WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Дискурс сучасної англомовної сім’ї (автореферат) - Реферат

Дискурс сучасної англомовної сім’ї (автореферат) - Реферат

Стратегія захисту власного „Я" є рефлексивною інтенцією мовця зберегти власну гідність („обличчя"). Комуніканти в межах ролей родинного зв'язку „ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК" неодноразово звертаються до тактики використання сарказму та перебільшення з метою завдавання образи у відповідь співрозмовнику. Згадана тактика створює ризиковану емоційно-напружену комунікативну ситуацію, яка залишається відкритою після завершення обміну висловлюваннями. Найтиповішими комунікативними тактиками захисту ЧОЛОВІКА є невизнання провини, ЧОЛОВІКИ залишаються неготовими добровільно приймати роль ЖЕРТВИ. Для відвернення небажаного комунікативного повороту чи уникнення конфронтації ЧОЛОВІКИ використовують тактику ігнорування, яка зазвичай реалізується або перебиванням та зміною теми спілкування, або мовчанням.

Основною метою стратегії підтримання міжособистісних стосунків - тактика обговорення проблем та тактика „розмова за вечірнім столом" – виступає бажання забезпечувати вербальний обмін між членами сім'ї. На інтенціальному рівні суб'єктність даної стратегії належить виключно ДРУЖИНІ. Очевидно, це не означає, що ЧОЛОВІКИ не виступають ініціаторами розмов за столом чи не обговорюють з ДРУЖИНОЮ проблеми спільних знайомих, проте саме ДРУЖИНИ застосовують такі тактики з цілеспрямованою інтенцією підтримання міжособистісних стосунків членів сімейної одиниці. Серед лінгвальних особливостей тактики обговорення проблем переважають стилістичні засоби (перебільшення, сарказм, порівняння), категорія заперечення, лексичні одиниці з негативною поляризацією: 'Betsey wouldn't let herself enjoy Ireland. She secretly wants to live in Manhattan,' Hope pointed out. 'She thinks that if only she could off-load Dan and the kids, she'd be Carrie from Sex And The City and spend her life drinking cocktails, wearing vintage dresses and being chatted up by handsome men with houses in the Hamptons and trust funds.' Тактика „розмова за вечірнім столом" має окремий сценарій, який поєднує мовленнєві, невербальні та позалінгвальні складові. Гетерогенна комунікативна ситуація містить емотивне з'ясування стосунків між ДРУЖИНОЮ та ЧОЛОВІКОМ. Унаслідок того, що ЧОЛОВІКИ не розпізнають ілокутивну мету згаданих тактик, між подружжям виникає комунікативний дисонанс, що представлено мовчанням, плачем, встановленням проксемічної дистанції, вживанням трафаретних питань 'is everything OK?', 'what's the problem?', 'what are you thinking of at the moment?' і т.д.

Комунікацію між БАТЬКАМИ та ДИТИНОЮ слід розглядати не як „спілкування заради спілкування", а як процес передачі кожним із мовців власних „ілокутивних намірів". У ній присутні такі стратегії, як виховання, самовираження, захист власного „Я" та здійснення впливу.

