WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Тиреоїдно-імунна регуляція гомеостазу у дітей, хворих на гострі кишкові інфекції та патогенетичне обгрунтування застосування ліотироніну (авторефера - Реферат

Тиреоїдно-імунна регуляція гомеостазу у дітей, хворих на гострі кишкові інфекції та патогенетичне обгрунтування застосування ліотироніну (авторефера - Реферат

Для з'ясування механізмів взаємодії тиреоїдної і імунної систем в умовах цілосного організму, були вивчені корелятивні взаємозв'язки між ними як у здорових дітей, так і у хворих ГКІ. Встановлено наявність у

здорових дітей позитивного зв'язку між рівнем Т3 і показниками специфічного клітинного імунітету: позитивний зв'язок с CD3+ (r = 0,42; p<0,05) і негативний – с CD22+ (r = –0,39; p<0,05). Крім того, встановлено також вплив Т3 і на процес антитілоутворення: виявлено його прямий зв'язок з вмістом Ig А (r = 0,41; p<0,001) та Ig М (r = 0,52; p<0,001).

Прогормон щитовидної залози Т4, на відміну від його активної форми, у здорових дітей не має вірогідного корелятивного взаємозв'язку ні з одним із показників специфічного імунітету.

Оцінюючи патогенетичну роль виявлених зрушень у вмісті тиреоїдних гормонів в сироватці крові і стані імунного статусу у дітей, хворих на ГКІ, також був відмічений певний взаємозв'язок, який однак проявлявся тільки у дітей, хворих на тяжкі форми ГКІ.

Рис. 1. Корелятивні взаємозв'язки між рівнем тиреоїдних гормонів та показниками імунітету у дітей, хворих на тяжку форму ГКІ

Встановлено, що у дітей, хворих на тяжку форму ГКІ, в гострому періоді захворювання вміст ТТГ гіпофізу позитивно і в однаково високому ступені корелював з показниками Т – і В – клітинних факторів імунітету: CD3+ (r = 0,84, p<0,001); CD4+ (r = 0,94, p<0,001); CD8+ (r = 0,78, p<0,001); CD22+ (r = 0,87, p<0,001). Однонаправлений вірогідний прямий корелятивний зв'язок ТТГ гіпофізу виявлено і з гуморальними факторами імунітету, за виключенням зв'язку з Ig M (r = 0,28; p<0,05).

Одержані результати кореляції показали, що вміст ТТГ гіпофізу у хворих на ГКІ, вірогідно не відрізнявся від фізіологічних показників впродовж всього захворювання. Але все ж таки, регулюючий вплив ТТГ гіпофізу на імунний статус хворих на ГКІ зберігався. Так, синтез Ig M у хворих на тяжку форму ГКІ підвищувався в 2 рази, що характерно для первинної імунної відповіді на бактеріальну інфекцію, але відбувалося це без прямого впливу ТТГ гіпофізу, про що свідчить дуже слабкий корелятивний зв'язок між ними.

Активна форма гормона Т3 також високо корелювала прямим зв'язком зі всіма вивчаємими показниками факторів клітинного імунітету: CD3+ (r = 0,80, p < 0,001); CD4+ (r = 0,92, p<0,001); CD8+ (r = 0,79, p<0,001); CD22+ (r = 0,89, p < 0,001 ) і гуморального: з Ig А (r =0,70, p<0,001); Ig G (r = 0,77, p<0,001), тоді як з Ig M Т3 корелював дуже слабким зв'язком (r = 0,28; p<0,05). Отже, вплив ТТГ гіпофізу і активної форми Т3 на фактори специфічного імунітету виявився ідентичним.

Прогормон щитовидної залози Т4 позитивно корелював тільки із субпопуляцією CD 4+ (r = 0,47; p<0,001) і ЦІК (r =0,40; p<0,001). З іншими показниками клітинного і, особливо, гуморального імунітету Т4 корелював дуже слабким зв'язком, тобто результати цього взаємозв'язку виявились невірогідними (p>0,05).

Таким чином, при тяжкому перебігу ГКІ, що протікають з явищами токсикозу, з'являються нові корелятивні взаємозв'язки між показниками тиреоїдної та імунної систем, які відображують активацію захисних механізмів організму, що попереджують розвиток імунно-ендокринної недостатності. Оскільки у хворих на ГКІ не виникає зриву нейроендокринної регуляції, то і порушення імунного гомеостазу проявлялися лише розвитком вторинної імунної недостатності.

