WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Удосконалення організації медичної допомоги віл-інфікованим і хворим на СНІД та обгрунтування профілактичних заходів (автореферат) - Реферат

Удосконалення організації медичної допомоги віл-інфікованим і хворим на СНІД та обгрунтування профілактичних заходів (автореферат) - Реферат

Інформаційно-освітницька робота з питань дотримування безпечної поведінки

Навчальні заклади

Підприємства, організації, заклади всіх форм власності

ЗМІ

Тренінговий центр з підготовки спеціалістів та волонтерів

Рис. 2. Організаційно-функціональна міжгалузева модель надання медичної допомоги з ВІЛ/СНІД на рівні міста.

Для забезпечення надання медичної допомоги з ВІЛ/СНІД підготовка кадрів:

  1. лікарів всіх спеціальностей, в тому числі, сімейних лікарів у вищих навчальних закладах освіти III-IV рівнів акредитації;

  2. середніх медичних працівників у медичних училищах.

На всіх рівнях медичної допомоги з ВІЛ/СНІД значне місце відводиться недержавним організаціям. Вони на кожному рівні виконують свої функції, серед яких основною є інформаційно-освітницька з формування безпечної поведінки у відношенні зараження ВІЛ серед всього загалу населення, в т.ч. через підготовку волонтерів; надання психологічної підтримки ВІЛ-інфікованим; проведення соціальної реабілітації людей, що живуть з ВІЛ; консультування з правових питань; адвокація прав ВІЛ-інфікованих; проведення тренінгів та масових заходів з молоддю, тощо.

Дана система медичного забезпечення була позитивно оцінена експертною комісією, до складу якої увійшли організатори охорони здоров'я та спеціалісти з соціальної медицини.

Ефективність запровадженої системи підтверджено додатковими дослідженнями, проведеними в 2005-2006 рр. В результаті соціологічних досліджень встановлено, що рівень молодих людей, які володіють достатніми знаннями щодо профілактики інфікування ВІЛ/СНІД, збільшився з 22,25% у 2003 р. до 65,42%. Кількість споживачів ін'єкційних наркотиків, які дотримуються поведінки, що запобігає передачі ВІЛ збільшилась з 37,32% до 59,15%.

ВИСНОВКИ

Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням на підставі вивчення особливостей розповсюдження ВІЛ-інфекції в промисловому регіоні; виконання заходів протидії епідемії ВІЛ/СНІД та оцінки доступності та якості медичної допомоги встановлено неадекватність наявних організаційних форм надання медичної допомоги, що потребувало наукового обґрунтування та розробки якісно нової моделі надання медичної допомоги з ВІЛ/СНІД.

1. Отримані результати стали підставою обґрунтування удосконаленої організаційно-функціональної моделі медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД та профілактичної роботи, скерованої на попередження розповсюдження ВІЛ/СНІД, що дозволило, зберігаючи певні елементи існуючої системи спеціалізованої допомоги, ввести до неї і функціонально поєднати між собою як нові структури, так і їх нові функції: на першому рівні – дільничні лікарні, лікарські амбулаторії, амбулаторії сімейних лікарів з визначенням функцій щодо медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції з залученням до профілактичної роботи вчителів загальноосвітніх шкіл, підприємств і установ різних форм власності; на другому рівні – спеціалізованих закладів медико-соціальної допомоги хворим на СНІД в термінальних стадіях та спеціалізованого будинку дитини і на кожному рівні – недержавні організації. У навчальних закладах I-IV рівнів акредитації забезпечити підготовку кадрів для надання медичної допомоги з ВІЛ/СНІД.

2. Встановлено неухильне зростання рівня вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції з 1,620,19 на 100 тис. населення у 1995 р., до 57,061,10 на 100 тис. (р<0,01) населення у 2003 році зі зміною статевого спектру ВІЛ-інфікованих (20,004,0% жінки, 80,004,0% чоловіки у 1987 році і 36,430,87% та 63,570,87% відповідно у 2003 році), з ураженням всіх вікових категорій та зміною переважнихшляхів передачі ВІЛ-інфекції: парентерального з 85,12% до 51,48%, статевого з 9,70% до 44,14%, від ВІЛ-інфікованої матері до дитини з 0,21% до 0,71% відповідно у 1987 та 2003 роках. Незалежно від коливань кількості вперше зареєстрованих ВІЛ-інфікованих, неухильно зростає кількість померлих ВІЛ-інфікованих, яка в 2003 р. склала 632 особи з рівнем смерті 31,250,96% померлих через рік після встановлення факту інфікування.

