WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Фармакокінетика аміксину в умовах інтермітуючого введення (автореферат) - Реферат

Фармакокінетика аміксину в умовах інтермітуючого введення (автореферат) - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

бОРИСЮК ІРИНА ЮРІЇВНА

УДК: 616.98-085.2

Фармакокінетика аміксину в умовахінтермітуючого введення

14.03.05 – фармакологія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Одеса-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Фізико-хімічному інституті ім. О.В. Богатського НАН України.

Науковий керівник: академік АМН України,

доктор біологічних наук, професор

Головенко Микола Якович,

Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського

НАН України, м. Одеса,

завідувач відділом фізико-хімічної фармакології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

РОЖКОВСЬКИЙ Ярослав Володимирович,

Одеський державний медичний університет

МОЗ України, м. Одеса,

завідувач кафедри фармакогнозії

доктор біологічних наук, професор

ГАЛКІН Борис Миколайович,

Одеський національний університет

ім. І.І. Мечникова МОН України, м. Одеса,

завідувач Проблемної науково-дослідної

лабораторії синтезу лікарських препаратів

Провідна установа Інститут фармакології та токсикології АМН України,

відділ фармакокінетики, м. Київ

Захист дисертації відбудеться "07" червня 2006 р. о 1100годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 в Одеському державному медичному університеті МОЗ України (65082, Одеса, пров. Валіхівський, 2).

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Одеського державного медичного університету МОЗ України (65082, Одеса, пров. Валіхівський, 3).

Автореферат розісланий "05" травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к. мед. н., доцент Годован В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успіхи сучасної фармакотерапії пов'язані не тільки зі створенням нових високоактивних лікарських засобів, але і з розробкою нових лікарських форм, оптимізацією способу й режиму введення препаратів. Виразність і тривалість терапевтичного ефекту лікарської сполуки залежать винятково від дози препарату і способу його введення (Каркищенко Н.Н. і спів., 2001). Фармакокінетичні дослідження дають змогу оптимізувати дозування препарату та почерговість його прийому з метою поліпшення терапевтичного і зменшення токсичного ефектів. Інтермітуюче, або повторююче, введення лікарських засобів є основним методом їх використання. В цьому випадку вдається оптимізувати схеми дозування, що зводяться до надходження такого співвідношення між навантажувальною і підтримуючою дозами, а також інтервалом дозування, при якому концентрація препарата у крові повинна коливатися між мінімальними та максимальними допустимими рівнями. Для досягнення терапевтичного ефекту необхідно індукувати відповідну реакцію на лікарський засіб і підтримувати її протягом певного часу. Передумовою для цього є створення ефективної концентрації ліків у місці дії. Фармакологічний ефект, що досягається при даній концентрації лікарського засобу в місці його терапевтичної дії, визначається особливостями його фармакодинаміки, а час досягнення необхідної концентрації і її підтримка - фармакокінетикою даної речовини (Головенко Н.Я., 2004).

Зазначені особливості притаманні вітчизняному пероральному індуктору інтерферону – аміксину, похідному флуоренону (Андронати С.А. і спів., 1999, Ершов Ф.И., 1998, Ляхов і спів., 2001). Тенденція до багаторазового прийому аміксину при лікуванні цілого ряді захворювань (вірусних гепатитів А, В, С, герпетичної інфекції), у складі комплексної терапії інфекційно-алергічних та вірусних енцефалітів, для лікування, профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій робить актуальним вивчення фармакокінетики препарату при багаторазовому введенні (Малашенкова И.К. і спів., 1998, Морозов В.Г., 2001, Логинова С.Я.і спів., 2000, Петров В.А., 2000).

