WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Ефективність модифікованого способу пневматичної дислокації в лікуванні субмакулярних крововиливів (автореферат) - Реферат

Ефективність модифікованого способу пневматичної дислокації в лікуванні субмакулярних крововиливів (автореферат) - Реферат

Встановлено, що ступінь дислокації СМК на кожний з термінів спостереження достовірно вище у хворих з більшими по площі (4 ДД) та по товщині (0,5мм) СМК, що узгоджується з даними проведеного нами фізико-математичного моделювання СМК та його ПД.

Середня гострота зору до лікування у хворих основної групи складала 0,0350,02. Аналіз її динаміки після ПД показав, що наступного дня після хірургічного втручання вона складала в середньому 0,270,18, на третю добу достовірно підвищилась, щодо першої, до 0,330,21 (р=0,017), на п'яту добу практично не змінювалась (р=0,67).

Через 1 місяць після оперативного втручання спостерігалось подальше статистично достовірне підвищення гостроти зору в середньому до 0,39 0,25 (р=0,04), яке зберігалося і в подальшому (рис.1).

Віддалені результати, простежені у всіх хворих у терміни 6 міс. – 3 роки після ПД (у середньому 2 роки), свідчать про стабільність функціонального ефекту та відсутність ускладнень.

Рис.1. Динаміка середньої гостроти зору після проведення пневматичної дислокації.

Показовою у відношенні відновлення гостроти зору є порівняльна оцінка результатів лікування хворих із СМК у двох аналогічних по основним параметрам групах: із застосуванням традиційної консервативної терапії і способу ПД. В обох групах до лікування гострота зору була нижче 0,1.

Після лікування в жодного з хворих при застосуванні консервативної терапії гострота зору не перевищувала 0,2. Після застосування способу ПД на цей же термін спостереження гострота зору 0,2 і вище спостерігалась у 30 хворих (62,5 % випадків), в тому числі в 54,1 % (26 хворих) випадків була вище 0,3 (рис. 2). В середньому через 6 місяців після ПД гострота зору складала 0,390,21, в тому числі у 6 хворих (12,5 % випадків) – 0,5-0,7; у 4 хворих (8,3 % випадків) – 0,85-1,0 (рис. 2).

Рис. 2. Гістограма гостроти зору через 6 місяців після проведення пневматичної дислокації.

Нами були визначені прогностична цінність можливих факторів ризику низького функціонального результатуі розроблені прогностичні тести, що дозволяють оцінити імовірність його одержання після застосування ПД при СМК різної етіології.

На основі застосування методу логістичної регресії нами була отримана математична модель, що дозволяє оцінити фактори прогнозу і розрахувати імовірність одержання зору ≤0,2 при різних значеннях трьох основних факторів ризику - розриву хоріоїдеї в області фовеоли, що збільшує ризик одержання низького оптичного результату в 7 разів, помутніння СТ, що підвищує імовірність низького оптичного результату більш, ніж у 5 разів, наявність передіснуючих змін у макулярній області (макулодистрофії, високої міопії та стан після екстрасклерального пломбування з приводу відшарування сітківки), що знижують імовірність високого оптичного результату в 5,7 рази.

Отримана математична модель має достатню статистичну оцінку 2=21,19 р=0,0001 і може використовуватися як прогностичний тест низького функціонального результату перед проведенням ПД. Нами розрахована імовірність одержання низького зору по отриманій моделі прогнозу і проведене порівняння з гостротою зору, що спостерігалася реально після запропонованого нами способу хірургічного лікування. При цьому відсоток вірного прогнозу, розрахований для всіх 47 хворих, склав 89,5% при чутливості 100% і специфічності 85,2%.

ВИСНОВКИ

1. Субмакулярні крововиливи незалежно від їх етіології є однією з причин різкого зниження центрального зору, аж до його незворотньої втрати. Традиційна консервативна терапія не дає позитивного ефекту в плані їх ефективного розсмоктування та відновлення зорових функцій. Існуючі способи хірургічного лікування є травматичними та повґязані з високим ризиком інтра- і післяопераційних ускладнень, що робить необхідним розробку більш щадящих і ефективних способів лікування субмакулярних крововиливів та обумовлює актуальність проведення даного дослідження.