Стратегія виховання відповідає соціальній функції БАТЬКІВ, вона забезпечує успішну соціалізацію ДИТИНИ (зокрема мовну) в сімейній одиниці. Виховний процес може відбуватися у менш чи більш асиметричних умовах залежно від структури родини, характеру міжрольового волевиявлення та інших екстралінгвістичних чинників. З метою регулювання комунікативної поведінки ДИТИНИ, БАТЬКИ найчастіше застосовують тактику повчання, схвалення чи засудження вчинку, „умовних покарань", спілкування на рівних та все рідше застосування фізичної сили. Переконати адресата складніше, ніж здійснити вплив на нього. Стратегія здійснення впливу націлена на емотивну сферу адресата, її призначення – досягти миттєвого, але тимчасового результату, у той час як завдяки тактиці повчання БАТЬКИ скеровують розвиток і формують світогляд ДИТИНИ. Зокрема, найпоширенішими вербальними засобами батьківської тактики повчання є стилістичні елементи (повторення, риторичні питання, протиставлення), категорія модальності, категорія заперечення, апеляція до цінностей, а також мовленнєвий акт надання поради. В основі комунікативних тактик „умовних покарань" та застосування фізичної сили виступає страх ДИТИНИ перед покаранням. Тактика умовних покарань полягає у визначенні БАТЬКОМ майбутніх дій ДИТИНИ, при цьому в ньому експліцитно присутні засоби покарання у разі опору. Вербальна реалізація згаданої комунікативної тактики досягається поєднанням складової умови ('if', 'until') із мовленнєвими актами (прескриптивами та менасивами): 'You're not going anywhere until you've eaten your dinner'. Комунікативна тактика схвалення чи засудження вчинку спирається на семантичні компоненти: суб'єкт і об'єкт оцінки, вчинок, власне оцінка, основа для оцінки, детермінатор-інтенсифікатор оцінки. Референційна ситуація отримує вираження в диктумній частині висловлювання, а її оцінка – в модусній. Особливістю мовленнєвого акту засудження є те, що він може складатися тільки з диктумної частини, а всі оціночні елементи переводяться у пресупозицію ('Language,' my mother said. She had her fingers to her mouth, as if she were praying). Зважаючи на те, що позитивні вчинки сприймаються як норма, БАТЬКАМ слід вжити додаткові словесні засоби схвалення (прикметник 'good' та її експресивні синоніми). Більш схильні до використання тактики спілкування на рівних МАТЕРІ та БАТЬКИ, які обмежені у спілкуванні з ДИТИНОЮ біологічним, часовим і просторовим бар'єрами. Основними прагматичними ознаками такої тактики є заміна прескриптив мовленнєвими актами проханнями: проханням, вираженим модальними дієсловами will, can, could, а також ввічливим проханням з імпліцитним незадоволенням, вираженим конструкцією I wish + you + would/wouldn't ('...Annie, will you put the milk away?'; 'Oh dear,' said Alice, 'I wish you wouldn't argue with her'). Прогібативи замінюються умовними реченнями If + умова, дозвіл. Експліцитне засудження вчинку ДИТИНИ також відсутнє, закономірним є використання БАТЬКАМИ мовленнєвих актів схвалення чи ігнорування негативних якостей мовленнєвої та невербальної поведінки ДИТИНИ.

Основною комунікативною стратегією адресанта-ДИТИНИ по відношенню до адресата-БАТЬКІВ є стратегія самовираження, яка спрямована на привернення уваги адресата до питань, які хвилюють мовця. ДИТИНА застосовує для досягнення своєї мети такі тактики, як демонстрування своїх здібностей, перебільшення, завдавання образи та порушення принципів ввічливості. Найяскравішою особливістю згаданої стратегії є те, що комунікативні тактики присутні у мовленні ДИТИНИ навіть у зрілому віці. Головними лінгвальними засобами тактики демонстрування здібностей є лексеми з крайньою позитивною чи негативною оцінкою, абсолютно-тотальні прислівники never та always, короткі та незакінчені синтаксичні конструкції та інші емотивно-забарвлені вербальні елементи. Вона вводиться мовленнєвими актами констативами та експресивами або з метакомунікативним актом представлення нової теми комунікації ('Look ...', 'Guess what?', 'You'll never quess ...'), або без нього. Комунікативна тактика порушення принципу ввічливості та завдавання образи також успішно реалізує інтенцію ДИТИНИ через крайній негативізм мовленнєвої і невербальної поведінки, насамперед вживанням нецензурних слів, сарказму, знехтуванням цінностями співрозмовників, порушенням статусно-рольової парадигми. Стратегію самовираження можна визнати успішною, якщо адресат-БАТЬКИ зрозумів повідомлення ДИТИНИ та відповідно відреагував, наприклад, мовленнєвим актом похвалою чи експресивами із позитивно-оціночною лексикою. Наприклад:

(1) адресант-ДИТИНА (8 років): When I came home I found Peggy sitting cross-legged on the carpet, studying a book on Lucy Doll.

'Look what I've got , Harry.'

I sat on the floor with her and looked at the book.

... 'It's for big girls' (Tony Parsons,Man and Wife).

(2) адресант-ДИТИНА (30 років): 'Mum, guess what? I'm going to be on TV.'

My mother looks up. Jes moves his arm from Sam's hand.

'Crazy, isn't it? The BBC want to do this programme with me, Word Up! Reciting some of my poems.' ...

'Och, Scott, I'm so proud,' my mother says happily. ... (Jim Keeble, My Fat Brother)

Незважаючи на те, що спілкування на рівні імплікатур є складною когнітивною та вербальною дією, при аналізі сімейного дискурсу були зафіксовані випадки використання комунікативної тактики прохань-натяків навіть з боку молодших ДІТЕЙ та тактики непрямих директив із боку МАТЕРІ у розмові зі своїми дітьми:

'That art exhibition's still on at the Pavilion,' said Anemone, who was doing A level art and liked to feel her taste was rather avant-garde. 'It's brilliant.' ...

'... I'll tell you what, Anemone, I'll buy you a ticket if I can borrow your astrology book' (Joanna Bell, Pillars of Salt).

Loading...

 
 

Цікаве