WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Обґрунтування та результати застосування ендоуретральних стентів у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (автореферат) - Реферат

Обґрунтування та результати застосування ендоуретральних стентів у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (автореферат) - Реферат

Апробація результатів дисертації. Основні положення і матеріали роботи викладені в доповідях на: конференціях молодих вчених КМАПО ім.П.Л.Шупика (2004 р.), семінарах урологів, конференціях лікарів-урологів, які проходили передатестаційні курси і тематичне удосконалення при КМАПО ім.П.Л.Шупика (2005р.), Х Ювілейній науково-практичній конференції урологів за міжнародною участю (м.Харків, 2002р.), Х Конгресі СФУЛТ (м.Чернівці 2004р.), українській школі-семінарі: „Застосування вітчизняних стентів. Нові технології ендоваскулярної хірургії і інтервенційної радіології" (м.Одеса, 2003р., м.Черкаси, 2005р.), Установчому з'їзді лікарів швидкої і невідкладної медичної допомоги (м.Київ, 2005р.).

Дисертаційна робота апробована на засіданні кафедр урології і радіології КМАПО ім. П.Л.Шупика.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт (6 самостійних), із них 7 – статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 142 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, обговорення результатів, висновків, списку літератури, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 46 рисунками, 32 таблицями. Список літератури містить 298 джерел, з них 138 – кирилицею і 160 – латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 308 хворих на ДГПЗ віком від 50 до 85 років (у середньому 68,4 4,3 років), із них 46 хворим на доброякісну гіперплазію передміхурової залози було проведене лікування методом ендоуретрального стентування. Проведення радикального хірургічного лікування хворих на ДГПЗ, яким виконанo ендоуретральне стентування, було неможливим, в першу чергу, у зв'язку з важкою супутньою патологією: ішемічною хворобою серця та ХНК (24 чол.), загостренням цукрового діабету (6 осіб), післяінфарктним коронарокардіосклерозом (5 осіб), наявністю ХНН – ІІІ ст. (3 особи). У решти (8 пацієнтів) методика застосована через побоювання та небажання хворих піддаватися більш травматичній операції. В порівняльному аспекті оцінювалися особливості перебігу захворювання та зміни з боку нижніх сечових шляхів у 216 хворих, які отримували консервативне медикаментозне лікування та 46 пацієнтів, які не отримували жодного лікування, а були на динамічному спостереженні на протязі року.

Для ендопротезування простатичної частини уретри і при лікуванні хворих на ДГПЗ використовували стент „Z-Эндос-У", який самофіксувався. Стент складається з дроту діаметром 0,29 – 0,3 мм, виготовленого з біоінертного матеріалу нержавіючої сталі або кобальт-хромового сплаву „пластокріст", який задовольняє потреби ДОСТ 19126 і ОСТ 4221285 на застосування їх в медичній практиці. Загальна довжина стенту складає від 30 до 70 мм, діаметр – 10 мм. Розмір стенту підбирається індивідуально для кожного хворого відповідно до поздовжнього розміру простати, котрий визначається за даними ультразвукового дослідження.

Для оцінки уродинамічних порушень у хворих на ДГПЗ використовували суб'єктивні і об'єктивні критерії уродинаміки нижніх сечових шляхів. Вивчення клінічної симптоматики ДГПЗ та оцінку її зміни здійснено за Міжнародною шкалою простатичних симптомів I-PSS, як найбільш поширену в Європі та затверджену Українською асоціацією урологів. За результатами анкетування пацієнти розподілялися на групи з легкою (0 – 7 балів), помірною (8-19 балів) та тяжкою симптоматикою (20 - 35 балів). В залежності від рівня I-PSS (0 – 35) хворі з патологією ДГПЗ були розподілені на дві групи: з помірною - до 19 балів та тяжкою симптоматикою з рівнем 20 – 35 балів.

У хворих, які отримували консервативне медикаментозне лікування, були застосовані препарати: омнік (тамсулозин, "Yamanouchi"), який належить до групи б1А - адреноблокаторів у 66, проскар (фінастерид, "MSD", - блокатор 5-б-редуктази у 58, простомол-Уно (Берлін – Хемі АГ" - препарат рослинного походження у 54, омнік і проскар - для вивчення ефективності комбінованої терапії у 38 пацієнтів.

У всіх хворих здійснювався динамічний контроль за змінами субґєктивних та обґєктивних показників уродинаміки нижніх сечових шляхів протягом року. Моніторинг активності хвороби та оцінку ефективності терапії проводили через 1, 3, 6 і 12 місяців за допомогою критеріїв рівня I-PSS, бали, Qmax, мл/с – максимального об'єма швидкості сечовипускання (Q = V/T, де V – кількість сечі в мл, виділеної за одиницю часу T), Qave, мл/с - середньої швидкості сечовипускання, ОЗС(мл) – об'єму залишкової сечі, ОПЗ(см3) – об'єму передміхурової залози. При розрахунку ОЗС(мл) та ОПЗ(см3) користувались формулою V=р/6 (ширина х висоту х довжину). Ультразвукове дослідження проводилось на апараті Sonoline Si-450 фірми Siemens, що дозволило визначити характер росту та форму гіперпластичних вузлів простати. Лабораторні дослідження проводили згідно із загальноприйнятими методиками. Пацієнтам робили загальний аналіз крові, біохімічний аналіз сироватки на вміст сечовини, креатиніну, глюкози, білірубіну, електролітів (калію, натрію, кальцію, хлору), загальний аналіз сечі, визначення ступеню бактеріурії, посів сечі на флору та чутливість до антибіотиків, концентрації ПСА в сироватці крові.

