WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Активність ферментів гліколізу та обміну нуклеотидів у пацієнтів різного віку з виразкою та раком шлунка (автореферат) - Реферат

Активність ферментів гліколізу та обміну нуклеотидів у пацієнтів різного віку з виразкою та раком шлунка (автореферат) - Реферат

Отже, максимальні зміни активності ензимів в еритроцитах характерні для 2-ї гр ВХ і РШ. Це вказує на наявність зв'язку між метаболічними порушеннями таінтенсивністю патологічних процесів в СОШ.

Відомо, що показники функціонального стану еритроцитів можуть застосовуватись для прогнозування розвитку ускладнень ВХ і для оцінки ефективності лікування (Коломоєць М.Ю.,1997, Рак О.Л. 1997). В ході дослідження нами вивчена можливість складання прогнозу щодо розвитку ускладнень ВХ за змінами значень співвідношення активностей АДА/ЛДГ еритроцитів. Вважаємо, що активність цих ензимів у червонокрівцях безпосередньо впливає на функціональний стан останніх і пов'язана з розвитком циркуляторної гіпоксії та порушеннями оксигенації СОШ. Це узгоджується з даними про зв'язок характеру протікання ВХ і розвитку її ускладнень з реологічними властивостями еритроцитів.

За однофакторним аналізом, значення співвідношення АДА/ЛДГ в контролі і при ВХ та РШ достовірно відрізнялись (p<0,001). При порівнянні між групами патології (множинні порівняння, критерій Данна) доведено, що за значеннями цього показника група хворих на ВХ неоднорідна. Відмінності для АДА/ЛДГ при неускладненій ВХ в 1-й групі в порівнянні з АДА/ЛДГ в 2-й групі достовірні (Q = 4,27, р < 0,01). В 2-й групі хворих на ВХ при розвитку ускладнень відзначено його зниження в 4 рази, в той час як при неускладненому перебігу в середньому в 1,6 разів порівняно з нормою. Отже, якщо в еритроцитах пацієнтів з неускладненим перебігом спостерігається зниження АДА/ЛДГ більш, ніж в 2 рази, то ризик розвитку ускладнень підвищується. Відомо про вплив віку на розвиток гіпоксійних процесів. Як в нормі, так і при патологіях при старінні організму значення показника АДА/ЛДГ знижувалися в порівнянні з більш молодим віком (кореляційні зв'язки значень АДА/ЛДГ і віку в нормі с = - 0,770 і при патологіях с = - 0,599; p<0,05).

Крім змін мікроциркуляції, з якими пов'язані виявлені порушення метаболізму еритроцитів, могутнім чинником патогенезу патологій, що вивчаються, є порушення проліферації. Відомо, що як ТФан (PD-ECGF), так і ТФк регулюють синтез піримідинового попередника ДНК за реутилізаційним шляхом. Фермент визнається чинником патогенезу як ВХ, так і РШ. Для ВХ і РШ характерним є підвищення активності ТФан та зниження ТФк, як в СОШ, так і в сироватці крові (табл. 1).

Для більш повної характеристики інтенсивності проліферації проводили одночасне визначення активності ТФан та ТФк. Встановили, що з посиленням тяжкості патологічного процесу в СОШ та зростанням проліферативної активності (неускладнена виразкова хвороба; розвиток ускладнень та наявність атрофії, передракових змін; рак шлунку), зростає і показник співвідношення ТФан/ТФк. Між цими процесами встановлено пряму кореляцію (с = 0,98, p < 0,014).

Таблиця 1

Активність ферментів метаболізму попередників ДНК в тканинах СОШ у чоловіків зрілого віку хворих на ВХ та РШ, нмоль/хв/мг

Діагноз

ТФан

ТФк

АДА

СОШ

Locus

morbi

СОШ

Locus

morbi

СОШ

Locus

morbi

ВХ 1-а група

(n = 10)

37,68

4,18

62,00

7,13**

63,89

5,96

33,84

2,95**

7,57

2,05

10,83

2,39

ВХ 2-а група

(n = 10)

40,05

5,96

83,75

6,22***

62,04

6,40

25,50

2,50***

9,15

1,28

18,73

5,17*

РШ

(n = 21)

40,46

4,77

88,01

5,32***

57,82

7,99

21,92

4,60**

13,91

2,68

24,15

4,32*

Примітка. *- р < 0,05, ** - р < 0,01, *** - р < 0,001 в порівнянні із СОШ

За даними багатофакторного аналізу активність ТФан, ТФк достовірно відрізняються серед 1-ї та 2-ї груп хворих на ВХ. Очевидно, це свідчить про істотний зв'язок між морфологічними змінами в СОШ та активністю досліджуваних ензимів. Що підтверджується зростанням проліферативної активності при атрофічному гастриті та досягненні максимальних значень при неповній кишковій метаплазії в порівнянні з нормальною СОШ (Василенко И.В., Садчиков В.Д., Галахин К.А., 2001). На користь інформативності ТФан/ТФк свідчать встановлені відмінності його значень залежно від гістологічного типу раку шлунка. Так, показник достовірно вищий в аденокарциномах, для яких характерна найбільша проліферативна активність в порівнянні з іншими раками (W критерій Вілкоксона 36,0, р<0,001).

