WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Гіпергомоцистеїнемія та інші метаболічні предиктори розвитку і перебігу ішемічного інсульту (автореферат) - Реферат

Гіпергомоцистеїнемія та інші метаболічні предиктори розвитку і перебігу ішемічного інсульту (автореферат) - Реферат

Одиницями вимірювання в обох випадках слугували міжнародні одиниці виміру аутоантитіл. Для інтерпретації результатів досліджень використовували також рекомендації Євтушенко С.К [Евтушенко С.К., и соавт., 2004].

Для ідентифікації судинних вражень мозку використовували комп'ютерну томографію (КТ), ядерно-магнітно резонансну томографію (ЯМРТ), транскраніальну ультразвукову доплерографію (ТКУЗДГ), які забезпечують можливість виявити і спостерігати в динаміці структурні, а також функціональні зміни в судинах і тканинах головного мозку.

Статистичний аналіз матеріалу проводився за допомогою стандартних методів із застосуванням пакету прикладних програм "Exсel 7.0" для персонального комп'ютера. Для оцінки міжгрупової різниці застосовували параметричний t-критерій Ст'юдента, при визначенні зв'язків між показниками — кореляційний аналіз по Пірсону, при порівнянні частоти змін — критерій Фішера. Достовірною вважалась різниця при р<0,05. Для встановлення нормативів деяких показників, які досліджувались в роботі, зокрема рівня СРБ та ІЛ-6 застосований метод персентилів [Гублер Е.В].

Результати власних досліджень та їх обговорення. Нами проаналізована частота відомих факторів ризику у хворих з ЦВП. Перше місце посідає артеріальна гіпертензія, яка виявлена у 80% хворих з ішемічним інсультом і 47% хворих з ТІА, що відповідає літературним даним. На другому місці знаходилось паління тютюну, причому серед хворих з ішемічним інсультом курців було вдвічі більше, ніж серед хворих з ТІА. Третє місце за частотою займало ожиріння, яке у хворих з інсультом виявляється в 2,5 рази частіше ніж у пацієнтів з ТІА.

Встановлено, що у хворих з ЦВП реєструються більш високі рівні ЗХ та холестерину в ЛПНЩ та більш висока частка пацієнтів з субнормальними та високими їх рівнями, ніж у здорових. У пацієнтів, що перенесли інсульт, реєструються достовірно вищі рівні ЗХ та холестерину в ЛПНЩ і більша частка хворих з аберантним рівнем ЗХ, ніж у хворих з ТІА. Виявлено певну їх залежність від періоду інсульту. Найнижчі рівні ЗХ та холестерину в ЛПНЩ реєструються в гострому періоді інсульту, а по мірі віддалення від гострого періоду спостерігається поступове підвищення їх вмісту, як і зростання частки хворих з високими рівнями холестерину.

Порівняно із здоровими особами у хворих з ЦВП реєструється більш низький середній вміст холестерину в ЛПВЩ та більш висока доля пацієнтів з його аберантними рівнями. Суттєво значні зміни реєструються у хворих, що вже перенесли інсульт, порівняно з пацієнтами з ТІА. Рівень холестерину в ЛПВЩ не виявляв чіткої залежності від періоду інсульту з тенденцією до зниження у хворих з віддаленими наслідками інсульту.

У хворих з ЦВП реєструється більш високий середній рівень ТГ та в 2,5 рази більша частка пацієнтів з гіпертригліцеридемією. Більш тяжкі порушення обміну ТГ зустрічаються у хворих, що перенесли інсульт, ніж у пацієнтів з ТІА. В гострому періоді інсульту рівень ТГ є найнижчим, а протягом післяінсультного періоду він поступово зростає.

Таким чином, наші дані засвідчили, що лише у невеликої частки здорових дорослих осіб (до 15%) зустрічаються порушення обміну ліпідів, натомість у хворих з ЦВП різні прояви дисліпідемії реєструються втричі частіше.

Встановлено зв'язок дисліпідемій з віковим та статевим факторами. Вміст ЗХ, холестерину в ЛПНЩ та ТГ виявляють чітку тенденцію до зростання по мірі збільшення віку. Залежність рівнів сироваткових ліпідів від періоду інсульту і той факт, що в гострому періоді інсульту реєструються найнижчі рівні ЗХ, холестерину в ЛПНЩ та ТГ, пояснюється реакцією метаболічних систем організму на масивну травму, якою є інсульт. Нами досліджено зв'язок ліпідних факторів з традиційними факторами ризику ішемічного інсульту, як ГХ, ішемічна хвороба серця, ожиріння та паління тютюну. Виявилось, що у хворих з перенесеним інсультом та наявністю артеріальної гіпертензії, у порівнянні з пацієнтами в яких вона відсутня реєструються більш високі рівні ліпідів. Так, серед пацієнтів з артеріальною гіпертензією, осіб з високим рівнем ЗХ було 61,5%, а серед хворих без гіпертонічної хвороби — лише 19,4%. Гіпертригліцеридемія зустрічалась, відповідно, у 33,7 та 12,9%. Поєднання ЦВП та ішемічної хвороби серця підвищує частоту порушень ліпідного обміну. У цих хворих реєструються більш високі рівні ЗХ, холестерину в ЛПНЩ, ТГ, при зниженні рівня холестерину в ЛПВЩ. Ці дані не викликають подиву, оскільки порушення ліпідного обміну є провідним патогенетичним чинником ураження судин серця.

