WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості патогенезу, клініки, діагностики та лікування ішемічної хвороби серця у жінок залежно від факторів ризику (автореферат) - Реферат

Особливості патогенезу, клініки, діагностики та лікування ішемічної хвороби серця у жінок залежно від факторів ризику (автореферат) - Реферат

Як показують наші дані, призначення препаратів у пацієнтів зі ССт мали таку саму тенденцію, що і при ГКС (табл.10). Цікаво, що високим в цілому в обстеженій популяції виявився відсоток призначення препаратів метаболічної дії (мілдронат, триметазидин, рибоксин, АТФ), причому у жінок вони призначалися достовірно частіше (46% випадків). Слід зазначити, що така висока частота (прирівнювалась до частоти призначень ББ) призначень препаратів метаболічної дії була необґрунтованою, тим більше що серед вказаних препаратів лише один (триметазидин) відноситься до препаратів, рекомендованих для лікування стенокардії міжнародними керівництвами. Достовірно частіше жінкам призначали також діуретики (23% і 14%, P<0,05).

Таблиця 10

Гендерні відмінності частоти призначення різних препаратів

у пацієнтів зі стабільною стенокардією (%)

Чоловіки (n=101)

Жінки (n=121)

Аспірин

82

66*

ІАПФ

24

26

Бета-адреноблокатори

56

49

Антагоністи кальцію

41

45

Препарати метаболічної дії

31

46*

Дігоксин

4

3

Діуретики

14

23*

Статини

28

31

Нітрати тривалої дії

55

51

* - різниця між чоловіками та жінками достовірна

Таким чином, найбільш значущі для поліпшення прогнозу аспірин і ББ призначаються пацієнткам з ІХС необґрунтовано рідко, що дає підстави вважати терапію ІХС у жінок недостатньою і може служити одним із факторів гіршого перебігу ІХС. Слід також звертати увагу, що при стабільних формах ІХС необгрунтовано часто призначають препарати метаболічної дії, які не мають достатніх доказів ефективності у цієї категорії хворих.

Проведене порівняльне вивчення ефективності препаратів різних класів у жінок і чоловіків. Встановлено виражену антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну активність кардіоселективного ББ метопрололу як у чоловіків, так і у жінок (більше половини з них мали супутню АГ). Серед статевих відмінностей ефектів метопрололу слід відзначити такі: ступінь зниження тривалості ішемії за даними холтерівського моніторування ЕКГ був вищим у жінок; більш вираженим при лікуванні метопрололом було зниження ЧСС у жінок (з 81,36,0 до 63,43,3; P<0,05 у порівнянні з чоловіками: з 74,36,9 до 62,88,1; Р>0,05), особливо за рахунок зниження максимальної ЧСС, метопролол проявляв більшу антиаритмічну активність у жінок (достовірне зменшення ступеня шлуночкової активності за даними добового моніторування ЕКГ). У жінок більш суттєвим було зниження інтервалу QT під впливом метопрололу (з 38,12,0 до 33,41,3, P<0,05, тоді як у чоловіків – з 38,32,9 до 36,83,1, Р>0,05), що також може пояснювати антиаритмічну дію препарату. Відмінностей у антигіпертензивній дії метопрололу у чоловіків і жінок не встановлено, однак у жінок ступінь зниження ІММЛШ був достовірно вищим, ніж у чоловіків.

При вивченні ефективності АК дигідропіридинового ряду тривалої дії амлодипіну (у пацієнтів з АГ і супутньою ІХС) встановлено, що йому властива висока антигіпертензивна ефективність зі зниженням рівнів середньодобового САТ і ДАТ в середньому на 15-20%. Це зумовлено позитивними змінами гемодинаміки, що виражаються в нормалізації показників діастолічної функції ЛШ. Крім того, монотерапія амлодипіном у хворих на АГ у поєднанні зі ССт протягом 10 тижнів зумовлює зменшення числа нападів стенокардії (потреба в нітрогліцерині за тиждень зменшилася більше ніж у два рази - з 28,7  2,3 до 12,9  2,5, P<0,05). Ці дані підтверджуються результатами повторного ВЕМ-обстеження, при якому спостерігається підвищення потужності порогового навантаження і зменшення порогової потреби міокарда в кисні. Антиангінальна ефективність амлодипіну не залежить від типу геометрії лівого шлуночка. Краща антигіпертензивна та антиангінальна ефективність препарату спостерігається у жінок, особливо старшого віку. Безпечність застосування амлодипіну підтверджується доброю переносністю препарату і тим, що його виражений гіпотензивний ефект спостерігається на фоні незміненої ЧСС (без активації симпато-адреналової системи).

При вивченні ефективності аспірину у чоловіків і жінок, крім меншої частоти його призначення у пацієнток з ІХС жіночої статі, за даними аналізу карт спостереження хворих з ГКС виявлено, що жінки мали більшу частоту геморагічних ускладнень при проведенні аспірино- і гепаринотерапії, ніж чоловіки.

