WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вікові особливості менінгітів у дітей (епідеміологія, етіологія, клініка, диференційна діагностика) (автореферат) - Реферат

Вікові особливості менінгітів у дітей (епідеміологія, етіологія, клініка, диференційна діагностика) (автореферат) - Реферат

При благоприємному перебігу захворювання і швидкій санації спинномозкової рідини зміни концентрації фактора некрозу пухлин і розчинного рецептора до нього ФНПР1 мали однонаправленний характер: відбувалось суттєве зниження концентрації фактора некрозу пухлин (р0,01), одночасно менш швидкими темпами відбувалось зниження концентрації розчинного рецептора ФНПР1 (Рис. 4.).

Рис. 4. Динаміка концентрації фактора некрозу пухлин та його першого розчинного рецептора при швидкій санації ліквору (n=18)

При набутті захворюванням затяжного перебігу із відстроченою санацією ліквору (тривалість запальних змін у СМР більше 7-10 днів) спостерігалось зниження концентрації фактору некрозу пухлин при одночасному підвищенні концентрації розчинного рецептора ФНПР1, при санації спинно-мозкової рідини відбувалось поступове зниження концентрації розчинного рецептору (Рис. 5).

Рис. 5. Динаміка концентрації фактора некрозу пухлин та його першого розчинного рецептора при затяжній санації ліквору (n=14)

У випадку із затяжним перебігом крива зниження концентрації фактора некрозу пухлин, мала більш пологий характер. В групі із більш тривалою санацією ліквору на початку захворювання відмічались достовірно нижчі концентрації ФНП (середні концентрації 239,1  43,7 пг/мл і 124,58  17,23 пг/мл відповідно, р 0,05). Це може свідчити про те, що висока продукція фактора некрозу пухлин має певний позитивний вплив і сприяє більш швидкому звільненню від збудника.

Таким чином, на підставі проведеного дослідження вивчена етіологічна структура гнійних менінгітів у дітей різного віку, клінічні особливості маніфестації менінгіту у дітей різного віку, запропоновані критерії підозрілого на менінгіт випадку в залежності від віку, що дозволить покращити ранню діагностику менінгіту у дітей. Також вивчене діагностичне значення визначення концентрації фактора некрозу пухлин, його розчинного рецептора та інтерлейкіну-6 при бактеріальних і серозних менінгітах у дітей.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення задачі удосконалення діагностики менінгітів у дітей на підставі вивчення вікових особливостей етіології, клінічної картини та диференційної діагностики менінгітів, уточнені дані про захворюваність на менінгіти у дітей, етіологічну структуру гнійних менінгітів, розроблені критерії ранньої діагностики менінгіту у дітей різного віку, вивчене значення окремих медіаторів запалення при менінгітах у дітей.

  1. Частота менінгітів у дітей складає 90,5-92,5 на 100 тис. населення до 5-річного віку. До 70% з них припадає на дітей першого року життя. В усіх вікових групах розподіл на серозні і гнійні менінгіти мало відрізняється, переважають гнійні менінгіти, питома вага яких складає від 61,5 до 78 %.

  2. В етіології гнійних менінгітів у дітей молодше 1 місяця спостерігається переважання умовно-патогенних грампозитивних бактерій (до 70%), з них близько двох третин складають Strepococcus spp., інші 30% розшифрованих гнійних менінгітів у новонароджених викликані грамнегативними бактеріями. У дітей грудного віку перше місце за частотою в різні роки ділять між собою менінгокок (11,1-62,5%) та пневмокок (12,5-44,4%), на Hib припадає 0-33,3% від всіх підтверджених бактеріальних менінгітів, інші збудники складають сумарно від 11,1 до 25%; у вікових групах 1-3 роки та 3-5 років перше місце за частотою займає менінгокок (50-66,7%), друге місце у віці 1-3 роки у різні роки ділять між собою пневмокок (14,3-22,2%) та Hib (11,1-21,4%), у дітей 3-5 років друге місце за частотою посідає пневмокок (16,7-44,4%), третє – Hib (11,1-25,0%), на інших збудників припадає близько 5%. У дітей старше 5 років основними збудниками гнійних менінгітів є менінгокок (70%) та пневмокок (30%) .

