WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Комбіноване лікування хворих на рак оперованого шлунка (автореферат) - Реферат

Комбіноване лікування хворих на рак оперованого шлунка (автореферат) - Реферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОНКОЛОГІЇ

БАРДАКОВ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ

УДК 616.33–006.6–089.197.6–085.849.1–085.277.3

Комбіноване лікування хворих на рак оперованого шлунка

14.01.07 – онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті онкології АМН України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор

Щепотін Ігор Борисович,Національний медичний університетім. О. О. Богомольця, завідувач кафедри онкології

Офіційні опоненти:

член-кореспондент НАН та АМН України, доктор медичних наук, професор Ганул Валентин Леонідович, Інститут онкології АМН України, керівник науково-дослідного відділу торакальної онкології;

доктор медичних наук, професор Тащієв Рахман Кулієвич, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри онкології.

Провідна установа

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, м. Львів.

Захист відбудеться „24" травня 2006 р. о 13-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.560.01 Інституту онкології АМН України (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту онкології АМН України (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43).

Автореферат розісланий „10" квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук

Родзаєвський С. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У структурі смертності від злоякісних пухлин рак шлунка стійко посідає друге місце. У хворих, які перенесли резекцію шлунка, може виникнути рак оперованого шлунка, що у свою чергу поєднує дві патології: первинний рак оперованого шлунка, що виникає після резекції шлунка з приводу доброякісних захворювань (виразкової хвороби (ВХ) шлунка або дванадцятипалої кишки (ДПК), поліпів шлунка тощо) та рецидиви раку шлунка після дистальної субтотальної резекції шлунка.

За останні 50 років хірургічний метод був основним при лікуванні ВХ шлунка та ДПК (Блохин Н. Н., Ефетов В. М., Клименков А. А., Патютко Ю. И., 1987). У той час, як у економічно розвинених країнах актуальність хірургічного лікування ВХ суттєво знизилась, у країнах СНД збільшилась кількість ускладнених форм ВХ. Пік частоти виконання резекцій шлунка відбувся через рік після аварії на Чорнобильській АЕС та тривав упродовж 4 років (Лобанков В. М., 2005). Ризик розвитку первинного раку оперованого шлунка суттєво збільшується через 15–20 років після резекції шлунка (Скоропад В. Ю., Бердов Б. А., 2005; La Vecchia C. et al., 1992; Lacaine F. et al., 1992; Fisher S. G. et al., 1993). Серед людей з резектованим шлунком через 25–30 років кожен третій хворий помирає від раку, що виникає в куксі шлунка (Патютко Ю. И., Клименков А. А., 1989; Messmer P. et al., 1993; Pointner R. et al., 1994). Ризик виникнення первинного раку оперованого шлунка істотно перевищує частоту малігнізації виразки шлунка, яка складає 1–7 %. Рутинне виконання резекцій шлунка при лікуванні неускладнених форм ВХ шлунка та ДПК не є надійним засобом профілактики раку шлунка, а лише віддаляє строк його виникнення (Колосович І. В., 2003; Сикорская Я. В. и соавт., 1993; Hansson L. E. et al., 1996).

Незважаючи на високий рівень хірургічної техніки, частота розвитку місцевого рецидиву раку шлунка коливається в широких межах 19–80 % (Клименков А. А. и соавт., 2000; Мясоєдов Д. В. та співавт., 2005; Щепотин И. Б., 1992; Щепотин И. Б., Эванс С. Р. Т., 2000; Shchepotin I. et al., 1995; Meyerhardt J. A., Fuchs C. S., 2003; Macdonald J. S., 2005). Рецидив раку шлунка не супроводжується на момент виявлення розвитком віддалених метастазів у однієї третини пацієнтів, що дає можливість виконати радикальну операцію (Патютко Ю. И., Клименков А. А. и соавт., 1986). За останній час при розвитку рецидиву показник резектабельності зріс більше ніж на 20 % (Клименков А. А. и соавт., 2004). Попередні результати свідчать про поліпшення ефективності лікування хворих з рецидивом раку шлунка завдяки використанню комбінованих методів: променевої терапії (ПТ) або хіміотерапії (ХТ) у поєднанні з оперативним втручанням (Щепотин И. Б., 1992; Shchepotin I. et al., 1995).

У світовій літературі більше уваги приділяється хірургічному методу лікування хворих на рак оперованого шлунка. За останні чотири десятиліття при застосуванні лише хірургічного методу лікування показник виживаності хворих суттєво не змінився і складає від 0 до 27 % залежно від поширеності процесу (Ефетов В. М., Ефетов С. В., 2001; Клименков А. А., 2004). Комбіновані методи лікування хворих на рак оперованого шлунка залишаються недостатньо висвітленими. Наведена інформація потребує подальшого вивчення, і це дало підставу для проведення цього дослідження.

