WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив стимуляторів анаболічних процесів у неонатальному періоді на сомато–статевий розвиток самців щурів (автореферат) - Реферат

Вплив стимуляторів анаболічних процесів у неонатальному періоді на сомато–статевий розвиток самців щурів (автореферат) - Реферат

Неонатальне застосування ретаболілу призводило до відсутності сперматозоїдів, що в подальшому викликало стерилізацію самців щурів у віці 100 діб. Гіпотетично можна припустити, що слабкі андрогени, виступаючи нерідко в ролі антиандрогенів, при введенні у неонатальному періоді порушують програму диференціації сім'яникового епітелію у сперматозоїди.

При вивченні впливу терапевтичних доз досліджених нами лікарських засобів на сперматогенез у інтактних тварин встановлено, що ретаболіл, введений з 90 по 99 добу, гальмує продукцію сперматозоїдів. Якщо в контрольній групі середня концентрація сперматозоїдів у віці 100 діб була (77,62,4) млн/мл, то при застосуванні ретаболілу з 90 по 99 добу кількість сперматозоїдів складала (62,32,3) млн/мл. При цьому відмічалося статистично вірогідне збільшення відсотка патологічних форм та зменшення кількості рухомих сперматозоїдів (див. табл. 2).

У самців, які оброблені неонатально метилурацилом, у статевозрілому віці відмічалося зниження концентрації сперматозоїдів та підвищення їх патологічних форм у порівнянні з контролем.

Що стосується функції сперматозоїдів, характеристикою якої є рівень їх рухомості, то у групі тварин, які отримували неонатально метилурацил, відмічалося суттєве її зниження. Кількість рухомих сперматозоїдів зменшилася майже вдвічі.

Введення терапевтичних доз метилурацилу протягом 10 діб інтактним самцям щурів з 90 по 99 добу життя суттєво не впливало на кількість сперматозоїдів та основні показники запліднюючої здатності сім'яної рідини. Середні значення вмісту патологічних форм та рухливості сперматозоїдів практично не відрізнялися від контролю.

Після введення в неонатальний період рибоксину також гальмувався сперматогенез у дорослих самців щурів ( різко знижувалася кількість сперматозоїдів та серед них було значно більше патологічних форм). Значно порушувався функціональний стан сперматозоїдів: кількість рухомих клітин у середньому була в 3,4 разів менша, ніж у контрольній групі. У інтактних тварин, які отримували рибоксин у віці 90–99 діб, спостерігалося незначне збільшення концентрації сперматозоїдів у порівнянні з контролем, при цьому показники рухливості сперматозоїдів були в межах нормальних величин.

Таким чином, у неонатально інтактних статевозрілих самців щурів досліджені лікарські препарати неоднозначно впливають на сперматогенез. Ретаболіл має гальмуючу, метилурацил – нейтральну, а рибоксин – стимулюючу дію, що, ймовірно, залежить від різноспрямованості їхнього ефекту на процес синтезу білка – переважно анаболічного (ретаболіл), антикатаболічного (метилурацил) та нуклеотидсинтезуючого (рибоксин). Але неонатальне застосування ретаболілу призводить до стерилізації тварин у віці 100 діб, метилурацилу та рибоксину – до гальмування утворення сперматозоїдів.

У зв'язку з цим представлялося важливим з'ясувати, чи зберігаються ці властивості при повторному застосуванні досліджених препаратів у дорослому віці. Введення ретаболілу на 90–99 добі життя тваринам, що отримували препарат у неонатальному періоді, не викликало появи сперматозоїдів.

Додаткове введення метилурацилу на 90–99 добу життя неонатально обробленим тваринам не підвищувало кількості сперматозоїдів. При цьому відмічалося підвищення рівня патологічних форм (майже у 4,2 разів), але кількість рухомих сперматозоїдів зростала до показників, які відповідають нормальним величинам, чого не спостерігалося при введенні метилурацилу інтактним тваринам. Таким чином, при введенні метилурацилу у статевозрілому віці, неонатально детерміноване порушення диференціації гамет (підвищення кількості патологічних форм) посилювалося, а „гаметотоксичний" ефект (зниження рухливості сперматозоїдів) – скасовувався.

У неонатально оброблених рибоксином тварин, на відміну від інтактних, стимулюючий ефект рибоксину на сперматогенез при його введенні у віці 90–99 діб не проявлявся і концентрація сперматозоїдів була нижчою (59,36,1) та (77,62,4) млн/мл відповідно. Середнє значення кількості патологічних форм знизилося у порівнянні з вихідним рівнем в 1,8 разів і відповідало показнику контрольної групи тварин. Відмічалося підвищення відсотка рухомих сперматозоїдів, але нормалізації цього показника не спостерігалося.

Таким чином, при використанні у неонатальному періоді ретаболілу, метилурацилу та рибоксину порушуються різні ланки утворення та дозрівання чоловічих статевих клітин, що у подальшому може призводити до змін репродуктивної функції організму. Дані, що наведено вище, підтверджено гістологічно.

Оскільки ретаболіл, метилурацил та рибоксин порушують програму статевого дозрівання при застосуванні їх у ранньому критичному періоді, то в аспекті пояснення отриманих нами даних про вплив стимуляторів анаболічних процесів у неонатальному періоді на статевий розвиток самців щурів, було проведено експерименти з метою вирішення наступних наукових питань:

а) чи володіють ретаболіл, метилурацил та рибоксин властивостями андрогенів стимулювати ріст андрогенреагуючих органів;

б) чи модулюють вони ефект ТСП на ці органи;

в) чи є різниця у чутливості органів–мішеней до ефекту Т у інтактних тварин та тварин з неонатальною модуляцією анаболічних процесів?

Встановлено, що ретаболіл має слабкі андрогенні властивості, а метилурацил та рибоксин цих властивостей не мають. Рибоксин підсилює посткастраційну атрофію ВПЗ. Усі три препарати, які впливають на білковий синтез, „скасовують" гіперстимулюючий ефект на ВПЗ надтерапевтичних доз ТСП, що застосовуються при біологічному тестуванні андрогенів (рис.3).

Loading...

 
 

Цікаве