WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Диференційовані підходи до лікування функціональної стресіндукованої галактореї у збереженні репродуктивного здоров’я жінки (автореферат) - Реферат

Диференційовані підходи до лікування функціональної стресіндукованої галактореї у збереженні репродуктивного здоров’я жінки (автореферат) - Реферат

Для групи хворих на ФГс1 характерні анамнестично-соціальні прояви стрес-індукції, які тривали від 1 до 3 років, через дію факторів стресу сімейного характеру, пізнє становлення менархе (48,9% жінок); галакторея середньої інтенсивності (1 бал); альгоменорея; передменструальний синдром в усіх хворих на ФГс1 виявлявся в симптомах (порушення зосередження, вибагливість до їжі); синдромом втоми - в усіх жінок. Вміст стимульованого пролактину (Р<0,001) та відповідно показник ІС3 (Р<0,001) були вищими, рівні гормонів ЛГ (Р<0,001) та ФСГ (Р<0,001) - нижчими, ніж у контрольній групі, на тлі не зміненого рівня гормонів Т3, Т4, ТТГ та кортизолу. Крім цього, у жінок із ФГс1 спостерігалося зменшення кількості NK-клітин (Р<0,05), відносної кількості CD4+- лімфоцитів (Р<0,02) з розбалансуванням системи циклічних нуклеотидів (зниження вмісту цАМФ (Р<0,01) та показника співвідношення цАМФ/цГМФ (Р<0,001), порівняно з відповідними показниками здорових жінок).

Для групи хворих на ФГс2 були характерні анамнестично-соціальні прояви стрес-індукції, які тривали від 3 до 5 років, через дію факторів стресу соціального та сімейного характеру, пізнє становлення менархе (66,7%). Порушення менструальної функції мало характер альгоменореї і гіпоменореї з порушенням овуляторної функції (76,1% жінок) та аменореєю (23,8% жінок). Прояви галактореї були вираженої інтенсивності (2 бали) в усіх жінок. Передменструальний синдром у хворих на ФГс2 виявлявся в симптомах погіршення настрою (втрата лібідо - в усіх жінок), симптомів пізнавального характеру (порушення зосередження - в усіх жінок, відсутність оргазму - 57,1%), симптомів зміни поведінки (вибагливість до їжі - 57,1%, спалахи плачу, інсомія - в усіх жінок), симптоми соматичного характеру (метеоризм, біль у грудних залозах, набряки - в усіх жінок). У жінок цієї групи спостерігався також нестійкий субфебрилітет (52,3%) та синдром втоми - в усіх жінок. Для хворих на ФГс2 було характерним зменшення показника ІС2 (Р<0,05) та істотне підвищення ІС3 (Р<0,001) порівняно з даними здорових жінок та групою хворих на ФГс1 (Р<0,001), ФГс3 (Р<0,001). Вміст спонтанного пролактину в сироватці крові хворих на ФГс2 був нижчим, ніж у сироватці крові здорових жінок (Р<0,01), хворих на ФГс1 (Р<0,001) та ФГс3 (Р<0,001). Рівень стимульованого пролактину в сироватці крові хворих на ФГс2 (5102,62506,79 мМО/л; Р<0,001) був вищим тільки від аналогічного показника здорових жінок. Вміст кортизолу був також нижчим (Р<0,05) порівняно з контролем та відповідним показником хворих на ФГс1 (Р<0,01) на тлі низького вмісту ФСГ (Р<0,001) та ЛГ (Р<0,001) і не зміненої концентрації гормонів Т3, Т4, ТТГ порівняно з контрольною групою. У хворих на ФГс2 спостерігалося зменшення абсолютного числа показника захоплювальної здатності фагоцитів (Р<0,02) і підвищення відносної (Р<0,001) та абсолютної (Р<0,001) кількості NK-клітин у крові порівняно із здоровими жінками та зменшення абсолютного числа показника захоплювальної здатності фагоцитів (Р<0,05), відносної (Р<0,001) й абсолютної (Р<0,001) кількості NK-клітин у сироватці крові порівняно з хворими на ФГс1. Окрім цього, у групі ФГс2 спостерігалось зменшення відносної кількості CD4+-лімфоцитів (Р<0,001), CD8+-лімфоцитів (Р<0,02) у крові порівняно з контролем та зменшення відносної кількості CD4+-лімфоцитів (Р<0,02) і підвищення абсолютної кількості CD25+-лімфоцитів (Р<0,01) порівняно з групою хворих на ФГс1. У групі хворих на ФГс2 спостерігався істотно знижений вміст у сироватці крові цАМФ (Р<0,001), цГМФ (Р<0,001) та показник цАМФ/цГМФ (Р<0,001) порівняно з такими показниками здорових жінок та вірогідно нижчий вміст цАМФ (Р<0,001) і цГМФ (Р<0,001) порівняно з відповідними показниками групи хворих на ФГс1. Концентрація NO-2 в сироватці крові хворих на ФГс2 була нижчою ніж у здорових жінок (Р<0,001) та хворих на ФГс1(Р<0,05).

