WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Трансформуючий фактор росту, матриксні металопротеїнази та функціональний стан нирок при артеріальній гіпертензії (автореферат) - Реферат

Трансформуючий фактор росту, матриксні металопротеїнази та функціональний стан нирок при артеріальній гіпертензії (автореферат) - Реферат

При вивченні ТФР-1 в загальній групі хворих на АГ було встановлено підвищення середньої концентрації цього цитокіну в сироватці крові – 21,9 (18,9–23,6) нг/мл порівняно зі здоровими особами – 17,6 (17,7–19,5) нг/мл, р < 0,05, що узгоджується з результатами експериментальних і клінічних робіт, в яких було продемонстровано підвищення вмісту цього фактора росту при АГ (K.Fumitaka еt al., 2002; M.Ichiro еt al., 2002). Підвищувалася також концентрація і проММП-1 та ТІМП-1. Так, вміст проММП-1 в загальній групі хворих дорівнював 3,59 (2,25–5,06) нг/мл і вірогідно перевищував цей показник у здорових осіб 1,2 (0,6–2,0) нг/мл, р < 0,05. Вміст ТІМП-1 у хворих на АГ складав 407,32 (388,00–432,16) нг/мл і також вірогідно перевищував відповідний у здорових осіб – 377,52 (348,66–388,69) нг/мл, р < 0,05. Виявлене в нашому дослідженні підвищення неактивної проформи ММП-1 можна пояснити компенсаторною реакцією на пригнічення активної форми ММП-1 її інгібітором – ТІМП-1, вміст якого був підвищений. Вірогідних відмінностей у вмісті ТФР-1, проММП-1, ТІМП-1 залежно від статі та віку хворих при дослідженні виявлено не було. Середні значення ТФР-1, проММП-1 та ТІМП-1 у хворих з АГ 1-3-го ступеня вірогідно перебільшували аналогічні показники у групі контролю (p < 0,05), але статистично значущих відмінностей при міжгруповому аналізі виявлено не було. Рівень проММП-1 та ТІМП-1 у хворих на АГ в поєднанні з ішемічною хворобою серця був істотно вищим (р > 0,05) за відповідний у пацієнтів з ізольованою АГ. Подібних змін у вмісті ТФР-1 не виявлено. Вірогідних відмінностей між концентрацією ТФР-1, проММП-1 та ТІМП-1 в залежності від функціонального класу хронічної серцевої недостатності виявлено не було.

У загальній групі хворих на АГ між рівнем ТФР-1, проММП-1 та ТІМП-1 існував міцний прямий кореляційний зв'язок (R = 0,5 – 0,6, р < 0,05).

Зміни у вмісті ТФР-1, проММП-1 та ТІМП-1 в сироватці крові відрізнялись залежно від РЕА. Так, у хворих з МАУ рівень ТФР-1 складав 23,2 (20,7–24,8) нг/мл і вірогідно перевищував відповідний у групі порівняння – 19,45 (18,40–23,43) нг/мл, р < 0,05. У здорових осіб рівень ТФР-1 сироватки крові був вірогідно (р < 0,05) нижчим за відповідний у групі порівняння. Вірогідних відмінностей у вмісті цього ферменту між хворими основної та групи порівняння виявлено не було. Таким чином, підвищення вмісту ТФР-1 та ТІМП-1 спостерігалось у хворих з більш вираженим порушенням функції нирок – наявністю МАУ. Для виявлення ролі ТФР-1, проММП-1 та ТІМП-1 у формуванні гіпертензивного ураження нирок за рахунок надмірного накопичення колагену інтерстиціального матриксу нами були досліджені існуючі взаємозв'язки цих факторів з показниками, що характеризують зміни у функції цих органів.

У загальній виборці хворих на АГ кореляційні зв'язки між РЕА та ТФР-1, проММП-1, ТІМП-1 були прямими й вірогідними, але слабкими (R у межах від 0,36 до 0,42, р < 0,05). У групі ж хворих із наявністю МАУ (рис. 1) ці зв'язки були сильними (R у межах від 0,65 до 0,7, р < 0,05). Існував прямий кореляційний зв'язок між РЕА та ТФР-1 (R=0,42, р=0,001).

