WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Ураження печінки у хворих на сальмонельоз на тлі іншої патології шлунково-кишкового тракту: особливості перебігу та лікування (автореферат) - Реферат

Ураження печінки у хворих на сальмонельоз на тлі іншої патології шлунково-кишкового тракту: особливості перебігу та лікування (автореферат) - Реферат

Таким чином, застосування препаратів кверцетину („Гранули кверцетину" та "Корвітин") в комплексному лікуванні хворих на сальмонельоз сприяє регресії основних клінічних проявів захворювання, має гепатопротекторну дію, знижує інтенсивність процесів ПОЛ та ендогенної інтоксикації. Використання кверцетину достовірно попереджує розвиток загострень таких супутніх захворювань органів травлення, як хронічний холецистит, панкреатит, коліт у порівнянні з групою, яка була на базис-терапії (26,9 % проти 56,5 % відповідно, Р<0,05), сприяє швидшій регресії клінічних ознак захворювання на 0,8-2,1 діб, підвищує ефективність лікування та скорочує терміни бактеріологічного одужання на 0,6-0,9 діб, зменшує середню тривалість перебування хворих в стаціонарі на 1,8-2,5 діб (Р<0,05-0,01).

Динаміка клініко-лабораторних показників у хворих на сальмонельоз під впливом базової терапії з включенням альтану та кверцетину. Після комплексного лікування хворих на сальмонельоз без супутньої патології (підгрупа ІVб) та із супровідними хронічними захворюваннями травної системи (ІVа), які в комплексній терапії отримували альтан і кверцетин, відмітили зникнення всіх клінічних симптомів сальмонельозу.

У групі хворих, які в лікуванні отримували альтан і препарати кверцетину, відмічали скорочення тривалості періоду інтоксикації на (2,62+0,27) діб (підгрупа ІVа) та на (2,53+0,21) діб порівняно з підгрупою Іа і Іб відповідно (Р<0,01), диспептичні явища минали на (2,6+0,31) та на (1,79+0,19) діб швидше (Р<0,05), бактеріологічне видужання прискорювалося на (1,98+0,12) та на (1,77+0,14) діб відповідно (Р<0,01). Тривалість перебування в стаціонарі хворих, які отримували альтан і кверцетин, скорочувалася на 3-4 доби і складала (11,271,12) та (8,19+1,06) діб у хворих підгрупи ІVа і ІVб (Р<0,05). Нормалізація розмірів печінки відбувалася на (5,720,22) добу хвороби (Р<0,01).

Після лікування з включенням альтану та препаратів кверцетину в усіх хворих на сальмонельоз із супутньою патологією органів травлення та без неї відмітили нормалізацію показників протеїнограми, вміст білірубіну і трансаміназ сироватки крові знизився на 88,7 % (Р<0,01), протромбіновий індекс підвищився на 27,3 % (Р<0,05).

У пацієнтів, які отримували альтан та препарати кверцетину, відбулося зниження вмісту МСМ (підгрупи ІVа і ІVб), який відрізнявся від даних у хворих групи І, котрі знаходилися на базовому лікуванні (Р<0,05-0,01). Так, пептидні МСМ в пацієнтів із супутньою патологією органів травлення знизилися на 68,4 % (Р<0,001), без супутньої патології – на 32,5 % (Р<0,01). Одночасно вміст нуклеотидних МСМ зменшився відповідно на 35,8 % (Р<0,05) та 23,3 % (Р<0,05).

Після лікування з включенням альтану та кверцетину показники ПОЛ у хворих ІV групи знизились до норми і відрізнялися (Р<0,05-0,01) від таких до початку терапії. Вміст МДА та ДК у хворих на сальмонельоз без супутньої патології знизився в 1,63 (Р<0,01) та в 1,36 разу (Р<0,05), а в пацієнтів із супровідною патологією травного тракту відповідно в 2,42 (Р<0,001) та в 1,72 разу (Р<0,05).

У хворих, які приймали альтан і препарати кверцетину, відбулася нормалізація вмісту ТФ і ЦП (підгрупи ІVа і ІVб). Вони достовірно відрізнялися від показників до початку лікування та даних у пацієнтів підгрупи Іа, які отримували базову терапію (Р<0,05-0,01). Так, активність ЦП у хворих із супутньою патологією зменшилася на 36,7 % (Р<0,01), тоді як в пацієнтів без супровідних захворювань – на 15,3 % (Р<0,05). У хворих на сальмонельоз із хронічними недугами травної системи насичення ТФ залізом зросло на 36,9 % (Р<0,05), без супутніх захворювань – на 21,1 % (Р>0,05).

Вміст цитокінів у хворих ІV групи після лікування з включенням альтану та кверцетину відрізнявся (Р<0,05-0,01) від такого до початку лікування, нормалізувався в пацієнтів без супутньої патології та з супутньою патологією в ІVа групі. Зокрема, в пацієнтів із хронічними недугами органів травлення рівень прозапального цитокіну ТНФ- зменшився в 8,7 разу (Р<0,001), без супутніх захворювань – в 6,1 разу (Р<0,01). Вміст антифлогістичного цитокіну ІЛ-4 зріс відповідно на 49,4 % (Р<0,01) та на 27,6 % (Р<0,05).

