WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Активність ферментів гліколізу та обміну нуклеотидів у пацієнтів різного віку з виразкою та раком шлунка (автореферат) - Реферат

Активність ферментів гліколізу та обміну нуклеотидів у пацієнтів різного віку з виразкою та раком шлунка (автореферат) - Реферат

Результати дисертаційної роботи впроваджено в практику хірургічного відділення Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, терапевтичної клініки Інституту невідкладної і відновної хірургії АМН України, хірургічного відділення Маріупольського міського онкологічного диспансеру, Донецького обласного протипухлинного центру, а також у навчальний процес Громадської організації „Нове мислення у медицині" при Харківському національному університеті ім. В.Н Каразіна, в педагогічний процес при викладанні курсу біохімії в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Внесок автора в отримані результати досліджень складається з підбору, біохімічного обстеження хворих на ВХ, РШ.При консультативній допомозі керівника автором розроблена методика визначення активності анаболічної ТФ. Самостійно відпрацьовані інші методики визначення активності ферментів і отримання гомогенатів тканин, еритроцитів, сироватки крові. В період 2000 – 2002 рр. автор здійснювала збір матеріалу і біохімічні дослідження. Самостійно проведено збір і аналіз даних анамнезу, інструментальних і морфологічних даних. Результати розширеного морфологічного аналізу одержані завдяки консультативній допомозі зав. каф. патологічної анатомії, д.мед.н., проф. Василенко І.В. Ідея нового біохімічного показника проліферації належить науковому керівнику. Автор здійснила його визначення в тканинах слизової шлунка та сироватці крові залежно від патологічних та морфологічних змін. Довела його кореляцію з інтенсивністю проліферації. Нею зібрано та проаналізовано літературні дані, узагальнено і статистично оброблено результати досліджень (описова статистика, одно- та багатофакторний аналіз), написано розділи дисертації. Під час аналізу результатів дослідження застосовано метод кластерного аналізу з побудовою математичної моделі, які були проведені з к.мат.н. Гур'яновим В.Г. За допомогою керівника сформульовані висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорювались та були представлені на VIII Українському біохімічному з'їзді (Чернівці, 2002), 4-му міжнародному з'їзді патофізіологів (Угорщина, Будапешт, 2002), 1-й польсько-литовській конференції з внутрішніх хвороб (Польща, Катовіце, 2003), на науковій конференції Донецького регіонального відділення УБТ, присвяченій 100-річчю від дня народження Войнара О.Й. (Донецьк, 2004), IV Національному конгресі геронтологів і геріатрів України (Київ, 2005). Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедр біохімії, гістології, цитології та ембріології, патологічної анатомії, патологічної фізіології, загальної хірургії, анестезіології та реаніматології, кафедри медичної інформатики та біофізики з курсоммедичної апаратури Донецького державного медичного університету ім. М.Горького (грудень, 2005 р.).

Публікації. Основні результати наукових досліджень відображені у 12 працях, в тому числі, в 3-х наукових статтях у фахових журналах (одна з них написана без співавторів); в 3-х деклараційних патентах та 6 тезах на наукових форумах.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, основної частини, висновків, списку використаних джерел, який містить 301 джерело (82 кирилицею, 219 латиницею). Робота викладена на 191 сторінці. Вона містить 17 рисунків, 54 таблиці (31 з них розміщена в додатках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В ході роботи досліджена кров (сироватка та еритроцити) 74 хворих ВХ, 40 хворих РШ у віці від 20 до 79 років; тканини СОШ в місцях виразок та у віддалених ділянках у 20 хворих ВХ, аналогічно обстежено 41 зразок при раку шлунка. Контрольну групу склали 108 умовно здорових осіб, що не мали патології гастродуоденальної зони. В осіб похилого віку з контрольної групи, як і в основних групах, мала місце супутня патологія: ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 1 – 2 ступеня.

Активність ТФк визначали за збільшенням екстинкції тиміну на СФ-46 при довжині хвилі 300 нм, активність ТФан досліджували спектрофотометрично за розробленою нами методикою. Активність ключового ферменту катаболізму аденозина – АДА досліджували в гомогенатах тканин, сироватці і еритроцитах крові за методом Tritch, 1983. Одночасно визначали активність ЛДГ за швидкістю окиснення НАДН (Ещенко Н.Д.,1982). Активність Г6ФДГ також досліджували в тканинах, сироватці і еритроцитах крові за зміною оптичної щільності середовища в результаті відновлення НАДФ (Путилина Ф.Е., Зоидзе С.Д., 1982).

Визначення особливостей ферментативної активності при ВХ і РШ ми проводили з урахуванням гістопатологічної картини СОШ в кожному індивідуальному випадку. При цьому використовували дані морфологічних досліджень біоптатів, узятих при ендоскопічному обстеженні і (або) дослідженні післяопераційного матеріалу.

При статистичній обробці результатів було проведено одно- та багатофакторний аналіз, вивчення кореляційних зв'язків з використанням програм пакету "MedStat".

Основні результати дослідження.