  3. У дітей періоду новонародженості менінгіт часто перебігає на фоні нормальної або субфебрильної температури тіла, у віці до 1 року захворювання нерідко має поступовий початок, менінгіт до 3 років часто супроводжується додатковими вогнищами інфекції, з віком схильність до генералізованого перебігу зменшується. Зі збільшенням віку вираження менінгеального синдрому зростає: збільшується частота стрічання кожного з менінгеальних симптомів, а також кількість симптомів менінгеального подразнення, що одночасно наявні у однієї дитини. У дітей до 3 років менінгіт часто маніфестує появою судом.

  4. Особливості клінічної маніфестації менінгіту у дітей різного віку обумовлюють необхідність диференційного підходу до діагностики і показань для проведення ЛП в різних вікових групах.

  5. Чим менший вік дитини, тим ширший спектр захворювань, що можуть вимагати диференційної діагностики з менінгітом, що зумовлене менш специфічними проявами менінгіту у дітей молодшого віку. Частота станів, що потенційно потребують проведення спинномозкової пункції, у дітей до 5 років складає 516,1 на 100 тисяч населення до 5-річного віку.

  6. При бактеріальному менінгіті у спинномозковій рідині дітей відмічається суттєве підвищення рівнів фактора некрозу пухлин, його першого розчинного рецептора та інтерлейкіну-6, в той час як при серозному їх рівні не відрізняються від групи контролю. Затримка санації ліквору при гнійному менінгіті супроводжується підвищенням рівня першого розчинного рецептору до фактору некрозу пухлин.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  1. Переважання в етіології неонатальних менінгітів грампозитивних мікроорганізмів зумовлює призначення антибіотиків широкого спектру дії з переважною дією на грампозитивні бактерії. У віці від1 місяця до 5 років з метою емпіричної терапії доцільно застосовувати антибіотики, до яких чутливі менінгокок, пневмокок та гемофільна паличка, старше 5 років – принаймні менінгокок та пневмокок.

  2. Підозрілим випадком на захворювання менінгітом у дитини віком до 1 місяця життя є наявність щонайменше 2 з нижчеперерахованих симптомів: температурна нестабільність (гіпо або гіпертермія); зміна в поведінці дитини (апатичність, стан збудження); гучний (високочастотний) крик; відмова від їжі; зригування або блювота; поява судом, гіперкінезів, тремору рук; окорухові порушення; вибухання або напруження великого тім'ячка, розходження швів; закидання голови назад; позитивний симптом Лесажа; порушення свідомості.

  3. Підозрілим випадком захворювання на менінгіт у дитини віком від 1 до 12 місяців є захворювання із наявністю трьох з наступних симптомів: лихоманка; ригідність потиличних м'язів або закидання голови назад; вибухання або напруження великого тім'ячка; позитивний симптом Лесажа; ознаки гіперестезії; монотонний пронизливий крик; немотивована зміна поведінки; відмова від їжі, блювота; порушення свідомості; судоми; тремор кінцівок; окорухові порушення; наявність будь-якої вогнищевої неврологічної симптоматики; інші менінгеальні симптоми.

  4. Випадок, підозрілий щодо бактеріального менінгіту у дитини старше 12 місяціввизначається як захворювання із раптовим початком з лихоманки (вище 38С в пахвинній ділянці) і наявністю двох з наступних симптомів: головний біль; гіперестезія; блювота; ригідність потиличних м'язів; позитивні симтоми Керніга і/або Брудзинського; менінгеальна поза; порушення свідомості; вогнищева неврологічна симптоматики; генералізовані судоми.

  5. Серйозний прогноз у випадку несвоєчасної діагностики, тяжкість перебігу і наслідків менінгіту виправдовують здіснення люмбальної пункції з діагностичною метою у будь-якому випадку щонайменшої підозри на захворювання, якщо немає протипоказань. В разі отримання нормальних показників при дослідженні спинномозкової рідини у дітей, що мають клінічні ознаки, спільні з менінгітом, повинні бути інтенсифіковані зусилля для визначення іншого вогнища інфекції.

