WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Гіпергомоцистеїнемія та інші метаболічні предиктори розвитку і перебігу ішемічного інсульту (автореферат) - Реферат

Гіпергомоцистеїнемія та інші метаболічні предиктори розвитку і перебігу ішемічного інсульту (автореферат) - Реферат

У пацієнтів з швидко прогресуючим перебігом ЦВП реєструються більші зміни рівня ГЦ, ніж у хворих з первинним інсультом. Зокрема, у хворих з ТІА в анамнезі та у пацієнтів з повторним інсультом рівень ГЦ перевищував на 15 та 45%, відповідно, такий у хворих з первинним інсультом.

Якщо в групі пацієнтів з первинним інсультом ГГЦ виявлялась лише у 42% пацієнтів, то у хворих з ТІА в анамнезі їх було вже 63,4%, а серед пацієнтів з повторним інсультом — 100%.

Нами встановлено, що у осіб з ГГЦ перебіг післяінсультного періоду є більш тяжким, ніж у хворих з нормальним вмістом ГЦ. У хворих з ГГЦ в більшій мірі страждали життєві функції, здатність до самообслуговування та м'язова сила, а в гострому періоді їх стан був набагато тяжчим.

Ми дослідили в якій мірі порушення обміну ГЦ та ліпідів асоціюються з недостатністю вітамінів B12, B6 та B2. Встановлено, що у частини практично здорових осіб, та і особливо у хворих з ЦВП має місце незадовільне забезпечення цими вітамінами. Дефіцит, або маргінальна забезпеченість вітаміну B12 реєструвались у 9 та 16,8% практично здорових осіб та у 29 та 30,6% хворих з ЦВП. При цьому хворі з ішемічним інсультом були дещо гірше забезпечені вітаміном B12, ніж хворі з ТІА. Так, у 53,5% хворих з ТІА забезпеченість вітаміном B12 була в межах оптимальної, в той час як серед хворих з інсультами частка таких осіб склала всього 37,9%.

Виявилось також, що по мірі віддалення від гострого періоду інсульту частота незадовільного вмісту вітаміну B12 мала тенденцію до зростання.

Подібні дані отримані по рівню вітаміну B6. Так, в групі здорових осіб переважали хворі, з оптимальною або субнормальною забезпеченістю вітаміном B6 (75,4 та 13,8%, відповідно) і лише у 10,8% осіб вона була незадовільною, в той час як серед пацієнтів з ЦВП в 38,8% випадків реєструвався дефіцит вітаміну, а маргінальний та оптимальний його рівні — в 31,7 та 29,5% випадків. При цьому забезпеченість вітаміном B6 хворих з інсультами була гіршою ніж у хворих з ТІА. Зокрема, якщо серед пацієнтів з ТІА частка осіб з оптимальною забезпеченістю вітаміном B6 складала 43%,то серед пацієнтів з інсультами лише 26,8%. В післяінсультному періоді у пацієнтів продовжувалось поглиблення недостатності вітаміну B6 і зокрема лише 18% хворих з віддаленими наслідками інсульту мали його задовільний рівень, в той час як в гострому періоді інсульту їх було 34,5%.

Оптимальний та маргінальний рівні вітаміну B2 мали 88% здорових осіб, і лише 59% пацієнтів з ЦВП, і якщо серед здорових пацієнтів дефіцит цього вітаміну реєструвався лише у 12%, то серед хворих з ЦВП — у 40,5%. Порівняно з пацієнтами з ТІА, хворі з інсультами мали дещо гіршу забезпеченість вітаміном B2. Після перенесеного інсульту спостерігалось поглиблення недостатності вітаміну B2. Так, якщо в гострому періоді дефіцит рибофлавіну реєструвався у 34,5% осіб, то в періоді віддалених наслідків — у 50% хворих.

Встановлено, що вміст вітамінів B12, B6 та B2 залежить від локалізації інсульту і у хворих з інсультом в каротидному басейні він є нижчим, ніж у осіб з враженням вертебро-базилярного басейну.Так, якщо серед пацієнтів з вертебро-базилярною локалізацією інсульту частка хворих з оптимальним рівнем вітамінів B12 та B6 складала 66,6 та 44,4%, то серед осіб з каротидною — лише 34,1 та 24,4%, відповідно. Серед хворих з інсультом каротидного басейну виявлялось більше осіб з дефіцитом чи маргінальним рівнем вітамінів B12 та B6. Щодо вмісту вітаміну B2 то різниця між пацієнтами двох груп реєструвалась на рівні тенденції.

Наші дослідження показали, що швидкі темпи прогресування ЦВП до певної міри асоціюються з погіршенням забезпеченості вітамінами B12, B6 та B2. Зокрема, якщо у осіб з первинним інсультом дефіцит вітаміну B12 реєструвався лише у 20,4% осіб, то у хворих з ТІА в анамнезі — у 34,1%, а у пацієнтів з повторними інсультами — у 58,3%. Дефіцит вітаміну B6 виявлявся у 29,6% хворих з первинним інсультом, у 51,2% пацієнтів з наявністю в анамнезі ТІА та у 62,5% хворих з повторним інсультом. Серед хворих з повторним інсультом дефіцит вітаміну B2 реєструвався у 70,8% випадків, тоді як серед хворих з первинним інсультом або серед хворих з ТІА в анамнезі — у 38,6 та 34,1%, відповідно.

