WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Патогенетичне значення порушень у системі гемостазу у розвитку плацентарної недостатності у вагітних з патологічним рівнем антифосфоліпідних антиті - Реферат

Патогенетичне значення порушень у системі гемостазу у розвитку плацентарної недостатності у вагітних з патологічним рівнем антифосфоліпідних антиті - Реферат

Загальна частота виявлення АФА у вагітних з симптомами гестозу та ЗВУР плода у основній групі при цьому склала 50 випадків (47,3 %), водночас у жінок з фізіологічним перебігом вагітності не було знайдено жодного випадку позитивної серологічної реакції на вміст АФА. Втім, при оцінці частоти патологічних рівнів АФА класів IgM і (або) Ig G у крові кількість вагітних, які мали АФА різних класів більше 30 Од/мл, була невисокою. Так, у І клінічній групі таких вагітних було лише 14 (408,3% від чисельності групи), у ІІ групі було 12 (34,38,0%) вагітних з патологічним рівнем АФА. Найбільша кількість вагітних, що мали патологічний рівень АФА, була характерна для ІІІ клінічної групи – у 24 (68,67,8%) вагітних (рис.1). З наведеного рисунку видно, що загалом, у основній групі спостереження кількість жінок з АФА негативним статусом, або з низьким рівнем АФА, діагностично незначущим, є переважною. Більш того, при поглибленому аналізі окремих випадків верифікації патологічних рівнів АФА у вагітних, нами не було знайдено повної відповідності класичним критеріям первинного АФС.

Рисунок 1. АФА-статус жінок основної групи.

Втім, у більшості АФА-позитивних жінок категоричне виключення розвитку АФС не було можливим, у зв'язку з присутністю антитіл не лише до ФЛ, але й до кофакторів, при з'єднанні з якими формуються комплекси антиген-антитіло, а клітинні ФЛ впливають як "повні" автоантигени. При співставленні діагностично значущих рівнів АФА та АТ до глікопротеїдних кофакторів системи згортання крові встановлена наявність значного ступеня конкордатності між цими показниками (табл.1).

У зв'язку з цим можна припустити, що значення порушень у системі гемостазу у вагітних з патологічним рівнем АФА є вирішальним як у розвитку ПН, так і у прогнозуванні перинатальних наслідків. З клінічної точки зору, важливим є проведення комплексної оцінки анамнестичних, клінічних і лабораторних даних, що дозволяє правильно оцінити ризик розвитку ускладнень. При веденні вагітних з проявами АФС необхідний ретельний контроль за активністю автоімунного процесу та станом системи згортання крові.

З наведеної табл. 1 видно, що для ІІІ клінічної групи є характерними більш високі значення рівнів АФА. Так, зокрема вміст аКЛ- IgM склав у ІІІ групі 70,11,2 од.ОЩ, тоді як у І групі цей показник становив лише 63,01,4 од.ОЩ, а у ІІ групі – лише 61,10,8 од.ОЩ. Подібна картина характерна і для інших класів АФА.

Таблиця 1

Рівні вмісту АФА та антитіл до кофакторних глікопротеїнів системи гемостазу у вагітних різних груп порівняння (Од/мл)

Діагностичний критерій

Клас антитіл

Клінічні групи

І група

ІІ група

ІІІ група

АФА (Mm)

аКЛ-IgM

63,01,4

61,10,8

70,11,2*

aКЛ -IgG

55,41,1

53,21,3

59,92,4*

аФС- IgM

61,01,1

59,31,1

66,71,3*

аФС- IgG

54,60,9

55,51,3

59,42,1

аФЕ- IgM

62,61,2

61,41,2

68,21,7

аФЕ- IgG

56,61,3

57,71,1

54,21,9

аФХ- IgM

64,41,6

61,21,4

77,61,8

аФХ- IgG

58,21,2

55,41,3

63,72,3

Антитіла до в2-ГП-1, протромбіну та аннексину V

(Ме; 25%;75%)

ав2-ГП-1- IgM

30,2 (28;32,4)

29,1

33,7 (31,2;37,2)

ав2-ГП-1- IgG

28,4 (27,2;29,6)

27,5 (25;30)

31,1 (29,9;32,3)

аАнексин V- IgM

31,3 (29,5;33,9)

28,8 (26,1;31,5)

32,4 (30,2;35,4)

аАнексин V - IgG

30,8

28,8

31,8 (30,4;33,2)

аПротромбін- IgM

32,3 (28,1;36,5)

29,5 (26,0;31,3)

34,4 (31,1;37,7)

аПротромбін - IgG

-

-

24,4

Примітка: * - відмінності статистично достовірні p<0,05

При аналізі анамнестично-клінічних даних встановлено, що у жінок з патологічним рівнем АФА перебіг вагітності характеризується високою частотою ускладнень, чільне місце серед яких займає хронічна ПН (100% АФА-позитивних жінок). При цьому основними причинами виникнення хронічної ПН можна вважати дисциркуляторні порушення у плаценті, пов'язані насамперед зі зміною реологічних властивостей крові, зумовлених порушеннями у системі гемостазу. Крім того, у обстежених жінок, що мали патологічні рівні АФА, частими були прояви раннього гестозу (65,84,6%), виникали клінічні прояви середнього та тяжкого ступеня прееклампсії (73,74,3%), у 71,04,4% жінок виникала загроза переривання вагітності.

