WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Експериментальне обгрунтування використання ліпосомальної форми кверцетину при серцево-судинних захворюваннях (автореферат) - Реферат

Експериментальне обгрунтування використання ліпосомальної форми кверцетину при серцево-судинних захворюваннях (автореферат) - Реферат

Вплив препарату порівняння кверцетину на активність ферментів ендогенної антиоксидантної системи, а саме СОД (підвищував на 43% в гомогенаті міокарду та на 72% в сироватці крові на моделі доксорубіцинової кардіоміопатії; на 9% і 17%, відповідно, на моделі ізадринового міокардиту) та каталази (підвищував у середньому на 21% і 28% на моделях доксорубіцинової кардіоміопатії і ізадринового міокардиту) був значно менший, ніж при введенні ліпофлавону.

Таким чином, ліпофлавон, на відміну від кверцетину, чинив більш виражений позитивний вплив на досліджувані показники ферментативної та неферментативної ланок антиоксидантного захисту.

Як відомо, розвиток модельної патології незалежно від виду кардіотоксичного агенту, супроводжується підсиленням процесів ВРО та цитолізу, що виражається в підвищенні вмісту ТБК-реактантів у міокарді та сироватці крові і активності ферменту АсАТ у сироватці крові (Кульчицкий О.К. и соавт., 2001). Оскільки ліпофлавон та референс-препарати за механізмом дії є антиоксидантами (Ковалев В.Б. и соавт., 1999; Караванская И.Л., 2001), їх застосування призводило до зниження концентрації продуктів ВРО (рівня ТБК-реактантів), а також, за рахунок цього, підвищення мембранопротекторної дії: зниження активності АсАТ у сироватці крові (табл. 4).

Таблиця 4

Зниження показників (у %) інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення та цитолізу під дією ліпофлавону та референс-препаратів на різних моделях ураження міокарду в порівнянні з контрольною патологією

Модель ураження міокарду

Препарати,

Дози, мг/кг

В сироватці крові

В гомогенаті

ТБК-реактантів

АсАТ

ТБК-

реактантів

Доксорубіцинова кардіоміопатія

Ліпофлавон,

188

94

45

39

28

20

30

25

Кверцетин,

5

43

14

28

Ізадриновий

міокардит

Ліпофлавон,

188

94

72

71

31

27

60

54

Кверцетин,

5

32

14

43

Адреналіновий

міокардит

Ліпофлавон,

94

61

17

43

Корвітин,

31,5

17

3

26

Пітуїтриновий

коронароспазм

Ліпофлавон,

94

33

21

37

Кверцетин,

5

7

15

8

Ліпофлавон в дозах 94 мг/кг і 188 мг/кг ефективніше, ніж кверцетин на моделі ізадринового міокардиту гальмував процеси ВРО та цитолізу: зниження рівня ТБК-реактантів на 71% і 72% в сироватці крові та на 54 і 60% в гомогенаті міокарду відповідно; та активності ферменту АсАТ на 27% і 31% відповідно (р0,05). На моделі адреналінового міокардиту при введенні ліпофлавону було зареєстровано зниження рівня ТБК-реактантів в сироватці крові на 61%, в гомогенаті міокарду на 43% на відміну від корвітину (17% та 26% відповідно).

Аналіз дії ліпофлавону та референс-препаратів на інтенсивність ВРО та цитолізу показав, що препарати здатні досить виражено пригнічувати ці процеси, що співпадає з даними літератури (Горчакова Н.О. та співавт., 2000), але найбільш виражену антиоксидантну та антицитолітичну активність виявляв ліпофлавон.

Аналізуючи експериментальні дані дії ліпофлавону в щурів, одержані на чотирьох моделях ураження міокарду, можна зробити висновок, що за даними показниками найбільш виражену дію ліпофлавон чинив на моделях доксорубіцинової кардіоміопатії і ізадринового міокардиту при лікувально-профілактичному режимі введення, найменшу – на моделі пітуїтринового коронароспазму при профілактичному режимі. Це не випадково, що при лікувально-профілактичному режимі введення ми спостерігали максимальну кардіопротекторну активність ліпофлавону порівняно з профілактичним, оскількі в даній ситуації не лише проводиться терапія захворювання, але й забезпечується їй можливість здійснитися.

Дані літератури переконливо свідчать про порушення метаболічних процесів у серці при захворюваннях міокарду (Барсель В.А., 1998; Белоус А.М. и соавт., 1998; Габинский Я.Л. и соавт., 1998). У зв'язку з цим нами був вивчений вплив ліпофлавону на процеси обміну за вмістом глікогену в міокарді. Встановлено, що в щурів на моделях доксорубіцинової кардіоміопатії, ізадринового міокардиту, адреналінового міокардиту спостерігалося зниження вмісту глікогену щодо інтактних тварин. Відмічено, що більш сильніший вплив ліпофлавону (підвищення глікогену на 16%), ніж корвітину (8%) був зареєстрован на моделі адреналінового міокардиту.

Кардіопротекторну активність ліпофлавону на моделі ізадринового міокардиту в щурів оцінювали також морфологічними методами досліджень. На тлі ізадрин-індукованої патології середній бал ураження в групі тварин, що одержували кверцетин, був в 1,6 разу вищий, ніж у групі, якій вводили ліпофлавон. Аналіз результатів гістологічних досліджень показав, що в групі тварин, які одержували на тлі патології препарат порівняння, виражений ступінь ушкодження спостерігався в 60% тварин, а помірний – у 40%. При застосуванні ліпофлавону виражений ступінь ураження був відмічений лише в 20% щурів, слабкий – у 40% тварин.

Таким чином, наявність вираженої кардіопротекторної дії ліпофлавону доведена на чотирьох моделях ураження міокарду на основі вивчення показників ЕКГ, даних біохімічного в тканинах міокарду та сироватці крові і гістологічного методів дослідження.

За допомогою порівняльного аналізу кардіопротекторної дії ліпофлавону на різних моделях ураження міокарду доведено, що за більшістю показників ліпофлавон був максимально ефективний на моделі доксорубіцинової кардіоміопатії (50%) при лікувально-профілактичному режимі введення, що дозволяє вважати його перспективним засобом для корекції ускладнень при проведенні хіміотерапії з використанням протипухлинних засобів: доксорубіцину, циклофосфану, фторурацилу. На всіх модельних патологіях міокарду за даною активністю препарати порівняння поступалися ліпофлавону. Ліпосомальна форма кверцетину перевершує референс-препарати за наступними видами активності: антицитолітичною в 2 рази (при ізадриновому міокардиті); антиоксидантною – в 2,5 разу, антиаритмічною – в 1,5 разу (при доксорубіциновій кардіоміопатії і адреналіновому міокардиті).

У зв'язку з тим, що захворювання серця, зокрема міокардити, кардіоміопатії, ішемічна хвороба серця можуть супроводжуватися активацією процесів цитолізу, посиленням ексудативних і проліферативних процесів у міокарді (Ковалев В.Б. и соавт., 1999; Палеев Н.Р. и соавт., 2001), одним із завдань нашої роботи було вивчення антиексудативної дії ліпофлавону. Як показали наші дослідження, на моделі карагенінового набряку лапи в щурів досліджувані препарати проявили антиексудативну дію. Під впливом ліпофлавону в дозах 94 мг/кг та 188 мг/кг відбувалося достовірне зниження набряку лапи щурів протягом перших трьох годин експерименту. Через 24 години після введення ліпофлавону спостерігалось зменшення набряку в середньому на 40%, тоді як під впливом кверцетину – в середньому на 30%.

Loading...

 
 

Цікаве