WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Роль індукції цитохрому Р-450 2е1 в патогенезі гепатотоксичності ізоніазиду (автореферат) - Реферат

Роль індукції цитохрому Р-450 2е1 в патогенезі гепатотоксичності ізоніазиду (автореферат) - Реферат

Внутрішньошлункове введення щурам інгібітора CYP 2E1, дисульфіраму у дозі 30 мг/кг маси тіла протягом 14 днів на тлі ізоніазиду, уведеного внутрішньоочеревинно у дозі 100 мг/кг маси тіла, призводило до зменшення на 50 % п-нітрофенолгідроксилазної активності та швидкості НАДФН-залежного утворення ТБК-активних продуктів мікросом печінки до рівня контрольних тварин (табл. 2).

Таблиця 2

n-Нітрофенолгідроксилазна активність та швидкість НАДФН-індукованого утворення ТБК-реактантів фракції мікросом печінки щурів за умов внутрішньоочеревинного введення ізоніазиду у дозі 100 мг/кг на тлі внутрішньошлункового введення дисульфіраму у дозі 30 мг/кг протягом 14 днів, нмоль/хв мг білка (M + m; n  6)

Досліджувані показники

Контроль

Ізоніазид

Ізоніазид

+ дисульфірам

n-Нітрофенол-гідроксилазна активність

1,58 + 0,13

4,66 + 0,78*

2,19 + 0,33х

Швидкість

НАДФН-індукованого утворення ТБК-реактантів

1,36 + 0,10

2,30 + 0,38*

1,14 + 0,26х

Примітки:

1. * - р<0,05 порівняно з контролем;

2. х - р<0,05 порівняно з групою щурів, яким вводили ізоніазид у дозі 100 мг/кг маси тіла.

Крім цього, дисульфірам сприяв збереженню рівня загального білірубіну сироватки крові, відносної маси печінки щурів на рівні контрольних тварин і морфологічних показників. Це свідчить про здатність інгібітора CYP 2E1 попереджати розвиток структурно-функціональних порушень печінки.

Доказом прямого зв'язку між індукцією етанолзалежної ізоформи цитохрому Р-450 ізоніазидом та його токсичною дією на печінку є наявність позитивної кореляційної залежності між зростанням активності маркерного ферменту CYP 2E1, n-нітрофенолгідроксилази, та збільшенням рівня показників гепатотоксичності ізоніазиду – швидкість НАДФН-залежного утворення ТБК-реактантів фракції мікросом печінки, рівень загального білірубіну сироватки крові та відносна маса печінки (табл. 3).

Таблиця 3

Кореляційна залежність між n-нітрофенолгідроксилазною активністю фракції мікросом печінки, швидкістю НАДФН-залежного утворення ТБК-реактантів, рівнем білірубіну сироватки крові та відносною масою печінки за умов введення щурам ізоніазиду у дозі 100 мг/кг, 14 днів, (n  6)

Досліджувані показники

Коефіцієнт кореляції, r

n-Нітрофенол-гідроксилазна

активність,

нмоль/хв мг білка

Швидкість НАДФН-залежного утворення ТБК-реактантів, нмоль/хв мг білка

1,00

Рівень загального білірубіну сироватки крові, мкмоль/л

0,82

Відносна маса печінки, г/кг маси тіла

0,91

Отримані нами експериментальні дані показали, що за умов введення щурам ізоніазиду окремо, сумісно з рифампіцином або етанолом, ушкодження печінки відбувається за рахунок посилення індукції CYP 2E1, що призводить до активації процесів ПОЛ та утворення токсичних інтермедіатів досліджуваних ксенобіотиків, здатних виступати промоторами ушкодження макромолекул, дестабілізації біомембран клітин печінки тощо. Це визначає необхідність пошуку засобів, здатних попереджати порушення, зумовлені дією індукторів CYP 2E1.