Ми зробили спробу пов'язати зміни в вмісті вітамінів B12, B6 та B2 з метаболічними факторами судинних уражень у здорових осіб та пацієнтів з ЦВП і в першу чергу з рівнем ГЦ. Отримано чіткі докази того, що рівень ГЦ тісно пов'язаний з рівнем досліджених нами вітамінів. Так, якщо серед здорових осіб з оптимальною забезпеченістю вітамінами B12, B6 та B2 ГГЦ зустрічалась лише у 5%, то серед хворих з недостатністю по одному з цих вітамінів — вже в 30% випадків, а у осіб з полівітамінною недостатністю — в 36% випадків. Серед хворих з ЦВП з оптимальним вітамінним рівнем ГГЦ реєструвалась у 30%, у осіб з недостатністю по одному з вітамінів — вже в 53% випадків, а у осіб з полівітамінною недостатністю — в 86% випадків.

Зрозуміло, що рівні ліпідів в меншій мірі реагують на недостатність вітамінів, ніж вміст ГЦ, хоча і в цьому випадку простежується деяка залежність від вмісту вітамінів. Порівняно з хворими з оптимальним вітамінним рівнем середні рівні ЗХ, холестерину в ЛПНЩ та ТГ у осіб з недостатністю одного з вітамінів виявляли тенденцію до зростання, а рівні холестерину в ЛПВЩ —до зменшення. Однак, на рівні вірогідних змін зазначені порушення ліпідного обміну реєструвались переважно у осіб з полівітамінною недостатністю. Саме в цій групі відмічалось достовірне зростання частки осіб з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією та низьким рівнем холестерину в ЛПВЩ.

Кореляційний аналіз підтвердив висновок, що найбільш тісно вміст вітамінів B12, B6 та B2 асоціюється з рівнем ГЦ, причому у хворих з ЦВП цей зв'язок є більш тісним, ніж у здорових осіб. Рівень ліпідів виявився не так тісно асоційованим з рівнем цих вітамінів, як вміст ГЦ, однак і в цьому випадку кореляційний зв'язок рівнів ліпідів з вітамінами, за виключенням холестерину в ЛПВЩ, виявився достовірним.

Результати досліджень показали, що у пацієнтів з швидко прогресуючим перебігом ЦВП (тобто у хворих з інсультом, які вже мали в анамнезі ТІА) достовірно частіше виявлялись особи, у яких мало місце поєднання 4 та більше метаболічних факторів ризику, ніж у пацієнтів з первинним інсультом. Серед хворих з повторним інсультом особи з одночасним поєднанням кількох факторів ризику зустрічалось ще частіше.

Комбінування факторів ризику погіршує перебіг ЦВП. Зокрема, у хворих з поєднанням двох та більше метаболічних факторів ризику, реєструвались більш тяжкі наслідки інсульту, ніж у пацієнтів, у яких не було виявлено жодного з 5-ти оцінюваних нами факторів ризику, чи у пацієнтів у яких виявлявся лише один фактор ризику. Особливо тяжким станом вирізнялись пацієнти, у яких одночасно зустрічались 4 та 5 факторів ризику.

Ми проаналізували найбільш типові поєднання метаболічних факторів ризику у пацієнтів з інсультами. Виявилось, що поєднання лише ліпідних факторів ризику (гіперхолестеринемії, гіпертригліцеридемії, низького рівня холестерину в ЛПВЩ) відрізняється більш сприятливим перебігом ЦВП, ніж ті комбінації факторів, які включають ГГЦ. Тобто наявність високого рівня ГЦ робить перебіг ЦВП більш агресивним.

Зокрема, середній вік пацієнтів з поєднанням ГГЦ та ліпідних факторів ризику виявився вірогідно нижчим, ніж у хворих з поєднанням лише ліпідних факторів. В цій групі пацієнтів реєструвались більш масштабні порушення життєвих функцій за шкалою Ренкіна, більша втрата когнітивних функцій за шкалою Міні-Ментал та ступеню парезу м′язів і більш виражені спастичні явища. Ще більш несприятливий перебіг реєструвався у пацієнтів з поєднанням ГГЦ та субклінічного запального процесу,однак найбільш несприятливим він був у хворих з поєднанням ГГЦ та антитіл до бета-2-глікопротеїну 1. В цій групі пацієнтів був найменший середній вік, вірогідно частіше зустрічались хворі з повторними інсультами, у більшого їх числа реєструвались тяжкі наслідки інсульту та більш значні порушення життєвих функцій. Тобто поєднання ГГЦ з запальним синдромом, а особливо з АФС, є найбільш небезпечними комбінаціями метаболічних факторів ризику, порівняно з іншими асоціаціями.

Ми вважаємо, що суттєве посилення несприятливого впливу метаболічних факторів ризику при їх комбінуванні з ГГЦ пояснюється потужною та багатовекторною несприятливою дією, яку спричиняє надлишок ГЦ на судинну систему. Зауважимо, що в спектрі судинних ефектів ГГЦ є пригнічення проліферації та стимулювання апоптичної загибелі ендотеліальних клітин, зниження продукції ендотелієм оксиду азоту, ініціювання запальної реакції в судинах та їх констрикторне ремоделювання, посилення тромбоутворення, через стимулювання агрегації тромбоцитів, гальмування активації протеїну С і ослаблення тромборезистентності ендотелію. Дисліпідемії також супроводжуються патологічними змінами в судинах — виникненням атеросклеротичних бляшок, розвитком ендотеліальної дисфункції, тромбоутворенням тощо. Головною мішенню для аФЛ також є компоненти ендотелію (в тому числі ендотеліальний білок бета-2-глікопротеїн 1 та головний антикоагулянт — протеїн С), тому АФС веде до розвитку ендотеліальної дисфункції та тромбоутворення. Таким чином, в дії вищезазначених факторів ризику присутній один спільний момент — несприятливий вплив на ендотелій судин.


 
 

Цікаве

Загрузка...