WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Роль матриксних металопротеїназ у розвитку процесів ремоделювання міокарду та порушеннях енергетичного обміну при метаболічному синдромі (автореферат) - Реферат

Роль матриксних металопротеїназ у розвитку процесів ремоделювання міокарду та порушеннях енергетичного обміну при метаболічному синдромі (автореферат) - Реферат

Результати дослідження. Для вивчення обмінних порушень, ми проаналізували показники іМТ, іТ/С а також вуглеводного, ліпідного обміну, поділивши хворих основної групи за наявністю різних ознак МС. Цей розподіл дозволив виділити групи хворих з МС (3-х та 4-х компонентним), а також групи хворих, у яких спостерігалась АГ з метаболічними порушеннями у вигляді ІР та ОЖ.

Аналізуючи кожну групу хворих з метаболічними порушеннями, ми визначили, що група хворих з 4-х компонентним МС характеризувалася достовірно найбільшими рівнями глюкози (7,30,25 ммоль/л, р<0,001), інсуліну (19,483,05 мкОд/мл, р<0,001), індексу НОМА (5,761,2, р<0,001) у порівнянні зі здоровими особами. Показники ліпідного обміну цієї групи також мали достовірні розбіжності з показниками групи контролю (ЗХС – 6,460,23 ммоль/л, ТГ – 2,450,22 ммоль/л, ХС ЛПВЩ – 0,970,05 ммоль/л, ХС ЛПДНЩ – 0,250,02 ммоль/л, ХС ЛПНЩ – 5,060,23 ммоль/л, КА – 5,610,38 Од). При порівнянні іМТ та іТ/С хворих (31,340,74 кг/м2 та 0,950,02) з аналогічними показниками контрольної групи (24,60,54 кг/м2 та 0,790,69) нами також були відмічені достовірні відмінності.

В групі хворих з 3-х компонентним МС в порівнянні з групою контролю спостерігались достовірно збільшені значення інсуліну (18,21,24 мкОд/мл, р<0,001), індексу НОМА (4,210,41, р<0,001), а також антропометричні показники (іМТ – 30,380,59 кг/м2, іТ/С – 0,930,01).

В групі хворих з ІР та АГ достовірно збільшеними в порівнянні з групою контролю виявились значення глюкози (5,070,24 ммоль/л, р<0,05), інсуліну (19,44,5 мк Од/мл, р<0,001) та індексу НОМА (4,61,13, р<0,001) тоді, як в групі з АГ та ОЖ достовірні відмінності спостерігались лише в показниках іМТ (30,021,4 кг/м2, р<0,001) та іТ/С (0,880,18, р<0,05). При аналізі показників іМТ нами відмічено, що його значення >30 кг/м2 найбільш часто спостерігалось у хворих з 4-х компонентним МС (63% хворих) з поступовим зниженням наявності ожиріння у хворих з 3-х компонентним МС (ІР+ОЖ+АГ) – 51% хворих та АГ+ОЖ – 41% хворих.

Враховуючи середні показники плазмових рівнів глюкози та інсуліну натще в усіх групах хворих, ми можемо стверджувати, що у хворих з 4-х компонентним МС спостерігається стан відносної інсулінової недостатності, що характеризується гіперглікемією натще (7,30,25 ммоль/л) в комбінації з базальною гіперінсулінемією (19,483,05 мкОд/мл).

При проведенні кореляційного аналізу показників вуглеводного, ліпідного обміну та антропометричних даних найбільш щільні кореляційні зв'язки нами спостерігались в групі хворих з МС. Так, показник іМТ достовірно корелював з розрахованим індексом НОМА (r=0,34, р<0,05), а з плазмовим рівнем глюкози натще він був слабкий (r=0,18). Показники ліпідного обміну мали сильний кореляційний зв'язок з КА: прямий – з показником ЗХС (r=0,48, р<0,001), та ХС ЛПНЩ (r=0,73, р<0,001 ); зворотний – з ХС ЛПВЩ (r= - 0,54, 0,001). Також ми знайшли достовірний зв'язок між іМТ та КА (r=0,34, р<0,05), ЗХС (r=0,37, р<0,05), ХС ЛПНЩ (r= - 0,36, р<0,05) та ТГ (r= - 0,33, р<0,05). Група хворих з АГ+ІР характеризувалась також наявністю кореляційних зв'язків між іМТ та індексом НОМА (r=0,75, р<0,05), рівнем імунореактивного інсуліну (r=0,61, р>0,05).