Більш того, публікацій, присвячених дослідженню фармакокінетики аміксину при багаторазовому прийомі, як у вітчизняній, так і закордонній науковій літературі не існує, а вивчення фармакокінетики при багаторазовому введенні лікарського засобу спрямовано головним чином на виявлення особливостей фармакокінетики (сповільнення чи прискорення процесів розподілу та елімінації), які не проявляються при одноразовому введенні препарату (Сумрий С.К. і спів., 2003, Жук О.В. і спів., 2004, Сумрий С.К., 2005). Необхідно відзначити, що, крім теоретичного інтересу до поведінки лікарського засобу в організмі, у сучасній експериментальній фармакології вивчення процесів біотрансформації та розподілу ліків є підставою для розробки раціонального режиму використання лікувального засобу в медичній практиці, які можуть бути проаналізовані за допомогою відповідних математичних розрахунків (Головенко М.Я., 2002, Гланц С., 1999). Це визначило напрям подальшого вивчення особливостей всмоктування, метаболізму, розподілу і елімінації аміксину в умовах його інтермітуючого перорального введення експериментальним тваринам.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є фрагментами науково-дослідної роботи відділу фізико-хімічної фармакології Фізико-хімічного інституту ім. О.В Богатського НАН України "Молекулярні механізми дії та конструювання біологічно активних речовин (нейротропних, противірусних, антимікробних)" (№ держреєстрації 0102U001629) "Прогнозування безпеки та ефективності лікарських засобів в реакціях метаболічної трансформаціі" (№ держреєстрації 0103U007258). Дисертант є співвиконавцем цих тем.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було провести дослідження процесів всмоктування, розподілу, метаболізму і виведення [3Н]-аміксину з організму експериментальних тварин (мишей) при різних схемах його введення. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

1. Розробити та оптимізувати систему методів кількісного визначення [3Н]- аміксину та його метаболітів у біологічному матеріалі в дослідах іn vіtro та in vivo.

2. Вивчити кінетику процесів всмоктування та біодоступності аміксину та його метаболітів в організмі мишей. Обґрунтувати кінетичну схему та дати кількісну оцінку процесам розподілу препарату при різних схемах його введення експериментальним тваринам.

3. Порівняти процеси органної та тканинної елімінації аміксину при його одноразовому та різних схемах багаторазового введення.

4. Використати та модифікувати математичний апарат для оцінки окремих параметрів фармакокінетики препарату при різних схемах його введення.

Об'єкт дослідження – фармакокінетика вітчизняного препарату аміксин.

Предмет дослідження - основні закономірності процесів надходження, розподілу і елімінації [3Н]- аміксину в залежності від схем його введення експериментальним тваринам.

Методи дослідження - фармакологічні, радіометричні, статистичні, математичні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблені та валідовані методи екстракції аміксину з біологічного матеріалу та визначені параметри кінетики процесів його кількісного визначення. При різних схемах введення аміксин в організмі мишей підлягає незначній біотрансформації з утворенням незначної кількості метаболітів, значення Rf яких становило 0,21 та 0,42.

На підставі вивчення процесів розподілу [3Н]-аміксину в органах і тканинах мишей при пероральному способі введення вперше визначені

показники параметрів всмоктування (константа абсорбції, період полуабсорбції препарату), показники параметрів елімінації з органів та тканин (константа елімінації, період полувиведення препарату, середній час перебування препарату, уявлений об'єм розподілу, кліренс препарату, площа під фармакокінетичною кривою). Вперше показано, що особливістю фармакокінетики аміксину при пероральному способі його введення є висока швидкість надходження у внутрішнє середовище організму і повільний процес його елімінації.

Вперше розраховано кінетичні параметри екскреції [3Н]-аміксину, з організму експериментальних тварин, що відбувалась протягом 10 діб (константа елімінації, період полувиведення препарату, середній час знаходження препарату в організмі, загальний кліренс). Вперше застосовано метод Мансгельдорфа для визначення відсотку екскреції з калом та сечею при нескінченій експозиції та для розрахунку величин поточних констант швидкості елімінації [3H]-продуктів з організму мишей (сумарної, із сечею і з калом).

Loading...

 
 

Цікаве