WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Комбіноване лікування хворих на поверхневий рак сечового міхура з використанням імунотропних препаратів (автореферат) - Реферат

Комбіноване лікування хворих на поверхневий рак сечового міхура з використанням імунотропних препаратів (автореферат) - Реферат

Результати лікування методом ТУР пухлини та ендовезикальною хіміотерапією доксорубіцином у хворих на поверхневий рак сечового міхура (36 хворих)

Як представлено в таблиці 2, у передопераційному періоді у хворих ІІ групи виявлено дисбаланс імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів, що підтверджується достовірним підвищенням порівняно з контрольною групою кількості Т-кілерів/супресорів (відповідно 18,01 1,3% і 14,13 1,7%), Т-хелперів (відповідно 38,1 2,1% і 34,3 3,07%), NK-клітин (відповідно 15,6 1,4% і 12,03 1,02%) та зниженням співвідношення CD4+/CD8+ (відповідно 1,6 0,13 і 2,27 0,21). Порівняно з контрольною групою достовірно знижена кількість загальної популяції Т-клітин (CD3+) — відповідно 57,2 4,3% і 80,1 4,11% і клітин з експресією рецепторів до HLA-Dr — відповідно 13,0 1,1% і 16,1 1,5%. Кількість клітин з експресією рецепторів апоптозу (CD95+) є нижчою від показників контрольної групи — відповідно 18,5 1,7% і 21,2 2,1%, що позитивно впливає на функцію імунної системи.

У хворих ІІ групи після ТУР пухлини та ендовезикальної хіміотерапії доксорубіцином встановлено достовірне зростання кількості Т-хелперів (49,1 4,4%). Оскільки в цю субпопуляцію, крім Т-хелперів І та ІІ типу, входять Т-кілерні клітини, збільшення їх кількості є позитивним у протипухлинному захисті організму. кількість NK-клітин зменшується після операції вдвічі порівняно з передопераційним періодом (відповідно 8,2 0,71% і 12,03 1,02%). відзначається недостовірне зменшення кількості Т-кілерів/супресорів порівняно з передопераційним показником (відповідно 17,0 1,6% і 18,01 1,3%), тому співвідношення CD4+/CD8+ зростає, наближаючись до показників контрольної групи (відповідно 2,1 0,14 і 2,27 0,21). Зменшення кількості Т-кілерів/супресорів і зменшення у два рази порівняно з передопераційним періодом кількості NK-клітин негативно позначається на протипухлинному захисті організму, оскільки ці дві субпопуляції відіграють суттєву роль в елімінації злоякісних клітин. Ці зміни відбуваються на фоні дисбалансу імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів, що існує в перші 10 днів після оперативного лікування. Динаміка змін у клітинній ланці імунітету у хворих ІІ групи суттєво не відрізняється від подібних змін у післяопераційному періоді в І групі. Тому виявлені закономірності імунопатологічних реакцій у ІІ групі хворих демонструють, що поліпшення віддалених результатів лікування зумовлене передусім впливом доксорубіцину на залишки неоплазматичних клітин у стінці сечового міхура та невиявлені вогнища мультифокальної інвазії після ТУР. клінічне поліпшення — зменшення рецидивів протягом 12 місяців у ІІ групі хворих (38,9%) порівняно з І групою (54,8%) — базується в основному на місцевому впливі доксорубіцину.

Із ранніх післяопераційних ускладнень в одному випадку виконано повторну ревізію порожнини сечового міхура з використанням резектоскопа з подальшою коагуляцією пухлини; в 11 пацієнтів ІІ групи було загострення хронічного цистопієлонефриту, який консервативно, використовуючи антибактеріальні препарати, вдалося вилікувати. У 5 пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді виникла макрогематурія, яку вдалося зупинити консервативними заходами. Із побічних ефектів застосування доксорубіцину в 9 хворих (25%) розвинувся хімічний цистит, який минув після перерви в ендовезикальному введенні доксорубіцину до 1–2 діб та використання нестероїдних протизапальних, знеболюючих та антибактеріальних препаратів. В одного хворого зі стадією T2aN0M0 і розміром пухлини близько 4 см на 4 добу після введення препарату розвинулася діарея з дизуричними розладами, яку вдалося зупинити після перерви в лікуванні доксорубіцином і призначення спазмолітиків та нестероїдних протизапальних препаратів.