Аналіз результатів "навантажувальних тестів", що визначали показники поглинання тироксину лімфоцитами у хворих на ГКІ (ПТ4Л), свідчить, що ПТ4Л в гострому періоді захворювання у хворих 1-ї групи не виходив за межі діапазону фізіологічних коливань, тоді як до 7–10 дня відвищувався на 42,5% порівняно з гострим періодом (р < 0,01). У дітей, хворих на тяжку форму ГКІ в гострому періоді, ПТ4Л був на 30,2% нижче, ніж у здорових дітей і на 39,5% нижче, ніж у хворих на середньотяжку форму захворювання (р і p1< 0,001).

В періоді реконвалесценції показник ПТ4Л підвищувався, однак ще залишався нижче норми на 29%. Результати даного дослідження вказували на те, що виявлений "синдром низького трийодтироніну" у хворих на тяжку форму ГКІ , безпосередньо зв'язаний зі зниженням ПТ4Л.

Результати дослідження кортизолрезистентної фракції лімфоцитів (КРФЛ) показали, що під впливом преінкубації клітин з L-тироксином вміст КРФЛ у хворих 1-ї групи суттєво не змінювався. В той же час у хворих 2-ї групи виявлено тироксин-залежний вплив на антигеніндуковану імунну відповідь, що виражалось зниженням показника КРФЛ до фізіологічного рівня (p < 0,01).

При визначенні показника фібринолітичної активності лейкоцитів (LF) під вливом преінкубації з тироксином у хворих 1-ї групи, встановлено, що визначаємий показник LF суттєво не змінювався. Тоді як, у дітей 2-ї групи в гострому періоді, під впливом преінкубації клітин з L-тироксином встановлено значне зростання показника LF (p < 0,001), що вказувало на здатність тироксина потенціювати тимус-залежну активацію фібринолітичної активності лейкоцитів. Таким чином, експерементально встановлено, що у дітей, хворих на тяжку форму ГКІ, знижується біологічна активність факторів тимусу, тоді як здатність тироксину впливати на тималінзалежну активність Т-клітинної ланки імунітету підвищується.

Результати дослідження динаміки вмісту Т-лімфоцитів, що експресують рецептори до тромбіну під впливом Т4 (Е-тр-РУЛ) показали, що у хворих 1-ї групи в гострому періоді, вміст Е-ТР-РУЛ в 5 разів був вище порівняно з нормою, але під впливом преінкубації з Т4 вірогідно знижувався в 1,2 рази (p < 0,001) У хворих 2-ї групи вплив Т4 був більш значимим, що проявлялось зниженням вмісту Е-ТР-РУЛ в 1,4 рази (p < 0,001).

Визначаючи показники впливу тироксину на експресію лімфоцитами рецепторів до активатора плазміногену сечового типу (Е-У-РУЛ) і вміст лімфоцитів, що експресують поверхневі рецептори до тканинного активатора (Е-ТА-РУЛ), було встановлено, що у хворих 1-ї групи вміст лімфоцитів в обох дослідах не виходив за межі діапазону фізіологічних коливань цих показників, і не змінювався в інкубаційній моделі з Т4.

У хворих 2-ї групи ( хворі на тяжку форму ГКІ) вміст Е-У-РУЛ був знижений на 33,1 %, а вміст Е-ТА-РУЛ – на 22,7 % порівняно з нормою і статистично значимо зростав під впливом преінкубації клітин з Т4 на 27,8% і 14,6% відповідно (p1 < 0,001). Одержані результати в серії експериментів підтвердили, що для корекції функціональної активності Т-клітинної ланки імунітету і системи гемостазу при тяжкому перебігу ГКІ, що супроводжувася розвиткомкишкового токсикоексикозу, патофізіологічно обгрунтована замісна терапія тиреоїдними гормонами.

Можливість впливу на виявлені зміни в тиреоїдному статусі дітей, хворих на тяжку форму ГКІ, вивчали при проведенні замісної терапії препаратом ліотироніном. Препаратом вибору було обрано ліотиронін, оскільки він представляє собою комплекс синтетичного Т3 і Т4. Крім того, його переваги в тому, що ліотиронін зазвичай назначають для короткочасної терапії, препарат можна різко відміняти. З метою коригуючої замісної терапії дітям, хворим на тяжку форму ГКІ, зі встановленним синдромом низькоко трийодтироніну, ліотиронін призначали в дозі 12,5 мкг х 2 рази на добу, курсом 7-10 днів. При цьому враховувалося, що основною метою лікування ліотироніном дітей, хворих на тяжку форму ГКІ, є не досягання повної замісної дози препарату, а корекція дисбалансу функціональної інтеграції системи імунітету та системи гемокоагуляція/ фібриноліз в гострому періоді ГКІ. Ліотиронін застосовувався в комплексній терапії у 20 хворих з тяжким перебігом ГКІ (основна група), контролем служила група хворих, також із 20 хворих, які не отримували замісну гормональну терапію.

Loading...

 
 

Цікаве