WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оцінка впливів техногенно небезпечних об’єктів на навколишнє середовище:науково-теоретичні основи, практична реалізаціяу (автореферат) - Реферат

Оцінка впливів техногенно небезпечних об’єктів на навколишнє середовище:науково-теоретичні основи, практична реалізаціяу (автореферат) - Реферат

Процедура генерації альтернатив полягає у первісному формуванні всієї множини альтернатив, базуючись на досвіді зацікавлених сторін ЕО, а також на новітніх техніко-технологічних рішеннях, що можуть привести до досягнення мети проекту. Як тільки визначені фактори, що обмежують рішення за можливістю впровадження тої чи іншої альтернативи, наступним етапом є робота з генералізації визначених альтернатив або можливих напрямків дій для рішення проблеми. Багато альтернативних рішень звичайно відомі з попереднього досвіду, стандартні і легко вписуються в критеріальні границі кращого рішення. Процедура генералізації альтернатив, як правило, може проходити у три етапи: формування, оцінка і вибір альтернатив.

Дисертант обґрунтував і запропонував методологію генералізації альтернатив для процедури оцінки впливів техногенно небезпечних об'єктів на навколишнє середовище, яка базується на нечітких експертних оцінках, які в подальшому здійснюють перетворення множини усіх можливих альтернатив у чітку множину доцільних альтернатив (рис. 2).

Вирішуючи задачу генералізації альтернатив – вибір з невизначеної множини альтернатив чітку множину доцільних, які задовольняють мету запропонованої діяльності, дисертант розробив технологію, яка містить покрокові етапи: мозкової атаки, технології Делфі, метод парних порівнянь та прийняття рішення.

Сутність запропонованої методології полягає у наступному: застосовуючи метод мозкової атаки група експертів знаходить кардинальне нове рішення досягнення мети запропонованої діяльності, яке не апробоване, не має аналогів і тому не викликає ризиків. За результатами мозкової атаки експерти формулюють низку альтернатив, за допомогою яких можна досягти мети запропонованої діяльності (перший крок, див. рис. 2). Але, під час проведення мозкового штурму у експертів будуть виникати власні судження про ту чи іншу альтернативу, тому для нівелювання їх думок пропонується застосовувати технологію Делфі.

За методом Делфі (другий крок, див. рис. 2) передбачається, що оцінка xi альтернативи і-того експерта, залежить як від її характеристики по аспектах, в яких він не є фахівцем:

, (1)

де Х – оцінка xi альтернативи і-того експерта за не визначеними хn аспектами.

В первинній думці експерта, ці додаткові характеристики передбачалися "в межах стандарту". Але при відкритому обговоренні альтернативи та обміну інформацією групою експертів, подальше його судження про заплановану діяльність в межах запропонованої альтернативи, дає йому можливість скоректувати свою думку. Це і є схема консенсусу за методом Делфі.

Встановлення доцільності подальшого розгляду та оцінки альтернатив запропоновано проводити за методом парних порівнянь думок експертів (третій крок, див. рис. 2). При цьому, для усіх альтернатив встановлюється їх можлива вартість та бальна оцінка зменшення негативного впливу на навколишнє середовище та розраховується функція:

, (2)

де Bi – орієнтовна вартість реалізації і-тої альтернативи;

Si – орієнтовне зменшення негативних впливів при реалізації і-тої альтернативи.

Знаючи рівень рентабельності або суму інвестицій для запропонованого проекту (R), приймається рішення щодо альтернатив, які необхідно залишити для подальшого розгляду, оцінки та порівняння, при цьому необхідно щоб виконувалася умова (четвертий крок, див. рис. 2):

, (3)

де R – рівень рентабельності або сума інвестицій для запропонованого проекту.

Таким чином, за запропонованою методологією формується визначена кількість доцільних альтернатив, які задовольняють мету інвестиційного задуму та усіх зацікавлених сторін. Розглядаючи запропоновану дисертантом стадійність процедури ЕО, наступним кроком є порівняння та оцінка альтернатив, які задовольняють мету інвестиційного задуму. Цей етап базується на таких критеріях: відповідності місцевим умовам – природним, соціальним, економічним та ін.; видах потенційного впливу на навколишнє середовище; потребах у додатковій інфраструктурі; капітальних і експлуатаційних витратах за проектом. Процедури порівняння альтернатив дають змогу приймати екологічно виправдані рішення.