Проведений аналіз продемонстрував, що жінки отримують тромболітичну терапію у 4,2 разу (P<0,05) рідше, ніж чоловіки, і це певною мірою пов'язано з наступним: ІМ з підйомом сегмента ST зустрічається рідше у жінок, ніж у чоловіків; у жінок зазвичай час від виникнення симптомів до поступлення в стаціонар більший, у них частіше виявляють протипоказання до виконання тромболізису. Встановлено однакову частоту успішних реперфузій у чоловіків і жінок, однак після успішної реперфузії у жінок частіше розвивалася післяінфарктна стенокардія. У жінок дещо частіше виявляли клінічно значущий реперфузійний синдром (з наявністю аритмій, які потребують антиаритмічного лікування). При тромболізисі у жінок зафіксовано достовірно меншу (у 1,8 рази, P<0,05) кількість геморагічних ускладнень, ніж у чоловіків.

Призначення симвастатину хворим з гіперліпідемією та ІХС (які перенесли ІМ), сприяє розвитку позитивних змін з боку всіх основних показників ліпідного спектра крові - зниження вмісту ХС, ХС ЛПНГ, ТГ, підвищення рівня ХС ЛПВГ. Виявлено також зниження концентрації СРП у хворих, що приймали симвастатин (P<0,05). При порівнянні ефективності симвастатину в статевому аспекті встановлено дещо вищий ступінь ефективності препарату по відношенню до атерогенних ліпопротеїдів у жінок: в процесі лікування ефект симвастатину був у них на 12% (P<0,05) вищим порівняно з чоловіками за ступенем зниження рівня ХС, на 14% (P<0,05) - за ступенем зниження рівня ХС ЛПНГ, тоді як зниження ХС ЛПВГ і ТГ не відрізнялись у чоловіків і жінок.

Проаналізовано ефективність препарату метаболічної дії триметазидину у пацієнтів зі ССт залежно від статі. Препарат проявляв гемодинамічно нейтральну дію як у чоловіків, так і у жінок. Після 3 міс спостерігали достовірне зменшення частоти нападів стенокардії, покращення переносності фізичного навантаження і зменшення тривалості ішемії як у чоловіків, так і у жінок (на 23% і 42% відповідно в групах). На відміну від чоловіків, у жінок було достовірним зменшення кількості таблеток нітрогліцерину (з 11,8 1,1 до 6,50,8, P<0,05; у чоловіків – з 9,71,0 до 6,40,6; Р>0,05) і зменшення часу до виникнення приступу стенокардії при навантаженні. У жінок встановлено також певні особливості дії триметазидину, що проявлялося зменшенням шлуночкової ектопічної активності і позитивними змінами показників СУ ЕКГ (показник RMS 40 зазнавав достовірних змін лише у жінок: збільшився з 24,6 + 1,5 до 27,3 + 1,6, P<0,05; тоді як у чоловіків: 24,0 + 1,3 до лікування і 23,6 + 1,2 – після, Р>0,05).

Аналіз хірургічних методів лікування ІХС виявив перш за все відмінності у структурі жінок і чоловіків, направлених на оперативне лікування ІХС (всього – 228 пацієнтів). Жінки в цій когорті обстежених були достовірно старшими за чоловіків, половина з них була у віці, старшому за 65 років. У жінок порівняно з чоловіками частіше виявляли АГ, НС в анамнезі, СН і в 5 разів частіше – ЦД. Частота безпосереднього ангіографічного успіху стентування була однаковою у чоловіків і жінок, однак госпітальна летальність у жінок була достовірно вищою, ніж у чоловіків (1,8% проти 0,3%, P<0,05). Не виявлено достовірної різниці за такими несприятливими результатами стентування, як розвиток периопераційного ІМ, невідкладна операція аорто-коронарного шунтування і оклюзія коронарної артерії. При порівнянні клінічного перебігу ІХС після стентування коронарних артерій встановлено, що у чоловіків в 1,7 разу частіше спостерігався безсимптомний перебіг ІХС. Частота розвитку стенокардії також була в 2,1 разу вищою у жінок, ніж у чоловіків.

Важливою частиною проведеного дослідження було вивчення ефективності і безпеки лікування менопаузальних розладів у жінок з ІХС, оскільки дане питання пов'язане з існуючими протипоказанями для призначення ЗГТ за наявності ІХС. Було виділено 3 групи хворих (з наявністю менопаузи без ІХС), яким для порівняння ефективності лікування КС призначали таке лікування: І група (26 жінок) отримувала ЗГТ у звичайному дозуванні (естрадіолу 2 мг/добу та норетистерону 1 мг/добу у вигляді нециклічної безперервної схеми); 28 жінкам ІІ групи ЗГТ призначали також у нециклічному режимі, однак використовували половинні від загальновживаних дози (у половинному дозуванні - естрадіолу 1 мг/добу та норетистерону 0,5 мг/добу). Як альтернативу до ЗГТ було обрано фітомодулятор естрогенових рецепторів клімадинон (циміцифуга рацемоза), який призначали 42 жінкам ІІІ групи.

Loading...

 
 

Цікаве