WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вікові особливості менінгітів у дітей (епідеміологія, етіологія, клініка, диференційна діагностика) (автореферат) - Реферат

Вікові особливості менінгітів у дітей (епідеміологія, етіологія, клініка, диференційна діагностика) (автореферат) - Реферат

Було виявлено, що поєднання трьох і більше з основних симптомів (підвищення температури тіла, вибухання великого тім'ячка, позитивний симптом Лесажа, блювота або зригування, генералізовані судоми, закидання голови назад, різке збудження, явні ознаки гіперестезії, порушення свідомості) на початку захворювання спостерігалось лише у 31,13 % новонароджених та у 58,8 % дітей грудного віку. Поєднання як мінімум двох з основних ознак спостерігалось у 56,25% обстежених новонароджених із менінгітом, наявність хоча б одного - у 81,25%. Із неспецифічних проявів, таких як порушення дихання, немотивована зміна поведінки, зміни з боку рефлексів новонароджених, відмова від їжі, голосний або стогнучий крик, практично у всіх дітей був відмічений хоча б один із них. Поєднання двох з неспецифічних проявів відмічалось у 60%, трьох і більше – у 30%. Поєднання як мінімум двох з основних симптомів менінгіту спостерігалось у 88,23%, наявність хоча б одного з вищевказаних основних симптомів у 94,1% пацієнтів грудного віку із менінгітом. У двох дітей грудного віку (5,9 %) були наявні лише неспецифічні ознаки, такі як зміна поведінки у вигляді адинамії, апатії, відмови від їжі на фоні субфебрильної температури тіла і незначних катаральних проявів. Поєднання лихоманки, блювоти, ригідності м'язів потилиці, ознак гіперестезії, судом, порушення свідомості спостерігалось у 30 % хворих 1-3 років, але поєднання хоча б трьох з вищенаведених симптомів відмічалось у 86,9 % дітей. Поєднання трьох і більше із перерахованих симптомів спостерігалось у 85,7 % хворих 3-7 років (приблизно у 3/4 з них – більше трьох) та у 83,7 % хворих 7-14 років (з них у 2/3 – більше 3 ознак). Поєднання як мінімум двох з вищеперерахованих симптомів відмічалось у 100 % дітей із менінгітом віком від 1 до 7 років і у 97,3 % дітей 7-14 років.

При проведенні кореляційного аналізу встановлено, що спостерігається пряма кореляція середньої сили між днем хвороби на момент госпіталізації (для новонароджених, переведених із пологового будинку, - днем хвороби на момент діагностики менінгіту) і ймовірністю розвитку ускладнень (r=0,5; p<0,0001), особливо інтенсивний зв'язок спостерігався у групі дітей віком від 1 до 12 місяців (r=0,67; p<0,0001).

В результаті перегляду 17 890 записів у журналах обліку пацієнтів, лабораторних журналах, стаціонарних журналах відділень 4 найбільших лікарень міста Києва, було виявлено 542 випадки у дітей до 5 років, клінічний стан яких можна було розцінювати як потенційний менінгіт (частота - 516,1 на 100 тисяч населення до 5 років). У дітей періоду новонародженості, клінічний стан яких вимагав проведення диференційного діагнозу із запаленням мозкових оболонок, були наступні діагнози: перинатальне гіпоксично-травматичне ураження ЦНС (47,6%), внутрішньочерепний крововилив (14,28%), синдром абстиненції – діти народжені від матерів, що вживали наркотики (9,52%), вроджена ендокринопатія (4,76%), сепсис без менінгіту (23,8%). У дітей від 1 місяця до 14 років стани, при яких виникала необхідність диференціації із нейроінфекцією найчастіше розвивались на фоні іншого системного інфекційного захворювання (ГРЗ, ГКІ, пневмонія та ін.).