Поєднання ЦВП з ожирінням супроводжується посиленням вираженості порушень обміну ліпідів.У цих пацієнтів реєструється зниження рівня холестерину в ЛПВЩ, при зростанні вмісту ТГ.

Зловживання тютюном впливає на рівень ліпідів у хворих з інсультом лише на рівні тенденції, хоча у пацієнтів, що палять тютюн високий рівень ТГ реєструвався вірогідно частіше, ніж у хворих, що не палять.

Нами показано, що порушення ліпідного обміну частіше зустрічаються у пацієнтів з інсультом в каротидному басейні, ніж у хворих з вертебро-базилярною локалізацією. У хворих з інсультом в каротидному басейні рівень ЗХ, холестерину в ЛПНЩ та ТГ достовірно вищий. В цій групі хворих також частіше зустрічаються особи з аберантними рівнями ліпідів. Очевидно, останнє пояснюється різницею в патогенетичних механізмах формування цих видів патології.

Проведені дослідження показали, що порушення ліпідного обміну мають тісне відношення до темпів прогресування ЦВП. Зокрема у осіб, у яких виникненню інфаркту мозку передували ТІА та особливо у таких при повторних інсультах, реєструються більш глибокі порушення ліпідного обміну, ніж у пацієнтів, у яких інсульт виник вперше. Саме в групах з наявністю ТІА та інсультів в анамнезі, порівняно з пацієнтами з вперше виниклим інсультом, накопичуються особи з аберантними рівнями ліпідів. При цьому вказані відмінності не пов'язані з віковими та статевими факторами.

Виявилось, що порушення ліпідного обміну безпосередньо пов'язані з перебігом ЦВП, а не є лише чинником, який у віддаленій перспективі здатен викликати ураження судин. У пацієнтів з високим рівнем ЗХ та холестерину в ЛПНЩ, порівняно з групою хворих з нормальним його рівнем більш істотними були порушення життєвих функцій за шкалою Ренкіна, зменшення м'язової сили та зростання спастичності в уражених кінцівках. Перебіг гострого періоду інсульту оцінюваний за шкалою NIH у пацієнтів з гіперхолестеринемією також виявився більш тяжким.

Вплив атерогенних ліпідів на судини мозку має своїм наслідком не лише погіршення загального стану пацієнтів, але і функціональної здатності мозку, зокрема його пізнавальних функцій. Встановлено, що у пацієнтів з високим рівнем ЗХ, холестерину в ЛПНЩ, ТГ, як і у хворих з низьким рівнем холестерину в ЛПВЩ, реєструються більш глибокі порушення когнітивних функцій, ніж у пацієнтів з нормальним рівнем зазначених ліпідів.

Вищенаведені дані свідчать, що рівень ліпідів певним чином асоціюється з станом пацієнтів, що перенесли інсульт. Виникає питання, в якій мірі більш

тяжкий стан пацієнтів з дисліпідеміями в післяінсультному періоді, в порівнянні з хворими без дисліпідемій є наслідком безпосереднього негативного впливу метаболічних факторів ризику на функції пацієнта і, відповідно, на швидкість і повноту відновлення порушених функцій в післяінсультному періоді. На нашу думку має місце і те, і інше. Звичайно несприятливий метаболічний фон, на якому формується ураження судин, визначає сам факт розвитку ЦВП та його тяжкість. З іншого боку, слід розуміти і те, що погіршення метаболічних умов функціонування організму в післяінсультному періоді може суттєво погіршувати процес відновлення функцій та ефективність реабілітації і наближати настання наступного судинного ексцесу. Без сумніву, дія факторів ризику не завершується самим фактом інсульту, вони продовжують діяти і в післяінсультному періоді.

Проведені нами дослідження дали підставу стверджувати, що у пацієнтів з ЦВП персистується субклінічний запальний синдром. Про це свідчить зростання в сироватці крові маркерів запалення — СРБ та ІЛ-6. Зокрема, у хворих з ЦВП вміст СРБ перевищував такий в контролі на 44%, а інтерлейкіну-6 — на 47%.

Лише 41,5 та 36,6% пацієнтів з судинними ураженнями мали нормальний вміст СРБ та ІЛ-6, тоді як в контрольній групі частка осіб з нормальними значеннями цих показників складала 76 та 80%, відповідно. Суттєвої різниці в показниках субклінічного запального синдрому між пацієнтами з ТІА та інсультами не знайдено.

Loading...

 
 

Цікаве