Функціональний стан нирок і верхніх сечовидільних шляхів оцінювали шляхом визначення добового діурезу при реєстрації щоденника сечовипускань, питомої ваги сечі, а також за показниками креатиніну та сечовини плазми крові, наявністю чи відсутністю уретерогідронефрозу за даними ультразвукового сканування.

54 хворим віком від 50 до 80 років було проведено магнітно-резонансну томографію (МРТ) з контрастуванням. Для трансабдомінального дослідження органів черевної порожнини, позачеревного простору, сечового міхура та передміхурової залози застосовували конвексний датчик LH306 на частоті 3МГц за загальноприйнятою методикою. Статистична обробка результатів дослідження здійснена за допомогою персонального комп'ютера Intel Pentium-II з використанням програмного забезпечення Microsoft Office. Для оцінки міжгрупових розходжень застосовували параметричний t-критерій Ст'юдента. Розбіжності між порівнюваними середніми величинами вважали суттєвими і статистично достовірними у випадках, коли р був меншим ніж 0,05.

Результати власних досліджень та їх обговорення. У обстежених хворих визначались наступні симптоми захворювання: денна полакіурія – понад 8 разів на день (99,7%), нічна полакіурія (96,1%), затруднене сечовипускання, послаблення струменю сечі (83,1%), імперативні поклики до сечовипускання (78,3%), біль під час сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура (40,9%), затримка початку сечовипускання (24.7%).

Більшість пацієнтів 108 (35,1%) отримували спеціалізовану урологічну допомогу протягом першого року від моменту виникнення перших проявів захворювання, 46 (14,9%) хворих, яким проведено стентування, страждали на протязі більше 4 років. Особливість клінічного перебігу захворювання визначалась не тільки перебігом цієї хвороби, а і наявністю супутніх захворювань з боку серцево-судинної, ендокринної та дихальної систем.

Із супутніх захворювань виявлено атеросклеротичний кардіосклероз у всіх хворих, ішемічна хвороба серця та хронічна недостатність кровообігу - у 167 (54,2%), артеріальна гіпертензія - у 98 (31,8%), хронічний бронхіт - у 50 (16,2%), цукровий діабет у 26 (8,4%) хворих. Інфаркт міокарду в анамнезі, ожиріння, виразкова хвороба 12-палої кишки в стадії ремісії та інші - у 66 (21,4%) хворих. Розподіл хворих за шкалою I-PSS в залежності від вираженості суб'єктивних симптомів був такий: з помірною симптоматикою (8-19 балів) – 171 (55,5%), з тяжкою - 137 (44,5%) хворих. Співвідношення хворих з помірною симптоматикою та тяжкою в групі пацієнтів, які знаходились на спостереженні та які отримували консервативне лікування, склало 1,3:1, а в групі хворих, які були направлені на проведення стентування, було зворотнім.

Відповідно до мети і завдань дослідження необхідно було порівняти результати медикаментозного лікування і перебігу захворювання у групі пацієнтів, які не отримували жодного лікування та перебували під спостереженням. У частині з них не було показань до оперативного лікування, інші відмовилися від будь-якого лікування (страх перед операцією, інші причини). Проаналізовано особливості перебігу захворювання у 46 пацієнтів, які склали групу динамічного спостереження протягом року. У цих хворих отримано наростання суб'єктивної симптоматики за шкалою I-PSS протягом року з 19,8 до 22,9 балів (р<0,001), що складає 15,7%. У хворих з помірною симптоматикою наростання балів статистично недостовірне (р>0,05), а з тяжкою - достовірне від 23,1 до 27,6 балів (р<0,05), що складає 19,5%. Протягом року спостерігається достовірне (р<0,001) зменшення Qmax на 21,2%. Зменшення цього показника від 12,5 мл/с до 9,6 мл/с (р<0,05) протягом року іде у хворих з помірною симптоматикою і від 10,4 мл/с до 8,3 мл/с (р<0,05) у пацієнтів з тяжкою симптоматикою. Оцінка зміни Qave дало достовірне (р<0,001) зменшення показника від 5,6 до 4.6 мл/с або на 17,9%. Протягом року отримано зменшення Qave на 16,9% у хворих з помірною симптоматикою та на 18,4% у хворих з тяжкою симптоматикою. Контроль зміни об'єму залишкової сечі показав достовірне (р<0,001) наростання останнього протягом року із 77,3 до 93,3 мл, що складає 20,7%.

При порівняльному аналізі клінічного перебігу страждання виявились такі закономірності. В групі хворих із 32 пацієнтів (69,6%), які знаходились на динамічному спостереженні, знайдено наявність погіршення практично всіх показників, що визначались, при погіршенні загального стану в більшості випадків.

Loading...

 
 

Цікаве