WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація лікування запального процесу в черевній порожнині при перитоніті з використанням сорбенту (клініко-експериментальне дослідження) (авторефе - Реферат

Оптимізація лікування запального процесу в черевній порожнині при перитоніті з використанням сорбенту (клініко-експериментальне дослідження) (авторефе - Реферат

У хворих основної та контрольної групи спостерігалися порушення білкового обміну у вигляді схильності до гіпопротеїнемії, крім того підвищувалися показники креатиніну та сечовини.

Під час оперативного втручання у всіх пацієнтів були виявлені деструктивні форми апендициту, серед яких найбільша частка припадала на перфоративний апендицит (46,05 %).

Після розкриття черевної порожнини у всіх випадках був виявлений перитонеальний ексудат у кількості від 50 до 300 мл.

Нами був розроблений та використовувався для дренування (деклараційний патент на корисну модель №11988) у пацієнтів основної групи дренажний пристрій (деклараційний патент на корисну модель №12952), який являє собою трубку, виготовлену з медичного пластикату (ПМ-1/42) з боковими отворами. У стінці трубки знаходиться канал для уведення лікарських речовин (мікроіригатор). У просвіті трубки розміщений контейнер із сорбентом, на гнучкому провіднику.

Пристрій уводився, після основного етапу операції, через окремий розріз на передній черевній стінці. Через 2 години після уведення дренажу проводилася заміна контейнера із сорбентом. Терміни наступних замін контейнера визначалися, виходячи з вираженості та поширеності запального процесу в черевній порожнині, показників ендотоксикозу, лейкоцитарної формули. Конструкція пристрою дозволяла проводити багаторазову заміну контейнера, не видаляючи дренажної трубки. Через мікроіригатор у черевну порожнину кожні 6 годин уводилося 20 мл 0,01 % розчину мірамістину. Дренаж видалявся на 2-4-ту добу після нормалізації температури, зниження показників ендотоксикозу, нормалізації показників лейкоцитарної формули.

Проведене оперативне втручання, санація черевної порожнини та застосування антибактеріальної терапії призвело до зменшення індексу постійності окремих мікроорганізмів в ексудаті хворих обох груп. У 93 % випадків у контрольній групі та в 90 % випадків в основній групі виявлялися асоціації аеробних та анаеробних мікроорганізмів, найчастіше кишкової палички та бактероїдів, рідше - фекальні ентерококи. Всі інші мікроорганізми траплялися у хворих обох груп рідко, хоча мали високу концентрацію. Через 24 години після оперативного втручання в пацієнтів обох груп не виявлялися пептострептоки, а в основній групі були відсутні клостридії. У хворих основної групи, у порівнянні з контрольною, кишкова паличка траплялася рідше на 36 %, бактероїди- на 13,3%, фекальні ентерококи- на 23,3 %.

Проведене комплексне лікування знизило популяційний рівень мікрофлори в контрольної групи хворих, однак показники основної групи були вірогідно нижчими: кишкової палички - на 55,1%, бактероїдів - на 44,4%, фекального ентерокока – на 67,7%. Таким чином, дренування черевної порожнини запропонованим дренажно-сорбційним пристроєм знижувало бактеріальну контамінацію черевної порожнини, тим самим зменшуючи негативний вплив мікробного компонента на перебіг перитоніту.

Протягом 1-ї доби з моменту оперативного втручання, за даними ПЕСВК, у пацієнтів контрольної групи збільшувався рівень ендотоксикозу, тимчасом в основній групі, вже через 12 годин, показники токсичності крові були достовірно меншими в порівнянні з контрольною. У наступні терміни досліджень спостерігалося зниження показників токсичності крові в обох групах, що можна пояснити позитивним ефектом від призначеного комплексного лікування. Однак в основній групі показники ПЕСВК в аналогічні строки дослідження були нижчими в порівнянні з показниками пацієнтів контрольної групи. Перед випискою рівень ПЕСВК нормалізувався в обох групах, проте був достовірно вищим у пацієнтів основної групи.

За даними МСМ, через 12 годин із моменту оперативного втручання збільшується ендотоксикоз у пацієнтів обох груп. Показники токсичності в цей період суттєво між собою не відрізнялися. Через 24 години в основній групі рівень токсичності збільшився на 0,015 ум.од., а в основній групі - практично не змінився. До 3-ї доби показник МСМ зменшився в обох групах, однак його рівень був достовірно нижчим в пацієнтів основної групи, у порівнянні з контрольною. Перед випискою в пацієнтів основної групи, у порівнянні з контрольною, різниця становила 0,012 ум.од.

Отже, комплексне лікування хворих із використанням запропонованого дренажного пристрою дозволяє більш ефективно знижувати рівень ендотоксикозу порівняно із застосуванням загальноприйнятих методів лікування.