  6. Суттєву допомогу в диференційній діагностиці між бактеріальним і серозним менінгітом може мати визначення фактору некрозу пухлин, його першого розчинного рецептора та інтерлейкіну-6: всі ці показники значно підвищуються при бактеріальному менінгіті, в той час як при серозному їх рівні не відрізняються від групи контролю. Затримка санації ліквору при гнійному менінгіті супроводжується підвищенням рівня першого розчинного рецептора до фактора некрозу пухлин, що може служити додатковою прогностичною ознакою.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Чернишова Л.І., Сабко А.В. Аналіз захворюваності на менінгіти у м. Києві та визначення частоти станів, що потенційно потребують люмбальної пункції. // Збірник робіт співробітників КМАПО імені П. Л. Шупика. - 2001. – Вип. 10, Книга 2. – С. 745-747. (Дисертантом особисто зроблена вибірка підозрілих на менінгіт випадків, перегляд та аналіз медичної документації).

  2. Чернишова Л.І., Волоха А.П., Бондаренко А.В., Самарін Д.В., Лапій Ф.І. Особливості діагностики гнійних менінгітів у новонароджених // Соціальна педіатрія. Розділ: Медико-соціальні аспекти реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи. Випуск 1, присвячений V Міжнародному Українсько-Баварському Симпозіуму. – Київ, 2001. – С.210-212. (Дисертантом переглянуто та проаналізовано більшу частину історій хвороб).

  3. Чернишова Л.І., Бондаренко А.В., Степанова Н.В., Чемьоркіна Н.В. Проблема ранньої діагностики менінгітів у дітей // Сучасні інфекції. - 2002. - №4. – С. 29-35. (Особисто проведено огляд літератури, клінічне обстеження хворих, аналіз отриманих даних, підготовку статті до друку).

  4. Чернишова Л.І., Бондаренко А.В, Самарін Д.В. Визначення цитокіну ФНП та його розчинного рецептора TNFR1 у спинно-мозковій рідині при менінгітах у дітей // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – Київ, 2003. – Т2. - С. 664-670. (Проводила забір матеріалу для лабораторного дослідження, аналізувала історії хвороби, виконувала статистичну обробку результатів дослідження, підготувала роботу до друку).

  5. Чернишова Л.І., Волоха А.П., Бондаренко А.В. Гнійні менінгіти у дітей. Рання діагностика. (Лекція) // Сучасні інфекції. - 2003. - № 2. – С. 88-100. (Дисертантом особисто зібрано і проаналізовано клінічний матеріал, розроблено вікові критерії діагностики гнійного менінгіту).

  6. ЧернишоваЛ.І., Бондаренко А.В., Винник Н.П. Сучасні тенденції в етіологічній структурі бактеріальних менінгітів у дітей до 5 років //Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - 2004. – Вип. 13. – Т.2. - С.427-433. (Здобувачем особисто здійснювалось спостереження за проведенням бактеріологічних досліджень, проведений аналіз, узагальнення та статистична обробка результатів дослідження, підготовка наукових даних до публікації).

  7. Чернишова Л.І., Бондаренко А.В., Чемеркіна Н.В. Система фактору некрозу пухлин при менінгітах різного типу. (Тези ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції "Питання імунології в педіатрії", Київ (Україна), 18-19 вересня, 2003р.) // Перинатологія та педіатрія. – 2003. - №4. – С.70.

  8. Чернишова Л.І., Бондаренко А.В. Цитокіни у спинно-мозковій рідині при ураженні ЦНС різної природи. ІV Всеукраїнська науково-практична конференція "Питання імунології в педіатрії", Львів (Україна), 21-22 вересня, 2004р. (тези) // Ліки України. - 2004. – №9 (86). – С.5.

  9. ЧернишоваЛ.І., Бондаренко А.В., Волоха А.П., Винник Н.П., Литвиненко Н.Г. Критерії ранньої діагностики бактеріальних менінгітів у дітей в залежності від віку (інформаційний лист). – 2004. – 4с. (Дисертантом особисто зібрано клінічний матеріал, розроблено вікові критерії діагностики менінгіту).

Loading...

 
 

Цікаве