Порівняльний аналіз показників вуглеводного та ліпідного обміну в групах хворих з АГ з метаболічними порушеннями вказав на наявність достовірного збільшення рівню інсуліну (19,44,2 мкОд/мл, р<0,001) та значення індексу НОМА (4,61,11, р<0,001) у хворих з АГ+ІР в порівнянні з групою хворих з АГ+ОЖ (5,30,5 мкОд/мл та 1,10,1). Також ми визначили достовірні відмінності рівню ХС ЛПВЩ – у хворих з АГ+ІР середнє значення цього показника хоча і не виходило за межі норми, та все ж було нижчим (1,860,12 ммоль/л) за аналогічний показник у групи хворих з АГ+ОЖ (2,460,17 ммоль/л).Таким чином, отримані результати свідчать про значні порушення вуглеводного та ліпідного обмінів у хворих з МС, а також про наявність взаємозв'язків між ними.

Значення ММЛШ та іММЛШ в загальній групі хворих становили 170,212,95 г; 90,281,6 г/м2 проти аналогічних значень в контрольній групі: 122,614,6 г; 77,022,7 г/м2, відмінності статистично достовірні р<0,001. Розраховані значення ВТЗСЛШ, ВТМШП та ВТСЛШ в групі хворих також істотно перебільшували аналогічні значення групи контролю (0,450,006; 0,460,006; 0,460,007 відповідно до 0,400,006; 0,410,006; 0,390,011; р<0,001 в усіх випадках).

Характеризуючи певні зміни структурної перебудови міокарду у осіб з метаболічними порушеннями, нами було вивчено розподіл типів ремоделювання міокарда у загальної групи хворих. Так, НГЛШ спостерігалась у 41 (41%) хворого, КРЛШ – у 31 (31%), КГЛШ – у 16 (16%), ЕГЛШ – у 12 (12%). Окрім аналізу типів ремоделювання міокарду ЛШ загальної групи хворих з МС, нами було проаналізовано розподіл типів ремоделювання ЛШ в підгрупах з 4-х та 3-х компонентним МС. Так, у хворих з 4-х компонентним МС максимальна частка припадала на гіпертрофічні типи ЛШ – КГЛШ та ЕГЛШ, що визначені у 25% досліджених (по 9 осіб відповідно), в той час, як НГЛШ спостерігалась лише у 19% хворих (6 осіб). Проміжне положення займало КРЛШ, що склало 31% (12 осіб) від загальної кількості хворих з цим типом МС.

Мал. 1. Розподіл типів ремоделювання міокарду лівого шлуночка серед обстежених хворих з 4-х компонентним МС (n=36).

У хворих з 3-х компонентним МС, навпаки, найчастіше спостерігались НГЛШ – 53% (21 особа) та КРЛШ – 32% (13 осіб), а гіпертрофічні типи ЛШ складали відповідно – КГЛШ – 10% (4 особи) та ЕГЛШ – 5% (2 особи).

Мал. 2. Розподіл типів ремоделювання міокарду лівого шлуночка серед обстежених хворих з 3-х компонентним МС (n=40)

Так, у хворих з 4-х та 3-х компонентним МС ми виявили достовірне збільшення ММЛШ (177,55,1 г та 170,33,8 г) та іММЛШ (93,73,03 г/м2 та 90,541,9 г/м2) в порівнянні з групою контролю (122,64,6 г та 77,022,7 г/м2). Група хворих з АГ+ІР мала підвищені значення ММЛШ (151,89,3 г) в порівнянні з контрольною групою, причому показник ММЛШ був достовірно нижчим, в порівнянні з хворими, у яких спостерігався 4-х компонентний МС (t=2,4, p<0,05), тоді як при аналізі показника іММЛШ в цих групах, розбіжність втрачала достовірність (t=1,52, p>0,05). Характеризуючи показники товщини стінок ЛШ, нами було встановлено патологічне збільшення (>0,45) середніх значень ВТЗСЛШ, ВТМШП та ВТСЛШ у груп хворих з 4-х компонентним МС та у хворих на АГ з ОЖ в порівнянні з відносно здоровими особами. Групи з 3-х компонентним МС та хворих з АГ і ІР в цих показниках також мали статистично достовірні розбіжності з групою контролю, але середні значення їх були у межах норми. Таким чином, максимально виражені ознаки структурної перебудови міокарду ЛШ у хворих з "повним" МС, в той час, як у хворих з АГ та метаболічними порушеннями ці порушення були менш вираженими. Цей факт дозволяє припустити, що при наявності повного кластеру МС прогресує погіршення анатомо-функціонального стану серцевого м'язу з формуванням несприятливих типів ремоделювання міокарду.