Мета роботи: підвищити ефективність лікування хворих на первинний рак оперованого шлунка та хворих з рецидивом раку шлунка шляхом застосування комбінованих методів лікування: неоад'ювантної ПТ або ад'ювантної ХТ у поєднанні з оперативним втручанням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних робіт відділу абдомінальної онкології Інституту онкології АМН України „Розробка та вдосконалення нео- та ад'ювантних методів лікування хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини та таза", державний реєстраційний № 0100U002254.

Завдання дослідження:

  1. Провести аналіз ефективності комбінованого лікування хворих на первинний рак оперованого шлунка та хворих з рецидивом раку шлунка з використанням неоад'ювантної ПТ або ад'ювантної ХТ у поєднанні з оперативним втручанням.

  2. Розробити нові методи реконструкції шлунково-кишкового тракту після виконання екстирпації кукси шлунка.

  3. Проаналізувати причини виникнення рецидиву раку шлунка після виконання дистальної субтотальної резекції шлунка.

  4. Розробити рекомендації, спрямовані на зменшення ризику виникнення рецидиву раку шлунка.

  5. Розробити показання та протипоказання до проведення комбінованих методів лікування хворих на рак оперованого шлунка.

Об'єкт дослідження: 186 хворих на первинний рак оперованого шлунка та 171 хворий з рецидивом раку шлунка.

Предмет дослідження: комбіноване лікування хворих на первинний рак оперованого шлунка та рецидив раку шлунка.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, морфологічні, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

  1. Уперше досягнуто підвищення ефективності лікування хворих на первинний рак оперованого шлунка та хворих з рецидивом раку шлунка шляхом використання неоад'ювантної ПТ або ад'ювантної ХТ у поєднанні з оперативним втручанням.

  2. Розроблено нові методи реконструкції шлунково-кишкового тракту після виконання екстирпації кукси шлунка, застосування яких дає можливість підвищити ефективність лікування хворих на рак оперованого шлунка.

  3. Доведено, що причинами розвитку місцевого рецидиву є недотримання онкологічних стандартів лікування хворих на рак шлунка.

Практичне значення отриманих результатів. Доведено переваги комбінованих методів лікування хворих на первинний рак оперованого шлунка та хворих з рецидивом раку шлунка порівняно з хірургічним методом.

При первинному раку оперованого шлунка ад'ювантна ХТ при N0-1M0 поліпшує дворічну виживаність на 33,5 % (77,86,2 % проти 32,35,8 %; p<0,001); при відсутності регіонарних метастазів (N0M0) – на 11,4 % (78,611 % проти 43,812,4 %; p<0,05); при наявності регіонарних метастазів (N1M0) – на 34,8 % (77,47,5 % проти 28,66,5 %; p<0,001). Відзначена тенденція до збільшення п'ятирічної виживаності хворих при N0-1M0 (31,67,5% проти 15,44,5 %; p>0,05); при N0M0 (37,514,1 % проти 25,010,8 %; p>0,05); при N1M0 (29,28,8 % проти 12,34,7 %; p>0,05). Застосування ад'ювантної ХТ збільшує медіану виживаності приN0-1M0 у 2,7 раза порівняно з хірургічним методом (40,42,8 місяця проти 14,82,2 місяця; p<0,001).

У хворих з рецидивом раку шлунка ад'ювантна ХТ при N0-1M0 поліпшує дворічну виживаність на 21,1 % (56,09,5 % проти 19,46,0 %; p<0,01) та п'ятирічну виживаність – на 6,2 % (22,48,0 % проти 4,93,3 %; p<0,05); при наявності регіонарних метастазів (N1M0) відповідно: на 18,6 % (50,011,2 % проти 146,2 %; p<0,01) та на 15,3 % (25,09,7 % проти 0 %; p<0,05). Проведенням неоад'ювантної ПТ поліпшується п'ятирічна виживаність хворих на 10,5 % (19,18,6 % проти 0 %; p<0,05). Шляхом застосування ад'ювантної ХТ медіана виживаності хворих при N0-1M0 збільшилась у 2,8 раза (32,62,6 місяця проти 11,81,7 місяця; p<0,001); після неоад'ювантної ПТ – у 1,7 раза (20,30,8 місяця проти 11,81,7 місяця; p<0,001).

Проведений аналіз причин виникнення рецидиву раку шлунка дозволяє усунути недоліки первинного хірургічного лікування раку шлунка та зменшити ризик розвитку рецидиву раку у куксі шлунка.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати проведеного дослідження впроваджені у практику відділу абдомінальної онкології Інституту онкології АМН України та абдомінальному відділенні Чернігівського обласного онкологічного диспансеру.

Loading...

 
 

Цікаве