Після проведеного лікування із застосуванням альтану та кверцетину спостерігали нормалізацію структури і розмірів печінки згідно з УЗД у пацієнтів підгруп ІVа і ІVб.

Таким чином, застосування альтану і препаратів кверцетину („Гранули кверцетину" та "Корвітин") в комплексному лікуванні хворих на сальмонельоз сприяє регресії клінічних проявів захворювання, має гепатопротекторну дію, знижує інтенсивність ПОЛ та ендогенної інтоксикації. Слід відмітити, що порівняно з базовою терапією, альтан статистично достовірно попереджує розвиток загострень таких захворювань органів травлення, як хронічний гастродуоденіт, коліт, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки (13,3 % проти 56,5 % відповідно, Р<0,05), а кверцетин достовірно попереджує загострення хронічного холециститу, панкреатиту, коліту (26,9 % проти 56,5 % відповідно, Р<0,05). При поєднаному застосуванні альтану і кверцетину зменшується частота загострень хронічних недуг органів травлення у порівнянні з контрольною групою (7,8 % проти 56,5 % відповідно, Р<0,01), відбувається швидша регресія клінічних ознак захворювання на 1,8-2,6 діб, скорочуються терміни бактеріологічного одужання на 1,77-1,98 діб, зменшується середня тривалість перебування хворих в стаціонарі на 3-4 доби (Р<0,05-0,01).

Ефективність застосування активованих форм пробіотиків при кишковому дисбіозі у хворих на сальмонельоз. Для визначення ефективності застосування активованих форм пробіотиків при кишковому дисбіозі у хворих на сальмонельоз було обстежено 38 пацієнтів, які отримували базисне лікування. Офіцинальний пробіотик (біоспорин, йогурт) в загальноприйнятих формі і дозуванні отримували 18 пацієнтів. Пробіотик в активованій формі (витриманий 3 год 30 хв у відварі сушених яблук при температурі 37 0С) отримували 20 хворих двічі на день через 40-60 хв після їди. Курс лікування становив 7-10 днів. Ефективність лікування оцінювали шляхом вивчення пейзажу кишкової мікрофлори: перший раз – до початку лікування, а вдруге – через 10 днів.

При першому дослідженні в усіх хворих було виявлено дисбіоз різного ступеня: І ст. – в 5 (13,2 %), ІІ ст. – в 26 (68,4 %) хворих, ІІІ ст. – в 7 (18,4 %). Дисбіоз І-ІІ ступеня розвинувся у всіх хворих із секреторною діареєю (гастроентеритний та ентеритний варіанти сальмонельозу). Переважали хворі на сальмонельоз без супутньої патології (І ступінь дисбіозу) та пацієнти із хронічним гастритом, гастродуоденітом (ІІ ступінь). Дисбіоз ІІІ ступеню діагностовано у хворих на тяжкі форми сальмонельозу з вираженим колітним синдромом (ентероколітний та гастроентероколітний варіанти) на тлі хронічного коліту, холецистопанкреатиту, виразкової хвороби, які в процесі лікування отримували тривалу та масивну антибактерійну терапію.

При повторному вивченні кишкової мікрофлори через 10 днів у 27,78 % пацієнтів, котрі вживали пробіотик у звичайній формі, мав місце дисбіоз І-ІІ ступенів, а у 15 % хворих, які отримували пробіотик в активованій формі, відзначили дисбіоз тільки І ступеня.

У групі пацієнтів, що вживали активовані форми пробіотиків, в порівнянні з хворими, які отримували звичайні офіцинальні форми, виявлено менше процентне співвідношення порушень аналогічних досліджуваних показників. Зокрема, недостатність популяції біфідобактерій встановлено в 10,0% проти 27,8% хворих, лактобактерій – в 5,0% проти 22,2%, загальна кількість кишкової палички була знижена в 5,0% проти 16,7%. У хворих, котрі приймали неактивовані пробіотики, надлишковими були популяції кишкової палички з гемолітичними та зі слабоферментуючими властивостями – виділена в 22,2% пацієнтів, умовно-патогенна флора – в 16,7%. Показники копрограми виявилися порушеними у 22,2% хворих, котрі отримували звичайні форми пробіотиків, і в 10,0% пацієнтів, які вживали їх в активованій формі.

Таким чином, дисбіоз І-ІІІ ступеня встановлено в усіх хворих на сальмонельоз. Більш виражені порушення діагностовано на тлі супутньої патології травної системи. Застосування активованих форм пробіотиків при дисбіозі у хворих на сальмонельоз сприяє швидшій нормалізації біоценозу кишечника, ніж при застосуванні офіцинальних форм.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення і вирішення науково-практичних завдань, які полягають в оптимізації лікування хворих на сальмонельоз на тлі супутніх захворювань органів травлення шляхом включення до комплексної терапії альтану, кверцетину та активованих форм пробіотиків на основі вивчення їх впливу на патогенетичні ланки та клініко-функціональний стан печінки.

Loading...

 
 

Цікаве