Нами було проведено порівняльний аналіз рівнів ММП-1 та ТІМП-1 у хворих з МС та осіб контрольної групи. Так, ми виявили, що в загальній групі хворих з МС середні рівні про-ММП-1 та ТІМП-1 перебільшували аналогічні показники в групі контролю (3,490,16 нг/мл, 397,03,02 нг/мл та 1,490,63 нг/мл, 364,64,1 нг/мл відповідно, р<0,05 в обох випадках). У хворих з 4-х компонентним МС спостерігались достовірно збільшені значення про-ММП-1 (4,150,26 нг/мл) не тільки в порівнянні з групою контролю (1,490,63 нг/мл, р<0,05), а і в порівнянні з хворими з 3-х компонентним МС (3,130,19 нг/мл, р<0,05). Показник ТІМП-1 в цій групі (406,25,5 нг/мл) мав достовірні відмінності лише тільки з показником контрольної групи (364,64,1 нг/мл, р<0,05). У хворих з 3-х компонентним МС середні значення проММП-1 (3,130,19 нг/мл) та ТІМП-1 (392,73,47 нг/мл) також перебільшували аналогічні значення контрольної групи (р<0,05).

Аналогічні результати були нами отримані у хворих, де спостерігалась комбінація АГ з метаболічними порушеннями. Так, рівень проММП-1 в групах хворих був достовірно вищим за контрольне значення. У хворих з АГ+ІР він становив 2,950,78 нг/мл, а у хворих з АГ+ОЖ 3,430,34 нг/мл. Між собою ці показники статистично не відрізнялись, але існували достовірні відмінності між середніми значеннями проММП-1 у хворих з АГ+ІР та 4-х компонентним МС (2,950,78 нг/мл та 4,150,2 нг/мл відповідно, р<0,05). Показники ТІМП-1 у хворих з ІР+АГ та АГ+ОЖ достовірно перебільшували контрольні значення і становили (389,32,8 нг/мл та 391,74,6 нг/мл відповідно, р<0,05).

Плазмовий рівень проММП-1 та ТІМП-1 в усіх групах, розподілених за типами ремоделювання, перебільшував аналогічні показники групи контролю та мав тенденцію до збільшення в напрямку від хворих з НГЛШ – КРЛШ – КГЛШ – ЕГЛШ. Так, у хворих з НГЛШ (2,430,15 нг/мл та 373,033,35нг/мл) достовірних розбіжностей з аналогічними показниками контролю не було (1,490,63 нг/мл та 364,44,1 нг/мл) (р>0,05). В групі хворих з КРЛШ відмінності рівнів проММП-1 та ТІМП-1 (3,310,1 нг/мл та 405,42,67 нг/мл) набувають статистичну достовірність з групою контролю (р<0,01). Та більш показові результати нами були отримані в групах хворих з гіпертрофічними типами ремоделювання міокарда. Так, середні значення рівнів проММП-1 та ТІМП-1 в групах з КГЛШ та ЕГЛШ були максимальними та складали – 5,330,29 нг/мл, 427,05,41 нг/мл та 8,140,14 нг/мл , 453,029,4 нг/мл відповідно (р<0,001).

Проведений кореляційний аналіз визначив, що, в групі хворих з НГЛШ спостерігались помірні, але не достовірні зв'язки між проММП-1 та аналізованими значеннями, окрім КДР та іКДР (r=0,6 та 0,35). В групах з наявністю ремоделювання ЛШ ми спостерігали зв'язок між проММП-1 та ДАТ (КРЛШ – r=0,42, КГЛШ – r=0,49, ЕГЛШ – r=0,64). Стосовно показників ММЛШ та іММЛШ, то вони щільно корелювали з проММП-1, в незалежності від наявності або відсутності ремоделювання ЛШ (НГЛШ – r=0,33, r=0,39, КРЛШ – r=0,4, r=0,45, КГЛШ – r=0,49, r=0,66, ЕГЛШ – r=0,88, r=0,78). Кореляція між проформою ММП-1 та структурними і об'ємними показниками ЛШ ми спостерігали лише в групах з надмірною масою ЛШ (КГЛШ та ЕГЛШ).

Loading...

 
 

Цікаве