WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Ураження печінки у хворих на сальмонельоз на тлі іншої патології шлунково-кишкового тракту: особливості перебігу та лікування (автореферат) - Реферат

Ураження печінки у хворих на сальмонельоз на тлі іншої патології шлунково-кишкового тракту: особливості перебігу та лікування (автореферат) - Реферат

Запропоновано метод активування офіцинальних форм пробіотиків: деклараційний патент на винахід № 50267а від 15.10.2002 р. "Спосіб лікування кишкового дисбактеріозу активованими формами пробіотиків".

Розроблено і запропоновано клініко-патогенетичні, лабораторні і функціональні критерії до застосування альтану, кверцетину та активованих форм пробіотиків для лікування хворих на сальмонельоз із супутніми захворюваннями травної системи.

Впровадження результатів дослідження. Результати науково-дослідної роботи впроваджені в лікувально-діагностичний процес в обласній клінічній інфекційній лікарні м. Івано-Франківська та інфекційних відділеннях області, Сумській обласній інфекційній клінічній лікарні, Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги, Чернівецькій обласній клінічній лікарні, в навчальний процес на кафедрах інфекційних хвороб Івано-Франківського, Тернопільського, Буковинського державних медичних університетів, Сумського державного університету.

За матеріалами дисертації МОЗ України видано інформаційний лист № 30-2005 про нововведення в системі охорони здоров'я "Застосування препаратів кверцетину ("Корвітин" і "Гранули кверцетину") в комплексному лікуванні хворих на сальмонельоз на тлі супутньої патології органів травлення".

Особистий внесок здобувача. Представлені в роботі матеріали є особистим внеском здобувача. Аналіз літературних джерел, підбір тематичних хворих, їх розподіл на групи, проведення клінічного, інструментального, біохімічного та імунологічного обстежень пацієнтів і їх лікування, статистична обробка даних та підготовка до друку наукових праць виконані автором самостійно. Проведення аналізу отриманих результатів та формулювання висновків і практичних рекомендацій здійснено разом з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження були представлені та обговорювалися на науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів України "Важливі зоонози" (13-14 травня 1999, м. Луцьк), на науково-практичній конференції з міжнародною участю "Інфекційні хвороби в практиці терапевта" (13-14 листопада 2001 р., м. Харків), на IX Конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (19-22 серпня 2002 р. м. Луганськ), на науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів України (16-17 травня 2002 р., м. Дніпропетровськ), на VІІ Міжнародному конгресі студентів та молодих вчених (23-25 травня 2003 р., м. Тернопіль), на науково-практичній конференції "Сепсис: патогенез, діагностика і терапія" (1-2 квітня 2004 р., м. Харків), на російській науково-практичній конференції "Узловые вопросы борьбы с инфекцией" (1-2 грудня 2004 р., м. Санкт-Петербург), на науково-практичній конференції "Сучасна медична наука обличчям до терапевтичної практики" (21-22 жовтня 2005 р., м. Харків), на переривистих курсах інфекціоністів Івано-Франківської області (2003-2005 рр.).

Публікації. За матеріалами роботи опубліковано 16 друкованих праць, з них – 5 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 10 тез у матеріалах науково-практичних конференцій, отримано 1 деклараційний патент на винахід (2002 р.).

Об'єм і структура дисертації. Робота викладена українською мовою на 169 сторінках машинописного тексту. Дисертація ілюстрована 41 таблицею і 1 рисунком, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, п'яти розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку літературних джерел, який містить 247 джерел (210 кирилицею і 37 латиною).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було обстежено 158 хворих на сальмонельоз і 20 здорових осіб. Стаціонарне обстеження та лікування хворих проводилось в обласній клінічній інфекційній лікарні м. Івано-Франківська. Серед обстежених пацієнтів жінки становили 86 осіб (54,4 %), чоловіки – 72 (45,6 %). Середній вік – (43,33,8) років.

