WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Дія озону на біополімери та озонові методи в кріобіології (автореферат) - Реферат

Дія озону на біополімери та озонові методи в кріобіології (автореферат) - Реферат

Методи дослідження. У роботі було використано біофізичні (оптична спектроскопія), біохімічні та мікробіологічні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше експериментально показано, що в присутності озону в певних дозах у ростовому середовищі М9 зростає проліферативна активність бактерій Escherichia coli.

Уперше встановлено, що під дією малих доз озону після заморожування-відтавання активізуються репараційні процеси у дріжджоподібних грибах Сandidaalbicans і величина цього ефекту є дозо-залежною.

Доведено, що стійкість еритроцитів до гемолізу в гіпертонічних умовах зростає у присутності певних доз озону і знижується при перевищенні цих доз.

Уперше показано, що активність ацетилхолінестерази зростає під дією малих доз озону і знижується при підвищенні деякого порогового значення дози.

На підставі отриманих результатів встановлено, що озон у визначених дозах може сприяти інтенсифікації репараційних процесів після дії холоду на біологічні об'єкти і тому може бути використаний у технології кріоконсервування біологічних об'єктів.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлений у роботі ефект стимуляції репараційних процесів в мікроорганізмах малими дозами озону післязаморожування-відтавання може бути підґрунтям для розробки нових протоколів кріоконсервування. Встановлений експериментально ефект дії малих доз озону на стійкість еритроцитів до гіпертонічного лізису може знайти застосування при оптимізації процедури кріоконсервування еритроцитів і, можливо, інших клітин. Важливе в практичному плані значення має також встановлення факту, що озон стимулює ріст деяких видів бактерій у нормальних фізіологічних умовах. Цей ефект може знайти застосування в експериментальній та промисловій мікробіології. Результати дослідження інгібування росту мікроорганізмів високими дозами озону в газовій фазі і встановлені при цьому концентрації і дози озону, необхідні для повної інактивації мікроорганізмів, можуть мати безпосереднє практичне застосування при стерилізації озоном низькотемпературних сховищ та іншого кріобіологічного обладнання, приміщень, низькотемпературних банків, боксів і медичного інструментарію.

Особистий внесок здобувача полягає у підготовці аналітичного огляду літератури, проведенні експериментальних досліджень, аналізі і узагальненні результатів досліджень та їх підготовці до опублікування. В наукових працях, виконаних у співавторстві здобувачу належить планування дослідницької роботи, організація експерименту та участь в його реалізації, обробка та аналіз результатів досліджень.

Співавторами робіт, опублікованих за темою дисертації є:

Зінченко В.Д. – консультації щодо вибору методик досліджень в роботах [2,3,5,6,7,8,9,10,11,13,14,15]; Грищенко В.І. – консультації з методів дослідження біологічної дії озону в роботах [6,14]; Зінченко О.В. – консультації щодо вибору методики дослідження в роботах [8,11,15]; Дюбко Т.С. – допомога у підготовці експериментів і консультації щодо проведення досліджень біологічних об'єктів методами спектроскопії і спектрофлуориметрії в роботах [2,9,13]; Висеканцев І.П., Каднікова Н.Г., Казанжан С. В. – консультації з проведення мікробіологічних досліджень і допомога у підготовці експериментів з дослідження дії озону на мікроорганізми в роботах [1,3,7,10,11,14,15]; Гузій Ю.І., Голота В.І., Сухомлин Є.О., Ковальчук І.М.,– консультації та допомога в збірці експериментального озонаторного обладнання [1,6]; Сахаров Г.В. – допомога в підборі матеріалів з проблеми дезінфекції та зберігання води в роботах [1,8]; Мусіна І.А. – допомога в оформленні патенту [7]. В роботах [5,15] участь Мусіної І.А. полягає у виконанні частини дослідження дії озону на стан гемоглобіну в еритроцитах, що не ввійшло до даної дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на: VIII Українському біохімічному з'їзді (м. Чернівці, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Методи спектроскопії в спеціальних технологіях" (м. Київ, 2003 р.); Міжнародній конференції з озонотерапії (м. Харків, 2003 р.); Конференції "Сучасні проблеми науки та освіти" (м. Алушта, 2004 р.); Конференціях молодих вчених Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України "Холод в біології і медицині"(м. Харків, 2004, 2005 р.р.); III Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень, 2004"(м. Дніпропетровськ); І Українській науковій конференції "Проблеми біологічної і медичної фізики" (м. Харків, 2004 р.); VIII Міжнародній конференції "Клінічна мікробіологія і антибактеріальна терапія: проблеми і рішення" (м. Харків, 2005 р.); І Всеросійській конференції „Озон и другие экологически чистые окислители. Наука и технологии" (м. Москва, Росія, 2005 р.); IV Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю "Современные аспекты применения озона в медицине и экологии"(м. Євпаторія, 2005 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 робіт: 2 у фахових виданнях, 8 тез доповідей, 2 деклараційні патенти на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали дисертації викладено на 146 стор., які включають 112 стор. основного змісту, 26 рисунків, 19 таблиць, список використаних джерел літератури у кількості 231 на 22 стор. Робота складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, результатів власних досліджень та їх обговорення, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження

Озон для досліджень отримували методом електросинтезу з кисню або з повітря за допомогою установки, розробленої в ІПКіК НАН України разом з Інститутом плазмової електроніки і нових методів прискорення національного наукового центру „Харківський фізико-технічний інститут".

Концентрацію озону у газовій фазі і водних розчинах вимірювали спектрофотометричним методом, визначаючи екстинкцію на смузі Хартлі (довжина хвилі 255 нм) за допомогою спектрофотометра Specord UV VIS.

У дослідженнях застосовували комерційні стандартні препарати: 1) бичий сироватковий альбумін (БСА) фірми "SERVA", Fraction V, мм 6700; 2) ацетилхолінестеразу сироватки крові коня (ХЕ), КФ 3.1.1.8, VI клас чистоти, стандартної активності 25 АО/мг, виготовлену Пермським НДІ вакцин і сироватки. Концентрація білка і ферменту в розчинах складала 0,2 – 2 мг/мл.

Озон вводили у розчини БСА і ХЕ шляхом барботування розчинів озоно-кисневою сумішшю з концентрацією озону від 6 до 8 мг/л.

Активність ферменту визначали за стандартною методикою фотоколориметричним методом із субстратом бутирилтіохоліна йодидом [Блажеєвський М.Є., 2002]. Фотоколориметричні вимірювання проводили на довжині хвилі 400 нм.

Реєстрацію спектрів власної флуоресценції БСА і ХЕ проводили при довжині лінії збудження 280 нм. Спектри поглинання біополімерів реєстрували в діапазоні довжин хвиль 260 – 300 нм.

Спектральні дослідження проводили у термостатованих кюветах при температурі (22+10С).

Дослідження біополімерів проводили оптичними методами за допомогою спектрофотометрів Specord UV VIS (Німеччина) і Pye Unicam SP – 8000 (Англія), а також методами спектрофлуориметрії на приладах F – 4010 (фірма "Hitachi", Японія) і Cary Eclipse (фірма Varian,США).

В дослідженнях використовували донорську кров людини, отриману із Харківської обласної станції переливання крові. Еритроцити відділяли від плазми шляхом центрифугування крові протягом 5 – 10 хвилин при 1500 – 2000 об/хв., далі клітини суспендували у фізіологічному розчині.

Чутливість еритроцитів до гіпертонічного шоку визначали спектрофотометричним методом шляхом вимірювання виходу гемоглобіну в позаклітинне середовище і виражали у відсотках по відношенню до загальної кількості гемоглобіну у вихідній суспензії клітин. Вимірювання проводили на спектрофотометрі СФ – 4А при довжині хвилі 543 нм. Для визначення 100 % гемолізу еритроцити руйнували тритоном Х – 100 (0,1 %).

Кріоконсервування еритроцитів здійснювали за методикою Воротіліна А.М. з кріопротектором "Пропандіосахароль" [Воротилин А.М., 1987]. Заморожування еритроцитів проводили шляхом занурення зразків у рідкий азот у спеціальних чохлах [Воротилин А.М., 1987]. Відігрівали зразки у два етапи: перший етап – повільне відігрівання від –1960C до –1000C зі швидкістю 50С/хв.; другий етап – відігрівання у водяній бані при 42 – 450C .

Loading...

 
 

Цікаве