Експертні прогнози альтернатив повинні містити компонентні оцінки зміни стану атмосферного повітря, поверхневих і ґрунтових вод, підземних пластових вод, ґрунтів, надр, рослинного і тваринного світу, заповідних територій, ландшафтів, техногенного і соціального середовищ. Всі ці дані повинні бути максимально виражені у кількісних оцінках. В залежності від мети проектного задуму, складності проекту, масштабів ймовірних впливів запропонованої діяльності на навколишнє середовище, в другому розділі дисертації здобувачем обґрунтовані та знайшли подальший розвиток абсолютні та відносні технології порівняння альтернатив, основним з яких є: переліки для перевірки; бальні оцінки; факторний аналіз; матриці Леопольда; методи поєднаного аналізу карт з використанням ГІС (рис. 3).

За результатами прогнозу та порівняння впливів на навколишнє середовище проводять вибір альтернативи, яка б була найбільш доцільна з точки зору охорони навколишнього середовища. При цьому інші альтернативи розглядаються в обов'язковому порядку, з метою подальшого прийняття рішення щодо впровадження запропонованої діяльності.

Проведений дисертантом у першому розділі аналіз процедур ЕО, показав ще одну відмінність між вітчизняними ОВНС та західними екологічними оцінками, яка ґрунтується на постійній участі громадськості на всіх її етапах з метою відкритості та прозорості даного процесу. Результатом цього етапу є поліпшення процесу прийняття рішень, прийнятність для зацікавлених сторін. Етап залучення громадськості вимагає значних затрат часу і зусиль, але без цього проекти рідко розробляються на надійній основі, зберігається ймовірність того, що вони викликають протести з боку зацікавленого населення. Між тим участь громадськості в процесі ОВНС в Україні має особливо велике значення через те, що, на відміну від законодавчих норм США чи ЄС, в нашій державі ОВНС готує не незалежний від інвестора державний природоохоронний орган, а проектна організація за завданням інвестора.

Вітчизняний та іноземний досвід свідчать, що від інвестора не можна чекати повністю об'єктивного підходу до виконання ЕО, тому що ініціатор діяльності має особливу зацікавленість в мінімізації витрачання коштів на реалізацію пропонованої ним діяльності, і, перш за все, на неприбуткові для нього природоохоронні заходи.

Наявність цих відмінностей проте не є правовою перешкодою до застосування "західних" процедур екологічної оцінки при умові добровільної згоди на це інвестора та розробника проекту і незалежного донорського фінансування участі громадськості в процесі ОВНС, як це засвідчили результати виконаного під керівництвом дисертанта "Демонстраційного проекту оцінки впливів на навколишнє середовище розробки Пасічнянського нафтогазоконденсатного родовища".

В рамках цієї роботи в 2001 р. була створена робоча група для напрацювання проектів змін і подачі їх до державних органів України, що володіють правом законодавчої ініціативи. Ця група виконала системний аналіз українського законодавства з точки зору імплементації вимог і правил "західного" процесу ЕО в правове поле України і представила розроблені нею законодавчі пропозиції в Міністерство екології і природних ресурсів України і в Комітет з екологічної політики Верховної Ради України. Запропоновані доповнення і зміни до тридцяти статей п'ятьох законів України ("Про інформацію", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про інвестиційну діяльність", "Про місцеве самоврядування") та тексту Постанови Кабінету Міністрів України "Порядок проведення громадських слухань з питань об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку").

Як результат роботи робочої групи, у квітні 2004 р. були затверджені та почали діяти нові Державні будівельні норми – ДБН А.2.2-1-2003. В цьому нормативному документі, процедура залучення громадськості відповідає європейським нормам, а в Посібнику до ДБН (одним з авторів якого є дисертант) надані основні прийоми по вивченню громадської думки та залученню громадськості в процедуру ОВНС (рис. 4).

Таким чином, проведене наукове обґрунтування провідних процесуальних етапів екологічної оцінки техногенно небезпечних об'єктів та видів діяльності для їх впровадження в Україні дасть можливість значно покращити стан навколишнього середовища і соціально-економічну ситуацію, оскільки створяться конкретні правові умови для прийняття рішень, пов'язаних з впливом запланованої діяльності на довкілля, на рішення щодо розміщення та будівництва об'єктів, а особливо тих, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

У третьому розділі дисертаційної роботи науково обґрунтована "Методологія оцінки екологічної ситуації та прогнозу стану компонентів навколишнього середовища", яка ґрунтується на основних принципах Закону України "Про основи національної безпеки" (2003), а саме на одному з пріоритетних напрямків – забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів.

Loading...

 
 

Цікаве