняльній групі проти 26 (20,0%) у основній та 16 (13,8%) у контрольній групах (p<0,005). Але, незважаючи на це, особи працездатного віку склали переважну більшість хворих у досліджуваних групах: в основній групі 104 пацієнти (80,0%) молодого та середнього віку проти 26 хворих (20%) старших 60 років; у контрольній – 100 (86,2%) пацієнтів віком до 60 років проти 16 (13,8%) похилого та старечого віку. Серед хворих, прооперованих з приводу раку шлунка осіб працездатного віку також було більше, аніж старших хворих цієї групи: 70 (61,9%) та 43 (38,1%) відповідно.

Скарги пацієнтів обумовлювались наявністю в них патології верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, ускладненнями цих захворювань, патологією сусідніх органів. Визначалась локалізація патологічного процесу (шлунок, ДПК), ознаки викликаного ним стенозу шлунка, або пенетрації в сусідні органи.

При вивченні скарг пацієнтів із захворюваннями гастродуоденальної зони виявлено, що якщо частота згадування про больовий синдром достовірно не відрізнялась серед усіх опитаних: 90,0% в основній групі, 89,7% – у контрольній та 83,2% – у порівняльній групах (р = 0,1); то симптоми, які характеризують підвищення кислотності шлункового вмісту, при співставленні основної та контрольної груп із порівняльною достовірно відрізнялись серед обстежених: печію діагностовано у 60,1% осіб основної групи, 74,1% хворих контрольної групи та у 9,7% пацієнтів із діагнозом раку шлунка (р < 0,005); на відрижку скаржились, відповідно, 43,1% та 42,2% проти 14,2% хворих (р < 0,005).

З другої сторони, на суб'єктивні скарги пацієнтів, які свідчать про більш виражені ураження органів гастродуоденальної зони, достовірно більш часто вказувалось хворими, які увійшли у порівняльну групу, на противагу особам із основної та контрольної груп: так, на втрату апетиту скаржились 56,6% пацієнтів порівняльної групи, 31,5% – основної та 19,0% – контрольної (р < 0,005); на загальну слабість вказували, відповідно, 64,6% у порівнянні із 24,6% та 14,7% хворих (р < 0,005); похудання відмітили 54,0% пацієнтів порівняльної групи на противагу 35,4% осіб основної групи та 21,6% – контрольної (р < 0,005).

У результаті вивчення анамнезу та тривалості захворювання осіб, які склали основну, контрольну та порівняльну групи, встановлено, що в усіх обстежених термін перебігу захворювання пропорційно зростав у залежності від віку хворих, хоча в абсолютних числах він достовірно відрізнявся і склав у середньому

8

137,467,2 місяці у пацієнтів основної групи, 79,534,0 місяці – у хворих контрольної групи, 94,954.4 місяці – у хворих порівняльної групи (р < 0,005).

Незважаючи на тривалий перебіг захворювання, що відмічено у переважної більшості пацієнтів, відсоток хворих, які в анамнезі були обстежені та отримували лікування, а особливо етіопатогенетичне, був доволі невисоким. Так, в основній групі серед 103 осіб (79,2%), які вказували на проведення їм в анамнезі лікувальних заходів, дані про отримувану ерадикаційну терапію виявлено у 64 (49,2%). 74 хворих (63,8%) контрольної групи протягом захворювання отримували медикаментну терапію, при цьому антигелікобактерне лікування проводилось 13 пацієнтам (11,2%). У порівняльній групі серед хворих із тривалим перебігом захворювання 69 (61,1%) в анамнезі отримували консервативну терапію; обстеження на предмет наявності інфекції Нр та ерадикація гелікобактеріозу виконано 3 (2,7%) пацієнтам.

Крім цього, 24 хворих (18,5%) основної групи в анамнезі перенесли оперативні втручання: 13 (10%) – ушивання перфоративної виразки, двом хворим (1,5%) при перфорації дуоденальної виразки ушивання дефекту доповнено стовбуровою ваготомією (СтВ), троє хворих (2,3%) із виразкою ДПК в анамнезі перенесли ізольовану селективну проксимальну ваготомію (СПВ); 5 пацієнтів основної групи в анамнезі перенесли один із видів ваготомії, доповнений дренуючою шлунок операцією, в основному – гастродуоденоанастомозом за Jabuley; один хворий (0,8%) оперований двічі: спочатку йому було виконано органозберігаючу операцію (ізольовану СПВ), через два роки після цього - ушивання перфоративної виразки ДПК. 8 хворих (6,2%) основної групи в анамнезі перенесли кровотечу з дуоденальної виразки, яку у 7 (5,4%) було зупинено консервативно, одного хворого (0,8%) прооперовано – виконано СПВ.

Loading...

 
 

Цікаве