Усі хворі пройшли загальноклінічне та лабораторне обстеження, що включало загальний аналіз крові, сечі, копроскопію, визначення біохімічних показників функції печінки – активності аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), лужної фосфатази (ЛФ), вмісту загального білірубіну і фракцій, тимолової проби, протромбінового часу та індексу, загального білка і фракцій сироватки крові за уніфікованими методиками [Меньшиков В.В., 1987].

Діагноз підтверджували бактеріологічно виділенням збудників з калу, жовчі, сечі й крові та серологічно за допомогою РА і РНГА зі специфічними еритроцитарними діагностикумами. З інструментальних методів обстеження використали: УЗД органів черевної порожнини, ендоскопічні дослідження.

Рівень ендогенної інтоксикації вивчали, визначаючи вміст СМП у сироватці крові за методом Г.І. Габріелян (1981). Стан ПОЛ оцінювали по вмісту в сироватці крові дієнових кон'югатів (ДК) за спектрофотометричною методикою В.Б. Гаврилова і співавт. (1988) та малонового диальдегіду (МДА) за методикою Р.А. Тимурбулатова і Є.М. Сєлєзньова (1981). Стан АОЗ вивчали за динамікою основних металовмісних ферментів сироватки крові – активністю ЦП та насиченням ТФ залізом за методиками Г.О. Бабенка (1968). Цитокіновий профіль вивчали за показниками туморнекротизуючого фактора-альфа (ТНФ-) та інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) імуноферментним методом

Хворі були розподілені на 4 групи (І-ІV), кожна з яких поділялася на 2 підгрупи – "а" та "б". У пацієнтів підгрупи "а" була наявна супутня хронічна патологія органів травлення, підгрупи "б" – без супутньої патології.

Хворі І групи отримували базове лікування: антибактеріальний засіб (фуразолідон, норфлоксацин або цефтріаксон – в залежності від клінічної форми та тяжкості захворювання), панкреатин, сорбент, еубіотик, сольові розчини. Всі засоби призначалися в середньотерапевтичних дозах. Пацієнти ІІ групи, крім базової терапії, отримували альтан. Хворі ІІІ на фоні базової терапії отримували препарати кверцетину („Гранули кверцетину" та "Корвітин"). Пацієнти ІV групи поряд із базовою терапією поєднували прийом альтану та препаратів кверцетину („Гранули кверцетину" та "Корвітин"). Всі хворі були обстежені на початку лікування та повторно через 8-11 діб.

Клінічна характеристика хворих на сальмонельоз. У 147 (93,04 %) хворих була діагностована гастроінтестинальна форма сальмонельозу, у 11 (6,96 %) – генералізована септична форма. При бактеріологічному обстеженні переважала Salmonella typhimurium – виявлена в 114 пацієнтів (72,1% від усіх хворих).

У 97 (61,4 %) хворих сальмонельоз перебігав на тлі хронічних захворювань органів травлення: холециститу (у 33 хворих), гастриту (у 21 хворого), гастродуоденіту (14), виразкової хвороби (12), коліту (9), панкреатиту (8). У жінок сальмонельоз частіше розвивався на фоні хронічного холециститу (49,1 %) і гастриту (17,0 %), у чоловіків – на фоні хронічного гастриту (27,3 %) та гастродуоденіту і виразкової хвороби (по 18,2 %). У хворих молодого віку серед супутніх захворювань переважали хронічний гастрит (42,1 %) і виразкова хвороба (26,3 %), в середньому і зрілому віці – хронічний холецистит (39,3 %) та гастрит і гастродуоденіт (17,9 і 16,1 % відповідно), в похилому віці – хронічний холецистит (33,3 %) і коліт (19,0 %). Середній вік хворих на сальмонельоз із супутньою патологією органів травлення склав (47,19+2,34) років і був вищим, ніж у пацієнтів без супутніх захворювань – (40,54+3,29) років (Р<0,05-0,01).

При клінічному обстеженні встановлено, що відсоток тяжких локалізованих форм був вищим у хворих на сальмонельоз із супутньою патологією травного тракту (53,5 % проти 18 %). Септичні форми (11) було діагностовано тільки у цієї категорії хворих. Також відмічено зростання кількості пацієнтів із проявами коліту з 39,3 % до 51,2 % на тлі супутніх хронічних захворювань органів травлення. Середня тривалість перебування хворих із супутньою патологією в стаціонарі продовжувалася на 3-4 доби і складала (16,541,08) діб проти (12,860,74) діб (Р<0,05).

