WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан кишкового бар’єру та хірургічна тактика за гострої непрохідності кишечнику (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Стан кишкового бар’єру та хірургічна тактика за гострої непрохідності кишечнику (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відділі хірургії стравоходу, шлунка і кишечнику Інституту хірургії та трансплантології АМН України і є фрагментом двох наукових тем, у яких автор був відповідальним виконавцем: "Вивчення стану кишкового бар'єру при хірургічних втручаннях на органах черевної порожнини. Розробити методики дослідження бактеріальної транслокації" (1999 – 2001), шифр ИН.14.01.03.15.099, № державної реєстрації 0199U00302; "Вивчити роль бактеріальної транслокації в розвитку ускладнень при обтураційній непрохідності товстої кишки" (2002 – 2004), шифр ИН.14.01.03.15.02, № державної реєстрації 0102U000909.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – поліпшити результати лікування хворих з гострою непрохідністю кишечнику шляхом оцінки стану кишкового бар'єру і тяжкості ендотоксикозу в різні строки від моменту її виникнення, впровадження патогенетично обґрунтованих методів лікування, прогнозування і профілактики ускладнень.

Відповідно до поставленої мети дослідження в дисертації сформульовані і вирішені наступні завдання.

1. Вивчити значення і склад основних елементів слизового бар'єру кишечнику в нормі та за умов гострої непрохідності різних відділів тонкої і товстої кишки, встановити їх роль у підтримці резистентності слизової оболонки кишечнику в експерименті.

2. Дослідити вид і кількість мікроорганізмів у просвіті тонкої і товстої кишки в експерименті і клініці, у нормі та при непрохідності різних відділів кишечнику, дати їм клінічну оцінку.

3. Вивчити в експерименті патогенетичні механізми порушення проникності стінки кишки, транслокації мікроорганізмів і їх токсинів з просвіту кишки в лімфатичну систему, системний і периферійний кровоток в умовах надмірної колонізації тонкої кишки за гострої непрохідності кишечнику і після її усунення.

4. Визначити морфофункціональний стан слизової оболонки проксимальних відділів тонкої кишки, оцінити в динаміці її колонізаційну резистентність та імунний стан у різні строки після виникнення гострої непрохідності кишечнику на різних рівнях та після її усунення.

5. Провести клініко-експериментальні паралелі між показниками надмірної колонізації тонкої кишки за гострої непрохідності кишечнику, динамікою морфологічних змін, факторами гуморального імунітету та системи антиоксидантного захисту її слизової оболонки.

6. Розробити в експерименті і впровадити в клініку комплекс профілактичних заходів, що передбачають зниження проникності стінки кишки, визначити їх ефективність та послідовність застосування.

7. Обґрунтувати принципи лікування гострої непрохідності кишечнику на різних рівнях – необхідність здійснення проксимальної і дистальної інтубації тонкої кишки, застосування комплексу інтра- і післяопераційних профілактичних заходів і тактичних прийомів, спрямованих на зниження проникності стінки кишки і тяжкості эндотоксикозу.

8. На підставі аналізу результатів клініко-експериментальних досліджень обґрунтувати можливість виконання первинно-радикальних та первинно-відновних оперативних втручань в один етап за непрохідності товстої кишки в стадії декомпенсації.

9. Розробити патогенетично обґрунтований алгоритм тактичних прийомів завершення оперативних втручань за різних форм непрохідності кишечнику – формування первинних анастомозів, показання до накладення тимчасових або превентивних кишкових стом в стадії декомпенсованої непрохідності та за умов перитоніту, способів і строків їх закриття.

Об'єкт дослідження – 433 хворих з гострою непрохідністю кишечнику; білі лабораторні щури, у яких моделювали непрохідність тонкої і товстої кишки на різних рівнях.

Предмет дослідження – тканини організму – лімфатичні вузли, тканина легень, печінки, селезінки, тонкої і товстої кишки, пристінковий слиз тонкої і товстої кишки, вміст черевної порожнини і кишечнику, взятий під час операції, кров з ворітної і периферійних вен.

