WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Динаміка соціального статусу етнічної спільноти (на прикладі поляків Житомирської області) (автореферат) - Реферат

Динаміка соціального статусу етнічної спільноти (на прикладі поляків Житомирської області) (автореферат) - Реферат

Різновидом соціальної ідентичності є етнічна ідентичність. Слід зазначити, що поняття "етнічна ідентичність" (еthnic identity) більш поширене в західній антропології, в рядянській етнологічній традиції, як вказує Е.Алєксандрєнков, тотожним йому було поняття "етнічна самосвідомість", яке використовувалось у вузькому та широкому розумінні. Б.Вінер зазначає, що термін "етнічна самосвідомість" у широкому розумінні відповідає англійському "етнічна ідентичність", а "етнічна самосвідомість" у вузькому розумінні в багатьох випадках відповідає англійському "етнічна самоідентифікація" (ethnic self-identification). У вітчизняній науці етнічна ідентичність розглядається через поняття "етнічна самосвідомість", яке з'являється в науковій літературі з 20-их років ХХ століття, хоча теоретичне осмислення його розпочинається лише з 40-их років. Великий внесок у розробку даного поняття внесла радянська етнологічна школа на чолі з Ю.Бромлеєм, котрий визначав етнічну самосвідомість як "обов'язкову умову функціонування етносу" та "невід'ємний компонент етносу".

З 90-их років інтерес до даного феномену почали проявляти історики, психологи, соціологи. Численні дослідження дозволили вченим визначити структуру етнічної самосвідомості, яку в загальному можна подати як усвідомлення належності до етнічної групи та образу "ми". Серед найбільш важливих емпіричних індикаторів етнічної самосвідомості дослідники виділяють такі як етноконсолідуючі та етнодиференціюючі ознаки, національний характер, спільність рис зовнішності етнофорів а також елементи традиційної культури (традиції, звичаї) мову, релігію, тощо, Образ "ми", як зазначають дослідники, є досить мінливим і не завжди включає якийсь певний набір уявлень, тобто етнодиференціюючі ознаки є змінними як для одного етносу в історичній ретроспективі так і для різних етносів у певний історичний момент.

Отже, етнічну ідентичність визначають як результат когнітивно-емоційного процесу усвідомлення себе представником етносу, певний ступінь ототожнення себе з ним і відокремлення від інших етносів. Якщо раніше дослідники констатували, що для етнічної ідентичності характерний високий рівень стійкості, тому що особистість як правило протягом свого життя належить до певної етнічної групи, то сьогодні проблема зміни етнічної ідентичності стає все більш актуальною. Прискорення динаміки розвитку сучасних суспільств призводить до втрати традиційних соціальних ніш, переходу з одних соціальних груп до інших, посиленню міграційних процесів, тощо. Сучасний погляд на етнічність та етнічні процеси певною мірою пов'язаний з дослідженням історичних змін, однак слід визнати й те, що значний інтерес до вивчення етнічної ідентичності відзеркалює й зміни у способі теоретизування.

На сьогодні дослідження етнічної ідентичності є найбільш популярним в межах теорії соціальної ідентичності та самокатегоризації (Г.Теджфел, Дж.Тернер), активні пошуки в цьому напрямку здійснюють і послідовники символічного інтеракціонізму так звані "процесуальні інтеракціоністи" (Р.Дженкінс, К.Лібкінд та інш.). Вищезазначені напрямки у дослідженні соціальної ідентичності представляють психологічний та соціологічний способи її вивчення. Психологічний підхід акцентує індивідуальні когнітивні механізми і мотивації, котрі лежать в основі міжособистісних зв'язків. Фокусом соціологічного аналізу ідентичності є специфіка соціальних структур, в рамках яких індивіди вступають в міжособистісні відносини і здійснюють свою ідентифікацію. Дослідники вказують на відмінності контекстуальних рівнів формування соціальної ідентичності, що беруть за основу прибічники вищезазначених підходів і твердять про необхідність об'єднання зусиль для створення інтегративної контекстуальної моделі ідентичності, котра має базуватись на принципах диференціації та взаємодії двох рівнів її формування: когнітивно-репрезентативного, що складається в процесі віднесення себе індивідом до тієї чи іншої соціальної категорії та міжособистісного, в основі якого лежать специфічні відносини з іншими.

В роботі зазначається, що інтегративну контекстуальну модель ідентичності можна розглядати як об'єднання "структури та діючого суб'єкту". Пошук діючим суб'єктом свого місця в соціальному просторі, віднесення себе до певної позиції в суспільстві відбувається посередництвом ідентифікації. Тобто, в процесі ідентифікації відбувається набуття індивідами та групами соціального статусу як соціальної позиції, що визначається як соціальна ідентичність. Соціальний статус, таким чином, є індивідуальним намаганням позиціонувати себе в межах етнічної структури суспільства. Окрім того, соціальний статус є своєрідним капіталом для етнічної спільноти, який підсилює або послаблює процес набуття ідентичності.