При співставленні рівнів автоантитіл класів IgG і IgM до мембранних ФЛ у окремих вагітних з вираженістю клінічних проявів хронічної ПН встановлено наявність високого ступеня конкордантності (95,5%) між підвищенням рівня АФА у 2 та більше разів від фізіологічної норми та раннім розвитком тяжких форм гестозу, внутрішньоутробної гіпоксії та ЗВУР. При цьому найбільш важкі ускладнення вагітності спостерігалися у жінок, у яких поряд з високим рівнем автоантитіл класів IgG і IgM до мембранних ФЛ реєструвалися підвищені титри автоантитіл до кофакторних глікопротеїнів системи згортання крові ( в2-ГП-1, протромбіну та аннексину V).

Втім, число жінок із сполученням високих титрів АФА та кофакторних глікопротеїнів у групах спостереження було невеликим: 3(8,6%) жінки у І клінічній групі, 3(8,6%) жінки у ІІ клінічній групі та 4(11,4%) у ІІІ клінічній групі. Тобто класичний АФС із перехресними реакціями автоантитіл як до ФЛ, так і до фосфоліпідпов'язаних глікопротеїнів плазми зустрічається лише у кожної десятої вагітної з проявами хронічної ПН.

Цікаво, що у вагітних ІІ та ІІІ клінічних груп, які мали виражені прояви прееклампсії, частіше зустрічалося підвищення титру автоантитіл до ФС (табл.1) ніж у вагітних І групі, які мали лише прояви ЗВУР (37,1% проти 25,7%). Як відомо, ФС належить до аніонних ФЛ і є основним ліпідним компонентом клітинних мембран Тr та ендотелію судин. При активації Тr ФС переміщується з внутрішніх шарів мембран на поверхню та приймає безпосередню участь у формуванні кров'яного згустку, входить до складу протромбіназного комплексу, відіграючи значну фізіологічну роль у процесах коагуляції. Можна припустити, що інактивація ФС специфічними автоантитілами має негативно впливати на процеси гемостазу та збільшувати ризик розвитку ДВЗ-синдрому, який є одним з основних патогенетичних механізмів пізніх гестозів. Вірогідно, що основним джерелом вільних ФЛ, до яких відбувається гіперпродукція автоантитіл, та, відповідно, тригером ДВЗ-синдрому є плацента.

З іншого боку, у вагітних із сполученням синдрому ЗВУР та гестозу мала місце гіперпродукція насамперед антитіл до KЛ (60,0%), водночас у частини цих жінок відзначалася гіперпродукція автоантитіл до кофакторних глікопротеїнів, зокрема аннексину V та в2-ГП-1 (19,0% від кількості вагітних, у крові яких реєструвалися високі титри аКЛ-антитіл). Таке свідчить про нахил до гіперкоагуляції, яка не відповідає терміну вагітності, а також про можливість гіперагрегації Tr та активації процесів внутрішньосудинного згортання. Названі коагуляторні порушення, в свою чергу, можуть призводити до змін у системі "мати-плацента-плід", викликаючи розвиток синдрому ЗВУР. Це припущення підтверджується співставленням показників гемостазу у обстежених груп вагітних з нормативними значеннями та результатами кореляційного аналізу залежності ступеня коагуляційних порушень від вмісту антитіл до ФЛ (рис. 2).

Рисунок 2. Кореляційна залежність вираженості проявів порушень у

системі гемостазу від рівня АФА.

Як видно з наведеного рисунку, між вираженістю тромбоцитопенії та вмістом АФА у вагітних існував сильний зв'язок (r=-0,79 p<0,05), тобто при зростанні рівня АФА число Tr у крові зменшувалося. Відповідно, у вагітних з високими титрами АФА реєструвалося збільшення ступеня агрегації Tr.

Таким чином, гіперпродукція автоантитіл до мембранних ФЛ, аннексину V, протромбіну та в2-ГП-1 відіграє значну роль у розвитку хронічної плацентарної недостатності, причому у якості основної ланки патогенезу порушень виступають зміни у системі гемостазу. Зважаючи на ту обставину, що перинатальні втрати у групах спостереження були відсутні, можна припустити, що ці зміни здатні до зворотнього розвитку і можуть бути з успіхом скориговані раціональним веденням вагітної. Наявність кореляційних та функціональних зв'язків порушень гемостазу із рівнем вмісту автоантитіл до ФЛ та кофакторних глікопротеїнів дозволяє використовувати останні у якості прогностичних критеріїв при виборі оптимальної стратегії ведення вагітних з високим ризиком патології вагітності.

Loading...

 
 

Цікаве