WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Гіпергомоцистеїнемія та інші метаболічні предиктори розвитку і перебігу ішемічного інсульту (автореферат) - Реферат

Гіпергомоцистеїнемія та інші метаболічні предиктори розвитку і перебігу ішемічного інсульту (автореферат) - Реферат

Маркери запалення виявляють значну залежність від періоду інсульту. В гострому періоді вміст СРБ та ІЛ-6 суттєво перевищував не лише контрольні значення, але і рівні цих маркерів у більш віддалені терміни після інсульту. Зокрема рівень СРБ в гострому періоді інсульту був відповідно більшим на 33, 41,2 та 45,1%, а рівень ІЛ-6 — на 16,8, 25,4 та 27,9%, ніж в ранньому та пізньому відновних періодах та в періоді віддалених наслідків.

Значення маркерів запалення суттєво не залежать від віку та статі пацієнтів. Наявність гіпертонічної хвороби, ожиріння, або зловживання тютюном у пацієнтів з ЦВП вірогідно не впливає на рівень маркерів запалення, в той час, як наявність ішемічної хвороби супроводжується не лише вірогідним зростанням рівнів СРБ та ІЛ-6, але і збільшенням частки пацієнтів з високими значеннями цих маркерів.

Простежується також певна залежність запального синдрому від локалізації інсульту та темпів прогресування ЦВП. Виявилось, що у хворих з інсультом в каротидному басейні частіше реєструється підвищення вмісту СРБ та ІЛ-6, ніж у пацієнтів з інсультом в вертебро-базилярному басейні.Наприклад, якщо серед хворих з інсультом в вертебро-базилярному басейні вміст СРБ був нормальним у 61,1% осіб, а вміст ІЛ-6 — у 50%, то серед хворих з інсультом в каротидному басейні нормальні рівні цих маркерів запалення реєструвались лише у 37 та 32,6% випадках, відповідно.

У пацієнтів з швидким прогресуванням ЦВП виявлялись значно помітніші зміни маркерів запалення, ніж у хворих з більш повільним розвитком судинної патології, тобто у порівнянні із хворими з первинним інсультом. Якщо нормальні значення СРБ та ІЛ-6 були зареєстровані у 47,7 та 40% осіб з первинним інсультом, то у хворих з наявністю в анамнезі ТІА — у 36,6 та 34% випадків, а у пацієнтів з повторним інсультом — лише в 12,5 та 17% випадків.

Досліджені маркери запалення доволі тісно асоціюють з тяжким перебігом інсульту та тяжкими його наслідками. Встановлено, що в групах пацієнтів з субнормальними і, особливо, у хворих з підвищеними рівнями СРБ та ІЛ-6, мали місце більш тяжкий перебіг гострого періоду інсульту, суттєве зменшення здатності до самообслуговування, більш виражені порушення когнітивних функцій.

Таким чином, у пацієнтів з ЦВП реєструються чіткі лабораторні ознаки запального синдрому, вираженість якого значно варіює залежно від періоду інсульту. Запальна реакція є максимальною в гострому періоді інсульту і хоча дещо зменшується в подальшому, але повністю не зникає навіть в періоді віддалених його наслідків. Ці дані підтверджують гіпотезу щодо близькості патогенезу ішемічного інсульту з запальним процесом, який розігрується в ендотелії судин мозку і в якому приймають участь різноманітні клітинні та гуморальні фактори, включаючи прозапальні цитокіни та білки гострої фази.

В процесі регресійного аналізу ми встановили, що серед всіх досліджених нами факторів ризику з зниженням м'язової сили у пацієнтів, які перенесли інсульт, максимально асоціювались маркери запалення, а серед останніх - ІЛ-6. Зокрема, підвищений рівень ІЛ-6 виявився відповідальним за 23% зниження м'язової сили у післяінсультних хворих.Розуміючи, що основною причиною падіння м'язової сили у післяінсультних хворих все ж таки є величина неврологічного дефіциту, ми вважаємо, що хронічному запальному процесу теж належить певна роль.

