WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Психічні розлади у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів (клініка, діагностика, корекція) (автореферат) - Реферат

Психічні розлади у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів (клініка, діагностика, корекція) (автореферат) - Реферат

Оцінка якості життя за допомогою опитувальника ВООЗ ЯЖ – 100 показала, що хворі з вперше виявленим туберкульозом легенів мають помірне зниження показників практично у всіх сферах, що знаходило відбиття і у загальному показнику якості життя. При цьому значення більшості параметрів відповідали середнім даним оціночних шкал: фізична сфера (13,610,17); психологічна сфера (12,410,18); соціальні взаємовідношення (12,440,22); навколишнє середовище (12,560,13); духовна сфера (13,040,27), при практичній відсутності крайніх оцінок (дуже погано чи дуже добре). Загальна оцінка ЯЖ у хворих з вперше виявленим ТЛ виявилися в 1,4 рази нижче, ніж у здорових осіб. В отриманих результатах не було виявлено достовірних відмінностей у показниках якості життя пацієнтів із депресивним, астенічним, тривожним та психопатоподібним синдромами. Тільки при гіпоманіакальному синдромі показники ЯЖ мали достовірні відмінності за всіма шкалами (р<0,01). У хворих із гіпоманіакальним синдромом вища оцінка ЯЖ пов'язана із загальною переоцінкою своєї особистості, своїх можливостей, а також завищеною самооцінкою. Але, незважаючи на це, показники якості життя у них є нижчими, ніж у здорових.

Порівняння ЯЖ хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів, які мають бактеріовиділення (МБТ+), з аналогічними оцінками пацієнтів без бактеріовиділення (МБТ-) показало значне зниження показників психологічної сфери (10,81 0,45), сфери соціальних взаємин (10,62 0,4), духовної сфери (10,0 1,02) (р<0,01). Одержані дані характеризували знижену ЯЖ. Не виявлені відмінності оцінки ЯЖ хворими на туберкульоз легенів залежно від форми процесу (результати її оцінки за опитувальником ВООЗ-ЯЖ - 100 практично не відрізнялись у пацієнтів з вогнищевим, інфільтративним і дисемінованим туберкульозом легенів).

Отримані в результаті аналізу дані комплексного дослідження дозволили науково обґрунтувати та розробити поетапну (патогенетично-орієнтовану) систему корекції ПР у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів у структурі загальноприйнятого лікування зазначеного контингенту. Її основною метою була оптимізація терапії ТЛ з урахуванням коморбідних з ним ПР. Вона була спрямована перш за все на ранню діагностику та корекцію психічної патології, а також досягнення комплаєнсу, підвищення рівня якості життя та соціальної адаптації хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів.

Зазначена система корекції складалася з трьох етапів, кожен з яких мав власні мету, завдання та відповідні методичні підходи. Головною метою першого діагностичного етапу була клініко-психопатологічна та психологічна кваліфікація стану хворого. Значущість першого етапу, окрім першочергового його діагностичного призначення, визначалася також тим, що при верифікації ТЛ вперше виникає усвідомлення соматичної хвороби, важливості протитуберкульозного лікування та формується комплаєнс. Тому, вже на цьому етапі проводилась індивідуальна психотерапія, яка була спрямована на усунення у хворого помилкової думки про власне захворювання як про невиліковне, формуванні установки на зворотність туберкульозного процесу, тривале лікування. У разі недооцінки тяжкості хвороби – на усвідомлення небезпечності цієї патології як для самого хворого, так і для оточуючих його людей. Крім того, на першому етапі чітко визначалися психотравмуючі чинники, які виникли у даного контингенту у зв'язку з діагностуванням туберкульозу легенів.

