WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Органопротективна аналгезія при невідкладних та планових лапароскопічних операціях у хворих похилого віку (автореферат) - Реферат

Органопротективна аналгезія при невідкладних та планових лапароскопічних операціях у хворих похилого віку (автореферат) - Реферат

Як видно із табл. 3, при аналізі добового моніторингу ЕКГ після ЛХЕ при застосуванні обох протоколів запобіжної аналгезії у всіх пацієнтів були зареєстровані епізоди ішемії міокарда й аритмії серця. Однак, при застосуванні запобіжної аналгезії за допомогою НПЗП і клофеліну, кількість порушень ритму була в середньому в 1,5 рази менше, ніж у хворих групи 1 (Р=0,02), а кількість епізодів ішемії міокарда, що проявлялася зсувом сегмента ST більше 2 мм, відзначалася в середньому в 2,3 рази рідше, ніж у групі 1 (Р=0,017).

Після запобіжної аналгезії кетаміном, кількість епізодів ішемії міокарда відзначалася в середньому в 2,6 рази рідше, а кількість аритмій серця реєструвалася в середньому в 1,3 рази рідше, в порівнянні з традиційною аналгезією опіоїдами. У пацієнтів на фоні обох методик запобіжної аналгезії життєво небезпечні порушення ритму серця склали в середньому 23 % всіх аритмій серця, тоді як у пацієнтів у групі при традиційному внутрішньом'язовому введенні опіоїдов - 32 % (Р=0,004).

Зростання інтенсивності післяопераційного болю до 6 години після операції супроводжувалося збільшенням частоти епізодів "німої" ішемії міокарда в 5 разів і збільшенням числа аритмій серця на 50 %, у порівнянні з першою післяопераційною годиною. Кількість аритмій помірно корелювала з інтенсивністю болю (r=0,45, P<0,05). Одночасно спостерігалася достовірна кореляційна залежність ЧСС (r=0,47, P<0,05) і АТ сист. (r=0,55, P<0,05) від інтенсивності болю. Призначення аналгетиків через 6 годин після операції призвело до зменшення кількості серцевих аритмій протягом 7-ої години. У цей час кореляційної залежності кількості аритмій від інтенсивності болю не було (r=0,22). Залежності АТ сист. (r=0,13) і ЧСС (r=0,28) від інтенсивності болю також не виявлено.

Кількість аритмій серця поступово збільшувалася до 12 години спостереження, що пов'язано з рецидивом больового синдрому. Це супроводжувалося збільшенням залежності кількості аритмій (r=0,38, P>0,05), АТ сист. (r=0,49, P<0,05) і ЧСС (r=0,43, P>0,05) від інтенсивності болю. Протягом перших 12 годин раннього післяопераційного періоду реєстрували більше 60 % всіх аритмій серця. До закінчення добового моніторингу відзначена практично повна відсутність кореляційної залежності між кількістю аритмій (r=0,27), АТ сист. (r=0,29), і ЧСС (r=0,08) від інтенсивності болю, що свідчило про стабілізацію стану хворих.

Індивідуальний аналіз показав, що на фоні запобіжної аналгезії в усіх пацієнтів із серцевою недостатністю з ІІІ ФК по NYHA була зареєстрована найбільша кількість аритмій серця - від 85 до 126, і епізодів ішемії міокарда - від 9 до 18.

Застосування запобіжної аналгезії НПЗП і клофеліном у хворих похилого віку зменшувало кількість аритмій серця в середньому на 31 % і кількість епізодів

ішемії міокарда в середньому на 57 %, у порівнянні з пацієнтами групи 1, у перші 24 години після закінчення операції. Однак у пацієнтів, які належать до ІІІ ФК по NYHA, незадовільне усунення післяопераційного болю супроводжуалося "німими" ішемічними атаками і аритміями серця при застосуванні запобіжної аналгезії НПЗП і клофеліном. Незважаючи на зменшення загальної кількості порушень ритму в пацієнтів групи 3 у середньому на 26 % і епізодів ішемії міокарда в середньому на 61 %, у порівнянні з традиційною аналгезією морфіном, в осіб похилого віку із супутньою патологією кровообігу й високим анестезіологічним ризиком, застосування запобіжної аналгезії кетаміном і післяопераційної аналгезії НПЗП не в змозі надійно усунути післяопераційний біль, що провокує "німі" ішемічні атаки та аритмії серця.

Таблиця 3

Частота серцевих скорочень, кількість значимого зміщення сегмента ST

та порушень ритму у першу добу післяопераційного періоду (XSD)

Показник

ФК І-ІІ

ФК ІІІ-ІV

У середньому

ЧСС, 1Ч хв-1

Група 1

74,910,4

83,23,5&

77,49,6

Група 2

69,83,9

78,65,1&

72,26,0

Група 3

77,35,2

81,76,4

78,75,7

Група 4

69,93,7

75,74,6

73,25,1

Зміщення сегменту ST, n

Група 1

12,17,9

37,714,2&

20,615,9

Група 2

7,22,6*

14,52,6*&

9,14,2*

Група 3

6,21,7*

11,82,8*&

7,93,9*

Група 4

2,12,5*#$

5,01,3*#$&

3,62,4*#$

Кількість аритмій серця, n

Група 1

49,619,1

173,886,9&

91,077,6

Група 2

48,118,5

102,317,6*&

62,630,5*

Група 3

47,627,2

108,08,8*&

67,636,6*

Група 4

23,09,7*#$

62,114,3*#$&

42,623,6*#$

Примітки:

* - Р<0,05 у порівнянні із групою 1

# - Р<0,05 у порівнянні із групою 2

$ - Р<0,05 у порівнянні із групою 3

& - Р<0,05 у порівнянні із ФК І-ІІ у групі.

