WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Динаміка соціального статусу етнічної спільноти (на прикладі поляків Житомирської області) (автореферат) - Реферат

Динаміка соціального статусу етнічної спільноти (на прикладі поляків Житомирської області) (автореферат) - Реферат

- одержало подальший розвиток розуміння поняття "соціальний статус" для етнічної спільноти, де соціальний статус – це позиція, що визначається як соціальна ідентичність, а також як сукупність прав і обов'язків групи щодо виконання нею певної соціальної ролі, які закріплені в звичаях і традиціях та обслуговують практику спілкування та взаємодії;

- поглиблено розуміння впливу етнічної ідентичності на соціальний статус етнічної спільноти (на прикладі поляків Житомирської області). Досліджено, що етнічність є соціальним ресурсом, що впливає на зміну статусних позицій членів етнічної спільноти, сприяє підвищенню соціального статусу групи в разі, коли вона займає привілейоване положення в суспільстві, та негативно впливає на нього, коли етнічна спільнота піддається стигмації;

- вперше у вітчизняній соціології розроблено інструментарій для дослідження динаміки соціального статусу етнічної спільноти на основі якісних методів та здійснено його апробацію під час проведення емпіричного дослідження;

- вперше у вітчизняній соціології за допомогою якісних методів дослідження виявлено основні тенденції динаміки соціального статусу етнічної спільноти (на прикладі поляків Житомирської області).

Практичне значення одержаних результатів. Розкриті в дисертації положення і сформульовані висновки є внеском у теоретичне та практичне вивчення динаміки соціального статусу етнічних спільнот. Зокрема, застосування мікропідходу у дослідженні динаміки соціального статусу значною мірою розширює можливості дослідження етнічних груп у сучасному суспільстві. Застосування якісних методів дослідження сприятиме подальшому розвитку інтерпретативної методології як одного з методів дослідження локальних спільнот, зокрема етнічних. Матеріали дисертації можуть бути використані в процесі викладання навчальних курсів з етносоціології, соціальної стратифікації та для створення спецкурсів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені на наукових конференціях аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2003, 2004, 2005 роках, Міжнародній науково-теоретичній конференції "Сучасний тероризм: філософія, ідеологія та форми прояву" (Житомир, 7-8 жовтня, 2004 р.) та на Четвертому Міжнародному семінарі "Проблеми управління багатоетнічними спільнотами в умовах глобалізаційних та цивілізаційних викликів" (Алушта, 4-6 травня 2005 р.).

Публікації за темою дослідження здійснено у фахових виданнях (три публікації).

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою й основними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації – 190с., обсяг основної частини – 162с., список використаних джерел становить 191 найменування (16 с.), додатки – 10с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, визначено методи дослідження, наукову новизну дисертації, практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі "Теоретичні засади дослідження соціального статусу етнічної спільноти" проаналізовані основні теоретичні положення, які складають підґрунтя для дослідження соціального статусу етнічної спільноти. Особливість об'єкту аналізу вимагає детального вивчення не лише основних напрямків дослідження соціального статусу, але й розуміння етнічності в соціології, оскільки в суспільствознавстві не склалося єдиного підходу пояснення етнічного феномену. Обрання для аналізу суб'єктивно-символічного аспекту етнічності зумовило розгляд етнічної ідентичності як складової соціальної ідентичності, що є результатом процесу ідентифікації. Процес ідентифікації розглядається як процедура визначення соціальної позиції суб'єкта в соціальному просторі, тобто набуття соціального статусу.

У підрозділі 1.1. "Напрямки дослідження соціального статусу в соціології" здійснено теоретичний аналіз основних підходів до дослідження статусу в соціологічній науці. Найбільш поширеними є підходи до визначення поняття "соціальний статус" в межах структурно-функціонального аналізу (Р.Лінтон, Т.Парсонс, К.Девіс, У.Мур) та розуміючої соціології (М.Вебер), що представляють два різні теоретико-методологічні підходи до його дослідження – структуралістський та конструктивістський. Виділено декілька контекстів, котрі дають уявлення про зазначене поняття. В руслі структурно-функціонального підходу статус визначається як становище в суспільстві, позиція на певній шкалі (рівень доходу, освіта, стать, вік, походження, тощо); в межах розуміючої соціології – це престиж; певний стиль, спосіб життя, що виявляються в об'ємі та асортименті товарів споживання; оцінка, що винесена "іншими" відносно авторитету та поваги індивіда, чи групи (соціальне визнання та самооцінка); об'єм прав, обов'язків та можливостей, закріплених в юридичних нормах, а також у звичаях та традиціях; нерівний розподіл влади в суспільстві, організації чи групі.