3. Встановлено, що на регіональному рівні недостатня увага приділяється виконанню "Декларації відданості справі боротьби з ВІЛ/СНІД", прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН в 2001 р. Програми профілактики ВІЛ/СНІД мають лише 76,20% державних та 12,50% приватних установ та підприємств, тільки 18,00% із них відповідають вимогам ЮНЕЙДС. Вчителі загальноосвітних шкіл не підготовлені до проведення освітньої роботи з профілактики ВІЛ/СНІД на основі життєвих навичок, а в шкільних програмах на дану роботу виділяється лише по 2 години на рік, при 30 необхідних; надання підліткам необхідної інформації починається тільки з 7 класу. Молоді люди, які ознайомлені з питаннями профілактики ВІЛ/СНІД, складають 22,252,08% шкільної, студентської молоді. Питома вага споживачів ін'єкційних наркотиків, що прийняли для себе поведінку, яка знижує рівень передачі ВІЛ, складає 37,322,58% серед усіх споживачів.

4. Показано, що існуюча система надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД не повністю задовольняє потреби86,911,95% хворих, 88,374,89% членів сімей ВІЛ-інфікованих та 63,52,48% медичних працівників, що їх обслуговують. 83,725,63% померлих від ВІЛ/СНІД в термінальній стадії не одержали спеціалізованої медичної допомоги. На першому рівні надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД та профілактики ВІЛ/СНІД не залучаються сімейні лікарі; 90,272,76% із них зазначили, що не готові до даної роботи, це також зазначили 83,40% медичних працівників стаціонарних та поліклінічних підрозділів закладів охорони здоров'я.

5. Встановлена висока ефективність діяльності недержавних організацій у питаннях проведення профілактичної і, в першу чергу, інформаційно-просвітницької роботи у сфері профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції та психологічної, медичної і правової підтримки ВІЛ-інфікованих і членів їх сімей, а також реабілітації ВІЛ-інфікованих вказує на можливість запровадження практики державних соціальних замовлень недержавним організаціям в частині надання певних видів послуг з питань ВІЛ/СНІД.

6. Доведена першочергова значимість при формуванні моделі безпечної поведінки, скерованої на попередження ВІЛ-інфікування, принципу пріоритету сім'ї, як основного об'єкту профілактичної роботи. Перевагами цього принципу є можливість вчасного початку інформаційно-просвітницької роботи, охоплення населення всіх віко-статевих груп, реалізація індивідуального підходу до кожної особи та безперервність профілактичної роботи. Провідна роль у реалізації принципу пріоритету сім'ї приділяється сімейному лікарю, який для вирішення конкретних питань, пов'язаних з ВІЛ/СНІД на рівні сім'ї залучає до співпраці ті чи інші елементи запропонованої якісно нової моделі надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД.

7. Ефективність запропонованої системи медичної допомоги, включаючи профілактичні заходи, з ВІЛ/СНІД підтверджується позитивною оцінкою моделі експертами.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З метою подальшого удосконалення роботи з профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції та надання медичної допомоги хворим на СНІД вважаємо за доцільне рекомендувати:

  1. Верховній Раді України:

    1. Запровадити щорічні парламентські слухання щодо ситуації з ВІЛ/СНІД в Україні.

  2. Кабінету Міністрів України:

    1. Здійснити заходи щодо розробки та запровадження державної комплексної міжгалузевої програми статевого виховання населення України.

    2. У вищих педагогічних навчальних закладах освіти III-IV рівнів акредитації забезпечити підготовку спеціалістів з питань профілактики ВІЛ/СНІД на основі життєвих навичок.

    3. Запровадити механізм фінансування з державного бюджету соціального замовлення неурядовим ВІЛ-сервісним організаціям щодо надання соціальних послуг із профілактики захворюваності на ВІЛ/СНІД, догляду та підтримки людей, що живуть із ВІЛ/СНІД..

  3. Міністерству охорони здоров'я України:

    1. Визначити обсяги ПМСД з питань ВІЛ/СНІД та забезпечити підготовку до неї сімейних лікарів та сімейних медичних сестер.

    2. Внести зміни до планів та програм додипломної та післядипломної підготовки за всіма спеціальностями в закладах III-IV рівнів акредитації з включенням питань надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД і проведення профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції.

    3. Здійснити заходи щодо відкриття закладів медико-соціальної допомоги для хворих на СНІД в термінальних стадіях.

СПИСОК РОБІТ,ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

  1. Слабкий Г.О., Бєлєнська Л.М., Петренко Т.Г. Розвиток епідемії ВІЛ/СНІД. - Донецьк, 2004. – 192 с. (Бєлєнська Л.М.: збір даних та написання 2 розділу).

  2. Бєлєнська Л.М. Розділ 7. Молодь і проблема ВІЛ/СНІД//Стан епідемії ВІЛ/СНІД в Донецькій області та аналіз заходів протидії / За ред. Г.О. Слабкого, Т.В. Проценко. – Донецьк, 2006. – С. 105-117.

  3. Бєлєнська Л.М. Розділ 11. Як забезпечити ефективну протидію епідемії ВІЛ/СНІД//Стан епідемії ВІЛ/СНІД в Донецькій області та аналіз заходів протидії / За ред. Г.О. Слабкого, Т.В. Проценко. – Донецьк, 2006. – С. 133-141.

Loading...

 
 

Цікаве