Методи дослідження – загальноклінічні, біохімічні, гістологічні, бактеріологічні, імунологічні, спектрофотометрія, рентгенологічні, ультразвукові, методи варіаційної статистики для обробки й аналізу отриманих даних.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертаційна робота містить новий підхід до вирішення наукової проблеми, що передбачає поліпшення результатів лікування хворих на гостру непрохідність кишечнику, шляхом вибору патогенетично обґрунтованих методів з огляду на стан слизового бар'єру кишечнику. У дисертації розроблено концепцію тактики хірургічного лікування хворих з гострою непрохідністю кишечнику на різних рівнях на основі вивчення стану слизового бар'єру кишечнику, проникності його стінки й інтенсивності бактеріальної транслокації. У проведеному дослідженні отримані нові факти і сформульовані нові теоретичні положення. Вперше розроблено концепцію існування слизового бар'єру кишечнику, вивчено його структуру, механізм і динаміку змін за гострої непрохідності кишечнику. Доведено, що при надмірній колонізації проксимальних відділів тонкої кишки ало- і аутохтонною мікрофлорою дистальних відділів кишечнику відбуваються морфологічні й функціональні порушення в її слизовій оболонці, що спричиняє підвищення проникності стінки кишки і виникненняі бактеріальної транслокації. Визначені патогенетичні механізми транслокації мікроорганізмів з просвіту кишки в лімфатичну систему, системний і периферійний кровоток. Доведений взаємозв'язок між надмірною колонізацією мікроорганізмами проксимальних відділів тонкої кишки і вираженістю морфологічних змін у них, а також імунологічною реактивністю слизової оболонки при непрохідності різних відділів тонкої і товстої кишки. Вивчено послідовність бактеріального забруднення внутрішніх органів при непрохідності кишечнику в стадії декомпенсації в експерименті і клініці. Доведений взаємозв'язок між тяжкістю ендотоксикозу за гострої непрохідності кишечнику і динамікою змін мікрофлори в просвіті тонкої кишки, факторами гуморального імунітету і системи антиоксидантного захисту стінки кишки. Вперше за допомогою експериментальних і клінічних досліджень визначено концентрацію фактору системи антиоксидантного захисту кишечнику глутатіону і його значення для оцінки стану слизового бар'єру кишечнику за його гострої непрохідності. Вперше обґрунтована в експерименті і реалізована в клінічних умовах комплексна програма зниження тяжкості ендотоксикозу після усунення непрохідності різних відділів кишечнику. Встановлено можливість і доцільність виконання первинно-радикальних і первинно-відновних оперативних втручань при гострій непрохідності кишечнику пухлинної і не пухлинної природи в стадії декомпенсації та за наявності перитоніту.

Практичне значення отриманих результатів. Вперше формалізовані підходи до вибору методів лікування гострої непрохідності кишечнику з огляду на стан слизового бар'єру кишечнику, проникність його стінки і бактеріальну транслокацію, що дозволило поліпшити результати лікування, зменшити частоту ускладнень і летальність. Обґрунтований вибір методів лікування високої і низької непрохідності тонкої кишки залежно від причин їх виникнення і тяжкості ендотоксикозу. Доведено необхідність і доцільність проведення окремих етапів лікування високої і низької непрохідності кишечнику – інтраопераційного промивання просвіту кишки, селективної деконтамінації кишечнику, післяопераційної внутрішньо кишкової терапії, раннього ентерального зондового харчування.

Проведений порівняльний аналіз і оцінена ефективність проксимальної і тотальної інтубації тонкої кишки за різних форм непрохідності кишечнику, після виконання первинних і повторних втручань. Вивчені в експерименті і підтверджені в клінічній практиці доцільність і ефективність використання простого сольового коригувального розчину для промивання кишечнику.

Визначений обсяг комплексної програми лікування хворих з непрохідністю різних відділів тонкої і товстої кишки, проведене порівняння ефективності її використання з результатами застосування загальноприйнятої програми лікування.

Розроблені і впроваджені в клінічну практику програми і методи проведення внутрішньокишкової терапії за низької непрохідності тонкої і непрохідності товстої кишки в стадії декомпенсації.

Апробовано і встановлені клініко-лабораторні паралелі між концентрацією відновленого глутатіону й імуноглобулінів A, G, M у сироватці периферійної крові і тяжкості ендотоксикозу. Показано, що зниження рівня відновленого глутатіону в сироватці крові менше 50 мкмоль/л і збільшення вмісту імуноглобулінів у 2–3 рази свідчать про декомпенсацію функції слизового бар'єру кишечнику, необхідність виконання оперативного втручання і застосування комплексної програми лікування хворих з гострою непрохідністю кишечнику.

Обґрунтовано можливість і розроблено техніку виконання первинних радикальних оперативних втручань при непрохідності різних відділів товстої кишки в стадії декомпенсації і за наявності перитоніту. Розроблені і впроваджені технічні прийоми, що дозволяють завершити оперативні втручання за обтураційоної непрохідності товстої кишки формуванням первинних анастомозів, визначені показання до накладення превентивних кишкових стом, способи і строки їх закриття. На підставі аналізу результатів проведених клінічних й експериментальних досліджень розроблений алгоритм лікування хворих з гострою непрохідністю кишечнику з огляду на стан слизового бар'єру його стінки.

Loading...

 
 

Цікаве