WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан кишкового бар’єру та хірургічна тактика за гострої непрохідності кишечнику (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Стан кишкового бар’єру та хірургічна тактика за гострої непрохідності кишечнику (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

В клінічних умовах матеріал для бактеріологічних досліджень вмісту кишечнику, визначення рівня ІЛ-6, імуноглобулінів, ЦІК, ГЛ забирали під час оперативного втручання пункційним методом, а після операції – з зонда для інтубації кишечнику. Для інтерпретації процесу БТ концентрацію зазначених чинників у кишечнику співставляли з їх вмістом у сироватці периферійної крові. Поряд з цим проводили бактеріологічні дослідження портальної і периферійної венозної крові у хворих з ГНК. Матеріал для морфологічних досліджень забирали під час операції – ділянки порожньої, клубової, товстої кишки і лімфатичних вузлів. Тканини фіксували у 10% розчині нейтрального формаліну, обробляли за стандартними гістологічними методиками.

Для проведення бактеріологічних і біохімічних досліджень щільні структури гомогенізували в ізотонічному розчині натрію хлориду. Посіви тканин робили методом відбитків на тверді живильні середовища і шляхом внесення шматочків у рідке живильне середовище. Дослідження слизу здійснювали за методом Б. В. Пітрана (1985). Отримані зразки чистого слизу піддавали східчастому гідролізу для визначення вмісту моноцукрів, в цьому ж зразку визначали вміст білка за методом Лоурі за довжини хвилі 300 нм.

Для оцінки загальної токсичності крові хворих з ГНК визначали лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) за А. Я. Кальф-Калифом (1994). Вміст пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ) у сироватці крові визначали в одиницях экстинкції. Рівень ГЛ у сироватці периферійної крові і вмісті кишки визначали за формулою G.H. Ellman, модифікованою W.K. Chang та співавт. (2001): Со = А/ε Д, де: Со – шукана концентрація вільних SH-груп; А – приріст оптичної щільності дослідної проби; ε – коефіцієнт молярної екстинкції ТНФА (ε = 13600); Д – фактор розведення. Рівень ГЛ у сироватці крові в нормі становив (99,334,12) мкмоль/л, в хімусі – (140,342,44) мкмоль/л.

Функціональну активність цитокінів у сироватці крові і вмісті кишечнику оцінювали за рівнем ІЛ-6, який визначали імуноферментним методом з використанням набору реагентів "Immunotech" (Франція). Активність зв'язаної пероксидази визначали за допомогою автоматичного спектрофотометра для мікропланшетів "Stat Fax 303" (США). Статистична обробка проведена з використанням програми "Microsoft Excel".

Вміст сечовини і креатиніну в сироватці крові визначали уніфікованим методом (В. В. Меньшиков, 1987).

Стан факторів гуморальної імуносекреторної системи слизової оболонки тонкої кишки і сироватки крові оцінювали шляхом визначення концентрації імуноглобулінів класів G, A, M в експерименті й у клініці, а також секреторного імуноглобуліну А (SIgА) в експерименті методом радіальної імунодифузії з стандартними моноспецифічними сироватками до імуноглобулінів цих класів. Концентрацію ЦІК у сироватці периферійної крові і вмісті кишечнику визначали шляхом послідовного осадження великих, середніх і дрібних комплексів з використанням зростаючої концентрації (2,0–3,75–5,5%) розчинів поліетиленгликоля з молекулярною масою 6000 Д, підсумовуючи їх.

При оцінці характеру і глибини порушень захисної бар'єрної функції тонкої кишки ми співставили рівень транслокації симбіонтної мікрофлори з кишечнику в перитонеальный ексудат, портальне і системне кровоносне русло з ступенем тяжкості ЕТ у хворих з ГНК. В клінічних умовах для оцінки стану хворих з ГНК ми прийняли найбільш прості, доступні, об'єктивні і досить інформативні базисні параметри оцінки гомеостазу, які дозволили проводити скринінг для визначення тяжкості ЕТ, зокрема, частоту скорочень серця (ЧСС), частоту дихання (ЧД), церебральні розлади, діурез, перистальтику кишечнику, вміст сечовини у сироватці крові, ЛІІ і ПСММ. Це дозволило на клінічному рівні виділити три ступеня тяжкості ЕТ, яким значною мірою відповідали принципово різні показники розладів системного гомеостазу.

Для оцінки ускладнень хірургічного лікування хворих з ГНК вони були розподілені на 5 видів: порушення пасажу вмісту по кишечнику; запальні захворювання легень; гнійно-септичні ускладнення; гострі стресові виразки і перфорація органів черевної порожнини; гострий тромбоз й емболія; кровотеча.