Для групи хворих на ФГс3 характерні анамнестично-соціальні прояви стрес-індукції, які тривали понад 5 років через дію факторів стресу соціального та сімейного характеру; пізнє становлення менархе, порушення менструальної функції за типом аменореї з ановуляцією - в усіх жінок цієї групи. Прояви галактореї спонтанного характеру (3 бали) - в усіх жінок, передменструальний синдром в усіх хворих на ФГс3 виявлявся в симптомах погіршення настрою (втрата лібідо, ворожість), симптомах пізнавального характеру (втрата зосередження, відчуття оргазму), симптомах зміни поведінки (апатія, соціальна ізоляція) та соматичних симптомах (акне, набряки, біль голови, грудних залоз, інсомія). Крім цього, для всіх жінок цієї групи був характерним синдром хронічної втоми; у 17 (94,4%) хворих на ФГс3 спостерігались прояви стійкого субфебрилітету, артралгії, міалгії. У групі хворих на ФГс3 виявлено зниження ІС1 (Р<0,001) та ІС2 (Р<0,01) та ІС3 (Р<0,001) порівняно з контрольною групою, зниження ІС1 порівняно з групою ФГс1 (Р<0,01), - ІС3 порівняно групами хворих на ФГс1 (Р<0,001) та ФГс2 (Р<0,001). Вміст спонтанного пролактину в сироватці крові хворих на ФГс3 був підвищений (343,7536,36мМО/л, Р<0,05), а вміст індукованого пролактину та кортизолу в сироватці крові цих хворих (відповідно 2239,96383,06мМО/л, Р<0,05; 394,0620,27мМО/л, Р<0,001) був знижений при низьких концентраціях ФСГ (5,540,61мМО/мл, Р<0,001) та ЛГ (3,980,54мМО/мл, Р<0,001) і незміненому вмісту Т3, Т4, ТТГ у сироватці крові, порівняно із здоровими жінками. Виявлено зменшення фагоцитарного показника (45,712,17%, 1,570,10Г/л, Р<0,001), абсолютної кількості NK-клітин (0,240,03Г/л, Р<0,001), кількості CD4+-лімфоцитів (14,141,61%, 0,480,05Г/л, Р<0,001), та CD8+-лімфоцитів (13,640,94%, 0,190,02Г/л, Р<0,001) у крові, зниження імунорегуляторного індексу (Р<0,001), підвищення експресії рецептора до IL-2 на CD25+- лімфоцитах (Р<0,001) на тлі гіпергамма-глобулінемії (Р<0,001) порівняно з контрольною групою. У хворих на ФГс3 виявлено зниження показника фагоцитарного числа (Р<0,01), зменшення абсолютної кількості CD4+-лімфоцитів (Р<0,02) та збільшення CD25+-лімфоцитів (Р<0,01) порівняно з хворими на ФГс1 та зменшення абсолютної кількості CD4+-лімфоцитів (Р<0,02) та відносної кількості CD8+-лімфоцитів (Р<0,01), імунорегуляторного індексу (Р<0,05), збільшення абсолютної кількості CD25+-лімфоцитів (Р<0,02) порівняно з хворими на ФГс2. Окрім цього, у хворих на ФГс3 виявили активацію прозапальних цитокінів - підвищення в сироватці крові концентрації TNF-альфа (3,320,80пг/мл, Р<0,001), IL-1Я (112,7116,05пг/мл, Р<0,001), IL-2 (20,403,44пг/мл Р<0,05). Про поглиблення рефрактерності вторинної месенджерної системи циклічних нуклеотидів із розвитком ФГс свідчило зниження вмісту в сироватці крові цАМФ (Р<0,001), цГМФ (Р<0,001) порівняно з аналогічними показниками групи здорових жінок та групи хворих на ФГс1, зниження індексу цАМФ/цГМФ порівняно з контрольною групою (Р<0,001) та з групою ФГс1 (Р<0,05). Окрім цього, у групі хворих на ФГс3 спостерігались супрафізіологічні рівні NO-2 (62,866,44 ммоль/л; Р<0,001) в сироватці крові порівняно з групою здорових жінок (Р<0,001), групою хворих на ФГс1 (Р<0,001) та групою хворих на ФГс2 (Р<0,001). Виявили також позитивну кореляцію вмісту в сироватці крові NO-2 та кортизолу (г=+0,51), вмісту NO-2 та IL-1 (г=+0,58), - IL-1 та кортизолу (г=+0,74) у групі хворих на ФГс3. Зазначені закономірності можуть бути підґрунтям для розвитку імунозалежного запалення з автоімунним синдромом.

