WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Психічні розлади у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів (клініка, діагностика, корекція) (автореферат) - Реферат

Психічні розлади у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів (клініка, діагностика, корекція) (автореферат) - Реферат

Для визначення ролі соціально-демографічних факторів у формуванні психічних розладів у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів, було сформовано дві групи осіб. В першу групу ввійшли 40 пацієнтів без психічних розладів, другу групу склали 102 хворих з психічними розладами.

Порівняльна оцінка соціально-демографічних особливостей обстежених пацієнтів виявила наступне. Більш схильними до розвитку психічної патології виявились чоловіки (42,5% у першій та 61,8% у другій групах; ч2=3,6, р<0,05); особи віком до 30 років (27,5% і 49,0% відповідно, р<0,05) та 50-60 років (2,5% і 12,7%, р<0,01). У свою чергу, на формування психічних розладів у чоловіків впливали: вік до 30 років (17,7% і 47,6% відповідно, р<0,01), більш тяжка (інфільтративна і дисемінована) форма туберкульозного процесу (29,4% і 65,1%, р<0,05) та профілактичний (несподіваний для пацієнта) тип виявлення захворювання (52,9% і 81,0%, р<0,05).

За результатами клініко-психопатологічного дослідження у 71,8% обстежених (102 особи) виявлені психічні розлади, котрі згідно з критеріями МКХ -10 було верифіковано в наступні нозологічні таксони: 1) розлад адаптації з пролонгованою депресивною реакцією (F43.21); 2) органічний маніакальний розлад (F06.30); 3) органічний емоційно-лабільний (астенічний) розлад (F06.6); 4) органічний тривожний розлад (F06.4); 5) розлад адаптації з порушенням емоцій та поведінки (F43.25).

Клінічна картина психічних порушень, що досліджувались, включала багатогранний спектр проявів, які, проте, не досягали психотичного рівня. У зв'язку з встановленим нами сукупним впливом психогенних і змішаних чинників, що беруть участь у формуванні зазначених розладів (ч2=63,4, р<0,001), а також "накладенням" психопатологічної симптоматики на соматичну, оцінка психічного стану пацієнтів проводилась на рівні синдромів. В структурі визначених вище форм патології спостерігалися основні провідні синдроми: депресивний - 35,3%, гіпоманіакальний – 16,7%, астенічний – 22,5%, тривожний – 15,7%, психопатоподібний – 9,8%.

У клінічній картині депресивного синдрому на перший план виступали: зниження загального фону настрою, ідеаторний і моторний компоненти були виражені лише у 11,1%, переживання про свою неповноцінність внаслідок хвороби (83,3%), ідеї про втрату назавжди здоров'я і неможливість вилікуватись (55,5%), песимістичне бачення майбутнього (69,4%), порушення сну (77,7%) і апетиту (47,2%).

У 7 (19,4%) хворих депресивні порушення супроводжувалися такими негативними явищами, як страхи: смерті, втрати роботи, друзів, рідних (через можливість їх заразити).

Важливою негативною ознакою депресивних порушень була наявність суїцидальних думок пасивного характеру. Вони спостерігалися у 2 (5,5%) хворих і проявлялися спонтанними висловами – "краще не жити, все одно помру від туберкульозу".

Для клінічної картини гіпоманіакального синдрому було характерно: легке піднесення настрою (81,2%), підвищення енергійності і активності (56,2%). Вислови пацієнтів були з іронічним відтінком: "не помічаю хвороби", "туберкульоз мені не заважає", "існують хвороби страшніші". Зазначена психопатологічна симптоматика сприяла зниженню комплаєнсу з відмовою від тривалого прийому протитуберкульозних препаратів, безапеляційною відмовою від болісних лікувальних процедур, частим порушенням режиму відділення. Слід зазначити, що гіпоманіакальні розлади спостерігалися тільки у чоловіків із більш тяжким перебігом основного захворювання (р<0,05) (з інфільтративною та дисемінованою формою туберкульозу).