Тільки в 4 (6,5 %) хворих на сальмонельоз без супутньої патології ШКТ відмітили такі ускладнення, як інфекційно-токсичний (2) та гіповолемічний (2) шок. В той же час в 42 (43,3 %) хворих на сальмонельоз на тлі хронічних захворювань травлення діагностували інфекційно-токсичний (14) та гіповолемічний (11) шок, колапс (6), гостру ниркову недостатність (3) тощо.

Відмічено і негативний вплив гострої кишкової інфекції на перебіг хронічних недуг органів травлення, в результаті чого в 40,2 % пацієнтів виникли загострення цих захворювань. У 2 хворих із супутньою виразковою хворобою розвинулася шлункова кровотеча, в 3 хворих із хронічним колітом виникли явища гемоколіту.

Клініко-функціональний стан печінки у хворих на сальмонельоз.Клінічні прояви ураження печінки (жовті склери та шкіра, збільшена печінка) виявляли у 72,16 % хворих із хронічними недугами ШКТ (хронічний холецистит, гастродуоденіт, виразкова хвороба) проти 47,54 % пацієнтів без захворювань органів травлення (Р<0,05).

При біохімічному дослідженні крові в хворих на сальмонельоз виявлено порушення білковосинтетичної функції печінки у вигляді гіпопротеїнемії (за рахунок гіпоальбумінемії) та диспротеїнемії, зниження протромбінового індексу. Рівень трансаміназ АлАТ і АсАТ, загального білірубіну сироватки крові у пацієнтів із супутньою патологією був вищий, ніж у хворих без цих недуг: (0,90,05) і (0,670,05) мкмоль/л проти (0,60,05) і (0,450,05) мкмоль/л відповідно, (Р<0,05), та (23,311,36) проти (15,60,88)мкмоль/л, (Р<0,05).

У хворих на сальмонельоз із хронічними захворюваннями органів травлення був більше виражений синдром ендогенної інтоксикації: вміст пептидних МСМ підвищувався в середньому в 1,68 разу (без супутньої патології – в 1,3 разу), нуклеотидних – в 1,35 разу (без супутньої патології – в 1,22 разу) у порівнянні з рівнем у здорових осіб (Р<0,05).

При вивченні процесів ПОЛ у хворих на сальмонельоз встановлено, що рівень МДА і ДК у хворих із супутньою патологією ШКТ в гострому періоді був вищий, ніж у хворих без супутніх недуг: (1,020,05) мкмоль/л і (1,990,08) ум. од. проти (0,650,05) мкмоль/л і (1,550,09) ум. од. відповідно і перевищував відповідні показники у здорових осіб в 2,55 і 1,65 разу (Р<0,05). Аналіз стану АОЗ у хворих на сальмонельоз показав значне виснаження цієї системи. Так, активність ЦП в пацієнтів без супутньої патології порівняно зі здоровими особами була підвищена на 14,5 % (Р<0,05), а насичення трансферину залізом – зменшене на 14,6 % (Р<0,05), у хворих із супутніми захворюваннями – відповідно на 35,7 % (Р<0,001) та 25,5 % (Р<0,001).

При вивченні цитокінового профілю встановлено, що в хворих на сальмонельоз із супутньою патологією травної системи рівень прозапального цитокіну ТНФ- підвищився в 8,67 разу (проти 6,1 разу порівняно з рівнем у здорових осіб), а вміст антифлогістичного цитокіну ІЛ-4 знизився в 1,48 разу (проти 1,29 відповідно) (Р<0,05). Це вказує на виснаження протизапальних механізмів імунної системи в гострому періоді захворювання.

При УЗД внутрішніх органів у періоді розпалу ознаки ураження печінки встановлено в 71,1 % хворих на сальмонельоз на тлі хронічних захворювань органів травлення (проти 52,5 % – без супровідної патології).

Loading...

 
 

Цікаве