Ранговий аналіз довів статистичну значущість відмінності ТФан/ТФк між контролем і патологіями, як в тканинах, так і в сироватці крові. Про залежність цього співвідношення від змін проліферативної активності також свідчать виявлені кореляції з віком як в нормі, так і при патології.

Серед хворих на ВХ 1-ї гр в сироватці крові виявлено статистично значуще підвищення ТФан/ТФк у віці 40-60 років (W критерій Вілкоксона 193,5, p<0,001), а серед 2-ї гр раніше - після 30 років (W-критерий 21,0, p<0,001). Після 40 років у хворих ВХ 2-ї гр значення ТФан/ТФк перевищують контрольні в 4,3-4,9 рази, наближаючись до значень при РШ. Таким чином, зміни активності тимідинфосфорилази віддзеркалюють інтенсивність проліферації, яка зростає при атрофії й передракових змінах. Крім цього, на активність ТФ впливає вік (див. рис. 2). Ймовірно, що ризик розвитку раку у хворих на ВХ після 40 років підвищується. Встановлені вікові особливості відношення ТФан/ТФк в сироватці крові мають прикладне значення. Можливим є його застосування при формуванні груп підвищеного онкоризику, під час моніторингу за хворими з цих груп. Вважаємо, що співвідношення активностей ТФан/ТФк може стати біохімічним показником проліферації, оскільки корелює з її інтенсивністю.

Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден

Рис.2. ТФан/ТФк в сироватці крові у чоловіків, при ВХ та РШ, залежно від віку: по осі х - цифри відповідають періодам 20- 29, 30 - 39, 40 - 49, 50- 59, 60 - 69, 70- 79 років;

по осі z - Р1 -ВХ 1-а група, Р2 -ВХ 2-а група, Р3 –РШ

Досліджувані патологічні процеси впливають і на активність АДА, ЛДГ, Г6ФДГ, як в тканинах, так і в крові. Для тканинної АДА (табл.1) виявлено підвищення активності в місцях ураження (Locus morbi) в 2-й гр ВХ (W критерій Вілкоксона 55,0, р<0,001) і при РШ (W 233,0, р<0,001) Це веде до посилення активності "запасного шляху синтезу" попередників ДНК, що узгоджується з наростанням проліферативної активності тканин. Підвищення активності ензиму в зоні виразки у хворих на ВХ 2-ї гр, в пухлинах при РШ корелює із зростанням активності АДА сироватки крові. Для сироваткового ферменту характерним є підвищення активності з віком (показник кореляції Спірмена (с) = 0,517), що узгоджується зі встановленими нами віковими змінами співвідношення активностей ТФан/ТФк у хворих на ВХ.

Більш виражені зміни активності у хворих на ВХ 2-ї гр та РШ також характерні для ЛДГ, Г6ФДГ. При цьому в тканинах активність ЛДГ підвищувалася не тільки в Locus morbi, але і у віддалених від пухлини або виразки відділах (табл. 2). Ймовірно, це пов'язано з порушеннями процесів оксигенації СОШ та домінуванням анаеробного гліколізу при патологіях, що вивчаються. При раку шлунка також може бути пов'язаний з феноменом продукції лактату в аеробних умовах.

Таблиця 2

Активність ферментів вуглеводного обміну в тканинах СОШ у чоловіків зрілого віку хворих на ВХ, хворих на РШ, нмоль/хв/мг

Діагноз

ЛДГ

Г6ФДГ

СОШ

Locus

morbi

СОШ

Locus morbi

ВХ 1-а група

(n = 10)

11,33 3,05

20,99

2,93*

2,51 0,46

1,55 0,37*

ВХ 2-а група

(n = 10)

20,08 2,96

46,08

8,84*

1,10 0,27

0,95

0,27

РШ

(n = 21)

26,90 4,27

84,14

19,22**

0,90

0,20

3,05

0,30***

Примітка. *- р < 0,05, ** - р < 0,01, *** - р < 0,001 в порівнянні із СОШ

Встановлено зниження активності Г6ФДГ в зоні виразки в 1-й гр ВХ (W критерій Вілкоксона 58,5, р<0,001). При підвищенні інтенсивності патологічних процесів зниження активності ферменту набуває поширеного характеру і реєструється не тільки в періульцерозній ділянці, але й і у віддалених відділах СОШ у хворих ВХ 2-й групи та у хворих на РШ. На фоні цих змін в СОШ для тканин самої пухлини характерним є збільшення активності Г6ФДГ (W критерій Вілкоксону 210,0, р<0,001), що може сприяти зростанню інтенсивності її проліферативних процесів.

Активність сироваткових ЛДГ, Г6ФДГ в 1-й гр. хворих на ВХ практично у всіх вікових підгрупах достовірно не змінювалася. В 2-й гр., де ускладнений перебіг ВХ поєднувалася з розвитком передракових змін СОШ, активність обох ензимів підвищувалася. З віком ці зміни дещо посилювались: (прямий зв'язок середньої сили для активності сироваткової ЛДГ і віку с = 0,465, а також для Г6ФДГ показник кореляції Спірмена с = 0,524). Достовірне підвищення активності ферментів сироватки крові встановлено і при РШ. Таким чином, виявлені зміни активності сироваткових ферментів обміну вуглеводів взаємопов'язані з тяжкістю патологічних процесів в СОШ.

Loading...

 
 

Цікаве