Отже, внаслідок ФГс відбуваються порушення адаптогенних механізмів, що спричиняють нейроендокринно-імунні розлади. Нейроендокринно-імунні зміни у хворих на ФГс характеризуються змінами вмісту основних адаптогенних гормонів та розвитком імунодефіцитного синдрому, що створює умови для розвитку автоімуноагресії та призводить до автоімунних ендокринопатій, гонадопатій та інших автоімунних хвороб.

Після здійснення комплексу обстежень хворих на ФГс запропонували таке лікування: у групах хворих на ФГс1, ФГс2, ФГс3 застосовували препарат деприм з метою розривання феномена "реверсії" пролактину за умов хронічного психо-емоційного стресу, зменшення утворення імунореактивного пролактину в сироватці крові, стимуляції стрес-лімітуючої системи для відновлення її функції. Зважаючи на те, що для хворих на ФГс2 було характерним послаблення клітиннозалежних механізмів з розвитком стійкого синдрому втоми та набутої форми імунодефіциту, цим хворим призначили препарат поліоксидоній ("Петроваксфарм", Москва) для стабілізації показників імунної системи (фагоцитарного показника, Т-хелперів та співвідношення імунорегуляторних клітин CD4+/CD8+). Призначення бромкриптину в групі хворих на ФГс3 застосовувалось для регуляції циклічного виділення пролактину, відновлення його здатності виявляти модуляторну дію на імунну та ендокринну системи з метою запобігання розвитку автоімунного синдрому.

Після запропонованого диференційованого лікування протягом 6 місяців у 43 (79,63%) із 54 жінок основної групи виявлено зникнення галактореї у 12 (63,14%) жінок групи ФГс1, 18 (90,00%) жінок групи ФГс2, 13 (86,67%) жінок групи ФГс3 та проявів передменструального синдрому в 12 (63,14%) хворих на ФГс1 (відновлення лібідо та здатності до зосередження), у 18 (90,00%) хворих на ФГс2 (відновлення лібідо, здатності до зосередження та оргазму, відсутність спалахів плачу), у 13 (86,67%) хворих на ФГс3 (зникнення апатії, соціальної ізоляції). Клінічні прояви імунопатологічних синдромів зникли: в 11 (57,89%) хворих на ФГс1, 11 (55,00%) хворих на ФГс2 та 9 (60,00%) хворих на ФГс3 хронічної втоми; у 5 (27,78%) жінок хворих на ФГс3 - відсутність артралгії, у 8 (44,45%) жінок - міалгії. Із 54 пацієнток, які були проліковані у 33 (61,11%) жінок відновився оваріально-менструальний цикл, 20 (37,04%) жінок завагітніли та 18 (33,3%) жінок народили живих доношених дітей. Крім цього, такий підхід до лікування в 33 жінок (61,11%) дав змогу стабілізувати функціональний (Р<0,001) та гормональний індекси стресу (Р<0,01) порівняно з хворими перед лікуванням; абсолютне значення фагоцитарного показника (Р<0,01) стало вищим, абсолютна кількість NK-клітин (Р<0,01) стабілізувалась, збільшилась відносна кількість CD4+- лімфоцитів (Р<0,001) та CD8+ - лімфоцитів (Р<0,01), а відносна кількість CD25+ лімфоцитів (Р<0,01) зменшилась порівняно з хворими перед лікуванням. Із показників вторинної месенджерної системи циклічних нуклеотидів вдалося стабілізувати лише індекс цАМФ/цГМФ (Р<0,01) порівняно з хворими перед лікуванням, а вміст NO-2 в сироватці крові (Р<0,01) нормалізувався через 6 місяців лікування.

ВИСНОВКИ

Loading...

 
 

Цікаве