WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Тиреоїдно-імунна регуляція гомеостазу у дітей, хворих на гострі кишкові інфекції та патогенетичне обгрунтування застосування ліотироніну (авторефера - Реферат

Тиреоїдно-імунна регуляція гомеостазу у дітей, хворих на гострі кишкові інфекції та патогенетичне обгрунтування застосування ліотироніну (авторефера - Реферат

Вивчення клінічної ефективності застосування ліотироніну хворим на ГКІ з розвившимся синдромом низького трийодтироніну, включало оцінку і аналіз динаміки основних клінічних показників, які відображають тяжкість перебігу захворювання. Одержані дані свідчили про більш швидку динаміку відновлення порушених функцій організму в групі хворих, які отримували ліотиронін. Так, в основній групі хворих апетит і питний режим нормалізувались впродовж 48 годин у 60% хворих, а у хворих контрольної групи всього у 35%; прояви інтоксикації зменшувались в перші 72 години від надходження в стаціонар у 45% хворих основної групи, тоді як у хворих контрольної групи – у 25%. Ентероколітний синдром купірувався впродовж 72-96 годин у 40% хворих основної групи, а у хворих контрольної групи тільки у 25%. В той же час в оцінці таких клінічних показників як тривалість гарячки, ступінь прояву ексикозу, тривалість відновлення випорожнення вірогідних відмінностей як в основній, так і контрольній групах не виявлено.

Аналіз даних, що характеризують динаміку вивчених показників, виявив, що під впливом курсу ліотироніну у хворих основної групи в порівнянні з контрольною групою хворих із покаників тиреоїдного обміну, вірогідно змінювався Т3. У хворих основної групи до періоду ранньої реконвалесценції вміст Т3 досягав фізіологічного рівня (p < 0,01), тоді як у хворих контрольної групи рівень Т3 залишався ще нижче фізіологічної норми на 18,4 % (p < 0,01).

Показник КРФЛ у хворих основної групи до періоду виписки із стаціонару наближався до фізіологічного рівня, тоді як у хворих контрольної групи, незважаючи на його зниження, залишався вище норми на 15% (p < 0,01).

Із показників, що характеризують функціональну активність лімфоцитів, у дітей основної групи, які отримували в комплексній терапії ліотиронін, в періоді ранньої реконвалісценції значимо зростав показник LF, який досягав в середньому 14,61,0 % проти 10,50,8%, що був у дітей контрольної групи (p < 0,01), або на 29 % вище. Проте в порівнянні з фізіологічною нормою, показник LF залишався нижче в обоїх групах на 31,2 % и 50,3 % відповідно.

Показник Е-ТР-РУЛ у хворих основної групи в періоді реконвалесценції був вірогідно нижче на 24% , ніж у хворих контрольної групи (p < 0,01). Крім того, на час виписки у хворих основної групи вірогідно підвищувався вміст лімфоцитів, що експресують рецептори до активаторів плазміногену сечового і тканинного типів.

Таблиця 2

Динаміка вивчаємих показників під впливом замісного курсу ліотироніну у дітей хворих на тяжку форму ГКІ

Примітки:

1. p – показник вірогідності відмінностей в порівнянні з групою здорових дітей,

2. p1 – показник вірогідності відмінностей в порівнянні з відповідним показником при надходженні (гострий період) у хворих тієї ж групи,

3. p2 – показник вірогідності відмінностей в порівнянні з відповідним показником на відповідному етапі дослідження у хворих 2-ї групи.

Так, вміст Е-У-РУЛ у хворих основної групи підвищувався на 18,6 %, тоді як у хворих контрольної групи лише на 8,7 % (p < 0,10); вміст Е-ТА-РУЛ в групі хворих, які отримували ліотиронін, збільшився на 20 %, а у хворих контрольної групи тільки на 6,5 % (p < 0,10), підтверджуючи, що включення ліотироніну в комплексну терапію хворих на тяжку форму ГКІ в умовах стаціонару курсом 7 днів мало нормалізуючий вплив не тільки на системний рівень ендогенного Т3, але і зменшувало дисбаланс в системі гемокоагуляція / фібриноліз в бік активації системного фібринолитічного як загального, так і активаторного, потенціалу.

ВИСНОВКИ

В дисертації представлено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуальної наукової задачі, яка полягає в установленні патогенетичної ролі ендокринної регуляції функціональної взаємодії систем клітинного імунітету і гемостазу у дітей, хворих на ГКІ, а також розробці методів корекції виявлених порушень.

1. В гострому періоді гострих кишкових інфекцій має місце формування псевдодисфункції ЩЗ, варіант якої визначається ступенем тяжкості зхворювання: при середньому ступеню тяжкості розвивається ізольована псевдодисфункція ЩЗ із "синдромом низького трийодтироніну", при тяжкому перебігу – сполучена псевдодисфункція ЩЗ із "синдромом низького трийодтироніну і низького тироксину".

2. У дітей, хворих на ГКІ, виявлені порушення клітинної і гуморальної ланок імунітету, ступінь яких прямо залежив від тяжкості захворювання: у хворих на тяжку форму ГКІ в гострому періоді розвивалась вторинна імунна недостатність, яка зберігалась і в періоді реконвалесценції.

