WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Роль комплексу мікроелементів у підвищенні ефективності променевої терапії місцевопоширених форм раку молочної залози (експериментальне та клінічне до - Реферат

Роль комплексу мікроелементів у підвищенні ефективності променевої терапії місцевопоширених форм раку молочної залози (експериментальне та клінічне до - Реферат

Для вивчення морфологічних змін в експериментальній пухлині і органах імунної системи після введення КМ та опромінення, тварини були розподілені на 7 груп: перші три – контрольні, наступні чотири – дослідні. Контрольні: перша – 10 інтактних, здорових щурів; друга – 24 інтактних щури-пухлиноносії, з них у 12 тварин досліджено морфологічні зміни і у 12 тварин встановлено функціональний стан імунної системи; третя – 33 щура, з яких у 21-ї тварини досліджено морфологічні зміни, а у 12 – функціональний стан імунної системи. Цим тваринам місцево, на пухлину, проведено лише фракціоноване рентгенологічне опромінення в терапевтичній дозі. Дослідні групи: четверта – 11 щурів, яким внутрішньочеревно двічі вводили КМ по 0,2 мл препарату "Краплі Береш Плюс" і досліджували морфологічні зміни в пухлині, тимусі й селезінці; п'ята – 24 щура, яким перед першим і третім сеансом рентгенологічного опромінення вводили КМ у тій самій дозі, а морфологічні та імунологічні зміни реєстрували так, як у другій контрольній групі; шоста – 9 щурів, яким проведено рентгенологічне опромінення на тлі перорального введення синтетичного фенольного антиоксиданту іонолу і досліджено морфологічні зміни в пухлині, тимусі й селезінці; сьома – 9 щурів, які отримували комбіновану протипухлинну терапію, що включала фракціоноване рентгенологічне опромінення на тлі перорального введення іонолу та КМ внутрішньочеревно у тій самій дозі й кратності. У цих тварин досліджено морфологічні зміни в пухлині та органах імунної системи.

Променеву терапію тварин розпочинали на 10-ту добу після перещеплення, при досягненні пухлиною об'єму 3,6 0,6 см3 і проводили на установці „РУМ-17" в умовах глибокої рентгенотерапії (напруга струму U – 180 кВ, сила струму I – 10 мА, фільтри – 1,0 мм Сu + 5,0 мм Al, шкірно-фокусна відстань (ШФВ) – 40 см) за наступною схемою: разова осередкова доза (РОД) 10 Гр, щоденно за 4 фракції до сумарної осередкової дози (СОД) 40 Гр. Тіло тварин, за винятком пухлини, екранували свинцевою пластиною завтовшки 3 мм. У всіх тварин вивчали стан ендокринної функції тимуса за рівнем тимусного сироваткового фактора (ТСФ). Для дослідження морфологічних змін у карциномі Герена і органах імуногенезу після закінчення терапії тварин забивали декапітацією під ефірним наркозом. Через 1-ну, 8 та 15 діб після закінчення протипухлинної терапії (14, 21 та 28 доба після перещеплення карциноми Герена) у щурів забирали тканину пухлини з трьох різних її ділянок, тимус і селезінку. Шматочки тканин фіксували у 10 % нейтральному формаліні за загальноприйнятою методикою гістологічної обробки, заливали у парафін. Зрізи фарбували гематоксиліном та еозином, мікроскопіювали.

Для визначення особливостей накопичення деяких мікроелементів: Fe2+, Zn2+, Cu2+, Mn2+, Ni2+, Co2+, Mg2+ в пухлині, крові й м'язовій тканині щурів до та після внутрішньочеревного введення 0,2 мл КМ і проведення ПТ в умовах напівглибокої рентгенотерапії (U – 160 кВ, I – 10 мА, фільтри – 0,5 мм Сu + 3,0 мм Al, ШФВ – 40 см) тварин-пухлиноносіїв на 9-ту добу після перещеплення, при досягненні пухлиною об'єму 2,3 0,5 см3, було розподілено на 7 груп. Перша – контрольназ 5 інтактних щурів, яким внутрішньочеревно вводили по 0,2 мл фізіологічного розчину. Дослідні групи: друга – 6 щурів, яким вводили КМ і через 24 години проводили забір матеріалу; третя – 4 щура, яким вводили КМ і через 2 години локально, на пухлину, проводили ПТ (рентгенологічне опромінення РОД 10 Гр, одноразово), а через 24 години після ін'єкції КМ здійснювали забір матеріалу; четверта – 6 щурів, яким вводили КМ і через 28 годин проводили забір матеріалу; п'ята – 4 щура, яким вводили КМ з наступним, через 2 години, локальним проведенням ПТ і через 28 годин після ін'єкції КМ – забір матеріалу; шоста – 4 щура, яким через 32 години після ін'єкції КМ здійснювали забір матеріалу; сьома– 4 щура, яким вводили КМ і через 2 години локально, на пухлину, проводили рентгенологічне опромінення, а через 32 години після ін'єкції КМ – забір матеріалу. Забір матеріалу у піддослідних тварин робили під ефірним наркозом.

Рівень вмісту Fe2+, Zn2+, Cu2+, Mn2+, Ni2+, Co2+ та електроліту – Mg2+ в пухлині, крові й м'язовій тканині вимірювали методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії (ААС) на атомно-абсорбційних спектрофотометрах – 5100 Z PC і „Сатурн-3" у повітряно-ацетиленовому полум'ї та електротермічним методом. Дослідження вмісту Mn2+, Ni2+, Co2+ у крові проводили після вологої мінералізації проб (Dobrovolsky L., 1993), а вміст Fe2+, Zn2+, Cu2+ – після осадження білкової фракції сироватки крові (Архипова О.Г., 1988). Визначення вмісту Fe2+, Zn2+, Cu2+, Mn2+, Ni2+, Co2+ в пухлині й м'язовій тканині методом ААС проводили після мінералізації проб (Дмитриева М.Т., 1986). Вміст Mg2+ в пухлині й м'язовій тканині вимірювали після кислотної мінералізації органічної матриці й розведення перед ААС аналізом у 100 і 1000 разів бідистильованою водою.

