WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вікові особливості менінгітів у дітей (епідеміологія, етіологія, клініка, диференційна діагностика) (автореферат) - Реферат

Вікові особливості менінгітів у дітей (епідеміологія, етіологія, клініка, диференційна діагностика) (автореферат) - Реферат

Результати дослідження та їх обговорення.

Захворюваність на менінгіт в м. Києві у дітей складає 90,5-92,5 випадків на на 100 тисяч населення до 5-річного віку. До 70 % з них припадає на дітей першого року життя. В усіх вікових групах переважають гнійні менінгіти, у вікових групах 0-1 місяць, 1-12 місяців та 1-3 роки питома вага гнійних менінгітів складає 76,6-78,1%, після 3 років відмічається тенденція до збільшення питомої ваги серозних менінгітів (36,9%). З таблиці 3 видно, що виявлення пневмококових менінгітів суттєво зросло за період спостереження (у 7-12 разів у 2002-2004 роках порівняно із 1999 роком). Виявлення менінгітів, викликаних Hіb, зросло в 3,5-8 разів. Захворюваність на менінгококовий менінгіт залишається високою, приблизно стабільною, з незначними коливаннями по роках.

Таблиця 3

Частота окремих збудників бактеріальних менінгітів у дітей до 5 років

1999

2002

2003

2004

Абс.

На 100 тис. нас.

Абс.

На 100 тис. нас.

Абс.

На 100 тис. нас.

Абс.

На 100 тис. нас.

Гнійні менінгіти

75

71,4

58

65,6

58

64,6

68

70,4

N. meningitidis

20

19,0

13

14,7

16

17,8

20

20,7

S. pneumoniae

1

0,9

10

11,3

8

8,9

6

6,2

H. influenzae b

1

0,9

7

7,9

2

3,3

4

4,1

інші збудники

8

7,6

5

5,7

8

8,9

6

6,2

В етіології гнійних менінгітів у дітей молодше 1 місяця спостерігається переважання бактерій роду стрептококів (що складають після покращення лабораторної діагностики 44,8% всіх випадків, з них на S.рneumoniae припадає близько половини всіх стрептококів), на інші умовно-патогенні грампозитивні бактерії (S.epidermidis, Br.catarrhalis, S.aureus) припадає ще близько 25%, на грамнегативних збудників (Kl. рneumoniae, Acinetobacter anitratum, Ps. aerugenоsае, E. сoli) припадає близько 25% від збудників підтверджених бактеріальних менінгітів, на менінгококовий - близько 5% розшифрованих бактеріальних менінгітів у новонароджених. Відсоток розшифровки при цьому складає 43,5%.

Після оснащення лабораторій відповідними поживними середовищами і факторами росту, а також застосування методів для виявлення антигену збудника при розшифровці 67,2% етіологічна структура у вікових групах від 1 місяця до 5 років виглядає наступним чином: у дітей грудного віку перше місце за частотою в різні роки ділять між собою менінгокок (11,1-62,5%), пневмокок (14,3-44,4%) та Hib (0-33,3%), інші збудники складають сумарно від 11,1 до 25%, до них належать H. parainfluenzae, E. coli, Acinetobacter lwoffii, S. aureus, Streptococcus spp., Pr. mirabilis; у вікових групах 1-3 роки та 3-5 років безперечно лідирує менінгокок (50-66,7%), друге місце у віковій групі 1-3 роки у різні роки ділять між собою пневмокок (14,3-22,2%) та Hib (11,1-21,4%), у дітей 3-5 років друге місце за частотою посідає пневмокок (16,7-44,4%), третє – Hib (11,1-25,0%), на інших збудників у віці 1-5 років припадає близько 5%, до них належать Acinetobacter lwoffii, S. aureus, S. viridans, S. suis, S. pyogenes. У дітей старше 5 років збудниками розшифрованих гнійних менінгітів обстежених дітей були майже виключно менінгокок (70%) та пневмокок (30%), відсоток розшифровки склав 77 %. Суттєвих відмінностей у розподілі серогруп менінгокока в залежності від віку не виявлено.

Серед усіх виділених штамів менінгокока 100% були чутливі до бензилпеніциліну, ампіциліну, цефтріаксону, цефотаксиму, цефтазідіму, левоміцетину, ципрофлоксацину; всі штами пневмокока були чутливими до цефалоспоринів ІІ та ІІІ поколінь, помірно резистентними до левоміцетину були 22,2%, до фторхілонолонів 41,7% були резистентними, ще 16,7% помірно стійкими. Всі виділені штами H. influenzae b були чутливими до пеніциліну, левоміцетину, цефтріаксону, цефотаксиму, цефазоліну, ципрофлоксацину, єдиний виділений штам H. parainfluenzae був помірно стійким до бензилпеніциліну.

Більша частина всіх летальних випадків припадає на вік до 1 року (табл. 4).