2. Удосконалено експериментальну модель субретинального крововиливу шляхом введення в субретинальний простір ока кроля нативної негепаринізованої аутокрові.

3. Вперше на удосконаленій експериментальній моделі субретинального крововиливу та його дислокації шляхом інтравітреального введення перфторпропану встановлено, що часткове збереження фоторецепторних клітин та пігментного епітелію сітківки спостерігається в разі дислокації згустку крові в термін до 21 доби з моменту його утворення.

4. Вперше було встановлено, що ступінь дислокації субретинального крововиливу з макулярної області прямо пропорційно залежить від його площі та товщини і є в два рази більшим при площі 4 ДД та товщині 0,5 мм.

5. Вперше у 89,5 % випадків був отриманий вірний прогноз оптичного результату пневматичної дислокації субмакулярного крововиливу на підставі розробленої моделі індивідуального прогнозу.

6. Модифікований спосіб пневматичної дислокації субмакулярних крововиливів дає можливість в 95,8 % випадків досягти евакуації субретинальної крові з макулярної області очного дна в нижні його відділи з підвищенням гостроти зору 0,2 у 62,5 % випадків вже наступного дня після оперативного втручання.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Логай И.М., Красновид Т.А., Родин С.С., Асланова В.С. Пневматическая дислокация субмакулярных кровоизлияний // Офтальмологический журнал. – 2002. - № 6. – С. 35 –38.

Пошукувачем проведено повне офтальмологічне обстеження усіх хворих та хірургічне лікування за допомогою модифікованого способу пневматичної дислокації у 71 % усіх випадків та аналіз отриманих результатів.

2. Красновид Т.А., Родин С.С., Асланова В.С. Сравнительная оценка эффективности лечения посттравматических субмакулярных кровоизлияний // Офтальмологический журнал. – 2003. - № 2. – С. 6-9.

Пошукувачем проведено повне офтальмологічне обстеження 11 хворих із СМК та їх хірургічне лікування в 9 випадках (82 %), а також проведено аналіз архівного матеріалу хворих, яким проводилось консервативне лікування та проаналізовані отримані результати.

3. Родин С.С., Асланова В.С. Эффективность интравитреального введения газа в лечении субмакулярных кровоизлияний // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. – Вип. 4(50). – Київ–Луганськ– Харків. – 2003. – С. 235-238.

Пошукувачем проведено повне офтальмологічне обстеження 18 хворих із СМК різної етіології, виконано хірургічне лікування в 15 випадках (81 %) та проведено аналіз отриманих результатів.

4. Родин С.С., Красновид Т.А., Асланова В.С. Результаты применения интравитреального введения перфторпропана в лечении больных с субмакулярными кровоизлияниями различной этиологии // Офтальмологический журнал. – 2005. – № 2. - С. 18-21.

Пошукувачем виконано повне офтальмологічне обстеження усіх хворих та хірургічне лікування з застосуванням модифікованого способу пневматичної дислокації у 30 хворих із СМК (82 % усіх випадків); проведено аналіз отриманих результатів.

5. Думброва Н.Е., Асланова В.С., Молчанюк Н.И. Ультраструктурные исследования сетчатки кроликов при экспериментально моделированном субретинальном кровоизлиянии и его пневматической дислокации // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. – Вип. 2 (65). – Киів-Луганськ-Харків. – 2005. – С. 153 – 160.

Пошукувачем удосконалено експериментальну модель субретинального крововиливу, на якій автором проведені експериментально-клінічні дослідження змін локалізації субретинального крововиливу після інтравітреального введення перфторпропану та проведено їх аналіз. Пошукувачем сумісно с проф. Н.Є.Думбровою вивчені структурні зміни сітківки в зоні крововиливу та в зоні його дислокації, а також після інтравітреального введення перфторпропану в інтактні очі кролей (експериментальні дослідження проведені на 24 кролях) та їх аналіз.

Loading...

 
 

Цікаве