WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Фармакокінетика аміксину в умовах інтермітуючого введення (автореферат) - Реферат

Фармакокінетика аміксину в умовах інтермітуючого введення (автореферат) - Реферат

Для процесів надходження у тканини мишей при одноразовому введенні [3Н]-аміксину на фоні багаторазового введення протягом чотирьох діб нерадіоактивного аналогу (табл. 3) були розраховані константи швидкості всмоктування препарату, що вводився в останню добу, період полуабсорбції та початкова концентрація міченної сполуки. Найвища константа всмоктування у серцевому м'язі.

Вивчення залежності зменшення аміксину в органах і тканинах мишей від часу досліду дозволило виявити той факт, що елімінація радіоактивного матеріалу є повільним процесом.

Таблиця 3

Параметри процесу надходження аміксину в органи і тканини експериментальних тварин

Орган

kа, год-1

tЅа, год

ln C0

C0, імп/хв

Плазма крові

0,0132

53

6,2777

533

Печінка

0,0413

17

11,783

131006

Нирки

0,0255

27

10,464

38139

Легені

0,0527

13

9,9981

21985

Селезінка

0,0128

54

11,724

123500

Серцевий м'яз

0,2308

3

9,8481

18922

Мозок

0,0476

15

8,9084

7394

Найбільша константа елімінації спостерігається у плазмі крові, що характеризує найбільшу швидкість елімінації, ніж у інших органах. Відмітимо, що з розрахованих періодів полувиведення препарату найменший у легенів, у серцевому м'язі становить 75 год. Теоретично необхідно 94 год для полувиведення препарату з плазми крові мишей.

Кількісна оцінка процесів екскреції [3Н]-аміксину з організму мишей. Для дослідження процесів екскреції аміксину і його метаболітів з організму мишей, піддослідним тваринам відповідно схемам перорально вводили [3Н]-аміксин чи його нерадіоактивний аналог (в ізотонічному розчині) у дозі 50 мг/кг.

Вивчення процесів виведення [3Н]-аміксину з організму мишей при одноразовому пероральному введенні показало, що на протязі часу досліду препарат та його метаболіти виводяться з достатньо повільною швидкістю. Виведення препарату з організму є моноекспоненціальним процесом, а екскреції з сечею та калом мають непаралельну природу. Моноекспонційна залежність процесу виведення загальної радіоактивності ренальним шляхом дозволяє визначити параметри цього повільного процесу методом лінійної регресії зважених величин у напівлогарифмічних координатах. Визначені кінетичні параметри процесів екскреції [3Н]-аміксину з організму мишей представлені у табл. 4.

Виходячи з розрахованих параметрів, можна стверджувати, що характерною рисою процесу елімінації препарату та його метаболітів з калом є повільна швидкість протікання процесу, що обумовлює його майже стаціонарний рівень.

Таблиця 4

Кінетичні параметри процесів виведення аміксину (50 мг/кг)

з організму мишей

Виділення з сечею

Виділення з калом

Виділення сумарне

lnC0

1,986

0,5967

2,1931

С0, імп/хв

7,286

1,816

8,963

k, год-1

-0,0061

-0,0016

-0,0047

t1/2, год

113,631

433,217

147,478

MRT, год

163,93

625

212,77

Cl, см3/год

0,0347

0,0886

0,1233

Таким чином, вивчення процесів виведення загального радіоактивного матеріалу з організму мишей при пероральному введенні показало, що протягом 240 год виводиться 54,59 % введеної дози препарату. Основний шлях елімінації – екскреція з сечею 39,2 %, а з калом виводиться приблизно 15 % введеної дози. Процес елімінації у мишей з сечею визначає параметри виведення сумарної радіоактивності.

Вивчення процесів виведення [3Н]-аміксину з організму мишей при двох схемах багаторазового перорального введення показало, що на протязі часу досліду препарат та його метаболіти виводяться з достатньо повільною швидкістю. Дані досліду кінетики виведення аміксину показують, що процес екскреції загальної радіоактивності з сечею значно перевищує над виділенням загальної радіоактивності з калом при багаторазовому введенні [3Н]-препарату. Особливістю кінетики виведення препарату з організму мишей при багаторазовому введенні є зменшення загальної кількості виведеного препарату в продовж інтервалу часу досліду.

При багаторазовому введенні (впродовж 5 діб) з 1 до 4 доби відмічено підвищення концентрації препарату та його метаболітів в екскретах експериментальних тварин, що обумовлено щодобовим введенням радіоактивного аміксину. Так, за першу добу при введенні 50 мг/кг аміксину з сечею виводиться до 6,5 % препарату та його метаболітів, а з калом до 3 % препарату. За другу добу з введеною дозою 50+50 мг/кг при дворазовому введенні до 5 % введеної дози виводиться з сечею, а з калом приблизно у 2 рази менше. За третю добу виводиться з сечею 5,2 % і з калом 1,6 % [3Н]-аміксину та його метаболітів, враховуючи, що введена доза складає 50+50+50 мг/кг. На четверту добу при багаторазовому введенні радіоактивного препарату доза дорівнює відповідно 50+50+50+50 мг/кг. Так, з сечею було виділено 6,7 % введеної дози, а з калом 1,9 %, що сумарно складає до 8,6 %. При останньому введенні [3Н]-аміксину експериментальним тваринам на п'яту добу доза стала складати 50+50+50+50+50 мг/кг. На 120 год досліду чи на першу добу після останнього введення з сечею виводиться 5 % введеної дози, а з калом майже у 2,5 рази менше ніж з сечею. Також на цей час сумарно виводиться з сечею 27 % та з калом 12 % введеної дози від початку експерименту. Починаючи з 120 год досліду концентрація [3Н]-аміксину та його метаболітів в сечі та калі знижується. Так, на 144 год від початку експерименту сумарно з сечею виводиться 31,8 % введеної дози, що практично більш ніж у 2 рази перевищує виведення з калом. У проміжку часу досліду від 144 до 240 год з сечею виводиться приблизно 3-1,5 % введеної дози, в той час, як з калом цей процес майже стаціонарний - виділяється до 1 % препарату.

Вивчення процесів виведення загального радіоактивного матеріалу з організму мишей при багаторазовому пероральному введенні, показало, що основний шлях елімінації – екскреція з сечею 39,7 %, а з калом виводиться приблизно 16 % введеної дози. Процес елімінації у мишей з сечею визначає параметри виведення сумарного радіоактивного матеріалу.

Однократне введення [3Н]-аміксину на 5-ту добу після чотирьохдобового введення нерадіоактивного аналогу дозволяє простежити, як буде вести себе в організмі доза препарата, що вводиться в останню добу. Впродовж 10 діб з сечею виводиться однакова кількість аміксину та його метаболітів (по 1-2 %). Для калу також спостерігається рівномірне виділення препарату на протязі 10-ти діб, але менше майже у 2 рази по відношенню до сечі. Сумарно виводиться до 25 % введеного препарату та його метаболітів.

В подальшому нами були визначені кінетичні параметри процесів екскреції [3Н]-аміксину з організму мишей (табл. 5). Виходячи з розрахованих параметрів можливо стверджувати, що характерною рисою процесу елімінації останньої дози препарату та його метаболітів з сечею та калом є повільна швидкість протікання процесу. Але при цьому ще елімінація з калом майже у 2 рази повільніша. Винайдена особливість процесу елімінації аміксину з організму мишей дозволяє припустити про можливість його часткового накопичення в організмі експериментальних тварин при багаторазовому введенні.

Loading...

 
 

Цікаве