У другому розділі "Методи дослідження динаміки соціального статусу етнічної спільноти" обґрунтовується доцільність застосування якісних методів для дослідження динаміки соціального статусу етнічної спільноти, що функціонує в межах певного соціокультурного середовища. Розділ містить опис комплексу методів, що склали стратегію дослідження динаміки соціального статусу польської спільноти Житомирської області

У підрозділі 2.1. "Кількісний та якісний підходи в соціологічних дослідженнях" звернено увагу на те, що сьогодні проблеми стратифікації за етносоціальною ознакою знаходяться в центрі уваги дослідників, оскільки політична доктрина стосовно формування єдиної загальнодержавної спільноти – "радянський народ" та проголошена псевдорівність усіх етнічних груп в СРСР не сприяли розвитку ні теоретичних ні емпіричних досліджень в даному напрямку. Теоретичні аспекти соціальної нерівності етнічних груп розглядають в своїх працях російські дослідники В.Ільїн, С.Григорьєв. Проблемам дослідження соціального статусу етнічних спільнот присвячені роботи М.Савви, В.Чупрова, А.Беленок, В.Городяненка. Зазначається, що серед етнічних груп, мабуть чи не найбільш дослідженою, є етнічна спільнота росіян. Вивченню статусних позицій даної етнічної групи в Росії та за її межами розглядають у своїх роботах як російські (Ю.Арутюнян, В.Тішков, С.Савоскул) так і українські (В.Городяненко, Є.Головаха, І.Кононов, О.Лой, Т.Рудницька) дослідники.

Емпіричному дослідженню ієрархії етнічних груп в сучасному російському суспільстві присвячений фундаментальний проект під керівництвом Л.Дробіжевої. Прикладом емпіричного дослідження етнічних груп в Україні є праця Т.Рудницької, в якій досліджується динаміка основних демографічних, соціально-економічних, соціокультурних показників розвитку найбільш чисельних етнічних спільнот України за тридцять років (1959-1989 рр.) та дослідження Л.Колісник соціального статусу росіян в південно-східному регіоні України. Здійснений огляд літератури свідчить про домінування макропідходу у дослідженні соціального статусу етнічних груп. Практика макроаналізу визначила і пріоритетність застосування кількісних методів дослідження, використання яких є домінуючим. Все ж необхідно зазначити, що поступово якісна методологія проторовує собі шлях у соціальних дослідженнях як в Росії, так і в Україні. Методологічні та методичні основи якісних досліджень розглядаються в працях С.Бєлановського, І.Дев'ятко, Є.Ковальова та І.Штейнберга, В.Сємьонової, О.Ярської-Смірнової; на Україні – Л.Скокової та Т.Кошечкіної. Інтепретативні методи в дослідженнях етнічної ідентичності застосовують російські дослідники Б.Вінер, Т.Гузенкова, процеси конструювання етнічності розглядаються в збірнику праць під редакцією В.Воронкова та І.Освальда, виданого в Санкт-Петербурзі. Останнім часом все більше з'являється праць, в основі яких лежать якісні методи дослідження, проте слід зазначити, що зазначені методи не знайшли свого належного місця у вітчизняній соціології.

Зазначається, що в роботі динаміка соціального статусу розглядається на мікрорівні, що передбачає застосування якісних методів дослідження. В роботі був проведений ґрунтовний аналіз особливостей застосування обраної дослідницької стратегії – порівняльна характеристика якісних та кількісних досліджень та вияв відмінностей між ними за логікою і послідовністю дій у час проведення дослідження. Зазначається, що відмінності стратегій дослідження в кількісному та якісному підходах проявляються у виборі фокусу, одиниць та логіки аналізу. Відмінні й теоретико-методологічні засади, на яких вони ґрунтуються: для кількісного підходу це – реалізм, достовірне, об'єктивне знання, опис логічних зв'язків між окремими параметрами; для якісного – феноменологія, релятивізм, опис загальної картини, події чи явища. Вищезазначені підходи ставлять різні дослідницькі цілі та завдання: кількісний підхід намагається дати причинне пояснення, виміряти взаємозв'язки, а якісний – інтерпретувати, зрозуміти те, що піддається спостереженню, концептуалізувати.

Зазначається, що з моменту виникнення популярність та наукова значимість кількісної та якісна стратегії в соціальних науках не були постійними, вони або співіснували як дослідницькі методи, що доповнювали один одного, або перебували в стані "теоретичного конфлікту". Пов'язувалось це як із досягненням значних успіхів в рамках тієї чи іншої дослідницької стратегії, так і з зміною методологічних уявлень про природу наукового знання. Відзначено, що якісна методологія спирається на загальну методологічну особливість: об'єктом аналізу виступають конкретні люди; досліджується специфіка співвідношення індивідуального та соціального в конкренних життєвих ситуаціях (розбіжність соціальної ролі і практики) - і саме цим привертає все більшу увагу дослідників. Тобто, якісна методологія як спосіб аналізу дозволяє розширити горизонти для вивчення суб'єктивного та індивідуального. Обрання даної стратегії не лише дозволяє продовжити досить перспективну традицію мікроаналізу у вивченні етнічних спільнот, а й дозволяє ґрунтовно розглянути специфіку соціального статусу етнічної спільноти, як соціальної групи, що функціонує в межах певної культури, в конкретному соціальному контексті.

Loading...

 
 

Цікаве