Клінічні дослідження проведені у 133 хворих на місцевопоширені форми РМЗ IIБ – IIIБ стадій, які отримували консервативне і комбіноване лікування у відділах променевої терапії та пухлин молочної залози Інституту онкології АМН України. Процедура залучення та інформування учасників дослідження відповідала міжнародним етичним нормам та Українському законодавству. Діагноз був верифікований цитологічно або гістологічно.

У ході проведення дослідження та аналізу результатів лікування були сформовані 4 групи хворих: дві основних і дві контрольних, подібних між собою за основними характеристиками (вік, стадія хвороби, метод лікування, супутня патологія). За контрольні групи вважали хворих другої і четвертої груп, що не отримували КМ як радіомодифікатор при стандартному лікуванні.

До першоїгрупи включено 32 хворих на РМЗ (T2-4N0-2M0) із супутньою кардіоваскулярною та/або тяжкою ендокринною, нирковою патологією у стані субкомпенсації, які мали протипоказання до проведення курсу поліхіміотерапії (ПХТ). Вони отримували лікування у 1998 – 2000 рр. за розробленою нами методикою (повний курс ДПТ) на тлі комплексу мікроелементів, а також антиестрогенну ГТ). Другу групу склали 30 хворих на РМЗ (T2-4N0-2M0), які отримували тільки повний курс ДПТ і антиестрогенну ГТ у 1996 – 1998 рр. (архівний матеріал інституту). У третю групу включено 36 хворих на РМЗ (T2-4N0-3M0), які отримували лікування у 2000 – 2003 рр. за розробленою нами схемою (повний курс ХПТ на тлі радіомодифікатора – КМ, а також антиестрогенну ГТ). Четверту групу склали 35 хворих на РМЗ (T2-4N1-3M0), які проходили курс лікування у 2000 – 2003 рр. за стандартною схемою (повний курс ХПТ та антиестрогенна ГТ).

Дистанційну променеву терапію хворих проводили на установці „РОКУС" у статичному режимі за радикальною програмою і розщепленою методикою – СОД на молочну залозу підводили за два етапи з перервою 2 тижні. На I етапі ДПТ опромінювали молочну залозу і шляхи реґіонарного лімфовідтоку: аксилярні, над-, підключичні, а також парастернальні лімфатичні вузли, при локалізації пухлини у внутрішньому квадранті молочної залози, РОД 2,0 – 2,25 Гр 5 разів на тиждень, до СОД 40 – 44 Гр на кожне поле опромінення. На II етапі променевої терапії СОД на молочну залозу доводили до 60 Гр, з урахуванням дози, підведеної на I етапі ДПТ.

Комплекс мікроелементів хворим призначали per os за добу (24 – 28 год) до сеансу опромінення в дозі 1 крапля на 1 кг маси тіла в три прийоми під час або одразу після їжі щоденно, крім одного вихідного дня. Для досягнення радіомодифікуючого ефекту хворі приймали КМ о 8-й, 11-й та о 14-й годині з подальшим проведенням сеансу ДПТ з 15 до 19 години. Тобто з дотриманням експериментально визначеного терміну максимальної реалізації радіомодифікуючого ефекту КМ, який спостерігався через 24 – 28 годин після його введення. Протягом двотижневої перерви між етапами ДПТ хворі КМ не приймали. Курс лікування КМ тривав від 4-х (один етап ДПТ) до 6 тижнів (при двох етапах ДПТ). Сумарна доза препарату за курс променевого лікування становила 90 100 мл.

За відсутності протипоказань, хворим третьоїта четвертої групи лікування починали з проведення курсу ПХТ за схемою CAF або CMF – за наявності супутньої серцево-судинної патології: циклофосфамід – 600 мг/м2, доксорубіцину гідрохлорид – 30 мг/м2 або метотрексат – 40 мг/м2, 5-фторурацил – 600 мг/м2 внутрішньовенно крапельно на 1-шу та 8-му добу. Через дві – три доби після останнього введення препаратів розпочинали I етап ДПТ за описаною вище методикою, а в третій групі – на тлі прийому КМ. Хворим, які отримували повний курс ХПТ, другий курс ПХТ здійснювали протягом перерви між I та II етапами опромінення, а також після закінчення повного курсу ДПТ (двох етапів). У подальшому ПХТ проводили кожних 4 тижні загальною кількістю від 4 до 6 курсів. Лікування хворих усіх груп доповнювали антиестрогенною ГТ. Через 2 – 3 тижні після I етапу ПТ або ХПТ, у разі резектабельності пухлини і згоди хворих, проводили радикальну мастектомію (у 10 хворих з першої і другої груп та у 15 хворих третьої і четвертої груп) з наступною морфологічною верифікацією РМЗ і вивченням лікувального патоморфозу видаленої карциноми молочної залози з використанням морфометрії. Залежно від методів передопераційної терапії хворі на РМЗ були розподілені таким чином: першасерія досліджень (20 хворих) – контроль, тільки оперативне лікування (архівний матеріал); друга серія – 10 хворих (ДПТ); третя серія – 10 хворих (ДПТ + КМ); четверта серія – 15 хворих (ХПТ); п'ята серія – 15 хворих (ХПТ + КМ).

Loading...

 
 

Цікаве