Статистична обробка даних, отриманих під час експериментальних досліджень і клінічних спостережень у виділених групах, проведена з використанням комп'ютерної програми "Статистика". Застосовано програму MS EXCELL 7.0 з використанням функції описової статистики і вибіркового t-тесту з різними дисперсіями для обчислення середніх значень, середніх квадратичних відхилень, визначення вірогідності відхилень Р. Крім того, використаний метод аналізу варіаційного ряду з визначенням довірчих інтервалів (95% інтервали) за критерієм Ст'юдента, метод оцінки вірогідності узагальнюючих показників за критерієм Ст'юдента, метод вивчення альтернативи за критеріями Пірсона, метод нульової гіпотези з використанням критерію Пірсона.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Аналіз експериментальних і клінічних досліджень свідчив, що за високої непрохідності тонкої кишки пік колонізації її просвіту мікроорганізмами з нижче розташованих відділів кишки спостерігали через 48 год від початку непрохідності, далі процес стабілізувався, проте, у стінці кишки відбувалися морфологічні зміни, спричинені прогресуючою ішемією стінки кишки і масивною втратою електролітів.

При непрохідності клубової кишки інтенсивність колонізації і концентрація мікроорганізмів з проксимальних відділів тонкої кишки були значно вище. При цьому проксимальні відділи тонкої кишки заселяли представники анаеробної мікрофлори, концентрація яких досягала 105 – 107 КУО/мл, аеробної – від 103 до 108 КУО/мл. Існуючий за нормальних умов градієнт концентрації мікроорганізмів зникав. Характерною ознакою процесу колонізації порожньої кишки була висока частота виявлення кишкової палички і фекального стрептокока, які за нормальних умов у її просвіті не спостерігають. Більш того, надмірна колонізація алохтонною мікрофлорою зумовлювала прогресивне зниження аж до повної елімінації представників аеробної мікрофлори, які містяться у порожній кишці за нормальних умов. При цьому в її просвіті з'являлися практично усі види мікроорганізмів товстої кишки в концентрації від 106 до 1012 КУО/мл. Представники мікрофлори клубової кишки зберігалися, проте, їх концентрація була такою, як у товстій кишці.

Дослідження якісних характеристик пристінкового слизу – першої лінії захисту слизової оболонки тонкої кишки – свідчили, що динаміка зниження ступеня глікозилювання (СГ) за ГНК прямо залежала від процесу колонізації проксимальних відділів тонкої кишки алохтонною мікрофлорою. При концентрації етіологічно значущих анаеробів у її просвіті 105 – 106 КУО/мл, а аеробів 107 – 108 КУО/мл відбувалися деструктуризація і порушення функції слизу. Концентрація анаеробів 107 – 108 КУО/мл, а аеробів 1012 – 1014 КУО/мл і вище визначала критичне порушення складу пристінкового слизу з повною втратою його функції, що відкривало вільний доступ етіологічно значущим представникам алохтонної мікрофлори до епітеліальних структур слизової оболонки тонкої кишки. Ми дійшли висновку, що за нормальних умов існує проксимально–дистальний градієнт СГ пристінкового слизу. Так, загальний показник СГ у порожній кишці був завжди менше, ніж у клубовій, і становив (3,92 0,29) мкмоль/мг. У клубовій кишці він був дещо менше, ніж у товстій – відповідно (5,51 0,25) і (5,55 0,30) мкмоль/мг. Максимальний рівень СГ у слизовій оболонці товстої кишки характеризує міцність міжмолекулярних зв'язків пристінкового слизу і її високу стійкість до агресивних агентів внутрішнього середовища, що свідчить про її високу опірність.

Динаміка морфологічних змін у слизовій оболонці порожньої і клубової кишки у ті самі строки відповідала процесові патологічної колонізації і деструктуризації пристінкового слизу. Ступінь ураження епітеліальних структур слизової оболонки був тим більшим, чим вище були темпи колонізації і концентрація представників алохтонної мікрофлори в просвіті порожньої кишки. Зазначеним змінам концентрації етіологічно значущих мікроорганізмів у просвіті кишки, порушенням захисної функції слизу відповідала динаміка морфологічних змін від набряку і десквамації до формування вогнищ некрозу в епітеліальному покриві слизової оболонки проксимальних відділів тонкої кишки. Руйнування функціонально важливих структур слизової оболонки спричиняло порушення колонізаційної резистентності і виникнення БТ. Складні шляхи проникнення мікроорганізмів і продуктів їх розпаду з просвіту кишки через власну пластинку слизової оболонки в лімфатичні структури, системний кровоток дозволяє говорити про кишку як джерело інтоксикації і токсемії.

Бактеріальне забруднення лімфатичних вузлів при ГНК відзначене навіть за низького темпу колонізації тонкої кишки у 13,3 – 16,7% спостереженнях. За високих темпів колонізації мікроорганізми в лімфатичних вузлах через 48 год виявлені в у 40 – 63,3%, через 72 год – у 56,7 – 83,3% спостереженнях.

Проведені дослідження показали, що цей процес залежав як від характеру і концентрації мікроорганізмів, які заселяють просвіт кишки, так і від стану її проникності. Під час дослідження тварин V групи, у яких колонізація просвіту тонкої кишки відбувалася на тлі підвищеної проникності стінки кишки, з використанням "міченої" культури кишкової палички в концентрації 109 КУО/мл і вище, бактеріальне забруднення лімфатичних вузлів і перитонеального ексудату спостерігали в усіх досліджуваних тварин.

Loading...

 
 

Цікаве