WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Аутоагресивна поведінка несуїцидального характеру у хворих на параноїдну шизофренію (діагностика, корекція, профілактика) (автореферат) - Реферат

Аутоагресивна поведінка несуїцидального характеру у хворих на параноїдну шизофренію (діагностика, корекція, профілактика) (автореферат) - Реферат

При гострому типі формування НАП виникнення проявів аутоагрессії мало швидкий, часто миттєвий характер та ініціювалося від секунд, як при імпульсивних кататонічних нападах (23%), до декількох годин при загостреннях маревної (10,7%) та галюцинаторної симптоматики (58,3%), або розгорталося на тлі афективної напруженості, у тривожно-ажитованому стані у пацієнтів з вираженими психопатоподібними змінами особистості (85,7%).

Для підгострого формування НАП характерними були більші терміни часу (від декількох діб до місяців) при окремих варіантах розвитку марення (89,3%) та галюцинаторного синдрому (41,6%), компульсивних самоушкодженнях (28,6%) та кататонічних станах.

Поступове формування НАП було найбільш характерним при компульсивних феноменах (71,4%) та станах вираженої дефіцитарної симптоматики з фіксацією кататонічних проявів в межах параноїдного процесу (23%) з подальшим рецидивуванням НАП за типом кліше.

Дослідження рівня тривожності за шкалою особистісної та реактивної тривожності Спілбергера-Ханіна показало, що у групі з НАП середні показники реактивної та особистісної тривожності були 39,38 1,52 та 39,44 1,26 відповідно, у групі з суїцидальними проявами - 34,05 2,35 та 35,53 1,88, у групі контролю - 38,96 2,23 та 38,08 1,88. Дослідження тривожності дозволило виявити помірне підвищення середніх показників рівня тривожності як особистісної, так і ситуативної у хворих основної групи. Виявлено достовірні відмінності від середніх показників тривожності у групі хворих на шизофренію з проявами суїцидальної поведінки, де показник за шкалою виявився на рівні верхньої межі діапазону низького рівня тривожності. При цьому рівні особистісна та ситуаційна тривожність у хворих основної групи істотно не відрізнялися, як і в інших групах, що ймовірно можна пояснити дизайном дослідження – оцінювання тривожності проводилося поза епізодами аутоагресивних дій, перед і під час яких можна припускати підвищення рівня тривоги. Цією причиною, на нашу думку, можна пояснити й малозначуще розходження показників з групою контролю, яке не досягає достовірного рівня.

Таким чином, дослідження тривожності за методикою Спілбергера-Ханіна дозволило виявити достовірні розходження за середніми показниками ситуаційної та особистісної тривожності між групами хворих із суїцидальною поведінкою та НАП. Отримані дані дозволяють розцінювати рівень тривожності як диференційно-діагностичну ознаку при розмежуванні суїцидальної поведінки і НАП.

З метою пошуку критеріїв розмежування суїцидальної поведінки та НАП нами було проведене дослідження самосвідомості смерті і суїцидального ризику. Порівняння середніх показників самосвідомості смерті в групах НАП, групі суїцидальної аутоагресивної поведінки (САП), і контролю показало, що для пацієнтів основної групи характерною є знижена самосвідомість смерті (21,56 0,78) стосовно до групи контролю (25,76 0,84), однак її показник вірогідно вище ніж у суїцидентів (17,89 0,78). Показник суїцидального ризику вище (25,90 1,09) ніж у групі контролю (19,64 0,81), але вірогідно нижче ніж у групі САП (33,47 1,16). Таким чином, виявлені якісні відмінності хворих основної групи від груп САП і контролю відбивають велику збереженість самосвідомості смерті, що практично відповідає відсутності щирих намірів відходу з життя.

Середній показник агресивності за проективною методикою „Руки" в групі НАП наближався до рівня цього показника в групі контролю (0,20 та 0,16 відповідно), але був вище у порівнянні з показником агресивності в групі суїцидентів (0,84) який перебуває в діапазоні середніх значень цього показника агресивності у здорових дорослих за даними літератури (СенькоТ.В., 1996).

При прогнозуванні НАП рекомендується комлексний підхід який базується на вивченні індивідуальних особистісних особливостей хворого, психопатологічних особливостей клінічної картини та перебігу захворювання з використанням розробленої нами методики „Спосіб визначення ризику самопошкоджень внаслідок несуїцидальної аутоагресії". Використання визначеного способу є доцільним для прогнозування як первинного виникнення НАП так і його рецидивів.

При профілактиці НАП медичні заходи попередження самоушкоджень повинні мати комплексний характер (медикаментозна терапія, дотримання режиму спостереження, психотерапевтична корекція) з урахуванням імовірного клінічного варіанту несуїциальної аутоагресивної поведінки, для визначення якого використовується розроблена нами методика „Спосіб прогнозування клінічного варіанту несуїциальної аутоагресивної поведінки у хворих на параноїдну шизофренію".Вибір заходів, які проводять лікар-психіатр та медичний персонал для попередження та корекції НАП,має залежати від особистісних особливостей хворого та конкретного варіанту НАП.Фармакотерапія проводиться як з урахуванням основного синдрому захворювання, так і симптоматики домінуючої в генезі НАП. Нейролептична терапія повинна бути доповнена доцільним використанням антидепресантів, транквілізаторів, тімостабілізаторів.

При маревному та галюцинаторному варіантах НАП слід враховувати пряму залежність розвитку аутоагресивної поведінки від особливостей змісту та гостроти галюцинаторної та маревної симптоматики, і високу загрозу життю пацієнта внаслідок самопошкоджень. У таких випадках, окрім безпосередньо антипсихотичної терапії, раціональним є забезпечення суворого догляду за пацієнтом, прийняття рішення щодо використання заходів м'якої фіксації у стані гострої галюцинаторно-маревної симптоматики та психомоторного збудження.

При компульсивному варіанті НАП забезпечення постійного догляду за хворим часто є неможливим, ступінь прояву галюцинаторно-маревної симптоматики у цих хворих зазвичай не вимагає утримання їх на спостережній частині відділення. З метою корекції та попередження НАП медикаментозна терапія в цих випадках повинна бути спрямована на подолання тривоги та ажитації у пацієнта. У таких випадках доцільним є призначення, поряд з класичними або атиповиминейролептиками, також і анксиолітичної терапії.

Проблема попередження самоушкоджень при афективному варіанті полягає у непередбаченому та імпульсивному характері аутоагресивних дій. Як показує клінічний досвід, якщо заздалегідь пацієнт сам вербально не констатує потягу до самошкоджень, то запобігти їх реалізації стає важким завданням для персоналу. З іншого боку, зростаюча емоційна напруга часто є базовим фактором ризику можливих самопошкоджень у пацієнтів даної групи. При цьому варіанті НАП найбільш доцільною є своєчасна заміна режиму нагляду на більш суворий та призначення антипсихотичної, переважно седативної, терапії.

Loading...

 
 

Цікаве