На 3-тю добу з моменту оперативного втручання, проведене комплексне лікування зменшувало ознаки запалення у хворих обох груп у вигляді зменшення кількості лейкоцитів, зникнення плазматичних клітин та зменшення відсотка юних та паличкоядерних нейтрофілів із відповідним підвищенням частки сегментоядерних нейтрофілів та лімфоцитів, хоча лейкоцитоз та зсув лейкоцитарної формули вліво зберігався. У той же час, у пацієнтів основної групи кількість лейкоцитів була на 0,73 Г/л менша, а частка паличкоядерних нейтрофілів на 1,5 % меншою в порівнянні з показниками контрольної групи.

На 7-му добу у хворих основної групи практично всі показники суттєво не відрізнялися від нормальних показників загального аналізу крові, водночас у хворих контрольної групи середні показники лейкоцитарної формули були дещо вищими, що свідчило про наявність запального процесу, який повністю не ліквідувався.

Перед випискою хворих показники загального аналізу крові стабілізувалися і знаходилися в межах норми в пацієнтів обох груп, однак у хворих основної групи нормалізація показників спостерігалася в середньому на 2 доби раніше, у порівнянні з контрольною групою.

Отже застосування сорбційного методу в лікуванні хворих на дифузний перитоніт апендикулярного ґенезу дозволяє швидше усунути запальний процес в черевній порожнині, що підтверджувалося відповідними показниками загального аналізу крові.

Із розвитком та прогресуванням запального процесу в черевній порожнині в організмі хворих спостерігається збільшення рівня ендотоксикозу, який, у свою чергу, викликає порушення імунного статусу, що можна охарактеризувати як вторинний імунний дефіцит.

Проведені імунологічні дослідження показали, що при поступленні в пацієнтів обох груп спостерігалося пригнічення клітинної ланки імунітету, яке проявлялося в зменшенні кількості Т-лімфоцитів на 40 %, в основному за рахунок зниження числа Т- хелперів, кількість яких зменшилася у 2,5 раза в порівнянні із середніми показниками норми. Показник активних Т-лімфоцитів був на 37 % менше норми, крім того, внаслідок порушення нормального співвідношення між Т - лімфоцитами спостерігалося зниження імунорегуляторного індексу до 0,86, що у 2 рази менше норми. Всі ці зміни виявлялися на фоні помірного зменшення загального числа лімфоцитів. При поступленні, на фоні низького рівня В-лімфоцитів, імуноглобулінів М та А спостерігалося збільшення циркулюючих імунних комплексів у 2 рази в пацієнтів контрольної та 2,2 раза у пацієнтів основної групи. Рівень імуноглобуліну G відповідав середнім показникам норми. При перитоніті порушуються також фактори та механізми неспецифічної резистентності. Аналіз метаболічної активності фагоцитувальних клітин, за даними НСТ – тесту, виявив зниження їх функціонального резерву в обох групах. Нижчою, у порівнянні із середніми показниками норми, була фагоцитарна активність та фагоцитарне число, у той же час виявлялася збільшена кількість 0-лімфоцитів.

На 5-ту добу, виявлялася позитивна динаміка з нормалізації окремих імунологічних показників у обох групах. Кількість Т- лімфоцитів збільшилася, хоча залишалася зниженою відносно норми. Про позитивну динаміку свідчило збільшення кількості Т- хелперів та зростання імунорегуляторного індексу. У пацієнтів основної групи спостерігалася більш виражена позитивна динаміка: так, загальний вміст Т- лімфоцитів становив 33 %, що на 1,6 % більше показника хворих контрольної групи, імунорегуляторний індекс, при нормі- 1,5-2, в пацієнтів основної групи досягав 1,44, у той же час в основній групі - достовірно нижчим (1,22). Проведене лікування сприяло активації гуморальних факторів імунітету, що проявлялося в збільшенні загального числа В-лімфоцитів та імуноглобулінів. У пацієнтів основної групи імунологічні показники були вищими, у порівнянні з контрольною, достовірна різниця спостерігалася між показниками імуноглобуліну М, який на 9,3% був вищим в основної групі. Збільшення функціональної активності клітин крові сприяло ефективній елімінації ЦІК, які зменшилися в контрольній групі на 9,8 %, в основній - на 22,4%, у порівнянні з рівнем при поступленні.

У хворих обох груп, на 5-ту добу, збільшення кількості Т- лімфоцитів та В- лімфоцитів проявлялося відповідним зменшенням кількості 0- лімфоцитів. Проведене лікування сприяло збільшенню фагоцитарної активності та фагоцитарного числа, відповідні показники в основній групі були вищими. Застосування запропонованого методу у пацієнтів основної групи призвело до підвищення функціональної активності фагоцитувальних клітин, на що вказують достовірно вищі показники стимульованого НСТ- тесту. У порівнянні з попередніми дослідженнями, збільшився титр комплементу пацієнтів контрольної групи на 6,9 % у контрольній та на 12,1% в основній групі.

Loading...

 
 

Цікаве