На другому етапі – інформаційно-навчальному - починали курс групової психотерапії, для створення у хворого мотивації на свідому участь у лікуванні, корекцію афективних та невротичних проявів, відвернення від хворобливих переживань, соціальну активацію. Для адекватної оцінки свого стану, формування тактики поведінки і лікування хворий одержував у доступній формі інформацію про туберкульоз. Результат досягався шляхом роз'яснювальної психотерапії, що проводилась із використанням спеціальної освітньої програми. Вона включала: проведення занять з певної тематики, з подальшим обговоренням отриманої інформації з лікарем і між учасниками групи, освоєння навичок ведення щоденника самоконтролю, а також самостійну роботу з розробленими нами освітніми модулями, котрі включали необхідну інформацію про туберкульоз, особливості лікування та його профілактику. Роз'яснення супроводжувалися візуальною інформацією (малюнки на папері, комп'ютерне зображення) про сприятливий і несприятливий (у випадку недотримання правил лікування) перебіг захворювання. Залежно від ступеня усвідомлення пацієнтом небезпечності туберкульозу, його ставлення до захворювання та терапії наводилися (з використанням демонстрацій) різні варіанти наслідків туберкульозу. Вже на цьому етапі у більшості хворих зникала стигматизація до захворювання, а у хворих, які недооцінювали тяжкість хвороби, з'являлася мотивація до лікування, і вони ставали більш уважними до свого стану здоров'я.

Третій, завершальний етап був спрямований на закріплення отриманих результатів та профілактику виникнення рецидиву. Це досягалося шляхом проведення медитативного аутотренінгу (модифікація класичного методу І. Шульца). На цьому етапі більшість хворих була впевнена у виліковності захворювання та брала свідому участь у лікуванні.

Для оцінки ефективності запропонованої системи корекції пацієнти були поділені на дві групи. І-у (контрольну групу, 42 особи) – склали хворі, які отримували стандартне протитуберкульозне лікування і медикаментозну терапію психічних розладів. У ІІ- у (основну групу, 36 осіб) – увійшли пацієнти, котрим додатково проводили розроблену нами поетапну систему корекції психічних розладів. Зазначені групи були стандартизовані за соціально-демографічними, синдромологічними, патопсихологічними і соціально-психологічними ознаками.

Медикаментозна терапія визначалася домінуючими психічними розладами, при її призначенні враховували принципи етіопатогенетичного підходу, індивідуальності, підбору оптимальних доз препаратів, їх безпечності та оптимальної тривалості, відповідно до затверджених МОЗ України стандартів лікування психічних і поведінкових розладів у дорослих (Наказ № 271 від 27.10.2000р.).

Як показали дані повторного дослідження через 2 місяці, використання поетапної системи корекції є ефективнимз позиції оптимізації лікування вперше виявленого ТЛ і усунення пов'язаних із ним психічних розладів. Так, за даними шкали Шихана для оцінки порушень, у хворих основної та контрольної груп відмічено покращення взаємостосунків на роботі (36,1% й 7,1%, відповідно; ч2=33,4, р<0,001); у суспільному житті та дозвіллі (55,6% й 9,5%; ч2=42,0, р<0,001) та сімейних відносинах (63,9% й 12,0%; ч2= 37,0, р<0,001).

У свою чергу за шкалою HAM-D21 у 55,6% хворих основної групи не спостерігалося ознак депресивної симптоматики, тоді як у контрольній - лише у 19,0% (ч2=23,4, р<0,001).

Також виявлені достовірні відмінності в отриманих результатах за шкалою самооцінки тривоги Шихана в основній та контрольних групах (8,36 і 19,34 бала відповідно, р<0,01).

Статистичні відмінності в рівнях усереднених профілів та шкалах СМОО двох груп F,1,2,4,6,7,8 (р<0,001), 3 (р<0,01) і К,9 (р<0,05) також дозволяють стверджувати про позитивну роль поетапної системи корекції, яка була застосована у хворих основної групи.

Після проведення психокорекції у 75,1% пацієнтів основної групи був виявлений гармонійний тип ставлення до хвороби (у контрольній 7,2%, р<0,001). Це підтверджувалося ще й тим фактом, що в основній групі передчасно припинило лікування 2,8% (1 особа), тоді як у контрольній групі - втричі більше (р<0,001).

Підвищення показників якості життя відзначено у всіх сферах основної групи, особливо в таких, як фізична та психологічна сфери, соціальні взаємовідношення і духовна сфера (р<0,001), а також у загальному показнику якості життя (р<0,01).

Таким чином, запропонована поетапна система корекції не тільки сприяла поліпшенню психічного стану пацієнтів і підвищенню їх ЯЖ, але й знайшла власне відбиття у перебігу основного захворювання. Порівнюючи динаміку туберкульозного процесу двох груп, слід зазначити, що в основній групі вона була позитивною у 58,3% (що було підставою для виписки зі стаціонару та переходу на амбулаторні умови лікування) проти 28,5% у контрольній групі (р<0,001).

ВИСНОВКИ

Loading...

 
 

Цікаве