До закінчення операції рівень глікемії й кортизолу на фоні обох методик запобіжної аналгезії зростав в 1,5 рази (Р<0,05). Протягом першої доби після ЛХЕ зберігалася гіперглікемія. Максимальний рівень кортизолу в групах 2 й 3 реєстрували через 24 години після закінчення операції (72648) нмоль/л і (73929) нмоль/л відповідно. На другу добу після операції концентрація глюкози та кортизолу в сироватці крові помірно знижувалася, однак залишалася вище доопераційного рівня (Р<0,05). Достовірної різниці концентрацій глюкози та кортизолу між групами 2 й 3 на всіх етапах дослідження не було.

Застосування правосторонньої субплевральної аналгезії після ЛХЕ характеризувалося тривалим безбольовим періодом, становлячи в середньому (105,318,4) хв, що в середньому в 4,5 рази довше, ніж у пацієнтів групи 1 та в 2,8 й 2,6 рази довше, ніж у групах 2 і 3 відповідно. Перше введення аналгетика після закінчення операції було необхідно на 1,2 години пізніше, ніж у групі 1, становлячи в середньому (157,320,1) хв. Інтенсивність післяопераційного болю протягом 48 годин після закінчення операції на фоні субплевральної аналгезії становила в середньому (214) мм ВАШ, і в 73 % пацієнтів повна адекватна післяопераційна аналгезія забезпечувалася періодичними субплевральними введеннями лише локального анестетика. У 7 хворих для додаткового знеболювання був використаний діклофенак і тільки трьом пацієнтам було необхідно введення 10 мг морфіну однократно. ПОНБ спостерігалася у 12 % пацієнтів. Самостійний підйом у пацієнтів групи 4 склав у середньому (7,41,2) годин після закінчення ЛХЕ, що в середньому на 6 годин раніше ніж, у групі 1, і в середньому на 2,8 і 3,2 години раніше, ніж у групах при використанні запобіжної аналгезії. Початок ентерального харчування (табл. 2) був самим раннім і становив в середньому (13,82,3) години після закінчення операції, що в середньому на 8 годин раніше, ніж у групі на фоні традиційної аналгезії опіоїдами й у середньому на 3 години раніше, ніж у групах після запобіжної аналгезії.

При застосуванні субплевральної аналгезії максимальна інтенсивність болю зареєстрована через 6 годин після ЛХЕ й становила в середньому (266) мм ВАШ, що свідчило про надійну післяопераційну аналгезію. Починаючи із третьої доби інтенсивність післяопераційного болю в пацієнтів всіх груп знижувалася в середньому до (163) мм ВАШ. Із цього часу аналгезія здійснювалася тільки 2-х кратними ін'єкціями НПЗП на добу.

При оцінці післяопераційного больового синдрому за ШВО на фоні субплевральної блокади встановлено, що біль як сильний або нестерпний характеризували тільки 4 % хворих протягом перших 6 годин післяопераційного періоду, а в подальшому характеризували больові відчуття як терпимі тільки при збільшенні рухової активності. У групах на фоні запобіжної аналгезії протягом першої післяопераційної доби 30 % пацієнтів описували больові відчуття як нестерпні, а в 8 % пацієнтів сильний біль зберігався і через 48 годин після ЛХЕ.

Таким чином, субплевральна аналгезія забезпечує ефективний, безперервний, практично не знижуваний рівень післяопераційної аналгезії без характерних для опіоїдної аналгезії пригнічення дихання, надмірної седації, нудоти й блювання, що дозволяє значно швидше починати ентеральне харчування й сприяє більш ранній активізації пацієнтів.

При використанні субплевральної аналгезії протягом усього післяопераційного періоду не відзначалося істотних змін глікемічного профілю, а концентрація кортизолу мала тенденцію до зниження, в порівнянні з інтраопераційним рівнем. Відзначена тенденція до більш низького рівня кортизолу в групі 4, у порівнянні з іншими групами, свідчить про більш надійний антистресорний захист при використанні правосторонньої субплевральної блокади.

За результатами холтерівського моніторингу ЕКГ (табл. 3) встановлено, що при використанні субплевральної аналгезії зареєстрована найменша кількість аритмій серця - у середньому (42,623,6), що достовірно менше, ніж у групах 1, 2 і 3 - у середньому в 2,1, 1,5 і 1,6 рази відповідно. Епізоди "німої" ішемії були зареєстровані в 75 % хворих. Кількість епізодів ішемії міокарда в пацієнтів цієї групи - (42), реєструвалася в середньому в 5,3 рази рідше, ніж у пацієнтів при традиційній аналгезії опіоїдами та у середньому в 2 рази рідше, ніж у групах з запобіжною аналгезією.

Loading...

 
 

Цікаве