Суттєвих відмінностей в клінічній картині між новонародженими дітьми із менінгітом та із захворюваннями, що вимагали диференціації з менінгітом, не було виявлено. Іноді симптоми, що давали підстави підозрювати менінгіт (ознаки підвищеного внутрішньочерепного тиску, що проявлялися вибуханням великого тім'ячка, розходження швів, позитивний симптом Лесажа), навіть частіше зустрічалися у дітей без менінгіту. Такі симптоми як тремор кінцівок, гіперестезія частіше зустрічались у дітей із менінгітом. Серед обстежених дітей грудного віку при порівнянні частоти симптомів лише відмова від їжі та зміна поведінки зустрічались достовірно частіше у дітей із менінгітом у порівнянні із тими, в кого менінгіт підтверджено не було. Така ознака як закидання голови назад часто була приводом для підозри на менінгіт, але зустрічалась навіть частіше у дітей без запалення мозкових оболонок. Такі симптоми як блювота, гіперестезія, ригідність м'язів шиї, симптом Керніга у віці 1-3 роки і 7-14 років, а у віці 3-7 роки, крім того, верхній симптом Брудзинського, у дітей із менінгітом зустрічались достовірно частіше. Судоми, порушення свідомості, вогнищева неврологічна симптоматика, окорухові порушення частіше розвивались за відсутності менінгіту, але відмінності статистично не достовірні. Лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво у загальному аналізі крові достовірно частіше відмічались у дітей із менінгітом, але у дітей без менінгіту також мали місце у половині випадків, що свідчило про наявність іншого інфекційного вогнища. В поєднанні симптомів у дітей із менінгітом та дітей із іншими станами, що його імітували, відмічалась тенденція до більш багатої на симптоми клінічної картини при наявності менінгіту у порівнянні із дітьми без менінгіту, достовірні відмінності відмічено лише у групі дітей 1-3 років.

Співідношення випадків, підозрілих на менінгіт, до менінгіту власне збільшується з віком, складаючи у періоді новонародженості майже 2:1, у дітей грудного віку близько 5:1, у дітей старше 1 року близько 7,5:1. Це зумовлене менш специфічними клінічними проявами менінгіту у дітей молодшого віку і більш широким спектром захворювань, що можуть вимагати диференційної діагностики з менінгітом. З віком також значно знижується вірогідність виявлення менінгіту при обстеженні дітей із судомним синдромом (від 29,3 % у новонароджених до 2,63 % у віці старше 3 років).

Концентрація інтерлейкіну 6, фактора некрозу пухлин та першого розчинного рецептора до фактора некрозу пухлин була значно підвищена успинномозковій рідині дітей з бактеріальним менінгітом порівняно із дітьми, що мали серозний менінгіт, та контролем (табл. 5).

Таблиця 5

Концентрація цитокінів на початку захворювання при менінгітах різної етіології

Середня концентрація (Mm)

ІЛ-6, пг/мл

ФНП, пг/мл

ФНПР1, нг/мл

Бактеріальний менінгіт (n=54)

184,6812,77*

166,1533,6

12,371,69**

Серозний менінгіт (n=18)

14,423,38

<2

2,680,3

Контрольна група (n=20)

<0,6 пг/мл

<2

3,50,37

*р0,0001 порівняно із групою серозного менінгіту та контрольною

**р0,01 порівняно із групою серозного менінгіту та контрольною

Суттєвих відмінностей в рівнях ФНП та ФНПР1 між дітьми із серозним менінгітом та контролем виявлено не було.

Набряк-набухання головного мозку розвивався лише при концентраціях інтерлейкіну-6 вище 200 пг/мл (у 57% дітей), р0,01 і достовірно частіше при концентрації фактора некрозу пухлин вище 100 пг/мл (у 60,7 % дітей порівняно із 7%, р0,01).

Як видно з таблиці 6, у групі дітей із ускладненнями на початку захворювання відмічались достовірно вищі концентрації інтерлейкіну-6 порівняно із дітьми, у яких захворювання закінчилось повним одужанням, а щодо фактора некрозу пухлин, то відмічалась тенденція до нижчої концентрації на початку захворювання у дітей, у яких в подальшому розвинулись ускладнення.

Таблиця 6

Концентрація цитокінів на початку захворювання у дітей з різними наслідками бактеріального менінгіту

Цитокін

Одужання (n=37)

Ускладнення (n=13)

Достовірність розбіжностей

ІЛ-6

Середня концентрація (Mm)

125,78 16,31

205,522,61

р=0,005

ФНП

Середня концентрація (Mm)

167,1324,7

106,923,6

р0,05

Для фактора некрозу пухлин характерним було швидше падіння концентрації з часом порівняно із інтерлейкіном-6, активність якого зменшувалась вдвічі на 4-5-й день захворювання, в той час як концентрація ФНП вже на другий день від початку лікування у більшості дітей зменшувалась у 3-4 рази.

Loading...

 
 

Цікаве