Серед пацієнтів з ЦВП нами виявлена значна поширеність антикардіоліпінових антитіл та антитіл до бета-2-глікопротеїну 1. Якщо у практично здорових осіб частка носіїв антитіл до кардіоліпіну та бета-2-глікопротеїну 1(оцінювались позитивні та сильно позитивні результати тестів) складала 10,1 та 8,4%, відповідно, то серед пацієнтів з ТІА та інсультами вона була відповідно в 38,3 та 35,5% випадків, з тенденцією до збільшення частки носіїв антитіл в групі пацієнтів з раніше перенесеним інсультом. Ми не помітили суттєвої різниці в частоті виявлення антитіл проти кардіоліпіну та бета-2-глікопротеїну 1 в залежності від періоду інсульту.

Встановлено, що у хворих з ЦВП (табл.1), порівняно із здоровими особами, реєструється високий рівень ГЦ (на 57%) та виявляється більше число осіб з ГГЦ. Якщо у 88,6% здорових осіб рівні ГЦ були нормальними, то лише 45,4% хворих з ЦВП мали нормальний рівень ГЦ. При цьому у хворих з інсультом середній рівень ГЦ був на 15,6% вищим ніж у осіб з ТІА, як і більшою була частка пацієнтів з ГГЦ. Вміст ГЦ виявився найнижчим в гострому періоді інсульту, а по мірі віддалення від моменту гострих подій його рівень зростав і у періоді віддалених наслідків сягав максимальних значень.

Рівень ГЦ виявляв залежність від віку та статі обстежених. Встановлена тенденція до зростання вмісту ГЦ з віком, як в групі практично здорових людей, так і, особливо, у пацієнтів з ЦВП. Зокрема у хворих старше 50 років рівень ГЦ був вищим на 32%, ніж у пацієнтів віком до 40 років. Вміст ГЦ у чоловіків був вищим, ніж у жінок.

Наявність у пацієнтів з ЦВП артеріальної гіпертензії суттєво не збільшує частки хворих з ГГЦ, однак поєднання ЦВП з ішемічною хворобою супроводжується зростанням частки пацієнтів з аберантним рівнем ГЦ, середній вміст якого між цими групами різнився на 33%. Ожиріння та паління тютюну відносно мало впливають на рівень ГЦ.

Рівень ГЦ залежить від локалізації інсультуі його вміст у хворих з інсультом в каротидному басейні на 21% перевищує такий у хворих з інсультом в вертебро-базилярному басейні, як і перевищує частка пацієнтів з ГГЦ.

Таблиця

Рівні гомоцистеїну у практично здорових осіб та у пацієнтів з цереброваскулярною патологією

Групи обстежених

Абс. величина

Нормальний рівень

Високий рівень

Гіпергомоцистеїнемія

легка

середня та важка

Mm мкмоль/л

<10,0

10–15

15–25

> 25

1

Здорові дорослі особи, n=167

10,20,24

12676%

2213%

1911%

0

2

Всі хворі з цереброваскулярною патологією, n=183

16,00,40

3318%

5027%

8044%

2011%

Р 1: 2

0,001

0,001

0,05

0,001

0,001

3

Транзиторні ішемічні атаки, n=30

14,10,86

723%

1033%

1137%

27%

4

Хворі з ішемічним інсультом, n=153

16,30,44

2617%

4026%

6945%

1812%

Р 3 : 4

0,05

0,5

0,5

0,5

0,5

В тому числі:

5

Гострий період інсульту, n=29

14,50,86

621%

1034%

1138%

27%

6

Ранній відновний період інсульту, n=39

15,60,85

718%

1128%

1744%

410%

Р 5 : 6

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

7

Пізній відновний період, n=35

17,10,89

617%

823%

1646%

514%

Р 5 : 7

0,1

0,5

0,5

0,5

0,5

8

Віддалені наслідки інсульту, n=50

17,40,83

714%

1122%

2550%

714%

Р 5 : 8

0,05

0,5

0,5

0,5

0,5

Loading...

 
 

Цікаве