Аналіз даних літератури свідчить про здатність ряду біологічно-активних речовин корегувати патогенетичні ланки ушкоджень печінки ксенобіотиками-індукторами CYP 2E1. Зокрема, відомо, що метіонін, а точніше його активоване похідне, S-аденозил-1-метіонін, взаємодіє безпосередньо з CYP 2E1, інгібуючи його каталітичну активність [А.А. Caro, А.І. Cederbaum, 2005]. За даними M.K. Aleynik та співавторів [1999], здатність знижувати рівень індукції CYP 2E1 має фосфатидилхолін, для синтезу якого необхідний метіонін. Ця амінокислота є основним джерелом метильних груп, SH-груп білків та глутатіону, що відіграє важливу роль в системі антиоксидантного захисту клітин [S.C. Lu, 1998]. б-Токоферол, реагуючи з пероксид-радикалами ліпідів, взаємодіючи безпосередньо з синглетним молекулярним киснем, діє як антиоксидант [Е. Herrera, С. Barbas, 2001] та як мембранопротектор, взаємодіючи з компонентами мембран, що забезпечує їх стабілізацію [П.Дж. Квинн, 2004]. Нікотинамід, безпосередньо взаємодіючи з цитохромом Р-450 та з гідроперекисами ліпідів з утворенням N-оксиду нікотинаміду, знижує, таким чином, рівень процесів ПОЛ в мікросомах [A.B. Weitberg, 1999]. Не менш важливу роль нікотинамід відіграє у складі НАДН та НАДФН, що є універсальними донорами електронів в реакціях енергообміну в мітохондріях, окиснення-відновлення в мікросомах тощо. Піридоксин, цианкобаламін, фолієва кислота та нікотинамід – необхідні коферменти в процесі синтезу глутатіону з метіоніну та обміну цієї амінокислоти [H. Refsum еt al., 1998]. Тіамін – за умов його нестачі зростає рівень індукції CYP 2E1 [J.S. Yoo et al., 1990]. За даними Y.J. Kang, Z. Zhou [2005] цинк пригнічує активацію CYP 2E1 в печінці і, як відомо, входить до активного центру ряду важливих ферментів, зокрема, супероксиддисмутази, яка забезпечує утилізацію радикалів кисню [Hassan H.M., 1998].

На основі вищезазначених сполук було розроблено експериментальну полівітамінну композицію "МВ", яка, на наш погляд, здатна проявляти гепатопротекторні властивості шляхом корегуючого впливу на відповідні ланки патогенезу ушкодження печінки індукторами CYP 2E1.

Внутрішньошлункове введення щурам композиції "МВ" у дозі 50 мг/кг маси тіла на тлі ксенобіотиків сприяло зниженню активності n-нітрофенолгідроксилази в мікросомах печінки на 30 - 50 %, залежно від експериментальної моделі (рис. 3 А), що свідчить про здатність композиції значною мірою попереджати індукцію етанолзалежної ізоформи CYP 2E1.

Композиція "МВ", уведена внутрішньошлунково щурам в дозі 50 мг/кг маси тіла за аналогічних експериментальних умов, сприяла нормалізації загального вмісту цитохрому Р-450 та проявила антиоксидантні властивості, знижуючи швидкість індукованого ПОЛ в мікросомах печінки щурів в середньому на 30 % (рис. 3 Б).

Крім того, введення композиції "МВ" на тлі ізоніазиду запобігало зниженню вмісту SH-груп білків в гомогенаті печінки, що може свідчити про здатність компонентів композиції захищати сульфгідрильні групи від окисної модифікації та ушкодження інтермедіатами ізоніазиду.

Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден

Рис. 3 Вплив композиції "МВ" та референтних препаратів - піридоксину гідрохлориду і метіоніну на n-нітрофенолгідроксилазну активність (А) і швидкість індукованого утворення ТБК-реактантів (Б) мікросом печінки щурів за умов уведення ізоніазиду в дозі 50 мг/кг окремо протягом 28 днів, сумісно з рифампіцином (86 мг/кг) або на тлі експериментального алкоголізму, нмоль/хв  мг білка (n = 6)

Примітки:

1. 1 – ізоніазид; 2– ізоніазид + піридоксину гідрохлорид; 3 - ізоніазид + композиція "МВ"; 4 - ізоніазид + рифампіцин; 5 – ізоніазид + рифампіцин + піридоксину гідрохлорид; 6 – ізоніазид + рифампіцин + метіонін; 7 – ізоніазид + рифампіцин + композиція "МВ"; 8 – ізоніазид + етанол; 9 – ізоніазид + етанол + піридоксину гідрохлорид; 10 – ізоніазид + етанол + метіонін; 11 – ізоніазид + етанол + композиція "МВ";

2. * - р<0,05 порівняно з нелікованими тваринами;

3. ** - р<0,05 порівняно з піридоксином;

4. • - р<0,05 порівняно з метіоніном.

Про гепатопротекторні властивості композиції за умов її застосування на тлі внутрішньоочеревинного уведення щурам ізоніазиду у дозі 50 мг/кг, свідчить здатність "МВ" знижувати як активність АлАТ сироватки крові, так і відносну масу печінки щурів до рівня цих показників у контрольних тварин, тоді як антидот ізоніазиду, піридоксин, уведений щурам за аналогічних умов у дозі 5 мг/кг, виявився малоефективним (табл. 4).

Таблиця 4

Вплив композиції "МВ" на активність АлАТ сироватки крові та відносну масу печінки щурів на фоні внутрішньоочеревинного введення ізоніазиду (M + m; n  6)

Показники

Контроль

Ізоніазид

Ізоніазид +

піридоксину гідрохлорид

Ізоніазид + "МВ"

АлАТ,

мкмоль/год  мл

0,850,05

1,580,09*

1,090,07**

0,870,05**,х

Відносна маса печінки,

г/кг маси тіла

31,22+2,51

46,5+1,80*

43,53+1,85

34,18+1,80**, х

Loading...

 
 

Цікаве