Рис. 1. Характер кореляційних зв'язків між рівнем МАУ та концентрацією ТФР-1, проММП-1, ТІМП-1 в сироватці крові хворих на АГ

Між РЕА та рівнем проММП-1 (R=0,36, р = 0,01) і ТІМП-1 (R=0,38, р = 0,001) в загальній групі хворих також був виявлений позитивний кореляційний зв'язок. Однак виявлені коефіцієнти кореляції були слабкими.

Існували сильні позитивні коефіцієнти кореляції (R у межах 0,5 – 0,7) між рівнем МАУ та рівнем ТФР-1 (R=0,7, р < 0,001), між рівнем МАУ та рівнем ТІМП-1 (R = 0,65, р < 0,001). Отримані результати свідчать про те, що ТФР-1 має вплив на порушення функції нирок або безпосередньо, або шляхом впливу на ТІМП-1 (рис.1).

Кореляційний зв'язок між рівнем МАУ та рівнем проММП-1 був слабким і становив R=0,34 (р < 0,05). Таким чином, можливо, зміни у вмісті проММП-1 при АГ не є вирішальними у формуванні МАУ.

Відомо, що у формуванні гіпертрофії міокарда гіпертензивного серця, крім гіпертрофії кардіоміоцитів, важливу роль відіграє надмірне накопичення колагену ЕЦМ міокарда та проліферація фібробластів. Нами було досліджено роль змін у концентрації ТФР-1, проММП-1 та ТІМП-1 при різних типах ремоделювання лівого шлуночка. Порівнювали групи хворих із наявністю гіпертрофії лівого шлуночка (КГЛШ і ЕГЛШ) та без неї (НГЛШ і КРЛШ). Рівень ТФР-1 у хворих з наявністю ГЛШ становив 23,1 (19,6–24,8) нг/мл і вірогідно відрізнявся від рівня ТФР-1 у хворих без ГЛШ – 18,9 (17,5–19,3) нг/мл (р < 0,05). Концентрація проММП-1 в сироватці крові хворих з гіпертрофічними типами ремоделювання складала 5,4 (2,8–5,8) нг/мл і була вірогідно вища за відповідну – 2,35 (1,56–3,70) нг/мл у хворих без ГЛШ (р < 0,05). Аналогічні зміни відбувались у динаміці рівня ТІМП-1. Так, в групі хворих з КГЛШ і ЕГЛШ концентрація ТІМП-1 складала 415,32 (388,40–432,16) нг/мл і вірогідно перевищувала такову у хворих з НГЛШ та КРЛШ – 407,32 (371,44–429,40) нг/мл, р < 0,05.

Найвищий рівень ТФР-1 спостерігався у хворих з ЕГЛШ – 23,1 (19,3–24,8) нг/мл і з КГЛШ – 21,9 (19,7–24,8) нг/мл. Вірогідно ці два показники не відрізнялись. Майже однаковий рівень ТФР-1 спостерігався у групі хворих з НГЛШ та КРЛШ 19,0 (15,6–19,3) та 18,9 (17,5–19,8) нг/мл і вірогідно не відрізнявся від аналогічного в контрольній групі (р > 0,05). Тобто значущі зміни в концентрації ТФР-1 виникають при формуванні гіпертртрофічних типів ремоделювання міокарда лівого шлуночка.