3. Встановлене в експерименті поглинання тироксину лімфоцитами, найбільш виражене у хворих на тяжку форму ГКІ, свідчить про залежність імуноактивних властивостей гормону Т4 як від вихідної функціональної активності лімфоцитів, так і рівня гормонів тиреоїдної лінії.

4. У дітей, хворих на тяжку форму ГКІ, знижується біологічна активність факторів тимусу, тоді як здатність тироксину впливати на тималінзалежну активність Т-клітинної ланки імунітету підвищується. Отже, імуноактивні ефекти тироксину підкоряються своєрідному "закону доцільності" і реалізуються в умовах найбільш глибокого дисбалансу імуноендокринних зв'язків.

5. У хворих на тяжку форму ГКІ, що супроводжується розвитком стійкого дефіциту трийодтироніну, виявлено дисбаланс функціональної інтеграції імунітету і системи гемостазу. Лабораторний симптомокомплекс, що включає визначення рівня тиротропного гормону гіпофізу і тиреоїдних гормонів, можна використовувати як для підтвердження ступеня тяжкості, так і для прогнозування обважнення перебігу ГКІ .

6. Зниження рівня тиреоїдних гормонів і виявлене тироксин-залежне регулювання імунної відповіді у хворих на тяжку форму ГКІ є патогенетичним обгрунтуванням необхідності включення в комплексну терапію ГКІ ліотироніну. Замісна терапія ліотироніном у хворих на тяжку форму ГКІ має позитивний вплив на динаміку показників тиреоїдно-імунного обміну і клінічний перебіг захворювання у дітей.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Хворим на тяжку форму ГКІ в гострому періоді рекомендується комплексна динамічна оцінка стану тиреоїдної і імунної систем організму, яка необхідна для встановлення клініко – лабораторних діагностичних критеріїв і прогнозування перебігу захворювання.

2. Дітям, хворим на тяжку форму ГКІ, що протікає із синдромом низького трийодтироніну, в гострому періоді захворювання патогенетично обгрунтовано включення в комплексну терапію ліотироніну. Для досягнення клінічного ефекту хворим на тяжку форму ГКІ з установленим синдромом низького трийодтироніну, із замісною метою, рекомендується використання ліотироніну в добовій дозі – 12,5 мкг х 2 рази, впродовж 7–10 днів.

3. Дітям, які перенесли тяжку форму ГКІ із синдромом низького трийодтироніну, після виписки із інфекційного стаціонару рекомендовано спостереження ендокринолога з ендокринологічним моніторингом тиреоїдних гормонів і УЗД- контролем щитовидної залози.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Богадельников И.В., Бобрышева А.В., Рымаренко Н.В. Особенности интеграции тиреоидных гормонов, фактора тимуса и клеточного иммунитета у детей с ОКИ // Таврический медико-биологический вестник. – 2003. – Т.6, №2. – С.35– 37 (Участь у плануванні клінічних досліджень, збір, підготовка, аналіз і статистична обробка матеріалу, написання статті).

2. Богадєльніков І.В., Бобришева А.В., Римаренко Н.В. Модулюючий вплив тималіну і фібронектину на споживання тироксину лімфоцитами у дітей з гострими кишковими інфекціями // Сучасні інфекції. – 2004. – №2. – С. 59 – 61 (Участь у плануванні клінічних досліджень, збір, підготовка, аналіз і статистична обробка матеріалу, написання статті).

3. Богадєльніков І.В., Бобришева А.В., Римаренко Н.В. Дисбаланс гормонів щитоподібної залози у дітей з ГКІ // Інфекційні хвороби. – 2004. – №1. – С. 48 – 50. (Участь у плануванні клінічних досліджень, збір, підготовка , аналіз і статистична обробка матеріалу, написання статті).

4. Бобришева А.В. Формування псевдофункції щитоподібної залози при середньотяжких і тяжких формах гострих кишкових інфекцій у дітей та обгрунтування коригуючої терапії ліотироніном // Інфекційні хвороби. – 2005. – №4. – С. 72 – 74.

5. Плештіс С.А., Бобришева А.В., Дябіна Т.А. Вплив біологічно активної добавки трофасан на декі показники імунітету при гострому шигельозі у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія (Мат. 3-ої. наук.-практ. конф. "Актуальні проблеми фармакотерапії в педіатрії"). – 2002. – №2. – С. 40. (Участь у плануванні клінічних досліджень, збір, підготовка, аналіз і статистична обробка матеріалу, написання тез).

6. Бобришева А.В., Дябіна Т.А., Черняєва О.С., Бездольна Т.М. Доцільність застосування імунокоригуючої терапії при гострому шигельозі та сальмонельозі у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія (Мат. конф. "Профілактика та реабілітація найбільш поширенних захворювань у дітей та удосконалення їх диспансерізації") – 2003. – №1. – С. 84 (Участь у плануванні клінічних досліджень, збір, підготовка, аналіз і статистична обробка матеріалу, написання тез).

Loading...

 
 

Цікаве