Астенічний синдром (23 особи, 22,5%) у більшості випадків (83,0%) спостерігався за гіперстенічним та змішаним типом (р<0,05). Хворі відзначали дратівливість (79,0%), запальність (73,7%), нетерпимість (52,6%), відчуття внутрішньої напруги (42,1%). Вказані емоційні порушення виникали на фоні загальної слабкості, млявості (94,7%), підвищеної стомлюваності (84,2%). До структури синдрому входили порушення сну, вегетативна лабільність. Незначною мірою (17,0%) астенічний синдром виявлявся за гіпостенічним типом. На перший план виступали явища загальної слабкості (100%), виснаженості (75,0%), стомлюваності (75,0%), що супроводжувались зниженням працездатності (50,0%). Відчуття підвищеного стомлення, безсилля хворими відчувалося практично постійно і не знаходилося в прямій залежності від фізичних навантажень. Зниження інтелектуальної продуктивності з початку обстеження виявлялося у вигляді недостатності уваги, дещо утрудненого осмислення, зайвої лаконічності висловів.

Хворі з тривожним синдромом (16 осіб, 15,7%) були надмірно стурбовані станом свого здоров'я. Типовими переживаннями були побоювання про невиліковність туберкульозу, про можливе зараження близьких родичів, а також стурбованість, що в результаті хвороби вони можуть втратити роботу. Ці думки супроводжувались роздратованістю - у 62,5%, внутрішнім напруженням - у 56,2% і поганим сном – 68,7%.

У клінічній картині психопатоподібного синдрому, який діагностовано у 10 (9,8%) пацієнтів, на перший план виступали нестійкість настрою (80,0%), збудливість і нестримність (60,0%), яка супроводжувалася вегетативними розладами (гіперемією обличчя, легким тремором пальців рук, зміною пози та пантоміміки), вербальною та невербальною агресією. Ці пацієнти були схильні до конфліктів із хворими, звинувачували медичний персонал у недбалості, проявляли негативізм до лікування. Деякі хворі (20,0%) у виникненні захворювання звинувачували рідних. Психопатологічні прояви посилювалися в психотравмуючих для пацієнта ситуаціях.

При експериментально-психологічному дослідженні (за шкалою Шихана для оцінки порушень) встановлено, що туберкульоз легенів впливає на важливі сфери життя хворих. Із них найуразливішою виявилися робота, де взаємовідносини не змінилися в негативний бік лише у 26,1% хворих, у суспільному житті та дозвіллі – у 36,6% і сімейних взаєминах – у 42,2%. Найзначніші порушення в сферах життя виявлені у хворих із депресивним синдромом: у 94,4% на роботі, у 80,6% у суспільному житті та дозвіллі та у 77,8% у сімейних взаємостосунках. Треба відмітити, що незважаючи на встановлену нами знижену критику пацієнтів із гіпоманіакальним синдромом щодо впливу захворювання на сфери життя, понад половини з них (58,8%) відзначили його негативний вплив на роботу, 41,2% – на суспільне життя та дозвілля і лише 29,4% – на сімейні взаємостосунки. При астенічному синдромі негативна дія хвороби розповсюджувалася на роботу у 78,2%, на суспільне життя та дозвілля - у 73,9% і на сімейні взаємостосунки - у 60,9%; при тривожному у 75,0% – на роботу та однаковою мірою - 68,7% на суспільне життя та дозвілля і сімейні взаємостосунки. На відміну від інших груп, хворі із психопатоподібним синдромом вважали, що найсильніший негативний вплив захворювання мало на сімейні відносини (90,0% випадків), на роботу (80,0%) і на суспільне життя та дозвілля (80,0%).