Рецидив пухлини з патоморфологічною градацією G1 після ендовезикального лікування доксорубіцином протягом 1 року після операції не виявлено, на відміну від І групи пацієнтів (де не вводили ендовезикально доксорубіцину).

Відзначено зв'язок між ступенем інвазії стінки сечового міхура Т та часом виникнення рецидиву — чим більша інвазія у стінку сечового міхура, тим імовірніше швидше настає рецидив. При пухлинах у стадії Та протягом 1-річного спостереження рецидивів ми не спостерігали.

Поліпшення віддалених результатів лікування у ІІ групі хворих порівняно з І групою базується на місцевому впливі доксорубіцину на залишки ракових клітин у стінці сечового міхура та на невиявлені вогнища мультифокальної атипії після тУР, меншою мірою — на змінах у клітинній ланці імунітету.

Таблиця 2

Імунний статус хворих на поверхневі пухлини сечового міхура до і після операції (ІІ група)

Групи хворих

CD4+

(%)

CD8+

(%)

NK

(%)

CD3+

(%)

CD20+

(%)

CD4+/CD8+

CD25+

(%)

CD95+

(%)

НLA-Dr

(%)

Контроль (n =20)

34,3 3,07

14,13 1,7

12,03 1,02

80,1 4,11

13,45 0,41

2,27 0,21

15,1 1,4

21,2 2,1

16,1 1,5

До операції (n =36)

38,1 2,1

18,01 1,3

15,6 1,4

57,2 4,3

13,3 1,2

1,6 0,13

14,3 1,4

18,5 1,7

13,0 1,1

Після операції (n =36)

49,1 4,4

17,0 1,6

8,2 0,71

61,1 5,8

14,3 1,2

2,1 0,14

11,8 0,1

16,4 1,5

18,3 1,7

t1,2

2,66

2,13

2,95

2,43

1,65

2,15

2,31

2,8

2,92

р1,2

0,02

0,05

0,01

0,02

0,15

0,05

0,05

0,01

0,01

t2,3

2,2

2,44

4,43

2,5

1,58

2,55

2,24

2,89

2,51

р2,3

0,05

0,15

0,001

0,05

0,15

0,02

0,05

0,01

0,05

t1,3

2,97

2,68

1,98

2,35

0,12

2,58

2,39

1,98

2,6

р1,3

0,01

0,02

0,05

0,05

0,02

0,02

0,05

0,05

0,02

Результати лікування методом передопераційного введення б-інтерферону, виконання ТУР пухлини та післяопераційного введення доксорубіцину у хворих на поверхневий рак сечового міхура (35 хворих)

Після введення в передопераційному періоді б-інтерферону та виконання ТУР пухлини та ендовезикальної хіміотерапії доксорубіцином стан імунної системи у хворих ІІІ групи ліпший, ніж у хворих ІІ групи після ТУР пухлини та ендовезикальної хіміотерапії доксорубіцином (див. таблицю 3). Достовірно зростає, як і в хворих ІІ групи, кількість Т-хелперів (до операції 38,9 3,3%, після операції 52,5 5,3%). Як представлено на рисунку 1, на відміну від хворих І та ІІ груп, у хворих ІІІ групи меншою мірою знижується кількість NK-клітин, які відіграють ключову роль в антипухлинному захисті організму (І група — відповідно 18,35 2,1% і 6,71 0,62%, ІІ група — відповідно 15,6 1,4% і 8,2 0,71%, ІІІ група — відповідно 17,4 1,5% і 12,0 1,2%). після операції знижується кількість Т-кілерів/супресорів (відповідно 17,5 1,6% і 16,9 1,2%), які відіграють двояку роль — з одного боку, це Т-кілерні клітини, які беруть участь у лізисі пухлинних клітин, з іншого боку, Т-кілери/супресори є і супресорними клітинами, які інгібують відповідь імунної системи і спричиняють виникнення імунодефіциту. У ІІІ групі хворих імунорегуляторний індекс незначно перевищує показник контрольної групи (відповідно 2,31 0,2 і 2,27 0,21), що є ознакою зникнення дисбалансу у клітинній ланці імунітету.

Loading...

 
 

Цікаве