В ході роботи вивчено вікові особливості активності ензимів гліколізу й пентозофосфатного циклу (ЛДГ, Г6ФДГ) та метаболізму нуклеотидів (ТФ, АДА), залежно від морфологічних змін СОШ. Оцінено вплив статі на їх активність. Так встановили, що в нормі для сироваткової ТФан характерним є підвищення активності до 30 років. У віковому проміжку 30-39 років, як у жінок, так і у чоловіків встановлено її максимальні значення. При попарному порівнянні активності залежно від статі виявили, що до 40 років ТФан проявляє більшу активність у жінок. Потім у них вона знижується (t = 2,80, p < 0,05), тоді як у чоловіків достовірних змін активності в старших вікових групах не виявлено. Тому після 40 років статеві відмінності в активності сироваткової ТФан відсутні. Також у жінок в 30-49 років максимальну активність проявляє АДА. У чоловіків вона відносно постійна. Як і ТФан, активність АДА в сироватці у жінок 30-39 річного віку вища, ніж у чоловіків. При старінні наростає активність катаболічної ТФ, тоді як активність анаболічної достовірно не змінюється. Паралельно зі змінами активності ензимів метаболізму попередників ДНК, в сироватці підвищується активність ЛДГ, знижується активність Г6ФДГ. Стать, як і вік, також має вплив на активність ЛДГ. У чоловіків у зрілому віці вона дещо вища, так в 40-49 років в 1,3 рази перевищує активність в жіночому організмі.

Отже, в контрольній групі активність сироваткових ензимів залежна від статі: для ТФан (р<0,05), АДА (р<0,001), ЛДГ(р=0,002). Крім того, для ТФк і ЛДГ встановлено прямий зв'язок із віком (показник рангової кореляції Спірмена с = 0,847 і 0,801, відповідно). Така вікова динаміка може призводити до зниження активності "запасного шляху" синтезу попередників ДНК і свідчити про зростання катаболічних процесів та посилення процесів анаеробного гліколізу в похилому віці.

В метаболізмі еритроцитів також спостерігаються вікові особливості. Зокрема, знижується активність АДА (сильний зворотний зв'язок із віком, показник кореляції Спірмена с = -0,832, p<0,05). У жінок зниження активності АДА виникає дещо пізніше (після 60 років) в порівнянні з чоловіками (після 50 років) (t = 2,38, p < 0,05). Також в еритроцитах осіб похилого віку встановлено зниження активності Г6ФДГ в порівнянні з активністю в молодому віці (с = - 0,799, p<0,05).

Згідно отриманим результатам, вік та стать впливають на активність досліджуваних ферментів. Це необхідне враховувати як при підборі контрольних груп, так і при вивченні ферментативної активності за патології. Оскільки серед обстежуваних переважали хворі чоловіки, то дослідження ферментативної активності при патології проводили саме у них. За активністю ферментів група хворих ВХ виявилася неоднорідною і розділилася на дві групи (1 і 2 групи). При аналізі результатів патоморфологічного дослідження виявлено, що в 2-й групі, в переважній більшості випадків перебіг хвороби був ускладнений кровотечами або стенозуванням, перфорацією або ж пенетрацією. Крім того, ускладнений перебіг поєднувався з наявністю передракового стану – хронічного атрофічного гастриту (ХАГ), і, як правило, з розвитком передракових змін СОШ, тобто дисплазій різного ступеня і (або) кишкової метаплазії.

Відомо про вплив морфофункціональних властивостей еритроцитів на розвиток дистрофічних змін СОШ (Фартушняк Л.В., 2000). Зміни метаболізму клітин впливають на їх функції, тому нами вперше проведено одночасне дослідження вікових особливостей активності АДА, ЛДГ, Г6ФДГ в еритроцитах хворих ВХ і РШ. При цих захворюваннях встановлено зниження активності АДА еритроцитів і підвищення активності ЛДГ (див. рис. 1). За допомогою дисперсійного аналізу встановлено достовірність цих змін порівняно з контролем (р < 0,01). Окрім цього, для АДА виявлені статистично значущі відмінності її активності у хворих ВХ 1-й гр (р < 0,01) та 2-ї гр ВХ і в групі РШ. Більш низькі значення активності ферменту встановлено в еритроцитах у хворих ВХ 2-ї гр, серед хворих на РШ, в порівнянні з контролем. Активність АДА не відрізнялась між цими групами (р = 0,99). Активність ЛДГ еритроцитів хворих ВХ і РШ підвищується в напрямку від контролю до групи хворих РШ, є достовірні відмінності між всіма групами.

Рис. 1. Активність АДА, ЛДГ в еритроцитах в нормі і при патології, нмоль/хв/мг;

1- контроль, 2- 1-а гр ВХ, 3 – 2-а гр ВХ, 4- РШ.

Вік посилює зміни активності АДА, ЛДГ при патології. Так у хворих ВХ, РШ похилого віку зниження активності АДА більш виражено в порівнянні із молодими (коефіцієнт кореляції активності АДА з віком с = - 0,514). Підвищення активності ЛДГ еритроцитів також більш виражено при старінні організму (коефіцієнт кореляції активності ЛДГ з віком с = 0,512, p<0,05). Виявлені зміни активності ферментів можуть приводити до більш грубих порушень обмінних процесів в еритроцитах і, як наслідок, погіршення мікроциркуляції в тканинах, що необхідно враховувати при лікуванні хворих літнього віку.

В еритроцитах хворих ВХ 1-й гр у віці 20-29 років достовірних змін активності Г6ФДГ не виявлено, проте з віком виявляється тенденція до зниження (зворотна кореляційна залежність з віком, с = - 0,487). Статистично значуще зниження Г6ФДГ спостерігається у хворих ВХ 2-й гр і РШ.

Loading...

 
 

Цікаве