Результати обстеження за шкалою HAM-D21 показали, що 52,1% (74) обстежених не мали ознак депресії. За середніми балами пацієнти розподілилися наступним чином (у порядку зменшення): 18,970,52 у хворих із депресивним синдромом, 12,631,32 із тривожним, 12,390,82 з астенічним, 10,41,49 із психопатоподібним і 4,720,63 з гіпоманіакальним. Таким чином, найбільший ступінь виразності депресивної симптоматики був у пацієнтів із депресивним синдромом.

Значення показників за даними шкали самооцінки тривоги Шихана не виходили за межі нормальних величин у 40,1% (57) обстежених. Найвищий рівень тривоги (32,310,71 бала) спостерігався у пацієнтів із тривожним синдромом, при менших його значеннях серед хворих із депресивним (21,640,69), астенічним (17,481,35) та психопатоподібним (12,301,45). Ознаки тривоги були відсутні у пацієнтів із гіпоманіакальним синдромом (0,470,17).

Порівняння усереднених профілів особистості хворих з туберкульозом легенів з ПР і психічно здорових пацієнтів з даною патологією показало їх достовірні відмінності (р<0,01), що може свідчити про виникнення соціальної дезадаптації й відповідних рис особистості внаслідок сполученого впливу основного захворювання та психічних розладів. Середній профіль особистості з депресивним синдромом характеризувався підвищенням за 2-ю та 8-ю шкалами. За інтерпретацією Л.М.Собчик (1971), це свідчить про наявність пригніченості, стурбованості, розгубленості, труднощів соціальної адаптації зі схильністю до гострого переживання неуспіху, хвилювань із підвищеним відчуттям провини, непевності в собі у зв'язку із захворюванням. Графічне зображення співвідношень кількісних показників базисних шкал хворих із гіпоманіакальним синдромом представлено піком за 9-ю шкалою, який знаходився у прямій кореляції (р<0,01) з наявністю відповідної симптоматики у вигляді: підвищеного настрою зі схильністю до частих перепадів, необачності вчинків, дратівливості, гнівливості, емоційної незрілості. Відносне підвищення за 4-ю, 8-ю, 2-ю, 1-ю та 5-ю шкалами у пацієнтів з астенічним синдромом демонструвало тимчасову дезадаптацію, спричинену туберкульозом легенів. Для них були характерні психологічний дискомфорт,чоловічий тип адаптації, послаблення контролю над емоціями, поведінкові проблеми. Тривожна симптоматика була пов'язана (р<0,01) з постійним відчуттям тривоги, внутрішньою напругою, нав'язливими думками та побоюваннями, емоційним стресом, що підтверджувалося піками за 8-ю, 6-ю та 4-ю шкалами, а у пацієнтів із психопатоподібним синдромом (р<0,01) агресивність поведінки з вираженою грубістю, невміння підкорятися та прагнення завжди знайти виправдання своїм вчинкам, відсутність стриманості, незадоволеність соціальною адаптацією – піками за 4-ю та 8-ю шкалами.

Розподіл пацієнтів за типом ставлення до хвороби був наступним: гармонійний тип виявляли у 16,2% (23 особи) обстежених, а серед патологічних (які за нашими даними безпосередньо впливали на психічний, психологічний стан хворих та опосередковано – на динаміку основного захворювання) провідне місце займали тривожний 19,0%, сенситивний 12,7%, ейфоричний 12,7%, при меншому значенні анозогнозичного 11,3% і ергопатичного 11,3%. Треба відмітити, що серед хворих з депресивним синдромом переважали тривожний 25,0% і сенситивний 22,2% типи; гіпоманіакальним синдромом - анозогнозичний 47,1% і ейфоричний 47,1%; астенічним синдромом - тривожний 39,1% і сенситивний 17,4%; тривожним синдромом - тривожний 25,0%, сенситивний 25,0% і паранойяльний 12,5% і психопатоподібним синдромом - тривожний 30,0%, ергопатичний 20,0% і паранойяльний 40,0% типи.

Loading...

 
 

Цікаве