Соціальний статус роглядається і в рамках підходів до інтеграції структури і діяльності, розроблених Е.Ґіденсом та П.Бурдьє. За Е.Ґіденсом соціальний статус – це соціальна позиція, що визначається як соціальна ідентичність, котра означає певне коло прав і обов'язків, які й складають рольові приписи, що пов'язані з даною позицією. П.Бурдьє розглядає статус як позицію агента в конкретному соціальному полі, що залежить від вартості і форми капіталу, котрим він володіє. Соціальна структура в даних дослідженнях не розглядається як щось таке, що існує поза індивідом і є обмежуючим. Її слід розглядати як таку, що знаходяться під впливом габітусу, однак і він чинить вплив на неї.

В роботі зазначається, що з огляду на основні положення об'єднавчої парадигми (теорія структурації Е.Ґіденса та "структуралістський конструктивізм" П.Бурдьє) доцільно розглядати соціальний статус комплексно: статус індивіда та групи, до якої він належить. Можливість такого підходу до розуміння соціального статусу пов'язана з новим баченням соціальної структури. Виходячи з особливостей структурної перспективи в сучасній соціології, як зазначає С.Макєєв, структура "...не є чимось таким, що знаходиться виключно поза індивідами. Навпаки, вона до кінця ґабітуалізована, вмонтована, точніше невідомим, чи загадковим чином вміщена в індивідів..." Вищесказане дозволяє продовжувати дослідження соціального статусу на рівні індивіда, який є одночасно і носієм соціальної структури.

Акцентується увага на важливості теоретичного підходу до розуміння динаміки соціального статусу етнічної спільноти. Динаміка соціального статусу етнічної спільноти в дослідженні розглядається на основі теоретичної моделі соціальної мобільності, розробленої П.Сорокіним.

У підрозділі 1.2. "Підходи до розуміння етнічності в соцологічному дискурсі" зазначено, що в етносоціології сьогодні домінує думка щодо інтеграції основних теоретичних напрямків – примордиалістського (К.Гірц, Р.Гамбіно, У.Коннора, Е.Сміт, Ю.Бромлей), конструктивістського (Б.Андерсон, Ф.Барт, Е.Геллнер, Е.Хобсбаум, В.Тішков) та інструменталістського (Н.Глейзер, Д.Мойніхан, Л.Дробіжева, Ю.Арутюнян, Г.Солдатова, З.Сікевич), які знаходяться в стані теоретичного конфлікту щодо трактування етнічного феномену. Непорозуміння між представниками даних напрямків ґрунтується на відмінностях теоретичних позицій, з яких вони виходять. Згідно з структуралістсько-об'єктивістським підходом – люди народжуються як члени певної етнічної спільноти, що й визначає спосіб діяльності та поведінку; згідно з конструктивістсько-суб'єктивістським – етнічні спільноти розглядаються як результат свідомої чи несвідомої діяльності людей та їх інститутів з конструювання ідентичності (набору ознак, котрі дозволяють відносити індивіда до певної групи).

Детальний огляд кожного з вищезазначених напрямків дав можливість виявити основні підходи до розуміння етнічного феномену в соціології. Отже, етнічність – це не лише форма організації культурних відмінностей між спільнотами, а ще й соціальний феномен, що містить у собі єдність об'єктивного та суб'єктивного, а також виступає інструментом у досягненні конкретних групових цілей. Етнічна ідентичність – це символічний засіб об'єднання з одними і дистанціювання від інших. Отже, не зважаючи на багатоманіття підходів до її означення слід відмітити три основні аспекти її прояву: атрибутивний, інтеракційний та суб'єктивно-символічний.

У підрозділі 1.3. "Етнічна ідентифікація в контексті соціального статусу" завершується розгляд теоретичних засад дослідження соціального статусу етнічної спільноти, серед яких важливе місце відводиться ідентифікації як процесу, в ході якого особистість здобуває власні соціальні координати, уточнює своє місце у системі соціальних зв'язків та людських відносин, тобто здобуває статус.

Слід зазначити, що ідентифікація розглядається як процес, в ході якого формується ідентичність: індивідуальна та групова, або колективна (соціальна). Соціальна ідентичність є зв'язуючою ланкою між психологією особистості та структурою і процесами в соціальних групах, в яких ця особистість розвивається. Саме це стало причиною того, що дане поняття так активно розробляється психологами та соціологами. Дослідники виділяють три широких контексти, в яких було визначене і розроблене поняття соціальної ідентичності: психологічні теорії розвитку, соціологічні теорії символічної взаємодії та соціально-психологічні теорії соціальної ідентичності. В роботі розглядаються особливості дослідження в кожному із зазначених напрямків.

Loading...

 
 

Цікаве