Таблиця 4

Наслідки гнійних менінгітів у дітей до 5 років (1999)

Вікова група

0-1 міс (n=23)

1-12 міс

(n=23)

1-3 роки

(n=17)

3-5 років

(n=12)

абс

%

абс

%

абс

%

абс

%

Частота розвитку набряку головного мозку

5

21,73

5

21,74

3

17,64

1

8,33

Частота розвитку гідроцефалії

4

17,39

1

4,34

0

0

0

0

Летальність

12

52,17

5

21,74

1

5,88

0

0

Частота розвитку ускладнень і летальність зменшуються з віком. Це зумовило необхідність вивчення особливостей перебігу менінгітів у дітей різного віку.

У більшості дітей з менінгітом, що були під спостереженням, мав місце гострий початок захворювання. Різниця в частоті поступового розвитку симптомів між дітьми до 1 року життя (43,9%) і старшими від 1 року (22,7%) достовірна при p=0,003. Найчастіше катаральні прояви супроводжували менінгіт у дітей 1-3 років (43,5%), достовірно частіше, ніж у дітей грудного віку (р0,05) і старше 7 років (р0,01). Найчастішою додатковою локалізацією інфекції при гнійному менінгіті були нижні дихальні шляхи – бронхіт та пневмонія зустрічались у 15,5 % дітей до 3 років. У дітей старше 7 років в нашому дослідженні не було додаткових гнійних вогнищ інфекції. У новонароджених додаткові септичні вогнища зустрічались достовірно частіше, ніж у всіх дітей старше 1 місяця (р<0,01), у дітей грудного віку – достовірно частіше, ніж у дітей 3-14 років (р<0,05). У дітей до 7 років менінгококовий менінгіт поєднувався із менінгококцемією у від 76,9% (у дітей 1-12 місяців) до 92,85 % (у дітей віком 1-3 роки), що достовірно частіше, ніж у групі дітей 7-14 років, де менінгіт поєднувався із менінгококцемією у 41,6%, р<0,05.

Були помічені суттєві відмінності у відсотковому розподілі температури тіла на початку захворювання в залежності від віку (Рис. 1). У групі новонароджених дітей при наявності менінгіту часто зустрічалась нормальна температура тіла, температура тіла вище 38,0С у новонароджених із менінгітом зустрічалась достовірно рідше, ніж в будь-якій іншій віковій групі (р0,001), у дітей 1-3 років достовірно частіше, ніж у дітей віком від 1 до 12 місяців та від 7 до 14 років (р0,0001 та р0,01 відповідно).

Найбільш сильний кореляційний зв'язок між віком і температурною реакцією при менінгіті спостерігається у віці до 2 років (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,7 при р  0,01), а після 3 років прямої залежності між віком і температурою не відмічається.

Частота реєстрації більшості симптомів суттєво залежала від віку (Рис.2). Блювота як один з початкових симптомів менінгіту достовірно частіше спостерігалась у дітей старше 1 року, ніж у новонароджених та дітей грудного віку (р0,05 та р0,0005 відповідно).

Рис. 2. Частота деяких симптомів менінгіту в залежності від віку у відсотках

У новонароджених генералізовані судоми зустрічались достовірно частіше, ніж у дітей грудного віку (р0,05) і дітей старше 3 років (р0,01). У дітей грудного віку і дітей 7-14 років – приблизно однаково часто (13-15%), достовірно рідше, ніж у дітей 1-3 років (р0,05).

Суттєвих відмінностей в частоті порушення свідомості як маніфестного симптому менінгіту у різних вікових групах відмічено не було. Явні ознаки гіперестезії відмічались у половини обстежених дітей (53,8 %), чутливість даного симптому не залежала від віку.

Чутливість майже всіх симптомів подразнення мозкових оболонок збільшується з віком (Рис. 3). Виключення складають симптоми Брудзинського, які у віковій групі 7-14 років зустрічались достовірно рідше, ніж у дітей 3-7 років (р<0,05 для кожного з трьох симптомів). Серед усіх менінгеальних симптомів ригідність м'язів потилиці зустрічалась найбільш часто. Різниця в частоті симптому між дітьми старше року і дітьми до року суттєва при р0,01; при порівнянні груп старше року між собою відзначається лише тенденція. Коефіцієнт кореляції між віком дитини і наявністю ригідності шиї і її вираженістю r=0,5 (p0,0001), найбільш сильна кореляція спостерігається у віці до 5 років (r=0,7; р0,0001). При порівнянні дітей 1-3 років із дітьми 3-7 та 7-14 років частота стрічання симптому Керніга відрізняється з високим ступенем (р0,05), між групами дітей 3-7 та 7-14 років – різниця несуттєва.

У більшості випадків відмінності в частоті виявлення позитивних менінгеальних симптомів при гнійних і серозних менінгітах не були істотними, хоча загалом відмічалась тенденція більшої частоти позитивних симптомів при гнійних менінгітах, більшої питомої ваги слабопозитивного симптому ригідності м'язів потилиці у групі дітей із серозним менінгітом.

Loading...

 
 

Цікаве