Що стосується змін концентрацій проММП-1 та ТІМП-1, були виявлені такі тенденції. Так, найвищий рівень профермента ММП-1 відзначався в сироватці крові хворих з ЕГЛШ – 4,1 (3,2–6,0) нг/мл. Менш виражені зміни цього ферменту спостерігалися при КГЛШ – 3,6 (2,8–5,6) нг/мл, різниця була невірогідною (р > 0,05). При КРЛШ концентрація проММП-1 складала 3,2 (2,0–4,5) нг/мл, при НГЛШ – 1,7 (1,1–2,6) нг/мл, вірогідно ці два показники не відрізнялись, р > 0,05. Рівень проММП-1 у групах хворих з КРЛШ, КГЛШ та ЕГЛШ вірогідно перевищував аналогічний у осіб з НГЛШ (р<0,05). Таким чином, суттєвим було підвищення рівня проММП-1 в групах хворих з КРЛШ, КГЛШ та ЕГЛШ. Тобто зміни в концентації цього ферменту відбувалися раніше, ніж зміни у вмісті ТФР-1.

Рівень ТІМП-1 у групі з НГЛШ складав 407,3 (389,0–431,9) нг/мл, у групі з КРЛШ – 401,8 (371,4–429,4), в групі з КГЛШ – 407 (388–444) нг/мл та в групі з ЕГЛШ – 415,6 (389,8–432,2) нг/мл. Показники концентрації ТІМП-1 в цих групах вірогідно відрізнялися від рівня ТІМП-1 в контрольній групі – 377,5 (348,7–388,7) нг/мл (р < 0,05). Вірогідно вищим у порівнянні з групою НГЛШ рівень ТІМП-1 був лише у групі з ЕГЛШ. Рівень ТІМП-1 у групах з НГЛШ, КРЛШ та КГЛШ не відрізнявся один від одного, як і не було відмінностей між групою з ЕГЛШ та КГЛШ, КРЛШ (рис. 2).

Рис. 2. Узагальнена схема змін вмісту ТФР-1, проММП-1 і ТІМП-1 залежно від типу ремоделювання лівого шлуночка

Таким чином, першим фактором, що реагує на гемодинамічне перевантаження є ТІМП-1. При КРЛШ вже відбувається компенсаторне підвищення вмісту проММП-1. Враховуючи, що рівень ТФР-1 при цих типах геометрії лівого шлуночка залишається в межах норми, можна припустити, що виявлені зміни у вмісті проММП-1 та ТІМП-1 відбуваються під впливом інших фіброгенних факторів. ТФР-1 залучається до патогенезу формування гіпертензивного серця при КГЛШ та ЕГЛШ. Найбільш виражені зміни у рівні ТФР-1, проММП-1 та ТІМП-1 спостерігалися в групі хворих з ЕГЛШ. Тому при цьому типі ремоделювання, вірогідно, виникають суттєві зміни у структурі компонентів ЕЦМ.

У групі хворих із НГЛШ (n = 16) вірогідних кореляцій між рівнем ТФР-1, проММП-1 та ТІМП-1 та показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки виявлено не було. Тобто виявлене підвищення рівня ТІМП-1 при цьому типі ремоделювання ЛШ ще не призводить до суттєвих змін у структурі міокарда лівого шлуночка. В групі хворих з КРЛШ (n = 16) вірогідних кореляційних зв'язків між досліджуваними сироватковими факторами та показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки також виявлено не було. Це свідчить про те, що при такому типі ремоделювання ЛШ, незважаючи на вірогідне підвищення вмісту проММП-1 та ТІМП-1 суттєвих змін у ЕЦМ не виникає. Таким чином, існуючі зміни в геометрії ЛШ є результатом гіпертрофії кардіоміоцитів.

Міцні кореляційні взаємовідносини між досліджуваними сироватковими факторами спостерігались в групі хворих із наявністю ГЛШ (рис. 3). Так, міцний прямий кореляційний зв'язок було виявлено між вмістом ТФР-1, ТІМП-1, проММП-1 та ІММЛШ, кінцево-діастолічним розміром, кінцево-діастолічним об'ємом лівого шлуночка та їх індексованими показниками, відносною товщиною міжшлуночкової перегородки та задньої стінки лівого шлуночка (R у межах 0,45–0,72, р < 0,05).

Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден

Loading...

 
 

Цікаве